Розвиток творчих здібностей студентів: теоретичний аспект

Анотація. У статті авторкою розкрито теоретичний аспект розвитку творчих здібностей студентів.

Abstract. In this article the author reveals the theoretical aspect of students' creative abilities.

Ключові слова: творчість, творчі здібності, розвиток творчих здібностей.

Keywords: creativity, creativity, creativity.

Постановка проблеми. Сучасні умови розвитку нашого суспільства, що вступило в добу третього тисячоліття з його новою філософією спілкування, новими перспективами і ризиками, вимагають від школи новітніх підходів до проблеми формування активної, діяльної, успішної особистості, в якій поєднується високий інтелектуальний рівень, розвинуті фізичні та моральні якості, активна громадянська позиція, здатність до результативної фахової діяльності.

У відповідності до Закону України «Про вищу освіту» ця важлива і шляхетна мета є пріоритетною для викладача і здійснюється через впровадження як традиційних, так і інноваційних педагогічних технологій, що сприяють формуванню і розвитку творчих нахилів і талантів студентів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розв’язування проблеми вивчення та розвитку творчих здібностей відображено у працях вітчизняних і зарубіжних психологів — Л. С. Виготського, Я. О. Понамарьова, Г. С. Костюка, В.В.

Давидова, П.Я. Гальперіна, В.М. Дружиніна, Д.Б. Богоявленської, О.М. Матюшкіна, В. О. Моляко, Ж. Піаже, Дж. Гілфорда, Е. П. Горенренса та ін.

Мета статті - розкрити теоретичні аспекти розвитку творчих здібностей студентів.

Виклад основного матеріалу. Творчість — це розумова й практична діяльність, результатом якої є створення оригінальних, неповторних цінностей, виявлення нових фактів, властивостей, закономірностей, а також методів дослідження і перетворення матеріального світу або духовної культури; якщо ж він новий лише для його автора, то новизна суб'єктивна і не має суспільного значення.

У сучасній психолого-педагогічній літературі поняття педагогічної творчості трактується по-різному. Розглядається поняття педагогіки творчості як науки про педагогічну систему двох діалектично зумовлених видів людської діяльності: педагогічного виховання та самовиховання особистості в різних видах творчої діяльності і спілкування з метою всебічного та гармонійного розвитку творчих здібностей як окремої особистості, так і творчих колективів.

Педагогічний словник визначає педагогічну творчість як оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально-виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання й навчання. Таким чином, мета педагогічної творчості вчителя полягає у створенні сприятливих психолого-педагогічних умов для розвитку потенційних можливостей кожного учня в навчально-виховному процесі. Ефективність розвитку дитини значною мірою визначатиметься освітнім середовищем, скоординованою діяльністю всіх суб'єктів, причетних до її виховання.

Отже, педагогічна творчість учителя — це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей кожного учня у навчально-виховному процесі для якої притаманні:

• — виникнення протиріччя, проблемної ситуації;
• — наявність об'єктивних (соціальні, матеріальні) і суб'єктивних (знання, уміння, особистісні якості, мотивація, творчі здібності) умов для творчості;
• — об'єктивна чи суб'єктивна новизна й оригінальність процесу та результату;
• — соціальна та особиста вага і прогресивність (педагогічна творчість учителя робить певний внесок у розвиток суспільства та особистості);
• — діалектична взаємозумовленість впливу на розвиток як дитини, так і самого вчителя зовнішнього і внутрішнього саморуху особистості (виховання й самовиховання, розвиток і саморозвиток тощо).

Специфіка педагогічної творчості вчителя розглянута в роботах В. Загвязинського, В. Кан-Калика, Н. Кичук, Е. Лузік, М. Поташника та ін. У результаті аналізу наукових праць вище перелічених дослідників, виділяємо такі специфічні риси педагогічної творчості вчителя:

• — співтворчий характер щодо суб'єкта-об'єкта педагогічної діяльності;
• — можливість суб'єктивної новизни й оригінальності процесу і результату;
• — обмеженість творчої діяльності педагога часом;
• — вплив на педагогічну творчість учителя багатьох факторів, які важко передбачити.

Відповідно до специфіки педагогічної творчості формується і творча особистість учителя. Визначаючи творчість як об'єктивну рису педагогічної діяльності вчителя, Л.М. Лузіна підтвердила, що формування творчої індивідуальності вчителя означає вироблення у нього особливого ставлення до професійної діяльності як способу життя.

В.А. Кан-Калик і М.Д. Нікандров виділяють основні умови перетворення діяльності вчителя у творчу:

• — усвідомлення себе як творця в педагогічному процесі;
• — усвідомлення сутності, значення і завдань власної педагогічної діяльності, її мети;
• — сприймання вихованця як особистості в педагогічному процесі (як об'єкт і суб'єкт виховання);
• — усвідомлення власної творчої індивідуальності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури ми визначили найважливіші риси педагогічної креативності вчителя:

• — високий рівень соціальної і моральної свідомості;
• — пошуково-проблемний стиль мислення;
• — розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо);
• — проблемне бачення;
• — творча фантазія, розвинена уява;
• — специфічні особисті якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм);
• — специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє «я», бажання бути визнаним, творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці);
• — комунікативні здібності;
• — здатність до самоуправління;
• — високий рівень загальної культури.

Перелік найважливіших рис педагогічної креативності вчителя не є усталеним. Проблема формування творчої особистості вчителя, розвитку його педагогічної креативності сьогодні повною мірою не вирішена.

Аналіз психолого-педагогічної літератури приводить до висновку, що рівень творчої діяльності вчителя, визначається, як правило, залежно від того чи іншого конкретного напряму його педагогічної діяльності.

Так, наприклад, І.П. Раченко визначає рівні творчої діяльності учителя, щодо його вміння організовувати свою працю. М. М. Поташник виділяє їх щодо підготовки педагога до уроку чи позаурочного заходу. В.А. КанКалик визначає творчі рівні діяльності вчителя щодо вміння керувати засвоєнням знань через взаємодію з учнівським колективом. Для визначення рівня творчої діяльності вчителя треба розглядати різні напрями його педагогічної діяльності.

Ми розділяємо точку зору В.І. Андрєєва щодо визначення п’яти підсистем у творчій педагогічний діяльності.

Дидактична підсистема характеризує ступінь володіння вчителем змістом навчального матеріалу, формами, методами, засобами ефективної організації навчальної творчої діяльності учнів;

Виховна підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя із забезпечення психолого-педагогічних умов для формування кожного учня як особистості через активну життєву діяльність вихованців, їх творчий розвиток, самореалізацію своїх потенційних можливостей у різних видах діяльності;

Організаційно-управлінська підсистема характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з розвитку здатності до самоуправління і комунікації;

Підсистема самовдосконалення характеризує творчу педагогічну діяльність учителя з підвищення своєї професійної та загальної культури, із самовиховання і саморозвитку професійно-значущих якостей, педагогічної колективності, створення своєї творчої лабораторії;

Громадсько-педагогічна підсистема характеризує професійний, громадський та особистісний рейтинг учителя.

У цих підсистемах різні вчителі можуть перебувати на різних творчих рівнях:

Репродуктивний передбачає, що вчитель працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду, відбирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці, індивідуальнопсихологічним особливостям учнів.

Раціоналізаторський передбачає, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує її;

Конструкторський передбачає таку діяльність учителя, у якій на основі свого досвіду, знань психолого-педагогічних особливостей учнівського колективу, використовуючи існуючі методики, учитель конструює свій варіант вирішення педагогічної проблеми;

Новаторський передбачає вирішення педагогічної проблеми на принципово нових засадах, відрізняється новизною, оригінальністю, високою результативністю.

Творча активність у соціокультурному середовищі призводить до неповторності (унікальності) людини, у соціокультурній сфері - креативності (обдарованість), коли людина стає явищем соціокультурного середовища, а результати її творчості мають важливість для соціуму (О.Варламова) [1].

Рушійні сили розвитку творчого потенціалу особистості, що лежать в основі її активності, пов’язані із двома тенденціями — прагненням людини до рятування від напруги і досягненню рівноваги із середовищем; прагненням до створення напруги. Творча особистість існує лише в процесі постановки і досягнення нових, усе більш складних цілей.

Виходячи з того, що рушійною силою розвитку виступають протиріччя і їхнє подолання, у професійній діяльності вчителя основним протиріччям, що забезпечує розвиток (при наявності належної мотивації), є протиріччя між здібностями, обдарованістю людини й вимогами творчої педагогічної діяльності. Для процесу розвитку креативної індивідуальності вчителя загальноосвітнього навчального закладу важливіше не індивідуальність особистості, а особистість, що забезпечує свідомий вихід на креативну самоактуалізацію. Найважливіша якість зрілої особистості - готовність сміливо й відкрито зустрічати життєві проблеми і справлятися з ними, знаходячи внутрішні й зовнішні резерви. Особистість у цьому випадку забезпечує регулюючий вплив. Тільки завдяки особистості, її регулюючому впливу вчитель виходить на креативну самоактуалізацію, що сприяє актуалізації творчого потенціалу.

Все це дає можливість постановки практичного завдання формування творчого потенціалу вчителя через актуалізацію його потреби у творчій самореалізації, через осмислення себе як творчого суб'єкта, через екзистенціальний і мотиваційний план його професійного буття. Специфікою даного явища є рефлексивний аспект у творчій активності вчителя, що являє собою осмислення, переосмислення та перетворення суб'єктом цілесмислової педагогічної свідомості, професійно-педагогічної діяльності, спілкування, тобто своєї поведінки як цілісного стану (відношення) або готовності до творчої педагогічної діяльності.

І.С. Волощук, досліджуючи структуру творчих здібностей (під творчими здібностями він розуміє «сукупність психічних якостей індивідуума, які у своїй єдності є запорукою успішного розв’язання ним творчих задач «[2]), визначає такі критерії творчої особистості:

• — спостережливість, яка виявляється в здатності помічати в об'єкті сприймання малопомітні, але суттєві деталі;
• — уява, що допомагає бачити предмети і явища об'єктивного світу під різними кутами зору, відкриває шлях до використання їх у нестандартних, незвичних ситуаціях;
• — мислення, яке характеризується такими ознаками, як швидкість, гнучкість, оригінальність і точність;
• — цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, активність.

Така характеристика структури творчих здібностей свідчить про комплексний підхід до вивчення творчої особистості. Однак окремі дослідники намагаються виділити в потенціалі творчої особистості такі якості, які за мінімальної своєї кількості характеризували б творчого індивіда в цілому. Одним із підходів до визначення сутності творчої особистості є виділення в її мисленні таких домінуючих ознак: синтез, оригінальність і дивергентність. Трапляються випадки, коли в структурі якостей творчої особистості виділяють її ціннісну, емоційно-мотиваційну й інтелектуальну орієнтації.

Попри свою цінність, такі підходи мають і певні недоліки, найтиповішим серед яких є обмеженість у визначенні певних якостей та виокремлення їх з цілісної структури творчих здібностей:

Пізнавальні здібності - панування великого обсягу інформації, багатий словниковий запас, перенесення засвоєного на новий матеріал, установлення причинно-наслідкових зв’язків, виявлення прихованих залежностей і зв’язків, уміння робити висновки, інтегрувати і синтезувати інформацію, передбачати наслідки, міркувати, висувати гіпотези, застосовувати ідеї на практиці, здатність до перетворювання, критичного мислення.

Творчі здібності - здатність до ризику, дивергентне мислення, гнучкість у мисленні і діях, швидкість мислення, здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове, багата уява, розвинута інтуїція.

Емоційно-вольова сфера — реалістична Я-концепція, повага до інших, толерантність у стосунках з іншими людьми, схильність до самоаналізу, терпиме ставлення до критики, наполегливість у виконанні завдання, незалежність у мисленні й поведінці, впевненість у своїх силах і здібностях, внутрішня мотивація.

Педагогічна творчість вчителя містить у собі творчу педагогічну діяльність вчителя і творчу навчальну діяльність учня, в їхній взаємодії й взаємозв'язку, а також результати їхньої творчої діяльності, які сприяють їхньому розвитку і саморозвитку. В. Кан-Калик відзначає, що творча педагогічна діяльність вчителя завжди обумовлена індивідуально-психологічними особливостями творчої навчальної діяльності учнів, у свою чергу, творча навчальна діяльність учнів обумовлена рівнем і характером творчої діяльності вчителя [4, с.76−84].

Висновки. Отже, творчий учитель — це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості учителя умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей учнів.

Отже, творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість — необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

творчий здібність вчитель.

Література

• 1. Варламова Е. П. Психология творческой уникальности человека / Е. П. Варламова, С. Ю. Степанов. — М.: Институт психологии РАН, 2002 — 254 с.
• 2. Волощук І. А. Мотивація творчості молодого вчителя як основа його готовності до інноваційної педагогічної діяльності / І. А. Волощук — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc аит/Арёир/2011 2Z2−5-36.pdf
• 3. Гузій Н.В. Педагогічний професіоналізм: історикометодологічні та теоретичні аспекти: [Монографія] / Н.В. Гузій. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. — 243 с.
• 4. Кан-Калик В. А. Педагогическое творчество / В. А. Кан-Калик, Н. Д. Никидров. — М., 1990. — 144с.
• 5. Кічук Н. В. Формування творчої особистості вчителя / Н. В. Кічук. — К.: Либідь, 1991. — 96 с.
• 6. Сисоєва С. О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня: монографія / С. О. Сисоєва. — К.: Поліграфкнига, 1996. — 406 с.