Дослідження функціонування кисневого режиму і деструкції органічних речовин у водній екосистемі

Важливим фактором, що істотно впливає на процеси формування якості води і стан водних екосистем, є наявність у воді розчиненого кисню (РК). Визначення кисневого режиму поверхневих вод є важливою складовою оцінки стану водних екосистем та водозбірних територій. Концентрація у воді РК входить в число основних інтегральних показників, що характеризують якість поверхневих вод як одного з найцінніших природних ресурсів. Участь кисню в процесах біологічного, хімічного та фізико-механічного самоочищення водних об'єктів вказує на те, що оцінка концентрації розчиненого кисню має велике практичне і загальнонаукове значення. Кисень відіграє велику роль не тільки в підтримці існуючих форм життя в різних водних об'єктах, але й в процесах трансформації речовин, що потрапляють у поверхневі води зі стічними водами урбанізованих і промислових територій, а також зі стоками сільськогосподарських і тваринницьких комплексів. В останні роки у зв’язку з посиленим антропогенним пресом кисневий режим багатьох рік, водосховищ, каналів та озер України є дедалі напруженішим, збільшуються частота і тривалість заморних явищ, при цьому значна кількість РК витрачається на розкладання (деструкцію) органічних речовин, що легко окислюються. Мірою кількості у воді органічної речовини та інтенсивності її деструкції є величина біохімічної потреби кисню (БПК). Враховуючи те, що існує тісний зв’язок між концентрацією в воді розчиненого кисню і наявністю органічної речовини, велике значення при дослідженні гідробіологічних і гідрохімічних процесів має використання математичних моделей РК-БПК [1, 2].