Конспект уроку: Кислоті

Реферат з хімії

«Конспект уроку: Кислоти»

Цілі: ознайомити учнів з фізичними та хімічними властивостями кислот, правилами техніки безпеки під час роботи з кислотамидати поняття про індикатори й витискувальний ряд металівз'ясувати суть реакції обміну на прикладі взаємодії кислот з оксидами ме­таліврозвивати вміння складати хімічні рівняння.

Обладнання: склянки, затискач, сірники, нагрівальний прилад, знаки правил техніки безпеки, картки з індивідуальними завданнями, проїзні квитки, карта маршруту, картки з формулами кислот для гри.

Реактиви: концентрована сульфатна кислота, хлоридна кислота, лимонна кислота, фенолфталеїн, лакмус, метилоранж.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку.

I. Оголошення теми й завдань уроку Учитель. Ми вирушаємо сьогодні з вами в подорож Кислотною країною, де зустрінемося ї численними її жителями — неорганічними та органічними кислотами, познайомимося з їх «зовнішністю», тобто фізичними властивостями, звичаями, тобто хімічними властивостями. Поїдемо ми з вами поїздом. Для проїзду вам необхідно придбати квитки у вагони 1-го, 2-го та 3-го класу. Виконаємо завдання.

II. Контроль і коригування знань Учитель перевіряє роботу на індиві­дуальних картках. Учні, які працювали з ними, отримують квитки у вагон 3-го класу. У цей час робота в зошитах перевіряється шляхом взаємоперевірки — обміну зошитами. На дошці записано правильні відповіді.

Учитель. Квиток у вагон 1-го кла­су отримають ті, хто виконав завдання без помилок. Квиток у вагон.

2-го класу отримають ті, хто припустився однієї-двох помилок, решта — у вагон 3-го класу.

III. Актуалізація опорних знань Фронтальна бесіда Учитель. Квитки купленоперевіримо, чи всі готові до подорожі.

1. Які речовини називають кислотами?

2. В який спосіб можна визначити валентність кислотного залишку?

3. За якими ознаками класифіку­ють кислоти?

IV. Вивчення нового матеріалу Учитель. Отже, вирушаємо в подорож Країною кислот. Перша зупин­ка на станції «Інформаційній».

Станція «Інформаційна».

Приклад повідомлення учня На перших етапах розвитку хімії визначення поняття «кислота» базувалося на експериментальне встановлених властивостях, а не на їх складі. Так, у XVII столітті панувала механічна теорія Ламері, згідно з якою здатність кислот розчиняти метали пояснювалася тим, що їхні частинки мають гострі кінці, а частинки основ — тупі. Під час взаємодії кислот з основами гострі кінці кислот входять у частинки основ, і, таким чином, дія кислот і ос­нов припиняється.

На зміну цій теорії прийшла киснева теорія, яку висунув у 1778 році Лавуазье. За цією теорією, до складу всіх кислот входить Оксиген, зумовлюючи їх особливі властивості. Проте, встановлення вченими Деві та Гей-Люссаком (1810- 1814) складу хлоридної та флуоридної кислот і відкриття інших речовин, що не містять Оксигену, але мають влас­тивості кислот, суперечило кисне­вій теорії.

Уявлення про кислоти, близькі до сучасних, висловив Деві (1814) у сво­їй водневій теорії кислот, згідно з якою кислотні властивості речо­вин зумовлені наявністю в них Гід­рогену. Становленню цієї теорії сприяли праці хіміків Грема і Лібіха. Властивості кислот лежать в ос­нові галузей їх застосування. На­приклад, хлоридну кислоту засто­совують для одержання водню, хлоридів металів, виготовлення «нашатирю», у шкіряній промис­ловості - для обробки шкір перед хромовим чиненням, у харчовій промисловості.

Сульфатну кислоту застосовують у виробництві мінеральних добрив, барвників, пластмасдля очищення нафтопродуктів, у виробництві ви­бухових речовин, у легкій промис­ловості (виробництво штучного во­локна, відбілювання тканин), ко­льоровій металургії (одержання Zn, Cu, Ni, Ag), у харчовій промисло­вості (виробництво крохмалю, па­токи).

Нітратна кислота — виробництво нітратних добрив, лікарських пре­паратів, штучного шовку, як реак­тив у хімічних лабораторіях.

Ортофосфорна кислота — виготов­лення фосфорних добрив, у харчо­вій і текстильній промисловості, у виробництві клею. У медицині - в разі недостатньої кислотності шлункового соку.

Учитель (робить висновок). Спіль­не в складі й будові кислот зумов­лює загальні властивості кислот. Саме це ми повинні виявити на наступній зупинці.

1-й учень. Н3РО4 — ортофосфор­на кислота, яку зазвичай називають просто фосфорною, — тверда, без­барвна, кристалічна речовина, не­летка, дуже добре розчиняється у воді.

Фосфорна кислота використову­ється для виробництва добрив, а крім того, для виробництва кор­мових добавок, як каталізатор в ор­ганічному синтезі, для надання кислуватого смаку безалкогольним напоям, для освітлення цукру.

2-й учень. HNO3 — безбарвна лет­ка рідина, з різким запахом, на по­вітрі «димить», дуже добре розчиня­ється у воді. Нітратна кислота — ос­нова для синтезу нітратних добрив, вибухових речовин, барвників, ніт­росполук, кіной фотоплівок, ліку­вальних речовин, наприклад, стреп­тоциду.

Нітратна кислота настільки силь­ний окисник, що може окиснювати різні органічні речовини й матеріа­ли. Так, у разі дії концентрованої нітратної кислоти спалахують соло­ма, папір, тирса, скипидар. Вона руйнує вовну, роз'їдає шкіру. Тому з нітратною кислотою потрібно по­водитися дуже обережно.

3-й учень. H2SO4 — важка безбар­вна оліїста рідина, без запаху. Дуже гігроскопічна, активно вбирає во­логу. Змішується з водою у будь-яких співвідношеннях.

Сульфатна кислота — найважливі­ший хімічний продукт основної хі­мічної промисловості. Вона вико­ристовується для виробництва хло-ридної й оцтової кислот, деяких мінеральних добрив, вибухових ре­човин, органічних барвників, ліку­вальних препаратів, а також в аку­муляторах, для висушування різних речовин, для очищення нафтових продуктів, у сільському господар­стві - для боротьби з бур’янами (як гербіцид).

Учитель. А зараз — допоможіть кислотам знайти свої формули. Вкажіть, до яких кислот належить кожна з написаних формул. З літер, якими позначено правильні відпо­віді, ви отримаєте назву хімічного елемента.

Друга зупинка. Станція «Дегустаційна».

Діти повинні переконатися, що більшість кислот кислі на смак. На дошці — знак техніки безпеки — «Нічого не можна куштувати на смак».

Учитель. Пам’ятайте, що куштува­ти речовини на смак в кабінеті хі­мії - це грубе порушення техніки безпеки. Але сьогодні ми зробимо виняток. Дозволяю вам покуштува­ти лимонну кислоту.

Наш поїзд рушає далі, але на світло­форі - червоне світло.

На дошці з’являється знак червоно­го кольору і попереджає про те, що наступна зупинка — «ПТБ».

Третя зупинка. Станція «ПТБ»

Проводиться демонстраційний до­слід «Розчинення концентрованої сульфатної кислоти у воді» (вода <~ кислоту):

р = 1 г/мм3 р = 1,8 г/мм3.

Учитель. Запам’ятайте, у зв’язку з виділенням великої кількості теп­лоти під час розчинення концентро­ваної сульфатної кислоти у воді НЕ МОЖНА вливати воду у кислоту.

У цьому випадку вода, що має мен­шу густину, опиниться на поверхні, закипить, і її бризки разом з кисло­тою можуть потрапити на руки, об­личчя, спричинивши опіки. Якщо це трапилося, шкіру слід промити водою та 5%-м розчином соди.

Четверта зупинка.

Станція «Експериментальна».

Учитель. Поряд із загальною влас­тивістю кислот — смаком, кислоти відрізняються одна від одної низ­кою ознак. Розглянемо це на прикладі властивостей сульфатної та хлоридної кислот.

Таблиця заповнюється по мірі роз­гляду властивостей.

П’ята зупинка. Станція «Індикаторна».

Учитель. Для визначення кислот серед інших речовин використову­ють індикатори — речовини, що змінюють своє забарвлення в кис­лому середовищі.

Лабораторний дослід «Випробування кислот дією індикаторів». Учні ви­пробовують розчини хлоридної та сульфатної кислот індикаторними папірцями. Результати заносяться до таблиці. Потім випробовують ін­дикаторами яблуко та лимонну кис­лоту. Роблять висновок.

Висновок. Індикатори змінюють і свій колір в розчинах кислот.

Шоста зупинка. Станція «Наукова».

Демонстраційний дослід «Взаємодія і сульфатної й хлоридної кислот з магнієм, міддю та їх оксидами».

На дошці записується рівняння проведених реакцій.

H2S04+Mg04+H2>

2HCl + Mgl2+H2.

До якого типу реакцій належать за­писані на дошці рівняння реакцій?

Поняття реакції обміну.

Учитель демонструє дослід «Взає­модія сульфатної кислоти з куп-рум (ІІ) $$$$ оксидом». Записує на дошці рівняння реакції.

CuO + H2SO4 $$\stackrel{}{1^0}$$ CuSO4+H2O.

До якого з трьох типів реакцій, які ми вже вивчили, можна віднести цю реакцію?

Висновок. Реакції обміну — це реак­ції між складними речовинами, під час яких вони обмінюються своїми складовими частинами.

V. Закріплення набутих знань Учитель. Наша подорож завершу­ється. Додому нас приведуть ці «хі­мічні доріжки».

Диференційовані завдання:

а) для учнів, що їдуть у вагоні 1-го класу:

Zn, A1, CuO, Fe2O3, Cu, Ag, H2SO4;

б) для учнів, що їдуть у вагоні 2-го класу:

Mg, Zn, Na2O, Ag, CaO, HC1;

в) для учнів, що їдуть у вагоні 3-го класу:

MgO, CuO, H2S04.

Завдання Складіть прогноз можливих реак­цій, напишіть рівняння можливих реакцій.

VI. Домашнє завдання.

1. Яку кислоту не можна зберігати у скляному посуді?

2. Солі якої кислоти називаються нітратамисульфатамикарбона­тамифосфатами?

3. Що таке «царська горілка»?

4. Яку кислоту містить шлунковий сік людини?

5. Яка кислота міститься в газованій воді?

6. Які кислоти зберігають і переда­ють спадкову інформацію?

7. Яка кислота є однією з найбільш отруйних речовин?

8. Яка кислота міститься в цитру­сових?

Головоломка Перед вами п’ять схем реакцій. Дайте відповідь, що це за речови­ни — А, Б, В, Г, Д, Е, Ж. Складіть рівняння реакцій:

1) A + CuO>

2) Б+Д OSO4+А.

3)Г + Д/p>

4) В+NaД.

5)В + Е/p>

«Хімічні доріжки».

Диференційовані завдання:

а) для учнів, що їдуть у вагонах 1-го класу (вищий рівень):

Zn, A1, CuO, Fe203, Cu, Ag, H2SO4;

б) для учнів, що їдуть у вагонах 2-го класу (середній рівень):

Mg, Zn, Na2O, Ag, CaO, HC1;

в) для учнів, що їдуть у вагонах 3-го класу:

MgO, CuO, H2SO4, Ва, А12О3.

Висновок: солі - різні за кольором, розчинні та нерозчинні у воді тверді речовини.

(Заходить СаСО3 — крейда.).

Крейда. Як приємно, що ви завітали до нас.

Є у нас друзі, які не хочуть прокидатися, їм здаєть­ся, що вони нікому не потрібні. От якби ви назвали їх та розповіли про їх велику користь, то, можливо, сталося б диво.

Завдання. Назвіть речовини:

І варіант. СаС12, AJPO4, FeSO4, CuSO4, Ca (NO3)2;

II варіант. Fe2(SO4)3, MgCl2, CaCO3, FeS, NaNO3.).

Учитель, Які основні правила треба пам’ятати, називаючи солі? (Вказувати валентність елемента.).

Діти, давайте розбудимо солі, розкажемо про їх користь.

Натрій Нітрат. Чилійська селітра відійшла в історію. Про неї заговорили сто років тому. На ве­личезних просторах Чилі простягається похмура пу­стеля Атакама. Вона тягнеться на сотні кілометрів. На перший погляд, це звичайнісінька пустеля, але вона має одну особливість: під тонким шаром піску залягають потужні поклади натрій нітрату, або на­трової селітри. Цю речовину хотіли використати для виробництва пороху. Терміново спорядили експеди­цію, щоб доставити в Європу заокеанський продукт, але весь вантаж довелося викинути в море: виявило­ся, що для виробництва пороху необхідна калієва селітра. Проте історія з чилійською селітрою не за­кінчилася. Учені встановили, що вона є цінним азот­ним добривом.

Кальцій Карбонат. Я — одна з найпоширеніших сполук на Землі. Мінерали на основі СаСО3 вкрива­ють близько 40 млн. км2 земної поверхні. Крейда, мармур, вапняк, черепашник — усе СаСО3. Крейда — це не тільки шкільна крейда та зубний порошок. її використовують у паперовій і гумовій промисло­вості як наповнювач. Мармур застосовують для скульптурних робіт, а з менш цінного виготовляють електротехнічні щити. Вапняками мостять дороги, за допомогою цих речовин зменшують кислотність ґрунту.

Калій Ціанід. Я ~ дуже отруйна сіль, хоча маю зовсім невинний вигляд. Я необхідний для добуван­ня золота і срібла з руд, багатьох органічних речо­вин. А ще мене додають у сталь — це надає її по­верхні великої міцності.

Натрій Гідрокарбонат, А я належу до кислих со­лей, бо я — продукт неповного заміщення гідрогену кислоти атомами металу. Хіміки звуть мене натрій гідрокарбонат NaHCO3, але відомий я вам як сода звичайна, питна. Розчин питної соди використову­ють у медицині, для зниження кислотності шлун­кового соку, для полоскання горла при ангіні.

Розчин питної соди — складова частина заряду пінного вогнегасника. При використанні вогнегас­ника сода взаємодіє із сульфатною кислотою. Виді­ляється велика кількість вуглекислого газу, який і утворює велику піну.

Крейда. О, диво! Наші друзі прокинулися. Дя­куємо вам, діти Землі. Сподіваємося, що вам було цікаво подорожувати. Віримо, що ми потрібні в землянам. Будемо вірно вам служити і вдома, полі, і в школі. А на згадку вручаємо вам подарунок «Морські водорості», вирощені нашими жителями.

Учитель. Час нам вирушати додому.

IV. Закріплення вивченого.

1. Гра «Третій зайвий»:

а) NaCl, Mg (OH)2, FeSO4, А1РО4;

б) СаСО3, NaCl, NaNO3, NaF;

в) MgSO4, CaCO3, KNO3.

2. Гра «Утвори пару». Скласти формули солей: Fe, SO4, Na, Kj, Cl, PO4, Ц, Ca, CO3, SO3, S, Mf Учитель. Солі - складні речовини, утворені атомами металу та кислотного залишку. Тверді речовини можуть бути розчинними і нерозчинними.

V. Підсумки уроку.

VI. Домашнє завдання. Вивчити § 37, виконати завдання 1, 2 (с. 123 підручника). Скласти казку про сіль.

Провести дослід «Хімічні водорості». Приготу­вати 50-відсотковий натрій силікат. Налити його в хімічну склянку місткістю 500 мл на половину об'єму. На дно склянки вкинути кристалики солей СоС12•6Н2О, №С12−6Н2О, CuSO4•5Н2О, СгС13•6Н2О, FeSO4•7Н2О, MgCl2•6Н2О. Через дея­кий час виростуть чудові «водорості» різного кольо­ру: Co — рожеві, Сu — блакитні, Fe (II) — темно-зелені, Fe (III) — бурі, А1 і Mg — безбарвні.