Радіаційне забруднення

Зміст стр.

Введение

…

1 Джерела і характеристика радіаційного загрязнения…

1.1Характеристика радіаційного загрязнения…

1.2ПО «Маяк» …

1.3 Чорнобиль… 2 Поширення радіаційного загрязнения…

2.1 Радіоактивне забруднення повітряної среды…

2.2 Радіоактивне забруднення водного середовища. …

2.3 Радіоактивне забруднення грунту. …

2.4 Радіоактивне забруднення рослинного й тваринного світу. … 3 Переробка і нейтралізація радіаційних відходів. … 4. Радіаційна обстановка в Краснодарському краї. … 5 Можливі наслідки застосування ядерної зброї масового поражения…

Заключение

…

Список литературы

…

Радіоактивне забруднення біосфери це перевищення природного рівня вмісту у навколишньому середовищі радіоактивні речовини. Вона може бути викликано ядерними вибухами і витіканням радіоактивних компонентів внаслідок аварій на АЕС чи інші підприємства, розробки радіоактивних руд і т.п. При аваріях на АЕС особённо різко зростає забруднення довкілля радіонуклідами (стронцій-90, цезій-137, церий-141, йод-131, рутений-106 і ін.). У цей врёмя, за даними Міжнародного агенції із атомної енергетиці. (МАГАТЕ), число які у світі реакторів досягло 426 при їх сумарною електричної потужності близько 320 ГВт (17% світового виробництва электроэнергии).

Ядерна енергетика, при умови якнайсуворішого виконання необхідних вимог, більш-менш екологічно чистіше no порівнянню з теплоэнергетикой, оскільки виключає шкідливі викиди у повітря (зола, диоксиды, вуглецю і сірки, оксиди азоту та ін.). Так, мови у Франції швидке нарощування потужностей АЕС дозволило останні роки значно зменшити викиди діоксиду сірки і оксидів азоту у секторі енергетики відповідно на 71 і 60%. У Японії для стабілізації енергозабезпечення країни намічається у найближчі через два десятиліття побудувати близько сорока нових АЕС, що задовольнить 43% энергопотребностей. Однак у цілому у світі відзначено тенденція скорочення будівництва нових АЭС.

Використання атомної енергії в широких масштабах призводить до нагромадженню радіоактивних відходів. Виникає проблема їх захоронения.

1 Джерела і характеристика радіаційного загрязнения.

1.1 Характеристика радіаційного загрязнения.

Наукові відкриття та розвитку фізико-хімічних технологій у XX в. призвели до появи штучних джерел радіації, які мають велику потенційну небезпеку людства і всієї біосфери. Цей потенціал набагато порядків більше природного радіаційного фону, до якому адаптована вся жива природа.

Природний радіаційний фон обумовлений розсіяною радіоактивністю земної кори, який проникає космічним випромінюванням, споживанням з їжею біогенних радіонуклідів і становив недавньому минулому 8—9 мікрорентген в годину (мкР/ч), що він відповідає середньорічний ефективної еквівалентній дозі (ЭЭД = НD) для жителя Землі у два мілізіверта (мЗв). Розсіяна радіоактивність обумовлена наявністю серед слідових кількостей природних радиоизотопов з періодом піврозпаду (T½) більш 105 років (переважно урану і торію), і навіть 40К, 14С, 226Ra і 222Rn. Газ радон загалом дає від 30 до 50% природного фону опромінення наземної біоти. Через нерівномірності розподілу джерел випромінювання в земної корі є певні регіональні розбіжності фону та її локальні аномалии.

Зазначений рівень фону відзначився для доіндустріальної епохи й в час кілька підвищено техногенними джерелами радіоактивності — загалом до 11— 12 мкР/ч при середньорічний ЭЭД в 2,5 мЗв. Цю прибавку зумовили: а) технічні джерела проникаючої радіації (медична діагностична і терапевтична рентгенівська апаратура, радіаційна дефектоскопія, джерела сигнальній індикації тощо.); б) витягнуті з надр мінерали, паливо і вода; в) ядерні реакції енергетики і ядерно-паливному циклі; р) випробування й застосування їх створення ядерної зброї. Діяльність людини у кілька разів збільшила число присутніх серед радіонуклідів і кілька порядків — їх масу лежить на поверхні планеты.

Головну радіаційну небезпеку становлять запаси ядерної зброї та палива й радіоактивні опади, що утворилися внаслідок ядерних вибухів чи аварій та витоків в ядерно-паливному циклі — від видобутку газу і збагачення уранової руди до поховання відходів. У накопичені десятки тисяч тонн розщеплюваних матеріалів, які мають колосальної сумарною активностью.

З 1945 по 1996 р. США, СРСР (Росія), Великобританія, Франція та Китаю виробили надземному просторі більш 400 ядерних вибухів. У атмосферу надійшла велика маса сотень різних радіонуклідів, що поступово випали на поверхні планети. Їх глобальне кількість майже подвоїли ядерні катастрофи, що відбулися біля СРСР. Довгоживучі радіоізотопи (углерод-14, цезій-137, стронцій-90 та інших.) і сьогодні продовжують випромінювати, створюючи приблизно 2%-ю добавку до тла радіації. Наслідки атомних бомбардувань, ядерних випробувань, і аварій ще довго будуть позначатися для здоров’я опромінених покупців, безліч їх потомков.

Поки що важко говорити про вплив техногенного перевищення природного фону радіації на біоту біосфери. Ми не знаємо, може зашкодити біоті океану розгерметизація затоплених контейнерів з радіонуклідами і реакторів затонулих підводних човнів. Принаймні, можна припустити певне підвищення рівня мутагенеза.

Радіаційні забруднення, пов’язані з технологічно нормальним ядерним паливною циклом, мають локальний характері і доступні контролю, ізоляції та профілактики емісій. Експлуатація об'єктів атомної енергетики супроводжується незначним радіаційним впливом. Багаторічні систематичні вимірювання, і контроль радіаційної обстановки не виявили істотного впливу на стан об'єктів довкілля. Дози опромінення населення, мешканця околицях АЕС, становить 10 мкЗв/год, що у 100 разів менша встановленого за припустимий рівень. Можливість радіаційних аварій реакторів АЕС зараз оцінюється як 10 -4 —10 -5 в год.

1.2 ПО «Маяк».

ПО «Маяк». Найбільша з відомих зараз скупчень радіонуклідів перебуває в Уралі, в 70 км на захід від Челябінська біля виробничого об'єднання «Маяк». ПО «Маяк» було створено з урахуванням промислового комплексу, зведеного 1945—1949 рр. Тут у 1948 р. був пущений перший промисловий атомний реактор, в 1949 р. — перший радіохімічний завод, виготовлені перші зразки цієї зброї. У зараз у виробничу структуру ПО «Маяк» входять ряд виробництв ядерного циклу, комплекс із захоронення високоактивних матеріалів, сховища і могильники РАТ. Багаторічна діяльність ПО «Маяк» нагромадила величезної кількості радіонуклідів і сильному забруднення районів Челябінської, Свердловській, Курганської і Тюменської областей. Через війну скидання відходів радіохімічного виробництва у відкриту річкову систему Обского басейну через р. Теча (1949—1951 рр.), і навіть внаслідок аварій 1957 і 1967 рр. в навколишню середу було викинуте 23 млн. Кі активності. Радіоактивне забруднення охопило територію України у 25 тис. км2 з населенням більш 500 тис. людина. Офіційні даних про десятках містечок і сіл, які піддалися забруднення внаслідок скидів радіоактивних відходів у р. Теча, з’явилися в 1993 г.

У 1957 р. внаслідок теплового вибуху ємності з РАТ стався потужний викид радіонуклідів (церий-144, цирконий-95, стронцій-90, цезій-137 та інших.) із сумарною активністю 2 млн. Кі. Виник «Восточно-Уральский радіоактивний слід» довжиною до 110 км (внаслідок наступної міграції до 400км) і завширшки до 35—50 км (рис. 1.1). Загальна площа забрудненій території, обмеженою изолинией 0,1 Ки/км2 по стронцию-90, становила 23 тис. км2. Близько 10 тис. людина з 19 населених пунктів у зоні найбільш сильного забруднення з великою затримкою було евакуйовано і переселены.

Зона радіаційне забруднення на Південному Уралі розширилася внаслідок вітрового розносу радіоактивних аерозолів з пересохлої частини технологічного водойми № 9 ПО «Маяк» (оз. Карачай) в 1967 р. У цей час у цьому резервуарі перебуває близько 120 млн Кі активності, переважно з допомогою стронцію-90 і цезію-137. Під озером сформувалася лінза забруднених підземних вод обсягом близько чотирьох млн м3 і площею 10 км². Існує небезпека проникнення забруднених вод до інших водоносні горизонти і винесення радіонуклідів в річкову сеть.

Рис. 1.1 Кара-схема «сліду», що з аварією на ПО «Маяк» в 1957 г.

Зони забруднення з активністю по стронцию-90: 1 — понад 50 відсотків Ки/км2; 2 — понад п’ять Ки/км2; 3 — більш 0,1 Ки/км2; 4 — більш 0,02 Ки/км2 за рік після аварии.

За даними радіаційного моніторингу, випадання цезію-137 з атмосфери околицях, розміщених у зоні впливу ПО «Маяк», протягом 1994 р. був у 50—100 разів більше, ніж у в середньому у країні. Високим залишається рівень забруднення місцевості цезієм-137 в заплаві р. Теча. Концентрації стронцію-90 у річковій воді й у донних відкладеннях в 100—1000 разів перевищує фонові значення. У каскаді промислових водойм в верхів'ях Течі міститься 350 млн м3 забрудненій води, що є власне низкоактивными відходами. Сумарна активність твердих і рідких РАТ, нагромаджених ході діяльності ПО «Маяк», сягає 1 млрд Кі. Зосередження величезної кількості РАТ, забруднення поверхневих водойм, можливість проникнення забруднених підземних вод відкрито гідрографічну систему Обского басейну створюють виключно високий рівень радіаційного ризику на Південному Урале.

1.3 Чернобыль.

Часом не тільки нинішнє, а й наступні покоління пам’ятати Чорнобиль й відчувати результати цієї катастрофи. Через війну вибухів та пожежі на підводному човні на четвертому енергоблоці ЧАЕС з 26 квітня до 10 травня 1986 р. з зруйнованого реактора було викинуте приблизно 7,5 т палива і продуктів розподілу із сумарною активністю близько 50 млн Кі. За кількістю довгоживучих радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90 та інших.) цей викид відповідає 500—600 Хиросимам.

Через те, що викид радіонуклідів відбувався понад десять діб при мінливих метеоумов, зона основного забруднення має віяловий, плямистий характер (рис. 1.2). Крім 30-кілометрової зони, яку припала більшість викиду, на різних роботах в радіусі до 250 км були виявлено ділянки, де забруднення досягло 200 Ки/км2. Загальна площа «плям» з активністю понад 40 кримінальних Ки/км2 становить близько 3,5 тис. км2, де у момент аварії мешкало 190 тис. людина. Усього радіоактивним викидом ЧАЕС по-різному було забруднене 80% території Білорусії, вся північна частина Правобережної України та 19 областей Росії. Загалом в РФ забруднення, обумовлене аварією на ЧАЕС, з щільністю 1 Ки/км2 і від охоплює понад 57 тис. км2, що становить 1,6% площі ЕТР (табл. 1.1). Уточнені 1994 р. кордону площ, забруднених цезієм-137, по порівнянню з 1993 р. майже змінилися. Сліди Чорнобиля виявлено в більшості країн Європи (табл. 1.2), соціальній та Японії, на Філіппінах, в Канаді. Катастрофа придбала глобальний характер.

.Рис. 1.2. Карту-схему територій з найбільш інтенсивним забрудненням радіонуклідами викиду Чорнобильської аварии:

— зона активності 15 Ки/км2; — зони з активністю понад 40 кримінальних Ки/км2;—— — кордон 30-кілометрової зони; ——- — Державна граница.

І сьогодні через десятиліття після чорнобильську трагедію існують суперечливі оцінки її який уражує дії і заподіяної економічного шкоди. Згідно з опублікованими 2000 р. даним з 860 тис. людина, брали участь у ліквідацію наслідків аварії, більш 55 тис. ліквідаторів померли, десятки тисяч стали інвалідами. Півмільйона людина до цього часу проживає на забруднених территориях.

Таблиця 1.1. Площі і республік Росії, забруднених цезієм- 137 (за станом січень 1995 р.) | |Загальна | |Площа | | |Області, |площа | |забруднень | | |республіки |області, | |цезієм-137, км2 | | | |республіки, | | | | | |тис. км2 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |Ки/км2 | | | | | | | | | | |1−5 |5−15 |15−40 |>40 | |1. |Белгородская|27,1 |1 620 | | | | | | | | | | | | |2. |Брянська |34,9 |6 750 |2628 |2 130 |310 | |3. |Воронезьку |52,4 |1 320 | | | | |4. |Калузька |29,9 |3 500 |1 419 | | | |5. |Курська |29,8 |1 220 | | | | |6. |Липецкая |24,1 |1 619 | | | | |7. |Ленинградска|85,9 |850 | | | | | |я | | | | | | |8. |Нижегородска|74,8 |250 | | | | | |я | | | | | | |9. |Орловська |24,7 |8 840 |132 | | | |10. |Пензенська |43,2 |4 130 | | | | |11. |Рязанська |39,6 |5 320 | | | | |12. |Саратовська |100,2 |150 | | | | |13. |Смоленська |49,8 |100 | | | | |14. |Тамбовська |34,3 |510 | | | | |15. |Тульська |25,7 |1 320 |1 271 | | | |16. |Ульяновська |37,3 |1 100 | | | | |17. |Мордовія |26,2 |1 900 | | | | |18. |Татарстан, |68,0 |110 | | | | |19. |Чувашія |18,0 |80 | | | | | |Разом | |49 760 |5450 |2 130 |310 |.

Точних даних про кількість опромінених і збереження одержаних дозах немає. Немає і однозначних прогнозів про можливі генетичних наслідки. Підтверджується теза про небезпечність тривалого на організм малих доз радіації. У районах, які піддалися радіоактивного зараженню, неухильно зростає кількість онкологічних захворювань, особливо виражений зростання захворюваності на рак щитовидної залози детей.

Таблиця 1.2. Середні ефективні еквівалентні дози радіації для низки країн Європи впродовж першого року після Чорнобильської аварії, мкЗв | | | | |Країна |Ефективна |Очікувана | | |еквівалентна |ефективна | | |доза перший |еквівалентна | | |рік |доза | |Австрія |670 |3200 | |Фінляндія |360 |2000 | |Болгарія |940 |1800 | |Румунія |570 |1700 | |Югославія |380 |1700 | |Греція |590 |1200 | |Чехія та |390 |890 | |Словаччина | | | |Італія |300 |810 | |Норвегія |230 |790 | |Польща |240 |740 | |Угорщина |250 |400 | |СНД (СРСР) |260 |820 |.

2 Поширення радіаційного загрязнения.

2.1 Радіоактивне забруднення повітряної среды.

Радіоактивні речовини, які у атмосферу за її видобутку, і експлуатації атомних установок і двигунів, можуть становити небезпека. Проте за рівні захисної техніки цей Джерело радіоактивності незначителен.

Найбільше забруднення атмосфери радіоактивними речовинами відбувається внаслідок вибухів атомних і водневих бомб. Кожен такий вибух супроводжується освітою грандіозного хмари радіоактивної пилу. Вибухова хвиля величезної сили поширює його частки переважають у всіх напрямах, піднімаючи їх на 30 км. У перші ж години вибуху глушаться найбільші частки, кілька меншого розміру — потяг 5 діб, а дрібнодисперсна пил потоками повітря переноситься на тисячі кілометрів і осідає лежить на поверхні земної кулі до надувалася протягом багатьох лет.

2.2 Радіоактивне забруднення водної среды.

Основними джерелами радіоактивного забруднення Світового океану являются:

— забруднення від випробувань ядерної зброї (у атмосфері до 1963 г.);

— забруднення радіоактивними відходами, які безпосередньо скидаються у море;

— великомасштабні аварії (ЧАОС, аварії суден з атомними реакторами);

— поховання радіоактивних відходів дно якої та інших. (Ізраїль і др.,.

1994).

Під час випробувань ядерної зброї, особливо до 1963 р., коли проводилися масові ядерні вибухи, у повітря було викинуте величезне кількість радіонуклідів. Чи ж тільки на арктическом архіпелазі Нова Земля провели понад 130 видів ядерних вибухів (лише у 1958 р. -46 вибухів), їх 87- в атмосфере.

Відходи від англійських і французьких атомних заводів забруднили радіоактивними елементами практично всю Північну Атлантику, особливо Північне, Норвезьке, Гренландское, Баренцове і Біле моря. У забруднення радіонуклідами акваторії Північного Льодовитого океану певний внесок зроблено і єдність нашої країною. Робота трьох підземних атомних реакторів і радіохімічного заводу (виробництво плутонію), і навіть інших в Красноярську- 26 призвела до забруднення однієї з найбільш великих річок світу — Єнісей (на .протязі 1 500 км). Вочевидь, що це, радіоактивні продукти вже потрапили в Північний Льодовитий океан.

Води Світового океану забруднені найнебезпечніші радіонуклідами цезію-137, стронцію-90, церия-144, иттрия-91, ниобия-95, які, володіючи високої биоаккумулирующей здатністю переходять по харчових ланцюгах, і концентруються в морських організмах вищих трофічних рівнів, створюючи небезпека, як гідробіонтів, так людини. Різними джерелами надходження радіонуклідів забруднені акваторії арктичних морів, це у 1982 р. максимальні забруднення цезієм-137 фіксовано західній частині Баренцова моря, які у 6 разів перевищували глобальне забруднення вод Північної Атлантики. За 29-річний період спостережень (1963;1992 рр.) концентрація стронцію-90 в Білому і Баренцовому морях зменшилася лише 3−5 раз. Значну небезпека викликають затоплені в Карському море (близько архіпелагу Нова Земля) 11 тис. контейнерів з радіоактивними відходами, а також 15 аварійних реакторів з атомних підводних човнів. Роботами 3-й радянсько-американської експедиції 1988 р. встановлено, що у водах Берингової і Чукотського моря, концентрація цезію-137 близька до фонової для районів океану та обумовлена глобальним надходженням даного радионуклида з атмосфери за тривалий проміжок часу. Але ці концентрації (0,1,Ки/л) був у 10−50 разів менше, ніж у Чорному, Баренцовому, Балтійським і Гренландском, морях, схильних до впливу локальних джерел радіоактивного загрязнения.

Усе сказане вище показує, що людина, мабуть, забув: океан — це потужна комора мінеральних і біологічними ресурсами; в частковості, він дав 90% нафти і є, 90% світового видобутку брому, 60% магнію і дуже багато, морепродуктів, це важливо при увеличивающемся населенні нашої планети. З цього приводу знаменитий дослідник Жак-Ів Кусто нагадує: «…Море — продовження нашого світу, частина нашого Всесвіту, володіння, які ми маємо, охороняти, якщо хочемо выжить».

2.3 Радіоактивне забруднення почвы.

У зв’язку з широким використанням в народному господарстві радіоактивних речовин з’явилася небезпека забруднення грунтів радіонуклідами. Джерела радіації — ядерні установки, випробування ядерної зброї, відходи уранових шахт. Потенційними джерелами, радіоактивного забруднення можуть бути аварії на ядерних установках, АЕС (як і Чорнобилі, Єкатеринбурзі, і навіть США, Англии).

У верхньому прошарку грунту концентруються радіоактивні стронцій і цезій, звідки вони потрапляють у організм тварин і людини. Лишайники північних зон мають підвищену здатність до акумуляції радіоактивного цезію. Олени, які харчуються ними, накопичують ізотопи, а й у населення, котрий використовує для харчування оленину, в організмі 10 разів більше цезію, ніж в, інших північних народов.

2.4 Радіоактивне забруднення рослинного й тваринного мира.

Біологічна накопичення властиво й зеленим рослинам, які, акумулюючи певні хімічні елементи, змінюють забарвлення хвої, листя, квіток і плодів. Це іноді служить, індикаторним, ознакою, при пошуках з корисними копалинами. Наприклад, береза і осика у Східній Сибіру накопичує у своїй деревині значні, змісту стронцію-90, що призводить до появи незвичайної забарвлення — неприродно зеленого кольору. Сонтрава на південному Уралі акумулює нікель тому її около-цветник замість фіолетового кольору стає білим, що на високі концентрації нікелю у грунті. У ареалі розсіювання уранових родовищ пелюстки іван-чаю замість рожевих стають білими і ярко-пурпуровыми, у лохини плоди замість темно-синіх стають білими і т, д. (Артамонов, 1989).

Радіонукліди, потрапляючи, в довкілля, часто розсіюються і розбавляються, на водах, однак вони можуть у різний спосіб накопичуватися в живих організмах на своєму шляху по харчових ланцюгах («біологічне накопичення. На рис. 2.1 показаний процес накопичення стронцію-90 по харчових ланцюгах в невеличкому канадському озері Перч-Лейк, які вживають низькоактивні отходы.

Рис. 2.1 Нагромадження стронцію-90 в трофічних ланцюгах невеликого канадського озера Перч-Лейк. отримує низькоактивні відходи. Цифри вказують середні коефіцієнти накопичення щодо озерній води, зміст стронцію-90 у якій прийнято за 1.

Оскільки зміст радионуклида як приймається за 1, його концентрація поступово зростає по харчових ланцюгах. У кістках окуня і ондатри його зміст зростає у 3000−4000 раз проти концентрацією у питній воді. Це має суттєві негативні наслідки для живих організмів, включаючи й людину, і біосфери загалом. Встановлено, що коефіцієнт накопичення стронцію-90 в раковинах молюсків дніпровських водоймищ щодо води сягає 4800 (Францевич та інших., 1995). Тому, за оцінці впливу радіонуклідів на середу необхідно враховувати ефект біологічного накопичення, їхнім живими, організмами і наслідки для природних экосистем.

3 Переробка і нейтралізація радіаційних отходов.

Одною з найбільш гострих екологічних негараздів у країні — проблема радіоактивних відходів. Лише на самій підприємствах Мінатому Росії (ПО «Маяк», Сибірський хімічний комбінат, Красноярський горно-химический комбінат) зосереджені 600 млн. м3 РАТ із сумарною активністю 1,5 млрд. Кі. На 29 енергоблоках АЕС зберігається 140 тис. м3 рідких і побачили 8-го тис. м3 отвержденных відходів загальної активністю 31 тис. Кі, і навіть 120 тис. м3 випромінюючих твердих відходів (устаткування, будівельне сміття). Жодна АЕС немає повного комплекту установок на підготовку відходів до поховання. Постачальниками РАТ є також Військово-морський флот (ВМФ), атомний криголамний флот, суднобудівна промисловість й українські підприємства неядерного циклу. На частку яких припадає 240 тис. м3 відходів з активністю більш 2 млн. Ки.

Одною з найбільш складних технологічних стадій ядерного паливного циклу — переробка відпрацьованого палива (ВЯП) і поховання РАТ. На підприємствах Мінатому, Мінтрансу й ВМФ Росії зберігаються 7800 т ВЯП з загальної активністю 3,9 млрд. Кі. ВЯП АЕС з реакторами типу РБМК на цей час не переробляється, а ВЯП від реакторів ВВЕР транспортується в спеціальне сховище з перспективою наступної переробки на мурованому заводі РТ-2 гірничо-хімічного комбінату г. Железногорске Красноярського краю. Проте цього заводу викликає протести громадськості, оскільки наявна технологія регенерації ВЯП пов’язане з освітою великої кількості рідких РАТ різного рівня активності. Найбільші заперечення викликають рішення про можливість прийому для тимчасового зберігання з метою наступної переробки ВЯП від закордонних АЭС.

Рис. 7.14. Карту-схему розташування джерел радіаційну небезпеку у російському секторі Арктики:

1 — місця затоплення контейнерів з РАТ (загалом понад 10 тис. контейнерів); 2 — місця затоплення судів або реакторних відсіків з аварійними реакторами; 3 — складування чи поховання твердих РАТ; 4 — місця проведення ядерних випробувань; 5 — район розгортання довгострокової програми ядерних випробувань, і розміщення регіонального могильника РАТ; 6 — райони неврахованих затоплень розщеплюваних матеріалів; До — місце загибелі атомних підводних човнів «Комсомолець» і «Курск».

Залишаються невирішеними питання, пов’язані з утилізацією атомних підводних човнів, поводженням із РАТ і ВЯП на об'єктах ВМФ Росії. До 1994 р. виведено з експлуатації 121 атомна підводний човен; їм будуються пункти тимчасового зберігання. Повністю завантажені сховища ВЯП Мурманського морського пароплавства. Тяжке ситуація з зберіганням РАТ склалося на Тихоокеанському флоті. У зв’язку з аварійним станом спецтанкера ТНТ-5 в жовтні 1993 р. було зроблено скидання рідких РАТ у Японське море. Після заборони скидання відходів у морі кількість їх неухильно возрастает.

На більшу частину території Російської Федерації потужність експозиційної дози (МЕД) гамма-випромінення на місцевості відповідає фоновим значенням і коливається не більше 10…20 мкР/ч. Через війну радіаційного обстеження міст і населених пунктів країни виявлено сотні ділянок локального радіоактивного забруднення, що характеризуються МЕД гамма-випромінення від десятків мкР/ч до десятків мР/ч (у випадках — Р/ч). Цими ділянках перебувають втрачені, викинуті чи довільно поховані джерела іонізуючого випромінювання здійснюватиме різного призначення, технологічні відходи виробництв і містять радіонукліди будматеріали. Ці забруднення підвищують ризик населенню отримати небезпечну дозу опромінення у самому несподіваному місці, зокрема й у власний будинок, коли, наприклад, будівельні панелі стають потужним джерелом іонізуючого излучения.

4. Радіаційна обстановка в Краснодарському крае.

У 2001 р. радіаційна обстановка не зазнала істотних змін переважно формувалася під впливом природних Радіонуклідів урану-238 (радия-226), тория-232 і продуктів їх розпаду, калия-40, аварійних радіоактивних викидів Чорнобильською АЕС 1986 р., Космічного випромінювання та техногенних джерел іонізуючого Випромінювання (ИИИ). 1].

Зберігають актуальність проблеми близповерхностных відкладень урансодержащих песчано-глинистых осадових порід із вмістом урану від 50 до 200 г/т (на окремі ділянки до 1000 г/т) і чорнобильського радіоактивного забруднення краю цезієм-137 (близько 23 кКи) і стронцієм-90 (близько сьомої години кКи), що досягає біля Кавказького державного природного біосферного заповідника (дані аэрогаммаспектрометрії) в окремих місцях м. Сочі (дані ЦГСЭН і ТОВ «Радіаційна медицина») 2,5 Ки/км2 по цезию-137.

У Краснодарському краї, за даними крайової інспекції Держатомнагляду, 87 підприємств використовують НДІ. Сюди не входять підприємства, мають генеруючі джерела. У тому числі 58 (відповідно до Нормами радіаційної безпеки (НРБ-99)) підлягають обов’язковому ліцензуванню органами Держатомнагляду. Інші 29 мають джерела з удільної чи сумарною активністю менш встановленої в НРБ-99 і підлягають регламентації. На кінець 2000 р. 47 які підлягають ліцензуванню підприємств мали ліцензії Держатомнагляду на право роботи з ИИИ.

Радіаційний контроль підприємств здійснюється інспекторським складом комітету на відповідність до затвердженими планами перевірок, і навіть під час спільних перевірок коїться з іншими контролюючими і наглядовими органами. У 2001 р. проведено 158 перевірок (зокрема. 27 цільових). Виявлено 41 порушення при поводженні з радіоактивними речовинами і ДІВ, накладено 11 штрафів на суму 31 тис. крб. Контролювалися як підприємства, мають ДІВ, але й українські підприємства, у яких можуть утворюватися, застосовуватися, оброблятися, переміщатися штучні і техногенні природні радіонукліди (порти, сільськогосподарські підприємства, підприємства топливноенергетичного комплексу, будіндустрії і т.д.).

Ввезення вантажів з-за кордону, який комітет давав узгодження (доменні шлаки для будівництва з «України), передбачав обов’язкове проходження радіаційного контролю кожну завозимую партию.

Для контролю над ввезенням і транзитом на території краю радіоактивні речовини, відходів та ДІВ межах з Ростовської областю і Ставропольським краєм спеціалізованої організацією «Радіаційні контроль» встановлено 4 посади дозиметричного контролю. Однак у липні 2001 р., у зв’язку з розпорядженням Міністерства внутрішніх справ Росії про неприпустимість перебування на контрольних посадах міліції та ДАІ інших контролюючих служб, 3 посади (в ст. Кущевская, Кавказька і Успенська) були ліквідовані. Силами комітету, ЦГСЭН в Краснодарське краї, спеціалізованої організації «Радіаційний контроль» протягом 2001 р. проводився регулярний контроль транзитних вантажів, переваливаемых через порти краю. Так було в Новоросійському морському торговому порту перевірили близько 20 000 вагонів, 12 000 автомобілів і 3000 автопричепів з що йде на експорт металобрухтом. 18 вагонів, 1 автомобіль і трьох автоприцепа містили забруднений радіонуклідами металобрухт. Ці транспортні засоби були після ретельного дозиметричного обстеження відправлені в адреси поставщиков.

У цілому нині, відомчий та Харківський державний радіаційний контроль забезпечують безпеку при користуванні ДІВ. Відпрацьовані джерела іонізуючого випромінювання здаються підприємствами краю на Ростовський спецкомбінат «Радон ». У 2001 р. на спецкомбінат «Радон» підприємства міста і організації краю здали на поховання 2155 (зокрема 2037 дымоизвещателей) відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання (містять ізотопи полония-210, селена-75, иридия-192, стронцію-90, цезия-13 7, кобальта-60, талия-204, радия-226, плутония-239) загальної активністю близько 115 Ки.

На двох радиационно-опасных об'єктах (РОО) — Троїцькому йодном заводі (ТЙЗ) і ВНДІ біологічного захисту рослин (ВНДІ БЗР) до нашого часу не поховані належним чином радіоактивні відходи (РАТ) і проведена дезактивація і рекультивація радиационно-загрязненных територій. Проте заводом й Інститут проводилася робота з нормалізації радіаційної обстановки за рахунок власні кошти, і рахунок коштів крайового бюджету та взагалі екологічного фонду (ВНДІ БЗР). Останні були виділені відповідно до постанови Законодавчого зборів Краснодарського краю від 27.10.99 р. № 300-П і постановою глави своєї адміністрації краю від 01.04.2000 р. № 144 «Про проведення першочергових робіт з ліквідації радиационно-опасного об'єкта у ВНДІ БЗР м. Краснодара», підготовленим по ініціативи ЦГСЭН і комітету природних ресурсів по Краснодарському краю.

Троїцьким йодним заводом виконувалися видані контролюючими і наглядовими органами настанови з нормалізації радіаційної обстановки. У частковості, споруджено тимчасове бетонне сховище слабко радіоактивних відходів, у якому складовано близько 100 т радиобарита Ва (Rа)SO4 і забрудненого технологічного устаткування. Територія заводи на цілях зниження зовнішнього й внутрішнього опромінення персоналові та подолання пылерадиационного чинника отсыпана шаром грунту з висадкою зелених насаджень, частково забетонирована. Щороку з участю фахівців КНР по Краснодарському краю, ЦГСЭН в Краснодарському краї, та спеціалізованої організації «Радіаційній контроль» проводяться детальні дозиметричні обстеження території заводу і гамма-спектрометрические дослідження відібраних проб.

Через війну проведених робіт радіаційна обстановка заводу в період із 1996 по 2001 рр. поліпшилася, що підтверджено згаданими радіаційними обстеженнями. Витрати для цієї роботи склали 1 832 900 деномінованих рублів. У 1997;1998 рр. підприємство перейшло нові технологію отримання йоду з допомогою соляної кислоти, практично яка виключає освіту твердих радіоактивних відходів. Витрати заводу впровадження нову технологію перевищили 3 млн руб.

Відповідно до законом РФ «Про радіаційній безпеці населення» № 3-ФЗ, постановою Уряди РФ від 27.01.97 р. № 93 і постановою уряду Краснодарського краю від 27.08.98 р. № 27-П, для ТЙЗ розроблений «Радиационно-гигиенический паспорт». Індивідуальні річні ефективні дози опромінення персоналу ТЙЗ, відповідно до радиационно-гигиеническим паспортом за 2000 р., склали: група, А — 0,187 мЗв, група Б — 0,115 м3 В. Ризики виникнення стохастичних ефектів у персоналу склали: індивідуальний — 7,1*10−6 випадків рік (при допустимому по НРБ-99 п. 2.1.1. межі ризику 1,0*10−3 випадків рік), колективний 3,16*10−4 випадків рік. Отже, вплив радіаційного чинника ТЙЗ на населення сусідніх населених пунктів (ст.Троицкая і пос. Новотроицкий) пренебрежимо мало — в порівнянні з природними джерелами опромінення (1−2 мЗв з допомогою радону та її природного фону). Аналіз даних медичної статистики за поширеністю населення, представлених управлінням охорони здоров’я г. Крымска і Кримського району, показав, що статистично значуща зв’язок онкологічних захворювань з роботою ТЙЗ у зоні обслуговування Троїцької дільничної лікарні не прослеживается.

На ТЙЗ залишається невирішеною проблема поховання близько 5000 т слаборадиоактивных відходів (радиобарита), містять радію-226 (близько 20 кБк/кг), радий-228 (близько 20 кБк/кг) і торий-228 (від 7 до 17 кБк/кг), які частково перемішані з грунтом, а частково можна побачити в тимчасовій сховище біля заводу. У 1993 р. Всеросійським проектноконструкторським і науково-дослідним об'єднанням ВНИПИЭТ розроблено «Техніко-економічне обгрунтування різних варіантів схем реабілітації радиационно-загрязненных територій та Троїцького, йодного заводу Краснодарського краю». Це ТЕО минуло державну екологічну експертизу, у яких до подальшої опрацюванні з п’яти варіантів був обраний варіант 4 «Збереження забрудненого грунту скільки завгодно на частини ставкавідстійника», до складу якого будівництво хвосто-хранилища, його заповнення забрудненим грунтом і дезактивацію території заводу. Вартість реалізації цього проекту на цінах 1993 р. становила 4902,3 млн руб.

На дослідному полі ВНДІ БЗР площею 2,5 га перебуває близько 5000 м³ забрудненого грунту, а потужність дози сягає 250 мілірентген за годину. За період роботи з полі з 1971 по 1993 рр. було використане 9,2 Кі біологічно небезпечних радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90, церий-144 йод- 125, рутений-100 та інших.) У сховище інституту складовано близько 20 кюрі невикористовуваних радіонуклідів (цезій-137, стронцій-90, уран-238).

У 2000р. за угодою з НДІ атомних реакторів (НДІ АР, г. Дмитровград) в ВНДІ БЗР проведена повна фізична інвентаризація ДІВ і РАО.

Вивезення твердих і рідких ДІВ для утилізації у ВНДІ АР й поховання на Ростовському спецкомбінаті «Радон» заплановано провести 1-ї квартал 2002 р. Проте, в інституті залишаться рідкі й тверді радіоактивні відходи, кондиціювання і поховання яких потребує значних витрат. Але найбільших витрат зажадає дезактивація досвідченого поля института.

Тому, з ініціативи комітету, заходи щодо реабілітації радиационно-загрязненных територій Троїцького йодного заводу і ВНДІ БЗР з обсягами фінансування 50 і 30 млн. крб. відповідно були у схвалену Указом президента РФ від 15.06.96 р. № 913 і затверджену Урядовою постановою РФ від 13.06.96 р. № 702 «федеральну цільову програму з комплексному соціально-економічному розвитку Краснодарського краю на 1996;2001 рр.». Проте фінансування цієї програми з зазначеним заходам не проводилося. Комітет також неодноразово звертався до мінатом РФ (останнього листа з ім'ям міністра Адама Е. О. від 13.04.2000 р. № 01−20/190) з проханням включити проблеми йодного заводу і ВНДІ БЗР в федеральну цільову програму «Ядерна й радіаційна безпеку Росії» на 2000;2006 рр. Та й у цьому випадку перспектива фінансування дуже проблематична (відповідь Мінатому від 13.06.2000 р. № 011−2945).

Наявність радиационно-опасного об'єкта у ВНДІ БЗР, що у межах м. Краснодара, викликає обгрунтовану тривогу в міста, яка підтримується періодичними, емоційними виступами ЗМІ, зверненнями до президента В. В. Путину. У той самий час коштів краю з його ліквідацію явно недостаточно.

У 2000р. інспекторським складом проведено 36 800 вимірів гамма-фону, зокрема на обстежуваних підприємствах. Природний гамма-фон біля краю у межах середніх багаторічних значень і становить близько 10−20 мкР/год. Аналогічні дані отримані Краснодарським центром по гідрометеорології і моніторингу довкілля на 27 станціях спостереження (СНЛК). Дані гамма-фону уводять у комп’ютерну базі даних і статистично обрабатываются.

За даними ЦГСЭН, в Краснодарському краї внесок у колективну дозу опромінення населення від різних видів опромінення составил:

— від підприємств, використовують джерела іонізуючого випромінювання — 2,21 чел. Зв (0,014%);

— природних (природних) джерел — 11 670,0 чел. Зв (76,53%);

— від глобальних опадів і минулих радіаційних аварій — 158,62 чел. Зв (1,04%);

— від медичних досліджень — 3417,45 чел. Зв (22,412%).

Найбільш істотною причиною опромінення населення від природних джерел випромінювання є радон-222 й будівельні матеріали місцевого виробництва: цегла, глина, мрамористые вапняки, керамзит.

Виробничий радіаційний контролю над виробленої продукцією у необхідному обсязі відбувається лише на Новоросійському цементному заводе.

Радіаційних аварій у протягом звітного року, що з переопроміненням населення Криму і забрудненням довкілля, не зарегистрировано.

На підвищення ефективності радіаційно-екологічного контролю та забезпечення радіаційній безпеці населення, персоналові та оточуючої середовища необходимо:

— розробити і затвердити лише на рівні Російської Федерації економічний механізм відповідальності природокористувачів за радіаційне забруднення навколишнього среды;

— ініціювати і підтримувати науково-дослідні роботи у області радіаційної екології і радіаційного моніторингу в Краснодарському краї, використовуючи наявний науковий і лабораторну базу;

— об'єднати зусилля контролюючих органів області радіаційного контролю та радіаційній безпеці у частині охорони навколишнього среды;

— удосконалювати систему радіаційного контролю транскордонних грузов;

— домагатися лише на рівні Уряди Російської Федерації фінансування Федеральних цільових програм, у яких включені проблеми радіаційної і радіаційно-екологічною безопасности;

— на підготовку кваліфікованих кадрів фахівців-екологів включати у навчальні програми вузів курси з радіаційної екології і залучати до викладацької роботи провідних вчених і фахівців у області радіаційній безпеці і радіаційної экологии;

— знайти кошти на фінансування завершення робіт з аерогамма-спектрометрическому обстеження забруднення краю гамащо випромінюють радіонуклідами. 5 Можливі наслідки застосування ядерної зброї масового поражения.

ЯДЕРНА КАТАСТРОФА (військова біосферна катастрофа) — глобальні екологічні наслідки застосування зброї масового знищення (ядерного, хімічного, біологічного), що в результаті призведе до руйнації основних природних екосистем Землі. Нині потужність накопичених запасів ядерної зброї світі становить близько 16−18 •109т, тобто. кожного жителя планети припадає понад 3,5 т тротилового еквівалента (Рябчиків, 1987). Тож у деяких країнах (США, Канада, Англія, Німеччина, та ін.) проведено дослідження з оцінці наслідків ядерної війни на біосферу загалом, зокрема смоделировано більш 20 різних сценаріїв. При ядерної катастрофи сумарна потужність вибухів може в межах від 6500 Мгт. (базовий сценарій) до 10−12 тис. Мгт. (жорсткий сценарій). Аналогічні роботи проведено Обчислювальному центрі Російської АН; опубліковані різні варіанти сценаріїв ядерної катастрофи на роботах М. И. Будыко, Ю. А. Израэля, Г. С. Голицына, К.Я. Кондратьєва і др.

Про результати проведених дослідженні з цієї проблеми свідчить про неприпустимість ядерної війни, що з неминучістю призведе до глобальних змін клімату і до деградації біосфери, загалом (табл. 60).

Таблиця 60. Геофізичні, (екологічні) наслідки, основних великомасштабних вражаючих чинників ядерних вибухів (Будыко та інших. 1986) |Основні великомасштабні эффекты|Возможные геофізичні | |(вражаючі чинники). |наслідки | |1.Загрязнение біосфери |Зміна -електричних властивостей | |радіоактивними продуктами |атмосфери, зміна погоди. | | |Зміна властивостей іоносфери. | |2.Загрязнение атмосфери |Зміна радіаційних властивостей | |аерозольними продуктами |атмосфери. Зміна погоди й | | |клімату. | |3. Забруднення атмосфери. | | |різними газоподібними | | |речовинами (метаном, этиленом і | | |ін.) | | |Тропосфери |Зміна радіаційних властивостей | | |атмосфери, зміна погоди й | | |клімату. | |Верхній атмосфери |Зміна радіаційних властивостей | | |верхньої атмосфери, порушення | | |озонного шару. Зміна | | |можливості проходження Ху-уф- | | |випромінювання, зміна клімату. | |4. Зміна альбедо земної |Зміна клімату. | |поверхні | |.

Очевидно, що з можливих геофізичних (екологічних) наслідків застосування ядерної зброї слід виділити: масові радіаційні й інші поразки зміна погоди й клімату, руйнація озонового шару, порушення стану іоносфери тощо. До цього слід додати сильне забруднення атмосфери аерозольними і газоподібними частинками, що виникли внаслідок, як вибухів, і численних пожаров.

За даними М. И. Будыко та інших. (1986) при ядерної війні навіть за потужності, вибуху 5000 Мгт. у повітря надійде 9,6 *103 т аерозолів з яких 80% проникне в стратосферу. Наявність у атмосфері величезного кількості аерозолів, газоподібних домішок і диму ядерних пожеж — все це, призведе до зменшення припливу сонячної радіації до земної поверхні й, звісно, до зниження температури повітря не планеті приблизно 150С («ядерна зима»). Очікуване середнє зниження температури повітря над континентами північного півкулі Буде бути щодня понад 200С. такий великий ядерний конфлікт докорінно стимулюватиме клімат вигляді наступу темряви («ядерна ніч»), змінить глобальну циркуляцію повітря тощо. Наслідками цього: припинення процесу фотосинтезу, виморожування і знищення рослинності на величезні території, загибель посівів сільськогосподарських культур й у остаточному підсумку загибель всього живої і людської цивілізації. Також, із наслідками ядерних вибухів слід додати ще радіацію від зруйнованим АЕС (більш 420), у своїй 85% їх розміщено саме у північній півкулі. За розрахунками медиків, при реалізації лише базового сценарію на північ півкулі близько, 60% населення відразу загине від ударної хвилі, опіків і летальною дози радіації, 25% будуть вражені іонізуючої радіацією тощо., тобто. буде поставлена під можливість існування Людини як біологічного вида.

Основним шляхом недопущення глобальної екологічній катастрофі є всіх видів зброї масового знищенні, що зможе запобігти найменшу можливість ядерної війни, у не буде ні переможців, ні переможених, Також зменшення ймовірності ненавмисного самознищення населення землі необхідно значно розширити екологічні дослідження наслідків застосування ядерної і іншого виду зброї. Як справедливо зазначає М. М. Моисеев (1990, с.307), «…сутнісно все власне екологічні проблеми зводяться до соизмерению своїх дій з можливостями оточуючої среды».

Заключение

.

Катастрофа на Чорнобильською АЕС, у яких значна територія Білорусі, України та виявилася ураженої радіоактивними, викидами, змушує серйозно обдумати технологічної дисципліни на атомних електростанціях, частина яких потребує реконструкції та модернизации.

Здійснюється комплекс додаткових заходів для посилення безпеки експлуатованих атомних реакторів. Вжиті екологічні експертизи проектів споруджуваних АЕС і ТЕС та з атомними енергетичними установками. Реалізується програма використання нетрадиційних, екологічно безпечних джерел енергії, і державного будівництва досвідченоекспериментальних АЕС з різними типами і схемами розташування атомних реакторов.

1. М. И. Будыко. «Сучасні проблеми екології» М.:1994г. 307с.

2. О.П. Акімова. «Екологія» М.:2001г. 3. Доповідь урядові Росії «Про стан довкілля Краснодарського краю на 2001 р». М.: 2002 г.

4. В.І Цвєткова «Екологія, Підручник» М.: 1999 р. 5. Петров М. М. «Людина перетворюється на надзвичайні ситуації». Навчальний посібник — Челябінськ: Южно-Уральское книжкове вид-во, 1995 р. 6. Т. Х. Маргулова «Атомна енергетика сьогодні й завтра» Москва: Вищу школу, 1996 г.

———————————- [1] Доповідь урядові Росії «Про стан довкілля Краснодарського краю на 2001 г.

———————————- [pic].

Кістки норки.

М’які тканини окуня.

Кістки окуня.

Мелкая рыба.

Кістки ондатры.

М’які тканини моллюсков.

Планктон.

Озерній вода.

Водні растения.

Кістки бобра.

Донні осадки.

[pic].