Особливості формування ґендерної компетентності у навчально-виховному процесі внз

«Компетентність» в сучасному словнику іноземних слів визначається як «володіння знаннями, що дозволяють судити про що-небудь «. Слово «компетентний» походить від латинського competentis — відповідний, здібний, що знає, хто розуміється на певній галузі, тобто має право на основі знань судити про що-небудь, приймати відповідні рішення і виконувати конкретні дії. Іншими словами, компетентна людина — це людина, добре інформована в певній галузі знання, що дозволяє йому якісно виконувати завдання, пов’язані з цією сферою знання, а все це характеризує його як людину здатну та відповідну вимогам, що пред’являються до особистості, що функціонує в даній сфері діяльності. [5.176].

Отже, компетентність — це, по-перше, характеристика або властивість особистості, по-друге, це така характеристика людини, яка дозволяє їй робити що-небудь якісно. Узагальнюючи сказане, можна запропонувати наступне розуміння компетентності. Компетентність — це суб'єктивна характеристика, що представляє собою сплав знань, умінь і якостей особистості, що дозволяють особистості бути ефективною в конкретному виді діяльності. Формування певної компетентності може відбуватися тільки на основі відповідних компетенцій, оволодіння якими здійснюється в ході навчально-виховного процесу.

У ході компетентного підходу можна визначити суть поняття компетенції - як наперед задані вимоги до освітньої підготовки випускника, одиниці навчальної програми, що становлять анатомію «компетентності». Формування певної компетентності може відбуватися тільки на основі відповідних компетенцій, оволодіння якими здійснюється в ході навчально-виховного процесу. 8.2].

Необхідність набуття студентами компетенцій в різних галузях наук є обов’язковим не лише з точки зору професійного розвитку і вдосконалення, а й важливим компонентом функціонування і взаємодії з сучасним суспільством. Постійний розвиток суспільних думок та ідей трактує все нові погляди на життя, а отже на виховання і навчання. В сучасному суспільстві актуальною є проблема ґендерної рівності чоловіків і жінок, зміна загальних уявлень про роль обох статей та створення рівних можливостей для їх повної реалізації у всіх сферах суспільного життя, але щоб досягти цієї мети потрібно знайти взаєморозуміння між представниками обох статей, направити їх діяльність на досягнення загальної для всіх мети. Але цього важко досягти до поки жінки і чоловіки не почнуть розуміти істинний зміст поняття «ґендер» та «ґендерна рівність», ключем для розв’язання цієї проблеми є надання і роз’яснення основних понять цих напрямів діяльності, формування у людей ґендерної компетентності.

Вищий навчальний заклад, як один із основних інститутів соціалізації студентів у своєму навчально-виховному процесі має включити у собі таку направленість навчання для усвідомлення студентами основних знань з цієї сфери життя. Як вже зазначалось вище саме юнацький період є найбільш сприятливим для руйнування старих поглядів на життя та формування нових ідей та принципів, за якими в майбутньому він і будувати не лише своє професійне майбутнє, але й стосунки з протилежною статтю, виховання своїх дітей.

Звертаючись безпосередньо до поняття «ґендерна компетентність», то трактувати та розуміти цей термін ми можемо у наступному вигляді:

Ґендерну компетентність можна визначити як характеристику, яка дозволяє особистості не бути суб'єктом і об'єктом ситуацій гендерної нерівності. Іншими словами, гендерна компетентність — це здатність чоловіків і жінок помічати ситуації гендерної нерівності у навколишньому їхньому житті; протистояти сексистським, дискримінаційним діям і впливам; самим не створювати ситуації гендерної нерівності. 5.177].

Окрім цього ґендерну компетентність можна розуміти, як динамічне утворення особистості студента, яке включає в себе уялення про призначення чоловіка і жінки у суспільстві, особливостях особистої жіночої чи чоловічої індивідуальності, образі «Я-концепціїї», знань о ґендерних особливостях суб'єктів суспільної взаємодії; цінностях відносин до уявлень обох статей, їх взаємовідносинах. [22.6].

Аналіз сучасної психологічної літератури гендерної спрямованості дозволяє зробити висновок, що гендерно-компетентним можна вважати таку людину, якій притаманні егалітарний гендерні подання; у якого не виражені гендерні стереотипи; у якого відсутні гендерні упередження (забобони); для якого характерна партнерська модель відносин в поведінці і взаємодії з людьми свого та іншого статі. Компетентність демонструє реальний рівень досягнень особистості, її привласнений досвід, який постійно змінюється з розвитком особистості. Н. П. Павлик, аналізуючи структуру компетентності, зазначає, що її складають знання, уміння, навички, ставлення, емоції, цінності, мотиви, потреби, цілі, поведінка. І.С. Мунтян розглядає гендерну компетентність як новий, але найважливіший аспект гностичної складової професіоналізму діяльності й особистості сучасного студента та студентки, покликаного сприяти досягненню гендерної рівності й демократії членів суспільства шляхом формування їх гендерної культури [5.177−178].

Можна сказати про те, що у процесі навчально-виховного процесу в ВНЗ формування гендерної компетентності має два аспекти: перший — у контексті підготовки до професійної діяльності, де тісно переплітаються професійна і гендерна компетентності; другий — підготовлені кадри формуватимуть у вихованців також гендерну компетентність, яку радше необхідно розглядати крізь призму життєвої компетентності.

Ґендерної компетентності, як і кожна наука несе по собі певну структуру необхідних компонентів, формування яких і складатиме цілісну картину розуміння понять «ґендера» і «ґендерної рівності».

Невід'ємною складовою ґендерної компетентності є сукупність:

• 1. Знань: законодавчих актів, які регулюють питання ґендерної рівності, положень та сутності ґендерного підходу, сучасних тенденцій та проблем ґендерного розвитку суспільства, знання форм і методів ґендерного виховання, особливостей ґендерної соціалізації, механізмів дії ґендерних стереотипів.
• 2. Умінь: розпізнавати ґендерні аспекти, проблеми, здійснювати

ґендерний аналіз (збір якісної інформації у сфері ґендерних відносин, що ґрунтується на розумінні ґендерних тенденцій у суспільстві й використанні цих знань для розкриття наявних та потенційних соціальних проблем і пошуку рішень їх оптимального розв’язання, поширювати ґендерні знання шляхом використання адекватних методів, засобів тощо.

3. Навичок: здійснення ґендерного аналізу, організації заходів на гендерну тематику тощо.

Надзвичайно важливий структурний компонент — поведінка, діяльність, спрямована на утвердження ідеї ґендерної рівності. За умови, коли людина буде суб'єктом активної дії, вона матиме змогу самореалізуватися, бути вільною від стереотипних поглядів, здатною до самостійного прийняття рішень.

Як інтегральна характеристика, ґендерна компетентність визначається єдністю її структурних компонентів, що включає в себе мотиваційно-ціннісний, когнітивний і операціонально-технологічний компоненти.

• · Мотиваційно-ціннісний компонент включає особистісне, змістотворних ставлення до ґендерної знання, до таких понять, як ґендерна роль, ґендерна ідентичність, ґендерні стереотипи самого соціального педагога як носія всіх атрибутів. Мотиваційно-ціннісна складова передбачає успішність у виконанні ґендерних ролей; засіб саморозвитку; реалізацію здібностей.
• · Когнітивний компонент включає ґендерне знання, володіння процедурами його добування і проведення з ним інтелектуальних операцій.
• · Когнітивна складова припускає, що у студентів будуть сформовані наукові уявлення про ґендер. В науковий опис поняття ґендер введено для того, щоб провести межу між поняттям біологічна стать і соціальними і культурними імплікації, що вкладаються в концепти чоловіче — жіноче: поділ ролей, культурні традиції, відносини влади у зв’язку зі статтю людей.
• · Операціонально-технологічний компонент включає здатність застосовувати компетенції у професійній діяльності при вирішенні проблем, що можуть виникнути у процесі взаємодії жінок та чоловіків іпризводитимуть до конфліктних ситуацій. [15.116]

Формування всіх цих якостей, знань і умінь у студентів є важливим напрямом для процесу побудови нових сучасних поглядів та взаємодії усіх її членів суспільства, яке вже розвинуто у багатьох країнах Європи, на які рівняється наша держава. Але побудова правильного і цілісного навчально-виховного процесу для розвитку цих компонентів ґендерної компетентності не можлива в цілому до поки викладачі і педагог також не сформують та не розвинуть у собі необхідні складові нових поглядів на статус жінки і чоловіка у суспільстві.

Розуміння ґендерної компетентності педагога несе в собі наступний зміст:

Ґендерна компетенція передбачає сформованість у педагога — викладача, вчителя, вихователя — розуміння призначення чоловіків і жінок в суспільстві, їх статусу, функцій і взаємин. Важливою для педагога є здатність критичного аналізу своєї професійної діяльності як представника певного ґендера.

Під ґендерної компетентністю в літературі розуміється інформованість педагога щодо того, що поняття «ґендер» охоплює коло психосоціальних і соціокультурних характеристик, що асоціюються з чоловічим або жіночим підлогою в рамках певної культури. Як підкреслює Г. А. Ольховик, ґендерно-орієнтований педагог повинен усвідомлювати власну ґендерну ідентичність, вплив своїх ґендерних установок на формування ґендерних уявлень і цінностей у вихованців, бачити можливості ґендерної педагогіки для поліпшення якості освітнього процесу.

Ґендерна компетентність педагога включає оволодіння ним організаційними, психолого-педагогічними і дидактичними аспектами керівництва навчальною і виховною діяльністю з урахуванням ґендерних особливостей. В літературі в якості основних представлені змістовним, рефлексивним та організаційним компоненти ґендерної компетентності педагога.

Змістовний компонент включає знання різних питань ґендерної педагогіки і психології (знання про ґендерні особливості суб'єктів освітнього процесу, подання про становище чоловіків і жінок в суспільстві; технологій ґендерного аналізу підручників).

Рефлексивний компонент передбачає особистісне ставлення до різних ґендерних проблем, наявність власної позиції з цих питань, прагнення до постійного самовдосконалення.

Організаційний компонент представлений вміннями управляти процесом ґендерної соціалізації, не тільки усвідомлювати різні ґендерні аспекти освіти, а й впливати на них, створювати відповідні організаційно-педагогічні умови. Організаційний компонент включає також уміння організовувати навчальний процес на основі ідей ґендерної рівності, використовувати гендерний підхід у викладанні різних предметів. [9.27−29].

Але як і для студентів важливим чинником формування ґендерної компетентності педагога є створення для цього всіх необхідних умов, серед яких можна виділити наступні:

• — Інтеграцію ґендерних та психолого-педагогічних знань у зміст професійної підготовки сучасного соціального педагогав рамках інваріантної і варіативної частин блоку психолого-педагогічних дисциплін;
• — Облік гендерних характеристик студентів при організації педагогічного процесу, формування у майбутніх педагогів усвідомлення власної ґендерної ролі та індивідуального ґендерного стилю поведінки в рамках педагогічної діяльності;
• — Розробку технологій формування ґендерної компетентності в рамках педагогічної діяльності;
• — Організацію взаємодії «вуз — громадська організація» для розробки проектної діяльності з формування ґендерної компетентності студентів.

При дотриманні всіх необхідних рекомендацій можливо побудувати правильний навчально-виховний процес у ВНЗ, під час якого при взаємодії студентів і викладачів у будуть формуватися та проявлятися всі важливі компоненти ґендерної компетентності, наявність яких є дуже важливою для побудови нового сучасного суспільства у нашій країні і у подальшому досягнення такої важливої мети, як ґендерна рівність. Адже важливим є розпочати цей шлях і йдучи по ньому, досягати нових поставлених цілей, які в подальшому і приведуть до тієї основної цілі, яку поставило для себе все людство.

Проблема в нашій країні постала дуже гостро і розв’язання її полягає у оптимальних шляхах впровадження ґендерного підходу у навчально-виховний процес. Адже саме ґендерна освіта і просвіта позиціонуються як один із провідних умов демократизації суспільства та досягнення ґендерної рівності.

Проте на сучасному етапі реформування та побудови навчально-виховного процесу в ВНЗ подібні заняття та практика майже не впроваджується, що на нашу думку є вкрай необміркованим упущенням.

Тому для досягнення результату в цілі впровадження ґендерної рівності в нашому суспільстві починати активно діяти в цьому напрямі потрібно вже зараз. Для цього потрібно розробляти відповідні програми та курси занять, на яких би висвітлювалася подібна тема і які б мали на меті формування і розвиток у студентів необхідних знань і умінь необхідних для вирішення цього питання.

На сьогоднішній день подібну практику навчання студентів впроваджують лише громадські організації та установи, що займаються ґендерної проблематикою, але їх діяльності недостатньо для досягнення цієї мети. Тому потрібно вирішувати це питання загальними зусиллями всього суспільства, а системі освітніх закладів долучатися до цього потрібно в першу чергу, бо саме вони є носіями культури і просвіти та насамперед направленні на формування у студентів нових поглядів та ідей на суспільні взаємини, розвитку умінь та якостей для повноцінної взаємодії молоді з оточуючими, наданні засад для побудови правильного і достовірного життєвого шляху як в професійній сфері, так і у сімейному плані.