Загальні питання обліку витрат основної діяльності

Основна діяльність — це операції, пов’язані з виробництвом, або реалізацією продукції; (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частку його доходу.

Сільськогосподарські підприємства займаються виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Розрізняють головні, допоміжні та підсобні галузі. Головними є такі галузі, які мають найбільшу частку товарної продукції у загальному її обсязі в господарстві. До головних галузей належить рослинництво і тваринництво.

Допоміжні галузі мають менший обсяг виробництва порівняно з обсягом виробництва головних галузей. Як правило, продукцію (послуги) цих галузей повністю споживає підприємство. Лише незначна кількість продукції має товарний характер. До таких виробництв належать ремонтно-механічні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, машинно-тракторний парк, електротепло, водопостачання тощо.

Підсобні галузі включають промислові й обслуговуючі виробництва. Промислові призначені для переробки продукції основного виробництва. До них: належать млини, сепараторні пункти, пилорами, виноробні, консервні, цегельні загоди тощо.

Обслуговуючі виробництва забезпечують побутові потреби працівників сільськогосподарських підприємств. До них належать їдальні, пекарні, лазні пральні, житлово-комунальне господарство тощо. Для обліку виробничої діяльності призначено активний рахунок 2З «Виробництво», на якому узагальнюється інформація про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Облік виробничих витрат ведеться на окремих субрахунках, які підприємство самостійно відкриває до рахунка 23 за видами виробництв. Наприклад, сільськогосподарські підприємства можуть відкрити до рахунка 23 «Виробництво» такі субрахунки:

«Рослинництво»;

«Тваринництво»;

«Промислові виробництва»;

«Допоміжні виробництва»;

«Заклади громадського харчування»; 236 «Інші види виробництв».

Протягом звітного періоду у дебет рахунка 23 відносять лише прямі матеріальні, прямі трудові, інші прямі витрати, а також втрати від браку. Виробничі накладні (загально виробничі) витрати включаються у собівартість продукції шляхом розподілу. За кредитом рахунка 23 відображаються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт та послуг.

Аналітичний облік за рахунком 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Перелік і склад статей виробничих витрат встановлюється підприємством самостійно. Склад статей повинен бути затверджений наказом про облікову політику підприємства. Примірний перелік статей витрат наведено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. Ма Ш (табл. 12.1). Залежно від технологій організації, характеру й обсягу конкретного виробництва можуть застосовуватися простий (прямий), попередільний, позамовний та нормативний методи обліку витрат.

проведенням поточного ремонту, технічного огляду й темничного обслуговування основних виробничих засобів, за винятком їх реконструкції та модернізації;

забезпеченням працівників спеціальним одягом і взуттям, захисними пристроями та спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством, коли ці суми можна віднести на відповідний об'єкт витрат Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість «поворотних відходів, одержаних у процесі виробництва, які оцінюються за справедливою вартістю чи цінами можливого їх використання.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються основна й додаткова заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконання робіт або надання послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу інших прямих-витрат належать усі інші виробничі витрати, які можуть бути прямо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація необоротних активів; втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Загальновиробничі — це. витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням окремих галузей і виробництв. До складу, загально виробничих витрат включаються: оплата праці апарату управління цехами, дільницями, відділеннями, фермами тощо з відрахуваннями на соціальні заходи; амортизація необоротних активів загальновироб-ничого призначення; витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону цього природного середовища, інші витрати.