Новий цивільний кодекс. 
Нове про договори купівлі-продажу та дару-вання

Новий цивільний кодекс. Нове про договори купівлі-продажу та дару-вання

Купівля — продаж.

Ми всі інтуїтивно розуміємо, що таке договір купівлі-продажу. Але інтуїція іноді нас підводить, тому зовсім не лишнім буде знати його лега-льне визначення: За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає чи зобов «язується передати майно (товар) у власність другій сто-роні (покупцю), а покупець приймає чи зобов «язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму. Це визначення міс-титься в ст. 655 нового Цивільного кодексу України (далі — ЦК).

Почнемо з того, що закон визначив предмет договору купівлі-продажу: майно. Крім того, у ст. 656 ЦК зазначено, що предметом такого ж договору можуть бути і майнові права, і право вимоги, і валютні цін-ності, і цінні папери. Купівля-продаж може здійснюватися або в момент здійснення договору, або в деякий момент часу в майбутньому.

Крім того, з визначення прямо випливає, що при передачі товару від продавця до покупця переходить право власності на нього. Отут є неве-лика заковика. Як ми вже знаємо, право власності поширює свою дію тіль-ки на речі, тому не цілком зрозуміло, що перейде до покупця, приміром, майнових прав за договором купівлі-продажу. Право власності перейти не може. Тоді що? Просто набір прав і обов «язків? Закон мовчить. Можливо, суди надалі будуть трактувати поняття «передача у власність» більш ши-роко і тим самим розв’яжуть цю колізію.

ЦК прямо встановив (чи конкретизував) зобов «язання сторін договору купівлі-продажу. Так, закон визначив, що продавець виконав зобов «язання по передачі товару покупцю:

1) у момент вручення товару покупцю, якщо договором встановлений обов «язок продавця доставити товар;

2) у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар по-винний бути переданий покупцю по місцезнаходженню товару. Товар вва-жається наданим у розпорядження покупця, якщо в термін, встановлений договором, він готовий до передачі покупцю в належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передачі товар повинний бути відпо-відним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркірування (ст. 664 ЦК);

3) якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов «язок продавця доставити товар чи передати товар у його місцезнаходження, обов «язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним в момент здачі товару перевізнику чи організації зв «язку для доставки покупцю.

Зверну увагу на те, що покупець одержує більше можливості впливати на недбайливого продавця. Так, якщо продавець передав покупцю меншу кількість товару, то покупець може взагалі відмовитися від усього товару. Те ж саме закон передбачив і у випадку порушення продавцем асортимен-ту товару.

Деякі зміни відбулися в переліку прав покупця у випадку продажу йому товару неналежної якості. Так, нині діючий ЦК передбачив, що якщо покупець придбав товар неналежної якості (не уточнюючи, якого роду по-рушення якості має місце), то він одержує право:

1) на пропорційне зменшення ціни;

2) на безкоштовне усунення недоліків товару в розумний термін;

3) на відшкодування витрат по усуненню недоліків товару;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

5) вимагати заміни товару.

ЦК злегка «здавив» права покупця, встановивши, що відмовлення від договору і заміна товару можливі тільки у випадку «істотного порушення вимог, що стосуються якості товару» (ст. 678 нового ЦК). При цьому за-кон не віддав «на відкуп» судів тлумачення оцінної категорії «істотні по-рушення», установивши, що під цим терміном слід розуміти виявлення не-доліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов «язано з непро-порційними витратами чи витратами часу, недоліків, що проявилися неод-норазово чи з «явилися знову після їхнього усунення.

В іншому випадку закон, навпаки, розширив права покупця. Так, за-раз, якщо гарантійний термін на товар не встановлений, то покупець може висунути претензії продавцю протягом 6 місяців з моменту передачі това-ру. ЦК у ст. 680 розширив цей термін до 2 років! Продавцю тепер буде де-шевше встановити невеликий гарантійний термін, ніж залишити товар вза-галі без гарантійного терміну.

Не залишив без уваги ЦК і таке поняття, як «термін придатності» то-вару. Під терміном придатності закон розуміє період часу, протягом якого товар може бути використаний по призначенню. Термін придатності може встановлюватися тільки законами чи іншими нормативно-правовими актами. Крім того, закон встановив нове правило продажу товарів, на які встановлений термін придатності: Продавець зобов «язаний передати поку-пцю товар, на який встановлений термін придатності, з таким розрахун-ком, щоб він міг бути використаний по призначенню до витікання цього терміну (ст. 677 ЦК). Тобто, якщо ви збираєтеся використовувати такий товар через 3 дні після покупки (наприклад, термін доставки складає 3 дні), то якщо продавець продасть товар, термін придатності якого минає насту-пного дня після продажу, то по новому ЦК він буде порушником закону і покупець зможе відшкодувати можливі збитки.

ЦК розширив терміни задавнення позову по вимогах про недоліки проданого товару. Зараз цей термін складає 6 місяців з моменту відхилен-ня претензії. З 1 січня 2004 року цей термін збільшений вдвічі і буде скла-дати 1 рік з моменту виявлення недоліків.

Питання збереження проданого товару також урегульоване на законо-давчому рівні. Так, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийнят-тя товару, переданого продавцем (наприклад, у випадку його некомплект-ності), він зобов «язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно по-відомивши про це продавця. Продавець же зобов «язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), чи розпорядитися їм у ро-зумний термін (ч. ч. 1−2 ст. 690 ЦК). Якщо продавець не захоче цього ро-бити, то покупець може реалізувати товар чи повернути його продавцю самостійно. При цьому витрати на збереження, транспортування повинен відшкодувати продавець (або покупець утримує їх самостійно із суми, що він виручить від продажу товару). Навряд чи продавцю варто допускати можливість продажу його товару покупцем, тому що невідомо, за якою ці-ною він його продасть, чи не завищить він витрати за збереження і т.п. Зрештою може вийти, що продавець і товару позбавиться, і грошей не оде-ржить.

Дуже примітною є новела про ціну товару. Зараз ціна в договорі вва-жається істотною умовою і якщо ціна не зазначена, то такий договір вва-жається «неукладеним» із усіма юридичними наслідками, що випливають, (вірніше, з їхньою відсутністю). ЦК у ст. 691 указав, що якщо ціна не вста-новлена в договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, то вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні това-ри, чи роботи (послуги) на момент укладання договору. Крім того, якщо ціна на товар визначається в залежності від його ваги, то в увагу береться вага нетто (якщо, звичайно, інше не передбачено самим договором). Крім цього, закон допустив можливість формування ціни виходячи з різномані-тних параметрів.

Приміром, у договорі може бути зазначено, що ціна товару складаєть-ся з ціни сировини на момент його виготовлення. А раз зараз ціни на сиро-вину невідомі, то і конкретна ціна буде відома тільки після закупівлі сиро-вини. Це положення достатньо небезпечно, тому що завжди можна в останній момент завищити вартість сировини (наприклад, купуючи його в «своєї» фірми) і з цією допомогою «нагріти» покупця. Так що дивитися потрібно «в оба» і завжди встановлювати обмежуючі застереження. На-приклад: «…але не більш 50 грн. за 1 кг сировини. У противному випадку Покупець звільняється від зобов «язань за цим договором».

Передбачені також і противаги від свавілля покупця. Так, у ст. 692 ЦК вказується, що якщо покупець не хоче приймати й оплачувати товар (ін-шими словами, в однобічному порядку відмовляється від договору), то продавець має право по своєму виборі вимагати оплати товару чи відмо-витися від договору купівлі-продажу. Ще одним додатковим важелем проти неакуратних покупців може служити норма, відповідно до якої якщо товар відвантажується партіями (частинами), а покупець не оплатив у тер-мін одну з таких партій, то продавець має повне право не відвантажувати наступні партії до повної оплати попередніх. Виключення з цього правила можуть встановлюватися в договорі і законі (можна припустити, що поста-чання для державних нестатків змусять продовжувати, незважаючи на те що держава не завжди вчасно за них розплачується).

Трохи уваги приділив ЦК і питанням продажу товарів у кредит (ст. 694 ЦК). Так, закон прямо встановив, що з моменту передачі товару і до повної його оплати продавцю належить право застави на цей товар. Тому що прямого посилання до Закону «Про заставу» від 02.09.92 р. № 2654-ХН у цій статті нема, то застосування процедурних норм цього Закону в дано-му випадку може викликати деяких труднощів.

Крім згаданих норм, що регулюють купівлю-продаж, ЦК більш до-кладно описав кілька підвидів цього договору: роздрібна купівля-продаж, постачання, контрактація сільгосппродукції, постачання енергетичними й іншими ресурсами через приєднану мережу і міна.

2.1. Роздрібна купівля-продаж.

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, що здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов «язується передати покупцю товар, що зазвичай призначається для особистого, домашнього чи іншого використання, не пов «язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов «язується прийняти товар і оплатити його. Насамперед звер-тає на себе увагу те, що ЦК прямо регулює підприємницьку діяльність, що явно викликає невдоволення апологетів Господарського кодексу (даліГК), що вважають, що тільки ГК може вершити закон на цій ниві. Важли-вим, на мою думку, є також те, що закон визначив предмет роздрібної ку-півлі-продажу і дав його ознаки.

ЦК прямо встановив пріоритети між застосуванням норм самого Ко-дексу і Закону «Про захист прав споживачів»: до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу за участю покупця — фізичної особи, не уре-гульованим цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 698 ЦК). Тобто, якщо закон суперечить ЦК, то засто-совуватися повинен ЦК.

Ми звикли, що, давши невелику суму в заставу, можемо розраховува-ти на те, що товар залишиться «за нами» і ми зможемо його викупити піз-ніше, не переживаючи, що його продадуть комусь іншому. Творці ЦК ви-рішили дати цій процедурі законодавчий захист (ст. 701 ЦК). Також там урегульовані деякі загальні питання покупки товарів по каталогах і через автомати.

2.2. Договір постачання.

За договором постачання продавець (постачальник), що здійснює під-приємницьку діяльність, зобов «язується передати у встановлений термін (терміни) товар у власність покупця для використання його в підприємни-цькій діяльності чи в інших цілях, не пов «язаних з особистим, сімейним, домашнім чи іншим подібним використанням, а покупець зобов «язуєть-ся прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ст. 712 ЦК). Як бачимо, постачальником, так само як і продавцем за договором роздрібної купівлі-продажу, повинен бути суб «єкт підприємницької діяль-ності. Але призначення проданого товару змінюється — товар за догово-ром постачання може бути будь-якого призначення, крім того, що зазначе-ний для роздробу. У визначенні є вказівка на те, що передача товару може здійснюватися не відразу, а протягом установлених термінів. Визначення роздрібної купівлі-продажу такої вказівки не містить. Це, на мою думку, означає, що законодавець передбачив, що роздрібні угоди здебільшого по-винні здійснюватися в момент здійснення угоди (якщо, звичайно, сторо-ни не домовляться про інше), а постачання передбачає передачу товару протягом визначеного періоду часу.