Політичні системи (Контрольна)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА ПО ПОЛИТОЛОГИИ.

Студентки IV курсу ОЗО факультета.

«Педагогіка і психология».

БОРОЗДИНОЙ ГАЛИНИ ИВАНОВНЫ.

ПЛАН.

I. Поняття політичної системы.

1. Поняття політичною системою як засобу відображення інтересів соціальних груп общества.

2. Коротка характеристика політичних систем як надбудовних, взаємно суперечать і водночас существующих.

II. Структура політичних систем.

1. Графічне уявлення структури політичних систем.

2. Оцінка компонентів структури політичних систем.

Функції політичних систем.

III. Типи політичних систем.

1. Типи політичних систем, зумовлені пануючими виробничими відносинами і класової структурою общества.

IV. Висновок (заключение).

I. Поняття політичної системы.

1. Поняття політичною системою як засобу відображення інтересів соціальних груп общества.

Поняття «політична система» впровадили політологію у середині ХХ століття політологом Д. Истэном із єдиною метою відбити політику, як самостійну сферу нашого суспільства та характер зв’язку політики України з довкіллям всередині окремо взятої держави й іншими государствами.

Політична система — це сукупність політичних інститутів, громадських структур, і навіть їх взаємодій, у яких реалізується політична нібито влада здійснюється політичне влияние.

Поняття політичною системою поширюється протягом усього політичного життя суспільства, залежно від рівня розвитку економічної середовища, глибини протиріч між основними ворогуючими классами.

Політична система суспільства відбиває різноманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо чи через свої організації та руху чинять вплив на політичну влада. Що стосується відповідного визнання вони реалізуються з допомогою політично керованих структур, через політичний процес, тобто. шляхом ухвалення, й досягнення політичних рішень. Політична система є необхідний механізм, з якого здійснюватися повновладдя, суверенітет народа.

Політична система будь-якого суспільства характеризується наявністю певних механізмів, які гарантують йому стійкість і життєздатність. З допомогою саме цих механізмів дозволяються соціальні протиріччя, та конфлікти, координуються зусилля різних суспільних груп, громадських організацій і рухів, гармонізуються суспільні відносини, досягається консенсусу щодо основних цінностей, цілей і сучасних напрямів громадського развития.

2. Коротка характеристика політичних систем як надбудовних, взаємно суперечать і водночас существующих.

Основою, базисом будь-яких политичестих формалий в будь-якого типу суспільстві є економіка у її різні форми і ступенях розвитку. Тому політичні системи є надстроечными й економічні зв’язку є їхньою природною основою. Вони, своєю чергою, обумовлені громадським поділом праці межах конкретного суспільства. Таке заимодействие економічно і політично можна простежити уже багато сотень років, від рабовласництва до сучасних часів. Цілісність системи визначається границой стійких економічних зв’язків. Найнаочніше це в раннефеодальный період, коли повну владу натурального господарства могло породити життєздатні державні освіти у межах власності феодала. Феодал виступав у ролі системотворного суб'єкта, а король, з його номінальною владою, міг виступати лише як об'єднавчого центру під час військової небезпеку країни. Такі політичні системи хоч і було значимі, але неотличались особливої сталістю, т.к. були пронизані мережею економічних зв’язків з урахуванням поділу труда.

Створити їх між натуральними господарствами було неможливо як і приклад або наслідок того може бути розпад імперії Карла Великого в IX веке.

Принаймні економічного посилення буржуазії, підйому в промисловості й торгівлі, у єдине ціле об'єднувалися окремі види виробництв, і дедалі більший число класів в соціальні групи. І лише такі умови з’явилася можливість виникнення політичних систем у цілих стран.

Буржуазія породила новий соціальний явище у життістійке протиборство двох політичних систем: буржуазної і пролетарской.

Найкраще становище у ньому буржуазія, оскільки її система включає у собі органи виконавчої влади. Крім держави політична система буржуазії спирається на політичні партії (як правлячу, а й опозиційні), релігійні, і навіть громадські організації, які допомагають буржуазії утримувати політичне господство.

З їхньою допомогою вона може видати їхню інтерес за общеполитический.

(нехай тимчасово, навіть короткочасно, і цього найчастіше предосить), щоб дійти влади. Щодо її утримання знайдуться й інші средства.

На відміну від буржуазної, політична система пролетаріату лише виборює влада, бо лише крізь механізм влади здійснити свої програми розвитку й инициативы.

Ступінь стійкості політичною системою робітничого класу залежить, з одного боку, від наявності матеріальних передумов початку нового рівня розвитку продуктивних сил, з другого — від його здатності із настанням корумпованої влади швидко взяти ситуацію під контроль систему виробництва та распределения.

Як висновок можна коротко узагальнити: у суспільстві з протилежними класових інтересів, зазвичай, складаються дві політичні системи: панівного класу тут і пригніченого. Якщо перша створює суб'єкт влади, то друга — суб'єкт боротьби з нього. Тим самим було розвиток систем є природно — історичний процес, протекающий за законами функціонування суспільства. А системні зв’язку у системі з’являються і вдосконалюються не довільно, а обумовлені рівнем розвитку продуктивних зусиль і відповідних базисних і надбудовних отношений.

II. Структура політичних систем.

1. Графічне уявлення структури политических.

Незалежно від класу, або групи класів, яких представляє політична система, будь-якого відрізку історичного проміжку, починаючи з становлення створення та зміцнення буржуазії, політичні системи мають структуру з елементами, взаємопов'язаними між собою, утворюючими стійке единство.

2. Оцінка компонентів графічного уявлення структури політичних систем. Функції політичних систем.

Центральним елементом, стрижнем політичною системою є політична нібито влада. Політична владу у основі своїй державна. Політична влада відрізняється поруч особенностей.

Вона охоплює інтереси величезних мас людей, виявляється у керівництві суспільством із боку соціальних груп, котрі посідають панівні позиції з економічного життя. Це керівництво поводиться зрештою як загальнообов’язкове здійснюється як із особистої участі домінуючих у суспільстві соціальних сил, і через держава, суспільно-політичні організації, політичні групи та його лидеров.

Можна виділити три основних доданків політичної влади: політичні, несобственно політичні та неполітичні организации.

Власне політичних організацій і безпосередньо здійснюють політичну владу у обсязі або за крайнього заходу до цього прагнуть. Здійснення влади — чи боротьба влади — це головна складова своєї діяльності. Власне політичними організаціями є держава й політичні партии.

Несобственно політичними є організації, діяльність яких хоч і пов’язані з здійсненням політичної влади, але лише одне із аспектів функціонування. Прикладом є професійні спілки, кооперація і др.

Окрему групу становлять організації неполітичні. Вони сутнісно не беруть участь у здійсненні політичної влади. Прикладами таких організацій наших умовах є добровільні спортивні общества.

Держава — це виразником інтересів волі економічно панівного класу, сприяє збереження його домінуючого суспільного стану, охороняє умови експлуатації і утримує під контролем класових противників, з іншого — держава як офіційний представник громадянського суспільства здійснює виконання загальних справ, що випливають із природи будь-якого общества.

Значну роль життя сучасного суспільства грають політичні партії. Це атрибут будь-якої розвиненої політичної системы.

(На середину 90-х у понад 100 країнах діяли понад 550 партій.) Вони є виразниками інтересів і цілей певних класів та соціальних груп, беруть активну що у функціонуванні політичної то влада або надають її у опосередкований вплив. Характерним для діяльності партій був частиною їхнього прагнення об'єднати різні соціальні сили навколо своїх ідеалів і програм, надати ідеологічне вплив на населення, формування його політичного сознания.

Політичні відносини представляють різновид громадських взаємин держави і укладаються у процесі здійснення політичної влади, або за приводу неї. Їх можна розділити втричі групи. Передусім це відносини між класами, націями і государствами.

Межклассовые, внутриклассовые і міжнаціональні відносини становлять основа політичної системи та позначаються на функціонуванні відповідних політичними організаціями та його взаимоотношениях.

Іншу групу становлять відносини, однієї зі сторін якого є політична організація, функціонуюча у цьому обществе.

Ці звані вертикальні відносини укладаються у процесі здійснення політичної влади, впливу органів керівництва та управління на соціально-економічні, політичні та культурних процесів. Вони також мають важливого значення для характеристики суті Доповнень і соціальних функцій політичною системою, методів здійснення політичної власти.

У третю групу політичних відносин можна включити відносини, що складаються між політичними організаціями та установами. Іноді саме ця відносини, поруч із політичними організаціями, об'єднують поняттям політичною системою общества.

Істотним елементом політичною системою являютcя політичні принципи і норми. Вони становлять її нормативну основу.

Наскільки відрізняються одна від друга політичні режими (наприклад, тоталітаризм та політичний плюралізм), настільки ж різняться принципи і норми, які у основі функціонування відповідних політичних систем. Зазначені норми регулюють політичні відносини, відгранюючи упорядкованість, визначаючи бажане і небажане, дозволене і недозволене з погляду зміцнення політичною системою. Зрозуміло, наприклад, що принципи диктатури пролетаріату чи принципи і норми демократичного централізму, визнані (чи признававшиеся) комуністичними партіями, несумісними з існуючими нині у західних індустріальних суспільствах політичними системами.

Через політичні принципи і норми отримують офіційне визнання закріплення певні соціальні інтереси і політичні устои.

Натомість з цих принципів, і норм политиковладні структури доводять до суспільства, соціальних груп, окремих індивідів свої цілі, обгрунтування прийнятих політичних прийняття рішень та визначають своєрідну модель поведінки, якій будуть керуватися всі учасники політичної жизни.

Закріплюючи в засадах і нормах заборони та обмеження, узгодження інтересів і заохочення ініціативи, сили, домінуючі при даної політичній системі, надають що регулює вплив на політичні відносини, а ще через неї і інші види громадських отношений.

До елементів політичною системою суспільства ставляться також політичне свідомість і політичний культура. Будучи відбитком і формуючись передусім під впливом конкретної соціальної і політичною практики, уявлення, ціннісні орієнтації й установки учасників політичного життя, їх емоції, і забобони, надають сильне впливом геть їхня поведінка й усю політичну динаміку. І дуже важливо враховувати політичні настрої мас у процесі керівництва та управління обществом.

Велика значимість політичної ідеології, що займає з політичної свідомості чільне місце і є визначального чинника зміни та розвитку сфери політичної психології. Політична ідеологія у найбільш концентрованому вигляді висловлює корінні інтереси соціальних спільностей, обгрунтовує їх місце і роль громадському розвитку, у системі суспільства на частности.

Вона служить концептуальної основою програми соціально-економічних і розширення політичних перетворень, з якою виступають відповідні соціальні сили. Надаючи впливом геть вибір із стратегічним курсом, розробки та прийняття політичних рішень, на політичні погляди й поведінка індивідів і соціальних спільностей, ідеологія виконує на політичній системі або консолідуючу, стабілізуючу роль, або роль дестабілізуючу, деструктивную.

Для функціонування політичною системою виключно велике значення і характер домінуючою у суспільстві політичної культури, що є якісної характеристикою всієї політичного життя, політичних інститутів, взаємин держави і процесів. Без її поглибленого вивчення не можна зрозуміти реальну політичного життя будь-якого суспільства, зокрема по-літичні взаємини спікера та механізм політичної власти.

Політична культура є сукупність типових для цього товариства чи соціального групи, закорінених образцов.

(стереотипів) політичних уявлень, ціннісними орієнтаціями, установок і політичної поведінки. Значимість політичної культури полягає насамперед у тому, що вона сприяє забезпечення стабільності політичною системою. Хоча у соціально разнородном суспільстві неминуче існування й контркультури, спрямованої проти пануючій системи влади й грає дестабілізуючу, руйнівну роль.

Політична культура виконує дуже серйозні для політичного життя суспільства функції. Її регулююча функція проявляється у прямому чи непрямому вплив на поведінка покупців, безліч їх організацій для сприйняття ними політичних подій, оцінку існували і сьогодні діючих політичних систем та його окремих елементів. політичних діячів, посадових осіб апарату управління, і навіть на процес підготовки й ухвалення политикоуправлінських рішень та т.п. Від відповідності прийнятого рішення домінуючою політичному культурі залежать ступінь ефективності і його реализации.

Виховна функція в тому, що політична культура сприяє інтелектуальному розвитку особистості, розширенню її кругозору «з допомогою вже сталих і знову отриманих політичних знань. Особливо сильний виховне вплив на особистість надає політична культура й те разі, якщо засвоєння знань пов’язане з формуванням стійкого інтересу до політичного життя, виробленням певних установок на суспільно-політичну діяльність й знаходить потім вираження у підвищенні соціальної активності особистості, визначенні нею свого .місця та активної роль життя общества.

Сутність політичною системою виявляється у функції. У узагальненому плані полягають наступного. Політична система відбиває стан суспільства, включаючи економічних умов його існування, соціальну і на національну структуру, демографічні і екологічні процеси, рівень освіти буде населення, стан суспільної свідомості, всю духовно-идеологическую життя, міжнародне становище. Через політичну систему проявляються й акумулюються основні групи coциальных інтересів, вибудовуються соціальні пріоритети, що має потім закріплення в политике.

Наприклад, за умов у суспільстві, мабуть, найскладніша для политико-властных структур завдання у тому, щоб знайти рівновагу різних соціальних інтересів за переходу до ринковим отношениям.

Отже, політична система є складною, багатогранної підсистемою суспільства. Її оптимальне функціонування має виключно важливого значення для життєздатності і розвитку як суспільства взагалі, і складових його соціальних груп, і индивидов.

III. Типи політичних систем, зумовлені пануючими виробничими відносинами і класової структурою общества.

Зблизька за приклад затяжного перехідного періоду від феодалізму до капіталізму це можна був частково рассмотрен.

З огляду на надстроечный характер політичних систем уточнимо, що, залежно від характеру зв’язків системи може бути целостными.

(органічними) чи суммативными. Там, де відносини між елементами політичної структури носять взаимопроникающий, взаимообуславливающий характер, формуються органічні системи. Саме вони створюють ціле, властивість якого більше од суми якостей її частин. Саме там, де відбувається просте з'єднання якостей, виникають суммативные системи, які породжують ціле, властивість якого дорівнює сумі допомоги якостей її частей.

На думку політологів (А. Голла і Р, Фейджина), цілісність і суммативность є, очевидно, не двома різними властивостями, а крайніми випадками однієї й тієї самого штибу — системності. Цілісність суммативность — поняття друг — друга виключають, тобто. політичній системі на 100% цілісної невластиві ознаки суммативной і наоборот.

Тому можна деяку шкалу, де стовідсоткова цілісність збігаються з ноль-процентной суммативностью. Системність як властивість наростає з розвитком системи від суммативности до цілісності. У цьому основне системообразующее правило така: поки права цілого більше прав його частин, ціле зберігає свою цілісність (вищий прояв системності); щойно права частин стають більше прав цілого, воно втрачає свою цілісність, перетворюється на суммативное і наприкінці кінців перестає бути целым.

(распадается).

IV. Висновок (заключение).

Значимість знання і набутий вивчення політичною системою у тому, що у ній проходить нерв соціальної, економічної і приклад духовної життя суспільства, що тут через зіткнення погодження волі різних суспільних груп приймають рішення, які здатні натиснути впливом геть різні боки життя общества.

ВИКОРИСТОВУВАНА ЛИТЕРАТУРА.

1. Ажгибкова Г. Н., Федорова М. М. «Соціальні основи політичних систем.» — М .1991.

2. Борисов В. К. «Теорія політичною системою.» СПН. 1992.

3. Основи теорії політичних системМ: НАУКА 1985.

4. Фарукшин М. Л. «Політична система суспільства». СПН 1991.

5. «Актуальні питання філософії «ВПА їм В.І. Леніна 1994.

———————————;

ПОЛІТИЧНА система общества ПОЛИТИЧЕСКАЯ.

СИСТЕМА.

ОБЩЕСТВА ПОЛИТИЧЕСКАЯ ВЛАСТЬ ПОЛИТИ-ЧЕСКИЕ ИНСТИТУ-ТЫ ПОЛИТИЧЕСКОЕ СОЗНАНИЕ ПОЛИТИ-ЧЕСКИЕ ОТНОШЕ-НИЯ ПОЛИТИ-ЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ПОЛИТИ-ЧЕСКИЕ НОРМИ І ПРИНЦИПЫЫ государство, політичні та неполітичні организации политические моральні правові традиції символы система цінностей уявлення про суспільство религия классовые внутриклассовые межнациональные идеолог ия громадське мнение учреждения, церква, засобу масової информации.