Необхідність виділення з організму продуктів обміну

Необхідність виділення з організму продуктів обміну.

.

.

Процес виділення як складова частина обміну речовин — один з головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні.

Органами виділення є:

нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка, підшлункова залоза.

В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії.

Кінцеві продукти обміну (продукти дисиміляції) з тканин переходять в кров, кров «ю приносяться до органів виділення і через них виводяться з організмі.

Більша частина продуктів розпаду виділяється через систему сечовивідних органів:

— Через легені виводяться леткі сполуки СО2, ефір (після наркозу), хлороформ, ацетон, а також пари води.

— Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких металів, сечовину, азот, аміак, молочну кислоту.

— Слинні залози — можуть виводити лікарські речовини (аспірин), а також сполуки ртуті, вісмуту, брому, йоду, сечовину.

— Шлункові та кишкові залози виділяють у просвіт шлунка та кишечнику алкоголь розчинений у крові, продукти обміну білків, воду та зайві мінеральні солі, а також сполуки заліза, ртуті, срібла, брому, хінін, сульфаніламіди.

— В печінці знешкоджуються різні отрути, надлишки гормонів, продукти обміну гемоглобіну та білків. Вона виводить креатинін, холестерин, жовчні пігменти.

Будова та функції органів сечовидільної системи:

нирок, сечоводів сечового міхура, сечовидільного каналі.

Нирки (nephreos), — парні органи (права і ліва) бобоподібної форми, розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної порожнини (Довжина — 10−12 см, ширина — 5−6 см, маса 120−200 г).

Зовні нирки вкриті щільною сполучною оболонкою — жировою капсулою, яка міцно тримає їх у певному анатомічному положенні (при різкому схудненні - блукаюча нирка). На внутрішній увігнутій поверхні розташовуються ворота нирки, через які проходять: входять артерія та нерви, а виходять вена, лімфатичні судини, сечовід.

На розрізі нирки видно два шари:

1.зовнішній — корковий (темніший).

2.внутрішній — мозковий, утворений нирковими пірамідами (по 10−15 у кожній нирці). Верхівки пірамід (збирні трубки) закруглені у вигляді сосочків, що відкриваються у.

3.ниркову миску — порожнину.

Ниркова миска переходить у сечовід.

Структурною та функціональною одиницею нирки є нефрон (кожна нирка — 1 млн).

Нефрони — складні мікроскопічні утвори, які починаються двостінною капсулою (Шумлянського-Боумена), всередині якої знаходиться клубочок капілярів (мальпігіїв клубочок). Між шарами капсули знаходиться порожнина, яка переходить у звивистий (первинний) сечовий каналець. Він доходить до межі кіркового і мозкового шарів нирки. На межі каналець звужується, спрямляється і в мозковому шарі утворює петлю Генне, яка повертається в кірковий шар нирки. Тут він знову стає звивистий (вторинний) і відкривається у збирну трубочку. Збирні трубки, зливаючись, утворюють загальні вивідні протоки, які проходять через мозковий шар нирки до верхівок сосочків, що виступають в порожнину миски.

Стінки канальця, так само як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин.

На відміну від фільтрації реабсорбція протікає за рахунок активної діяльності клітин канальцевого епітелію з витратами енергії та поглинанням О2. В результаті утворюється вторинна сеча (1,5 л). До її складу входить: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, фосфати Na+, K+, CL-. Відсутні (при нормальній роботі нирок): білки, цукор.

Нирки здійснюють свою роботу постійно. Тому і використовують багато кисню, поживних речовин, що свідчить про великі енергетичні затрати під час утворення сечі.

Регуляція процесу сечоутворення: в усіх відділах нефрона є спеціальні рецептори, які контролюють вміст води, NaCL та різних речовин у крові.

— при підвищенні NaCL у крові (солона їжа) нирки утворюють більше первинної сечі з сіллю. Сіль затримує воду у канальцях нефрону, утворюється більше вторинної сечі, бо з нею має вийти зайва сіль;

— при зневодненні організму: в крові підвищується концентрація солі, рецептори судин надсилають у гіпоталамус імпульси. З нього до гіпофіза та наднирникових залоз надходить сигнал про збільшення утвореного гормону. (вазопресин — антидіуретичний…). Гормон збільшує реабсорбцію води в канальцях нефрона, сечі менше і вона більш концентрована.

— Надлишок води в організмі: гіпофіз виділяє менше гормону, реабсорбція зменшується і зайва вода виходить з сечею. Отже, процес сечоутворення регулюється нервовою системою і гуморальними чинниками.

Регуляція сечовиділення Виділення сечі здійснюється рефлекторно. Сеча потрапляє у сечовий міхур, стінки його розтягуються і подразнюються рецептори слизової оболонки. По доцентрових нервах від рецепторів імпульси ідуть у крижові відділи спинного мозку, де міститься безумовно-рефлекторний центр сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно, це пов «язано з впливом нейронів кори великого мозку. Вони гальмують або активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання встановлюється до 2−3 років життя. Нормальна частота сечовипускання — 4−6 разів на добу.

Профілактика захворювань сечовидільної системи.

Захворювання — нефрит — запалення різних елементів нирки:

— цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура;

— уретрит — запалення сечівника;

— ниркокам «яна хвороба;

— енурез — нічне нетримання сечі;

— уремія — отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи нирок).

Причини захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські препарати.

Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог:

— раціональне і збалансоване харчування;

— загартування, але без переохолодження;

— своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів;

— обережне звертання з ліками, отрутами;

— дотримання особистої гігієни, статевої гігієни;

— не вживати спиртні напої;

— не перевтомлюватися;

— правильний режим праці, відпочинку, сну Ниркова артерія, зайшовши в нирку, ділиться на велику кількість гілочок…

Тонка судина, яка має назву приносної артерії, заходить у втиснуту частину капсули, утворюючи там клубочок капілярів. Капіляри збираються у судину, що виходить з капсули, — виносну артерію. Остання підходить до звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його обплітають. Ці капіляри збираються у вени, які, зливаючись, утворюють ниркову вену і виносять кров з нирки.

Функції нирок:

— беруть участь у підтриманні постійності об «єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу;

— регуляції кислотно-лужної рівноваги;

— виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин;

— метаболізмі вуглеводів і білків;

— кровотворенні (утворюються еритроцити, оскільки виділяють речовину, яка стимулює кістковий мозок за нестачі О2;

— викидають у кров гормон ренін (при порушенні кровопостачання нирок), який підвищує артеріальний тиск;

— виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або розчиняти.

Сечовід — починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у сечовий міхур. Довжина 30−35 см, ширина 5−6 мм. Стінка його складається з 3 оболонок:

Внутрішньої - слизової з рецепторами, Середньої - м «язова, Зовнішньої - сполучнотканинної.

Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з нирки у сечовий міхур.

Сечовий міхур — порожнистий м «язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі і бере участь у періодичному виведенні її з організму (акт сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура змінюються у міру його наповнення сечею. Місткість його в дорослої людини 250−500 мл. Стінка міхура має оболонки:

внутрішня -слизова з великою кількістю складок (для розтягування),.

середня — товста м «язова,.

зовнішня — сполучнотканинна.

Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м «язом — сфінктером, завдяки чому сеча вільно не витікає назовні.

Сечівник (уретра) — непарний трубчастий орган, який відкривається невеличким отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий — 3−4 см, чоловічий — 18−20 см у вигляді букви S). По ньому сеча під час сечовипускання виділяється з сечового міхура назовні.

Утворення сечі, регуляція сечоутворення і сечовиділення.

Сеча (urina) утворюється в нирках з крові, якою нирки дуже добре постачаються (за добу 1500−1800 л. крові).

В основі сечоутворення лежать два процеси: фільтрація і реабсорбція. Фільтрація відбувається в капсулах. Діаметр приносної артерії більший, ніж виносної, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий (70−80 мм.рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом з розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами проштовхується крізь тонку стінку капіляра та внутрішню стінку капсули (без затрат енергії). При цьому профільтровуються всі речовини з відносно малим діаметром молекули. Форменні елементи крові, білки та жири залишаються в капілярах. Внаслідок фільтрації утворюється первинна сеча (150−180 л), до складу якої входить: вода, сечовина, сечова кислота, іони неорганічних речовин, глюкоза, амінокислоти, вітаміни.

Первинна сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL.

.

.

_.

.