Лексико-фразеологічні номінації емоції радості в сучасній німецькій мові (на прикладі збірки казок «Marchen fur seele»)

Інтерес лінгвістів до позитивних (базових) емоцій загалом і емоції радості зокрема зумовлений як вимогами міжкультурної комунікації, так і суто евристичними потребами [7, с. 77; 13, с. 29−40].

У сучасних лінгвістичних дослідженнях емоція радості репрезентована досить розмаїто: від номінації (Ю. Д. Апресян, Н. А. Багдасарова) до структури (С. Б. Берлізон, Ю. Ю. Шамаєва), лексичної (В. В. Левицький, А. М. Манзій), фразеологічної (М. В. Гамзюк, В. І. Дудка) та суб'єктивної (Л. К. Байрамова, Н. В. Романова) семантики, концептуалізації (В. І. Карасік, Ю. Ю. Шамаєва), етимології (Ю. І. Гамаюнова, Н. В. Романова), формування (Г. А. Бакірова, М. В. Пімєнова) та функціонування у текстах і дискурсах (Н. І. Бойко, В. І. Шаховський), прагматики (Л. Р. Безугла, В. Г. Гак), культурології (М. О. Красавський, І. Б. Русакова), порівняльного аналізу (Г. С. Бородкіна, С. Г. Воркачов) тощо.

Незважаючи на таку широку презентабельність, комплексного студіювання емоції радості немає. Саме тому вважаємо за необхідне запропонувати власну розвідку щодо лексичних і фразеологічних найменувань емоції радості в сучасній німецькій мові, що допоможе певною мірою не лише систематизувати ці елементи, але й визначити їхні семантичні особливості.

Мета статті - окреслити парадигму лексико-фразеологічних засобів, що маніфестують емоцію радості в сучасній німецькій мові.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 1) висвітлити семантичне наповнення поняття «Freude»; 2) виділити лексику та фразеологізми зі значенням емоції радості в німецькомовних фольклорних текстах жанру казка.

У ході загальнокультурного розвитку німецького етносу, в рамках різноманітних наук склалися відмінні уявлення про семантичне наповнення поняття «Freude». Наприклад, етимологи вважають, що Freude походить від інваріантного германського прикметника *frawa- «веселий, радісний, щасливий; благополучний» [17, c. 287] або *fraw- / frew- «швидкий, сильний», що немає чіткого пояснення [6, c. 172], історики стверджують, що лексема є похідною від німецького прикметника froh «веселий, радісний, задоволений» [18, с. 293], лінгвісти вбачають у Freude іменник ж. р., який має множину та вживається на позначення психологічного процесу Begluckung, внутрішнього психологічного стану (innere) Befriedigung, піднесеного настрою Gefuhl der Hochstimmung [19, с. 375].

Важливим при розгляді названої проблеми є також час зародження поняття. Спостереження над міфами, легендами, баладами, казками та іншим фольклорним матеріалом, «дозволяють заглянути у далеке минуле творців цих пам’яток, задовго до появи у них писемних свідчень» [12, с. 192].

У зв’язку з обсягом статті детальний аналіз поняття «Freude» в царині міфології та фольклорі німецького народу, не передбачається.

Ми лише б хотіли тут відзначити, що в еддичних міфах та піснях радість усвідомлюється як тернарна категорія сакрального, мирського й тваринного світів. Сакральну радість утілюють оніми Friallaf, Fridleif «Життєлюбний» (ім'я батька Одіна) й теоніми Fra-ridr «Швидкий наїзник» (прізвисько Одіна — верховне божество асів), Freyja «Пані, Дружина» [6, с. 172, 163], Frigida, Frigg «Улюблена, Кохана» (фонетичні варіанти імені дружини Одіна, богині-ванині) [16, с. 168], Freyr «Пан, Господь» (ім'я бога аса — бога родючості й миру, рідного брата Фрейї); мирську репрезентують словоформи feginn «веселий», f&ddi «радість», vina «так само»; тваринна зафіксована в дієслові gladdi «тішить» і зоонімах Freki «Ненажерливий, Лютий» (ім'я одного з вовків Одіна — сина велетині, відьми Залізного Лісу; Freki маніфестує, з одного боку, якість світу, з другого -, власні риси характеру. Якість світу є похідним від якості, що генетично містить у собі єдиний бінар, з якого витворилася емоція гніву в протиставленні до емоції радості. Очевидним є семантичний синкретизм. Під семантичним синкретизмом у лінгвістиці розуміють «поєднання в одному значенні декількох, часто важко сумісних, значень» [6, с. 39]), Gladr «Веселий» (ім'я другого коня богів асів). Таким чином, поняття «Freude» містить у собі три різновиди значень, що відображають ознаку живого предмета: життя, вершник, заміжня жінка, чоловік, перевертень, тварина.

Впадають у вічі два різновиди коренів: прості й ускладнені. Прості корені характеризуються одноконсонантністю типу CVfe-, f&-, vi-, ускладнені - двоконсонантністю типу CCVFri-, Fra-, Fre-, gla-, Glaй CCVVFria-, Frey-.

Ці типи коренів історично зумовлені: проста структура кореня типу CVвідноситься до часу існування ранньої індоєвропейської мови, тобто є первісною [11, с. 910]; ускладнена структура кореня типу CCVі CCVVє похідною від словотвірної германської моделі «корінь + закінчення» [3, с. 9]: «Розвиток праіндоєвропейської структури слова супроводжувався фонетичними змінами в її межах, що призводило до утворення закритих складів, сполук приголосних, особливо у початковій та кінцевій позиціях кореня» [11, с. 15]. фразеологічний семантичний німецький Протосеми, як наголошує Н. Д. Андрєєв, мали конкретне значення і могли означати і дію, і предмет, і ситуацію в цілому [1, с. 40; 10]. У цьому контексті поняття «Freude» містить у собі загальний смисл `якість', а предмет, який володіє цією якістю, є `радість'.

Глибинна реконструкція Freude відображає фізичну дію, виконану однією рукою. Передбачається, що «розрізнення однієї із рук як фізично сильнішої» і зумовило появу назви емоції радості в протоіндоєвропейців [9, с. 150].

Узагальнюючи сказане вище, можемо допустити такий семантичний ланцюг наповнення поняття радості: фізична дія ^ сильніша рука ^ якість ^ радість ^ життєлюбна людина ^ божество (чоловіче, жіноче начала) ^ бог плодючості й миру. Тваринна радість існує паралельно із сакральною: божество (чоловіче начало) ^ атрибути верховного божества та іншого божества.

Проведений аналіз свідчить про відносно пізнє зародження поняття «Freude» у німецькомовній культурі, а саме: в період патріархату, коли жіноче божество відступило на другий план, зберігши за собою ознаки вихідного почуття.

Виокремлення трьох категорій радості з перевагою однієї із них — мирської, як більш головної, свідчить про час потрійного поділу навколишнього світу, оцінне ставлення до нього та людини в ньому, точніше, до емоцій людини.

На лексичному рівні емоцію радості об'єктивують два типи слів: автосемантичний і маргінальний. Автосемантична лексика є повнозначною, відносно самостійною, угруповується за лексико-граматичними класами: дієслово Sie lachte und schuttelte den Kopf mit den wilden goldenen Locken [15, c. 52], прислівник […], festliche Musik erklang und die vornehmen Damen und Herren drehten sich frohlich im Reigen [там само, с. 53], іменник Dicht nebenan wohnte ein Reicher, und wenn der jeden Abend das Gelachter und die Frohlichkeit bei dem Armen horte, wunderte er sich: «Warum bin ich eigentlich nicht zufrieden und seelenruhig wie der?» [там само, с. 60], прикметник Wie im siebenten Himmel fuhlte sich Fiona an jenem Tag, und bis zu ihrem Ende gab es keinen Tag, an dem sie weniger glucklich gewesen ware [там само, с. 120]; маргінальна являє собою особливий тип слів — емоційні вигуки, що посідає проміжне місце між автосемантичними й синсемантичними елементами.

Зауважимо, що найбільш важливою характеристикою маргінальної лексики є її антропоцентризм. Людина виражає не стільки самі емоції, скільки своє емоційне ставлення до навколишнього світу. В такому разі емоція радості невід'ємна від оцінки. Детальний огляд теорій оцінки зроблено Н. Д. Арутюновою [2, с. 12−60].

Хотілось би лише відзначити, що всі концепції оцінки так чи так торкаються проблеми визначення і виокремлення оцінного компонента, співвідношення фактичної інформації і іллокутивної функції в оцінному висловлюванні. Перше положення є дуже важливим для нашого дослідження, оскільки оцінне значення тісно пов’язане з «реальними властивостями предмета» [8, с. 14].

Прикладом маргінальної лексики, як уже зазначалось, слугують емоційні вигуки Fanfaren tonten zu Ehren der Braut, und das Volk auf den Stra&en jubelte und rief: «Ja! Der Prinz hat wirklich gut gewahlt!» [15, с. 53−54]; […], nahm sich zusammen und brich in ruckhaltloses Lachen aus: «Ha-ha-ha! Oh-ha-ha-ha-ha!» [там само, с. 178]; «Juhei», rief Hansl und stieg aus der Grube herauf, «juhei, jetzt habe ich einen Sonntagskragen, wie ich noch nie einen so schonen gehabt!» [там само, с. 187]; Da schlug sie die Augen auf und stohnte: «Ach, dass deine zu gro&e Liebe…» [там само, с. 307].

Емоційні вигуки активуються емоціогенною ситуацією, яка залежить «від відношення між мотивацією і можливостями суб'єкта» [5, с. 241]. Розрізняють два види емоціогенних ситуацій: суб'єкт не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію та суб'єкт реагує занадто експресивно на стимуляцію [там само, с. 72−76]. У першому випадку емоційні реакції зумовлені дією трьох чинників: новизною, незвичайністю, раптовістю, у другому пов’язані з обставинами, які не дають змоги суб'єкту діяти. Звичайно, поділ чинників емоціогенних ситуацій є умовним: потреби людини мінливі, її (емоційний) досвід неповторний, емоційність відносно стабільна.

Спостереження над автосемантичною лексикою показують, що емоція радості об'єктивується загальновживаними й емотивними словами [15]. Загальновживані мовні одиниці є стилістично нейтральними, міжстильовими, необмеженими ні діалектними, ні професійними межами [4], емотивні звужуються до емоційної сфери особистості або тварини [14, с. 24].

Наведемо спочатку приклади загальновживаної лексики Hansl […] nahm den doppelten Lohn und ging dann singend und pfeifend seines Weges, um anderswo ein Platzchen zu finden [15, с. 190]; und doch klang am Abend meist Lachen und Singen aus dem kleinen Haus [там само, с. 332]; Und sie riefen ihre Kinder und luden ihre Freunden ein […], sangen und lachten und waren glucklich bis zum Morgengrauen [там само, с. 332−333].

Як бачимо, феномен бере участь в описі емоційного стану. Виділяються пари дієприкметників І singend und pfeifend та формально неповні пари а) іменників und Singen і б) дієслів у минулому розповідному часі sangen und. І парні, й непарні сполуки поєднані сурядним сполучником und, що реалізує координативний зв’язок між членами словосполучення, між членами речення та всередині складного речення.

Парна сполука singend und pfeifend визначає рівноцінні етичні ознаки емоції радості, в непарній іменниковій сполуці Singen є другим членом, релевантним предметності емоції радості та водночас інтенсивності її вияву, в дієслівній сполуці sangen є першим членом, що конституює етичну дію, спрямовану на об'єкти (носії емоційного стану).

Незважаючи на різну позицію у сполуках та функції, Singen і sangen мисляться мовцем як комунікативно значущі лексеми. Доходимо висновку, що емоція радості ділиться на дві складові частини — гомогенні за формою та гетерогенні за змістом, структурується за етичними ознаками, комбінованими — етично-психологічними або психологічно-етичними та кількісними — колективне переживання радості, відповідно. Сюди додаються динамічність і трансформація. Динамічність емоції радості полягає в захисті самої людини від інших її емоцій, зокрема, інтересу, трансформацію тлумачимо як перехід від інтенсивного фізичного стану до інтенсивного емоційного стану.

Емотивна лексика позначає реакцію дівчини на пропозицію одруження Endlich fasste er sich ein Herz: «Ich bitte dich, Madchen», sagte er zu ihr, «werde meine Frau». Sie lachte und schuttelte den Kopf mit den wilden goldenen Locken [15, с. 52]; характеристику дії, спрямованої на а) суб'єктів (носіїв емоційного стану) […], festliche Musik erklang und die vornehmen Damen und Herren drehten sich frohlich im Reigen [там само, с. 53]; б) об'єкт (носія емоційного стану) Vor Freude hupfte und tanzte er wie rasend eine Zeitlang herum […] [там само, с. 187]; емоційний стан а) суб'єкта (носія дії) «Ich sae hier, weil ich sein Gluck bin, das Gluck deines Nachbarn» [там само, с. 57]; б) суб'єктів (носіїв емоційного стану) Sie waren froh, dass sie diese Frau nicht heiraten mussten, denn sie war zwar sehr schon [там само, с. 114]; форми вияву емоції радості Dicht nebenan wohnte ein Reicher, und wenn der jeden Abend das Gelachter und die Frohlichkeit bei dem Armen horte, wunderte er sich: «Warum bin ich eigentlich nicht zufrieden und seelenruhig wie der?» [там само, с. 60]; обсяг емоційного стану […] und beide wechselten voll Freude ihre Ringe miteinander [там само, с. 80]; Sie trug einen Sari und viel schonen Schmuck. Ihre Freude war groft [там само, с. 86]; Und unser halber Mann lief nun, so gut er konnte, zuruck an die Luke, kletterte die Leiter hinunter und humpelte nach Haus und war voller Freude und voller Spannung, was nun sein Losbundel enthalte [там само, с. 202]; вихідне почуття «Eine Freude ist es, Jeremy, wenn man mit dem Mann gehen kann, den man wirklich liebt.'' [там само, с. 115−116]; об'єкти (носіїв емоційного стану) Erst die lauten Hurra-Rufe der Menge lieften sie wieder zu sich kommen [там само, с. 119]; відчуття блаженства Uberglucklich legte sie ihre Hand in die seine und er zog sie auf die Fufte [там само]; уявний емоційний стан радості Wie im siebenten Himmel fuhlte sich Fiona an jenem Tag, und bis zu ihrem Ende gab es keinen Tag, an dem sie weniger glucklich gewesen ware [там само, с. 120]; тривалість емоційного стану радості […], nahm sich zusammen und brich in ruckhaltloses Lachen aus: «Ha-ha-ha! Oh-ha-ha-ha-ha!» [там само, с. 178]; інтенсивність вияву емоційного стану радості а) неймовірні веселощі Danach setzte er einige Pilze auf ein Stabchen, rostete sie uber einem Lagerfeuer und aft sie auf. Und nun ergriff ihn eine solche Frohlichkeit, dass es nicht zu beschreiben ist! [там само, с. 178]; б) регіт Der Hauptmann starrte ihn an, dann lachte er schallend: «Ihr Juden seid ja noch dummer, als ich immer noch dachte» [там само, с. 289]; дію, спрямовану на суб'єкт (носія емоційного стану) «Ah, du bist es, lieber Schwaged', sagt er, «schon, dass du kommst, ich freue mich, dich zu sehen» [там само, с. 317].

Така ієрархія лексичної семантики емотивів не є випадковою, вона перегукується почасти з семантичним наповненням поняття радості (див. ініціальні ланки семантичного ланцюга), а також свідчить про ділимість людської емоції радості на зовнішню і внутрішню. Зовнішня семантика емоції радості апелює імпліцитно до верхньої частини тіла — обличчя та ритмічних рухів тіла, внутрішня актуалізована гучністю голосу та уявним психічним станом.

Стосовно стійких словосполучень, зафіксовано два їхні різновиди: фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні єдності передбачають повне переосмислення значень компонентів у річищі образності «Du bist willkommen», gab sie lachelnd zur Antwort, und ihre Stimme klang nicht langer rau und heiser [15, с. 304]; фразеологічні сполучення — часткове без участі образності Wie im siebenten Himmel fuhlte sich Fiona an jenem Tag, und bis zu ihrem Ende gab es keinen Tag, an dem sie weniger glucklich gewesen ware [там само, с. 120]; […], nahm sich zusammen und brich in ruckhaltloses Lachen aus: «Ha-ha-ha! Oh-ha-ha-ha-ha!» [там само, с. 178]; Und frohen Mutes zog der Junge weiter, dem Sonnenaufgang entgegen, und er fand seinen Weg ins Land des blinden Konigs [там само, с. 255]; Der Gutsherr brullt vor Lachen: «Jimmy. Du warst nur funf Minuten weg» [там само, с. 300].

Згідно з наведеними прикладами, сполука bist willkommen «рада бачити» відображає взаємозв'язок емоційної і перцептивної сфер, на підґрунті яких формується новий образ емоції радості - сенсорний; фрагмент речення im siebenten Himmel fuhlte sich є синонімічним варіантом розмовної ідіоми im siebenten Himmel sein «розм. почуватися на сьомому небі», еквівалентним інтенсивності духовного переживання радості; синонімічні фрази brich in Lachen aus і brullt vor Lachen хоч і тотожні інтенсивному вияву емоційного стану радості, проте різняться семантичними відтінками: brich in Lachen aus реалізує початок процесу реготання, brullt vor Lachen указує на гучність перебігу сміху; сполука frohen Mutes зберігає ознаку емоційного стану радості, що нашаровується на емоційну оцінку з лінійкою «позитив — негатив» .

Завершуючи розгляд визначених у студії проблем, звертаємо увагу на складну семантичну природу емоції радості, на її позитивну роль у житті етносу, завдяки якій формується стрижень кохання і тим самим засвідчується духовність людського єства.

Перспективою подальших розвідок може бути номінація інших позитивних (базових) емоцій, як-от: емоції інтересу, емоції подиву, емоції сорому чи емоції провини або негативних (базових) емоцій у тому числі емоція горя, емоція гніву, емоція відрази, емоція презирства, емоція страху.

Література

• 1. Андреев Н. Д. Раннеиндоевропейский праязык / Н. Д. Андреев. — Л.: Наука, 1986. — 326 с.
• 2. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. — М.: Наука, 1988. — 341 с.
• 3. Гухман М. М. Морфологическая структура слова в германских языках / М. М. Гухман // Сравнительная грамматика германских языков. — М.: АН СССР, 1963. — Т. 3: Морфология. — С. 7−38.
• 4. Загальновживані слова [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://svitslova.eom/mova/leksvkologiva-frazeologiva/1728-zagalnoviwani-slova.html.
• 5. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості / Т. С. Кириленко. — К.: Либідь, 2007. — 256 с.
• 6. Левицкий В. В. Этимологический словарь германских языков: В 3-х томах / В. В. Левицкий. — Черновцы: Рута, 2000. — Т. 1: А-J. — 264 с.
• 7. Музычук Т. Л. Эмоциональное состояние персонажа как объект лингвистического наблюдения / Т. Л. Музычук // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология: [сб. науч. трудов]. — М.: Моск. ун-т, 2011. — № 1. — С. 75−88.
• 8. Приходько Г. І. Способи вираження оцінки в сучасній англійській мові / Г. І. Приходько. — Запоріжжя: ЗДУ, 2001. — 362 с.
• 9. Романова Н. В. Поетичні погляди давніх германців на світ та емоції: семантикоетимологічне дослідження / Н. В. Романова. — Херсон: Айлант, 2017. — 184 с.
• 10. Спиркин А. Г. Происхождение языка и его роль в формировании мышления / A. Г. Спиркин // Мышление и язык. — М.: Политиздат, 1957. -С. 3−72.
• 11. Таранець В. Г. Походження поняття числа і його мовна реалізація (до витоків індоєвропейської прамови) / В. Г Таранець. — 2-е вид., перероб. і доп. — Одеса: АстроПринт, 1999. — 116 с.
• 12. Таранець В. Г. Генезис граматичної категорії числа в індоєвропейських мовах / B. Г. Таранець // Діахронія мови: [збірка статей]. — Одеса: Друкарський Дім, 2008. — C. 73−87.
• 13. Шаховский В. И. Эмотивная семантика слова как коммуникативная сущность / B. И. Шаховский // Коммуникативные аспекты значения. — Волгоград: ВГПУ, 1990. — C. 29−40.
• 14. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка / В. И. Шаховский. — М.: Изд-во ЛКИ, 2008. — 208 с.
• 15. Dickerhoff H. Marchen far die Seele / Heinrich Dickerhoff, Harlinda Lox. — Krummwisch: Konigsfurt Urania Verl., 2012. — 384 S.
• 16. Feist S. Vergleichendes Worterbuch der gotischen Sprache / S. Feist. — 3-te neubearb. u. vermehr. Aufl. — Leiden: E. J. BRILL, 1939. — 712 S.
• 17. KLUGE. Etymologisches Worterbuch der deutschen Sprache / [bearb. von E. Seebold]. — 23-ste, erw. Aufl. — Berlin: W de G, 1999. — 924 S.
• 18. Paul H. Deutsches Worterbuch / H. Paul. — 9-te, vollst. neu bearb. Aufl. — TQbingen: Max Niemeyer Verl., 1992. — 1130 S.
• 19. WAHRIG. Worterbuch der deutschen Sprache / [von R. Wahrig-Burfeind]. — neu bearb. u. aktual. Aufl. — MQnchen: dtv, 2012. — 1152 S.