Загальна характеристика водойм Полтавщини

На території Полтавської області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) — Дніпро і Псел; дев’ять середніх (довжиною 101.500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.

Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра.

Середня густота річкової мережі 0,27 км/км2 (по Україні - 0,25 км/км2). Найбільший цей показник для басейнів Псла і Хоролу? в центральній частині Полтавщини (0,40 км/км). Найменш розвинута річкова мережа (0,17 км/км) на крайньому заході області, в басейні ріки Оржиця на території Оржицького, Гребінківського та Пирятинського районів. Рівнинний характер поверхні, незначний похил зумовлюють спокійну ледве помітну течію річок, яка становить 0,1−0,3 м/сек.

Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55−60% від загального об'єму стоку), хоч більша кількість річної суми опадів випадає в тепле півріччя. Це обумовлено тим, що літні опади (за винятком зливових) просочуються в ґрунт, випаровуються і майже не дають стоку. Роль снігового живлення збільшується з півночі на південь області. Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30−35%). Роль підземного живлення зростає в зимовий і літній сезони, коли немає стоку поверхневих вод, або він незначний. Дощове живлення становить приблизно 10% річного об'єму стоку.

Сумарний річковий стік складається з двох складових: місцевого стоку та транзитного стоку. Значна частина малих річок бере початок в межах Полтавщини. Дніпро і його найбільші притоки (Псел, Ворскла, Сула та інші) починаються на території інших областей, і стік, які вони звідти приносять, є транзитним. Більша частина місцевого стоку формується у північних районах області. Шар стоку тут сягає 80 мм за рік, а модуль стоку — 3,5 л/с-км2. На півдні області ці показники становлять відповідно 40 мм і 1,2−1,5 л/с-км2. Така різниця пояснюється зменшенням кількості атмосферних опадів, висоти снігового покриву та зростанням випаровуваності з півночі й північного заходу на південний схід. Середній шар стоку по області складає 64 мм, що менше, ніж у середньому по Україні (87 мм).

Водоносність і рівень води в річках області протягом року відчутно змінюються. Повінь на річках у зв’язку із таненням снігу розпочинається на початку березня. У цей час формується 70−80% річного об'єму стоку. Наприкінці літа більшість річок міліє, а деякі пересихають (настає літня межінь). У цей час живлення відбувається в основному за рахунок підземних вод. Обміління рік спричиняє зниження рівня ґрунтових вод, а це веде до зменшення запасів води у ставках та водоймах. Під час літніх злив і осінніх дощів на річках бувають паводки.

За останні півстоліття на Дніпрі і його притоках споруджена велика кількість водорегулюючих споруд (водосховища, захисні дамби, водовідвідні канали і шлюзи тощо), які роблять вірогідність катастрофічних повеней і паводків незначною і дещо згладжують відмінності в розподілі об'єму стоку впродовж року. Останні катастрофічні повені спостерігалися на річках області в першій половині 1950;х років. Але й у наш час у період повеней і паводків підтоплюються або частково затоплюються 400 населених пунктів та більше 100 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь.

Приблизно 130 днів на рік річки покриті льодом. Льодостав починається на півночі та північному сході області до 7 грудня, завершується на півдні до 20 грудня, весняний льодохід розпочинається навпаки на півдні 17−18 березня, а закінчується 25 березня на північному сході.

На весну припадає 75% твердого стоку, на літо та осінь разом — лише 10%. Найменш каламутна вода на крайньому заході області (р. Оржиця), де кількість твердих домішок в воді складає 50 г/м3. Поступово каламутність води збільшується в напрямі на схід. Так для Дніпра каламутність складає 100 г/м, а для Псла та Ворскли — до 250 г/м.

Головною водною артерією Полтавщини є річка Дніпро — головна ріка України, третя за площею водозбору в Європі (після Волги і Дунаю), довжина якої 2285 км, а площа басейну 503 тис. кв.км. Дніпро омиває південно-західну частину області на протязі 267 км. Колись мав Дніпро і старі русла? Старка, Старицю, Діда, рукава-притоки, які витікали і вливалися в нього. Серед них: Рящуватий, Ревучий, Гирман, Ярданка. Усі вони зникли з утворенням Кременчуцького водосховища.

Найбільшу площу вони займають в басейні Сули (озера — 32 км², болота — 1300 км2), Псла (25 та 190) та Ворскли (15 і 260). В області налічується 124 озера з площею водного дзеркала понад 0,1 км² (загальною площею 676 га і загальним об'ємом води 76 млн. м3).

Ворскла

Річка у Бєлгородській області Росії та Сумській і Полтавській області України, ліва притока Дніпра (тепер впадає у Дніпродзержинське водосховище).

Довжина — 464 км (на Полтавщині - 226 км).

Площа басейну — 14,7 км² (в межах Полтавської області - 5,97 тис. км2).

Середня ширина річища — 30 м, на плесах 50−80 м.

Середня глибина — 1,5 м, максимальна глибина 10−12 м.

Похил річки 0,3 м/км. Річище звивисте. Дно піщане.

Загальна площа водозабору — 14 700 км², в межах області - 8550 км².

Середньорічні витрати води біля гирла 36, 4 м3/с.

Бере початок на західних схилах Середньоросійської височини біля смт Яковлево Бєлгородської області.

Тече територією Диканського, Зіньківського, Кобеляцького, Новосанжарського і Полтавського районів.

Живлення мішане. Замерзає на початку грудня, скресає в березні.

Найвищі річні води — у березні - квітні, найнижчі - у липні - жовтні.

Тече Придніпровською низовиною. Долина трапецієвидна. Майже на всьому протязі річки чітко виражена асиметрія берегів: високий правий берег, низький — лівий. Ландшафти — лісостепові.

Ворскла належить до найбільш мальовничих річок України. Високі праві береги її русла сягають місцями 80 м. Вони нерідко помережані балками і ярами, що зайняті дубовими та кленовими лісами. Після підтоплення гирла річки Дніпродзержинським водосховищем воно перетворилось у широкий розлив з островами рослинності і колоніями водоплавних птахів. Від гирла до м. Кобеляки Ворскла — судноплавна.

Головні притоки: Рябина, Мерло, Коломак, Тагамлик, Кустолова (ліві), Ворсклиця, Полузір'я, Великий Кобелячок (праві).

Енергетичні ресурси Ворскли не використовуються. Дві збудовані в післявоєнні роки гідроелектростанції - Опішнянська і Кунцевська — нині законсервовані.

Псел

Ріка в Бєлгородській і Курській областях Росії та Сумській і Полтавській областях України, ліва притока Дніпра, впадає у Дніпродзержинське водосховище.

Довжина — 717 км (на Полтавщині - 350 км).

Площа басейну — 22 800 км² (в межах Полтавської області - 11 018 км2).

За середній по водності рік в гирловій частині витрата складає 46,6 м3/с.

Річний стік — 1,46 км³. Середня ширина річища — 30 м.

Річище звивисте, стрімке, нешироке. Дно піщане, місцями суглинисте.

Похил річки 0,23 м/км. Озер 25 км², боліт 190 км².

Бере початок на західних схилах Середньоєвропейської височини (с. Сократів Бєлгородської області) і пересікає область з північного сходу на південний захід. У межах Полтавщини тече територією Гадяцького, Миргородського, Шишацького, Великобагачанського, Решетилівського, Козельщанського, Глобинського, Кременчуцького районів.

Замерзає у грудні, скресає в кінці березня.

Використовується для водопостачання та зрошування. В нижній частині судноплавний.

Псел найбільш повноводна і швидкоплинна річка Полтавської області. Тече Придніпровською низовиною. Береги його чітко визначені, з класичною асиметрією: правий — крутий, лівий — пологий. Заплава розчленована старицями і протоками. На окремих ділянках заболочена. Нижче м. Сум долина Псла проходить в породах Полтавського та Харківського ярусів палеогенового періоду, складених кварцевими пісками та глинами, тому дно Псла переважно піщане, вода прозора і добра на смак. На всьому протязі річкової долини на надзаплавній терасі багато дюнних пісків.

Головні притоки: Суджа, Грунь, Омельник (Сухий Омельник), Хорол (праві), Веприк, Лютенька, Грунь-Ташань, Говтва (ліві).

Енергетичні ресурси Псла належним чином не використовуються. Псел — найбільш зарибнена річка області. В ній водиться до 40 видів риб, три чверті яких належить до родини коропових. На відміну від Сули Псел має більш симетричну систему приток.

Сула Річка в Сумській та Полтавській областях, ліва притока Дніпра (впадає у Кременчуцьке водосховище).

Довжина — 363 км (на Полтавщині - 213 км).

Площа басейну — 19,6 тис. км2 (в межах Полтавської області).

Ширина річища — 25 м. Похил річки — 0,2 м/км.

За середній по водності рік в гирловій частині витрата складає 36,6 м3/с.

Річний стік — 1,15 км³. Озер на річці 32 км², боліт 1300 км².

Бере початок на Середньоросійській височині, поблизу хутора Зелений Гай та с. Печища Сумської області.

В межах Полтавської області тече територією Лохвицького, Лубенського, Хорольського, Оржицького, Семенівського районів.

Живлення мішане: снігове і дощове. Замерзає на початку грудня, скресає в кінці березня. Річище звивисте, подекуди розгалужене.

Долина трапецієвидна, часто асиметрична: правий берег підвищений, лівий — пологий, заболочений. Ширина долини від верхів'я до пониззя поступово зростає від 0,4−0,5 до 10−11 км, між гирлами Лохвиці і Удаю звужується. Вона розміщена в лесових і піщано-глинистих відкладах антропогенного періоду та пісках і бурих глинах неогенового періоду. Сула — одна з найбільш заболочених річок Лівобережної України. Береги річки та її приток низькі, в значній мірі болотисті. Свого часу у басейні р. Сула було зосереджено близько половини всіх боліт Полтавської області.

Нині заплава заболочена, є торфовища.

Головні притоки: Лохвиця, Сулиця, Удай, Сліпорід, Оржиця (праві), Артополот, Будаква, Войниха, Солониця (ліві). Всі праві притоки знаходяться в Полтавській області. Лівих приток у Сули мало, вони дуже короткі і маловодні.

Використовується для зрошування земель, судноплавства, технічного водопостачання, рибництва. Енергозапаси річки не використовуються. Від гирла до м. Лубни — судноплавна.

Коломак

мінеральна вода полтавщина завод Річка в Полтавській і Харківській областях України, ліва притока р. Ворскли (басейн Дніпра).

Бере початок у Валківському районі Харківської області. В межах Полтавської області тече територією Полтавського і Чутівського районів.

Довжина — 102 км (в межах Полтавської області - 73, 1 км).

Площа басейну — 1650 км². Ширина річища 10 м. Похил річки — 0,62 м/км. Річище помірно звививисте, завширшки (на плесах) від 20−50 до 100 м, посушливі роки у верхів'ї пересихає.

Глибина річки — до 6 м. Живлення мішане: дощове і снігове.

Замерзає на початку грудня, скресає у другій половині березня. Перед льодоставом бувають за береги; на окремих ділянках перемерзає.

Долина трапецієвидна, у пониззі невиразна. Її ширина — 2,5−5 км, на окремих ділянках — до 8 км, глибина до 35−40 м. Заплава двостороння шириною 0,6−0,9 км.

Головні притоки: Свинківка (права), Чутівка, Ладиженка (ліві).

Використовується для зрошування.

Говтва

Річка у Зіньківському, Решетилічвському і Козельщанському районах Полтавської області, ліва притока р. Псел (басейн Дніпра). Утворюється від злиття двох річок — Грузької Говтви та Вільхової Говтви.

Довжина — 36 км. Площа басейну — 1680 км². Річище звивисте, утворює чисельні меандри (шириною 20 м), заболочене. Дно мулисте. Ширина річища — 20 м. Середня глибина річки — 1,5 м.

Похил — річки 0,21 м/км. На річці 3,1 км² озер, боліт — 6,6 км².

Стік зарегульований ставками.

Тече територією Козельщинського та Решетилівського районів.

Долина коритоподібна шириною 5 км, глибиною до 40 м., Використовується для технічного водопостачання та зрошування. На Говтві маються торфорозробки.

Хорол

Річка у Сумській і Полтавській областях України, права притока річки Псла (басейн Дніпра).

Бере початок із джерел на північ від с. Червона Слобода і тече Придніпровською низовиною. Хорол впадає в Псел біля с. Сухорабівка Решетилівського району.

Довжина — 308 км (в межах Полтавщини — 241 км). Площа басейну — 3870 км². Річище нешироке. Дно мулисте. Падіння річки — 0,3 м/км.

За середній по водності рік в гирлі річки витрата складає 5,5 м3/с, річний стік — 0,173 км².

Живлення переважно мішане, переважно снігове і дощове.

Долина трапецієвидна, часто асиметрична з підвищеними правими і пологими лівими берегами. Ширина долини — 10−12 км.

Заплава заболочена, зайнята чагарниками, лучною рослинністю.

Річище звивисте. Між м. Миргородом і с. Вишняки тече у підвищених берегах.

В геологічному минулому Хорол був притокою Дніпра, але пізніше, під час четвертинного зледеніння, він був перехоплений однією з приток Псла.

Висновок: Мінерамльні вомди (рос. минеральные воды, англ. mineral water, нім. Mineralwasser n pl) — підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.), що справляють цілющий вплив на організм людини. Межею прісних і мінеральних вод вважають солоність в 1 г/л. Мінеральні води часто володіють цілющими властивостями. Зловживання мінеральною водою, особливо для хворих, може призвести до важких наслідків для здоров’я, тому вживати її рекомендується тільки з поради лікаря та в рекомендованій ним кількості.