Ефективність використання виробничих фондів

Ефективність використання виробничих фондів

Зміст.

Вступ.

Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів — важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві.

Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів.

2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства.

2.2. Показники, які характеризують рух основних виробничих фондів підприємства.

2.3. Показники, які характеризують оснащеність підприємства основними виробничими фондами.

2.4. Показники, які характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.

2.5. Показники, які характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.

2.6. Узагальнюючі показники.

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі.

3.1. Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню використання основних виробничих фондів підприємства.

3.1.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу.

3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрішнього часу.

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів.

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу.

3.1.5. Аналіз одержаних результатів.

3.2. Вплив підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на господарську діяльність підприємства.

Висновки.

Використана література.

Вступ.

Підприємство — основна господарська ланка народного господарства країни, від результатів господарювання яких залежить економічний розвиток держави в умовах ринкових відносин, підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансово, і тому воно саме в першу чергу зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшенні прибутковості.

У вирішенні цього завдання велика роль відводилась проблемі підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства, які підвищують рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяги виробництва продукції. Проте ефективність виробництва продукції. Проте ефективність виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення його основними виробничими фондами, але і від ступеня їх використання в часі.

Задоволення потреб населення на ринку в тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від її пропозиції. Про те обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить не тільки від забезпечення підприємства основними виробничими фондами та іншими виробничими ресурсами, але й від того, наскільки основні виробничі фонди повно використовуються.

Крім того, поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства є важливою резервом підвищення ефективності виробництва.

Поліпшення використання основних виробничих фондів також зменшує потреби підприємства у капітальному вкладенні для розвитку матеріально-технічного обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на усі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання основних виробничих фондів реалізується значно швидше, ніж від нових капітальних вкладень.

Таким чином, в умовах ринкової політики, коли підприємство відтворення основних виробничих фондів підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності використання основних виробничих фондів, на основі якого зробити висновки про рівень їх використання і передбачити заходи по поліпшення забезпечити збільшення виробництва продукції, обсяг якої знаходять реалізацію на ринку, та підвищення ефективності виробництва.

1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів — важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві.

Матеріальною основою і технічною базою кожного суспільного виробництва є, насамперед, засоби праці, які відіграють визначну роль у розвитку суспільства. Засоби праці, що використовуються в процесі виробництва як елемент продуктивних сил, самі по собі не є економічною категорією. Економічною категорією є спосіб використання засобів праці, характер застосування яких визначається власністю на засоби виробництва і являє собою одне з відношень економічного ладу. Тому економічна природа засобів праці в повних суспільних формаціях різна. Як технічна категорія засоби праці у всіх формаціях виступають у ролі виробничого апарату.

Участь основних фондів у виробничому процесі має деякі особливості:

1. Повністю беручи участь у виробничому процесі, засоби праці лише частково споживаються у кожному його циклі. Вартість основних фондів переноситься на продукти поступово, протягом усього строку їх служби.

2. Перенесена на виготовлений продукт частина вартості основних виробничих фондів, які брали участь у процесі виробництва, втілюються у вигляді вартості виготовленої продукції. Отже, вартість основних фондів у процесі використання їх набуває подвійного існування: одна її частина продовжує функцію вати у споживній формі засобів праці, а друга — входить у створений ними продукт.

У відтворенні основних фондів визначального створення являється відтворення їх споживної вартості. В цьому також проявляється єдність відтворення основних фондів.

На основі руху споживної вартості основних фондів базується рух їх вартості. Тільки в останній рік служби основних фондів, коли вони вибувають із сфери виробництва та заміняються новими, загальна сема кругообігу вартості приймає вигляд: зношування — амортизація — повне відшкодування. В періоди проведення модернізації і капітального ремонту рух вартості основних фондів протікає за стадіями: зношування — амортизація — часткове відшкодування. В іншій рік життя основних фондів, рух вартості здійснюється за стадіями: зношування і амортизація.

Використання основних виробничих фондів на підприємстві характеризується натуральними і вартісними показниками.

До натуральних показників відносяться:

рівень продуктивності.

коефіцієнт змінності використання.

коефіцієнт використання внутрішнього часу.

коефіцієнт використання календарного часу.

До вартісних показників відносяться:

фондовіддача, характеризує обсяг продукції в грошовому виразі, що припадає на одиницю основних виробничих фондів.

фондоємкість, характеризує обсяг основних виробничих фондів, що припадає на одиницю обсягу виробленої продукції.

Відтворення основних фондів в рамках окремого підприємства характеризується послідовною зміною різних стадій. Ця сторона відтворення припускає вивчення як одиничного так і сукупної споживчої вартості основних фондів.

1Управление использованием основных фондов в промышленности / под ред. М. И. Римера. — М.: «Экономика», 1985 с.14−15.

2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства.

Для оцінки технічного стану основних фондів розраховується коефіцієнту зносу та придатності.

Кзн = З / Офб.

З — сума нарахованого зносу.

Офб — первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються для загальної величини основних фондів і для окремої групи.

Найбільш узагальненим показником є фондоозброєність праці, що розраховується за формулою:

Кіфоз = ОФср / (.

ОФср — середньорічна (балансова) вартість основних фондів.

(- чисельність робітників в найбільшу зміну.

Найбільш узагальненими показниками, що характеризують використання промислово-виробничих фондів підприємства, є показники фондовіддачі та фондоємності. Вони розрахуються співставленням вартості основних фондів з вартістю виробленої або реалізованою продукцією. Фондовіддача визначається за формулою:

Кфв = ТП (РП) / ОФср

ТП (РП) — вартість товарної або реалізованої продукції.

ОФср — середньорічна вартість промислово-виробничих фондів.

Аналіз узагальнюючих показників інтенсивності використання основних фондів повинен включати і визначення показника їх рентабельності, що розраховується співвідношення прибутку підприємства за звітний (рік, квартал) до середньорічної вартості основних виробничих фондів:

Кр = Пзп / ОФср

Пзп — прибуток підприємства за звітний період.

Протилежним показником фондовіддачі є фондоємність, що є співвідношенням вартості основних фондів до вартості товарної або реалізованої продукції:

Фє = ОФср / РП (ТП).

2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства.

Наявність основних фондів на під приємність характеризується балансовою вартістю. Первісна вартість основних фондів дає уявлення про ту суму грошових витрат підприємств, які ним проведені в зв’язку з введенням в дію основних фондів.

Для вивчення зміни обсягу основних фондів та факторів, що на нього впливають, будуть баланси, що відображають зміну вартості фондів за окремі проміжки часу (за рік) (табл.2).

Табл.1.

№ п/п.

Показники.

Од. Вим.

Проектна потужність підприємства.

млн.грн.

11,0.

Обсяг реалізації продукції.

млн.грн.

8,4.

Первісна вартість основних виробничих фондів (ОВФ).

млн.грн.

5,0.

А.

З них активна частина.

млн.грн.

3,5.

Залишкова вартість ОВФ.

млн.грн.

4,0.

Використання ОВФ.

млн.грн.

А.

В першу зміну.

млн.грн.

4,8.

 Б.

В другу зміну.

млн.грн.

3,6.

В.

В третю зміну.

млн.грн.

2,8.

Чисельність працівників.

чол.

400.

А.

З них робітників.

чол.

320.

Працювало працівників.

чол.

А.

В першу зміну.

чол.

200.

 Б.

В другу зміну.

чол.

120.

В.

В третю зміну.

чол.

80.

Корисний фонд робочого часу.

днів.

А.

По плану.

днів.

220.

 Б.

Фактично.

днів.

145.

Тривалість зміни.

години.

8.

Внутрізмінні витрати робочого часу.

%.

0,7.

Річний знос ОВФ.

%.

9,1.

Вибуло ОВФ.

млн.грн.

0,45.

Поступило ОВФ.

млн.грн.

0,38.

А.

Із них нових ОВФ.

млн.грн.

0,38.

Собівартість.

млн.грн.

7,0.

А.

В т.ч. матеріальні витрати.

млн.грн.

4,8.

Збільшення обсягу продукції.

млн.грн.

18.

Табл.2.

Наявність на початку року.

Надійшло в звітному періоді.

В тому числі і нових.

Вибуло в звітному році.

Наявність на кінець року.

5,0.

0,38.

0,38.

0,45.

4,93.

5,0 + 0,38 = 4,93 + 0,45.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів складає:

5,0 + 0,38 /12 — 0,45 / 12 = 4,994 млн.грн.

Для оцінки технічного стану основних фондів використовують коефіцієнт зносу придатності.

Кзн = 9,1% / 100 = 0,091.

Кn = 1 — Кзн = 1 — 0,091 = 0,909.

Сума річного зносу основних фондів (5,0 * 0,091 = 0,455 млн.грн.).

Залишкова вартість ОВФ відображає ту частину вартості фондів, яка залишалась в засобах праці на даний проміжок часу, або.

5,0 — 0,455 = 4,545 млн.грн.

або 5 — (9,01 * 5,0) / 100% = 4,545 млн.грн.

2.2. Показники, що характеризують рух ОВФ підприємства.

Коефіцієнт вибуття визначається, як співвідношення вартості ОВФ, що вибули до балансової первісної вартості:

Ком = == 0,09 або 9%.

Коефіцієнт оновлення визначається, як співвідношення вартості введених в експлуатацію ОВФ до балансової первісної вартості ОВФ:

Ком = == 0,076 або 7,6%.

Коефіцієнт інтенсивності оновлення визначається як співвідношення між коефіцієнтооновленням і вибуття:

Кінон = = = 0,844 або 84,4%.

2.3. Показники, що характеризую оснащення підприємства основними виробничими фондами.

Коефіцієнт фондооснащеності характеризує забезпеченість підприємств або потребу в ОВФ для виробництва одиниці продукції:

Фо = = = 0,594 або 59,4%.

Механооснащенність визначає величину вартості ОВФ, яка необхідна у вигляді засобів праці (активної частини ОВФ і до обсягу реалізованої продукції):

Мо = == 0,417 або 41,7%.

2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників ОВФ.

Найбільш узагальнюючим показником є фондоозброєнніість праці, що визначається, як співвідношення середньорічної вартості ОВФ до чисельності працівників найбільшої зміни:

Кфос = = = 0,025 або 2,5 тис.грн.

2.5. Показники, що характеризують використання ОВФ в часі.

Коефіцієнт використання календарного часу визначається як співвідношення кількості днів планового корисного фонду робочого часу до фактичної календарної кількості (365):

Кк.ч = = (0,603 або 60,3%.

Коефіцієнт використання робочого часу визначається як співвідношення фактичної кількості днів корисного фонду робочого часу до календарної кількості за рік:

Кр.ч. = == 0,397 або 39,7%.

Коефіцієнт використання внутрізмінного часу визначається як співвідношення різниці між тривалістю зміну і втратами робочого часу до тривалості зміни:

Кв.ч. = == 0,993 або 99,3%.

2.6. Узагальнюючі показники.

Фондовіддача визначається як співвідношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості реалізованої праці:

Кфв = 8,4 / 4,994 = 1,682 грн. продукції / 1 грн. вартості ОВФ.

Фондовіддача — по активній частині ОВФ:

Кфва = 8,4 / 3,5 = 2,4 грн. вартості реалізованої припадає на 1 грн. вартості активної частини ОВФ.

Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів визначається, як добуток співвідношення обсягу реалізованої продукції до первісної балансової вартості ОВФ та коефіцієнту річного зносу1.

1Методическое указание по анализу финансово-хозяйственной деятельности предприятия — М.: «Финансы», 1983 с.62−66.

3. Заходи по підвищенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі.

3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по поліпшенню використання основних фондів підприємства в часі.

3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу.

1. Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на праці року, забезпеченості підприємства матеріально — технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію, тощо.

Усі ці заходи дозволяють збільшити тривалість використання ОВФ в межах 5…30%, що вплине на рівень ефективності виробництва. На основі запроектованого комплексу заходів, величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ склала 10% (Др.ч.).

2. Визначається загальна величина збільшення робочого часу використання ОВФ в плановому році:

(Рч = (Рч.б. * Др.ч.,.

де (Рч — приріст робочого часу використання ОВФ, днів,.

(Рч.б. — фактичний робочий час використання ОВФ у базовому, днів,.

Др.ч. — величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році, відсотки від величини базового року.

(Рч = 145 * 0,1 = 14,5 днів.

3. Визначаться зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.

Доля цих витрат визначається за формулою:

Да/В1 = ,.

Де, Да/В1 — доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції, і-го року,.

Бві - балансова вартість ОВФ в і-му році,.

а — норма річних амортизаційних відрахувань,.

Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році.

Для річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить:

а) у базовому році.

Да/Вб = (5000 * 0,08) / 8400 = 0,048 грн/грн.

б) у плановому році.

Да/Вб = = = 0,039 грн/грн.

Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становить, а точніше становитиме:

(Срч = (А/Впл — (Дрч,.

де (Срч — зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів.

(Срч = 89,2 — 11,4 = 77,8 тис.грн.

3.1.2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.

1. Щоб зменшити внутрізмінні втрати часу робочого, використання ОВФ на підприємстві, а відповідно підвищити коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші організаційного господарські заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнту використання внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного часу в межах 5−20%. Проте, проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрізмінного часу потребує додаткових втрат підприємства.

2. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання ОВФ підприємства складає 7%.

3. Визначається загальна величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році:

(ВзВРЧпл = (Ввзчб * (Взчпл) * РЧплКзмб,.

де, ВзВРЧпл. — загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу,.

Ввзчб — витрати внутрізмінного часу використання ОВФ у базовому році, год,.

(Взчпл — величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, %,.

РЧпл. — річний робочий час використання ОВФ,.

Кзмб — коефіцієнт змінності.

(ВзРЧпл. = 0,7 * 0,07 (145 + 14,5) * 2,24 = 17,5 год.

4. Визначаються додаткові втрати підприємства, пов’язані із зменшенням витрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ.

5. Визначається зниження втрат виробництва продукції яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити:

(СВЗРЧ = (А/ВПЛ — (ДВЗРЧ,.

де (ДВЗРЧ — додаткові витрати підприємств,.

(А/ВПЛ — економія амортизаційних відрахувань у плановому році,.

(СВЗРЧ — величина зниження собівартості за рахунок зниження втрат внутрішнього робочого часу використання ОВФ.

(СВЗРЧ = 9,32 — 1,225 = 8,095 тис.грн.

6. Визначається коефіцієнт використання внутрішнього часу у плановому році:

КВЗ = ,.

де — тривалість зміни, ч,.

(ВЗ — витрати внутрішнього часу.

КВЗ = = 0,88.

3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ.

1. Змінність використання ОВФ характеризується коефіцієнтом змінності. Підвищення коефіцієнту змінності використання ОВФ забезпечує збільшення тривалості роботи цих фондів, особливо їх активної частини, що впливає на збільшення обсягу виробництва продукції підприємством.

2. На основі запроектованих заходів величина збільшення тривалості використання ОВФ на підприємстві становить 10%.

3. Визначається величина збільшення змінності використання ОВФ на підприємстві і у першу зміну — 4800 * 10% = 480 тис.грн., в другу — 360 тис.грн., в третю зміну — 280 тис.грн. Збільшення коефіцієнту змінності використання ОВФ становить:

(КЗМТ = ,.

де (КЗМТ — збільшення коефіцієнту змінності використання ОВФ,.

(БВІ - балансова вартість приросту ОВФ, що будуть додатково використовуватись в першу зміну,.

БВ — балансова вартість ОВФ підприємства.

(КЗМТ = (480 + 360 + 280) / 4930 = 0,23.

4. Визначається число змін використання ОВФ у плановому році, в зв’язку із збільшенням коефіцієнту змінності:

(ЗМпл = РЧпл * КЗМПЛ,.

де (ЗМпл — число змін використання ОВФ у плановому році,.

РЧпл — робочий час використання ОВФ у плановому році,.

КЗМПЛ — коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році.

ЗМПЛ = 159,5 * 2,47 = 393,97 зміни.

5. Визначається величина зниження втрат на виробництво продукції за рахунок зниження долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1грн. продукції:

Да/Ві = ,.

де Да/Ві - доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції,.

Бві - балансова вартість ОВФ в і-му році,.

а — середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань,.

Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році.

Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:

а) у базовому році:

Да/Вб = (5000 * 0,08) / 8400 = 0,048 грн/грн.

б) у плановому році.

Да/Вб = (4930 * 0,08) / (8400 + 956,31) = 0,042 грн/грн.

6. Визначається коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році:

КЗМПЛ = КЗМБ + (КЗМПЛ,.

де КЗМПЛ — коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році,.

КЗМБ — коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році,.

(КЗМПЛ — приріст коефіцієнту змінності у плановому році.

КЗМПЛ = 2,24 + 0,23 = 2,47.

10. Збільшення змінності використання ОВФ приводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства, в зв’язку із збільшенням коефіцієнту змінності використання ОВФ підприємства можна визначити, виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатись до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників:

(ЧПЛ = ,.

де (ЧПЛ — додаткова потреба підприємства у працівниках чол.,.

(БВІ - балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в першу зміну, грн.,.

ФПЛ — фондоозброєність праці працівників підприємства, грн.,.

(ЧПЛ = 1120 / 25 = 44,8 чол.

в тому числі.

в першу зміну (ЧПЛ = 480 / 25 = 19 чол.

в другу зміну (ЧПЛ = 360 / 25 = 14 чол.

в третю зміну (ЧПЛ 280 / 25 = 11 чол.

3.1.4. Підвищення ефективності використання календарного часу.

1. Тривалість використання ОВФ підприємства на протязі року характеризується коефіцієнтом використання календарного часу. За умови, коли підприємство не в змозі забезпечити необхідний обсяг продукції за рахунок поліпшення використання ОВФ, передбачається заходи по підвищенню коефіцієнту використання календарного часу, тобто по збільшенню фонду робочого часу. Це слід здійснювати за умови, коли будуть досягнуті показники використання фонду робочого часу в межах 0,92…0,95, внутрішнього часу 0,90…0,95 і змінності 2,2…2,5.

2. За даними виробничої практики, застосування вищенаведених заходів дозволяє збільшити фонд робочого часу на 8−12%. Проте, впровадження заходів по підвищенню коефіцієнту використання календарного часу потребує додаткових витрат підприємства. Отже, величина збільшення тривалості робочого часу використання ОВФ становить 8%.

3. Визначаються додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнту використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі 600,00 грн. в кожну зміну за рік:

(ДКГ = (ЗМ * (СНЧ.

(ДКГ = 38,04 * 600 = 22,8 тис.грн.

4. Визначаться потреба підприємства в додатковому персоналі, в зв’язку із збільшенням коефіцієнту використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства. Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ, в зв’язку із збільшення тривалості їх використання їх на праці року визначається, виходячи із фондоозброєності праці на підприємстві, балансової вартості ОВФ, що використовуються в різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів в зв’язку із збільшенням коефіцієнту використання календарного часу:

(ЧП = ,.

де БВІ - балансова вартість ОВФ. Що використовуються в першу зміну грн.,.

ФП — фондоозброєність праці грн.,.

(ЗМНУ — число додаткових змін використання ОВФ, в зв’язку із збільшенням коефіцієнту використання календарного часу, змін,.

ЗМПЛ — число змін використання ОВФ у плановому році, змін.

(Ч = = 448 * 0,096 = 43,01 чол.

3.1.5. Аналіз одержаних результатів.

Результати економічного обґрунтування заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства заведено в табл.3. Поліпшення використання ОВФ дозволяє без додаткових капіталів та вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних ОВФ на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання ОВФ підприємства забезпечує економію капітальних вкладень всього підприємства.

Табл.3.

Ефективність запроектованих заходів по.

поліпшенню використання ОВФ підприємства.

Показники.

Величина коефіцієнтів.

Зростан-ня коеф.

Додатк. витрати тис.грн.

Результати.

Базовий рік.

План. рік.

Збільш. обсягу продук. тис.грн.

Зниж. собівар. продук. тис.грн.

Збільш. роб. місць чол.

Підвищення коефіцієнту використання фонду робочого часу.

0,39.

0,73.

0,34.

11,4.

839,9.

77,8.

Підвищення коефіцієнту використання внутрізмінного часу.

0,99.

0,98.

-0,01.

1,225.

73,5.

8,09.

Підвищення коефіцієнту змінності.

2,24.

2,47.

0,23.

37.

956,31.

19,174.

44.

Підвищення коефіцієнту використання календарного часу.

0,60.

0,48.

-0,12.

22,8.

956,98.

54,51.

43.

Разом.

72,425.

2826,69.

159,54.

87.

3.2. Вплив підвищення ефективності використання.

ОВФ на господарську діяльність підприємств.

ОВФ підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства. На сам перед підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює величину інших показників господарської діяльності підприємства, собівартості продукції, продуктивності праці, прибуток тощо (Табл.4). На базі даних таблиці визначаємо вплив окремих факторів на об'єм реалізації продукції, а саме зміна залишків основних фондів: -0,07 * 1,68 = -0,12,.

поліпшення використання ОВФ: 0,33 * 4,93 = 163 + 1,5,.

всього тобто, на 1,5 млн.грн. в плановому році збільшиться обсяг реалізації продукції.

Табл.4.

Вплив підвищення ефективності використання.

ОВФ на господарську діяльність підприємства.

Показники.

Од. вим.

Базовий рік.

Приріст.

Плановий рік.

+, ;

%.

Проектна потужність підприємства.

млн.грн.

11,0.

;

;

11,0.

Обсяг реалізації продукції.

млн.грн.

8,4.

1,512.

18.

9912.

Освоєння проектної потужності.

%.

76,3.

;

13,7.

90.

Балансова вартість ОВФ.

млн.грн.

5,0.

-0,07.

4,93.

Фондовіддача.

грн./грн.

1,68.

0,33.

19,6.

2,01.

Чисельність працівників.

чол.

400.

87.

21,75.

87.

Продуктивність праці.

млн.грн.

0,021.

-0,001.

0,02.

Собівартість продукції.

млн.грн.

7,0.

0,159.

2,27.

7,159.

Витрати на 1грн реалізованої продукції.

млн.грн.

0,83.

-0,11.

13.

0,722.

Прибуток.

млн.грн.

1,4.

1,353.

96,6.

2,753.

Рентабельність.

%.

28.

27.

55.

Висновки.

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві пов’язане з проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить основним виробничим фондам. До недавнього часу у відтворенні та використанні основних виробничих фондів на підприємстві. Це призвело до випередження росту основних виробничих фондів у порівнянні з ростом обсягу виробництва продукції, що призводить до її подоражанні. Крім того спостерігається коефіцієнт вибуття зношених і морально застарілих основних фондів.

Поліпшене використання основних виробничих фондів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва Це обумовлено тим, що значні частини витрат, які утворюють собівартість продукції (робіт), пов’язане з використанням основних виробничих фондів. Так, у собівартості продукції витрати на експлуатацію обладнання становлять біля 20%, транспортні витрати — 10−12%.

У цій курсовій роботі ми підвищували ефективність використання основних виробничих фондів за рахунок:

1) Підвищення ефективності використання (основних виробничих фондів за рахунок) річного робочого часу.

2) Підвищення ефективності використання внутрішнього часу.

3) Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів.

4) Підвищення ефективності використання календарного часу.

Аналіз та узагальнення методів роботи колективів промислових підприємств дозволяє встановити основні шляхи поліпшення використання ОВФ та підвищення фондовіддачі.

По-перше, технічне удосконалення і модернізація обладнання. Це досягається за рахунок підвищення потужності верстатів, механізації та автоматизації допоміжних і транспортних операцій.

По-друге, збільшення тривалості роботи, обладнання на протязі доби, місяця, року. Досягається за рахунок збільшення змінності роботи, скорочення часу на технічне обслуговування і капітальні ремонти, зменшення простоїв.

По-третє, збільшення кількості та питомої ваги діючого обладнання в складі всього обладнання на підприємстві.

Інтенсивний шлях поліпшення ефективності використання ОВФ передбачає збільшення продуктивності роботи, тобто кількості продукції (робіт), що виробляється за одиницю часу (робочий час, зміна, доба) на одиницю обладнання.

Поліпшення використання ОВФ промисловості пов’язано та супроводжується покращенням умов праці, підвищенням в виробничій діяльності функцій управління механізмами.

Використана література.

Караназ И. И. Теория экономического анализа — К.і «Вища школа», 1989 г.

Управление использованием основных фондов в промышленности. Под ред. М. И. Римера, — М.: «Вища школа». 1985 г.

Економічна статистика. За ред. С. П. Кошеллока, — К.: «Вища школа», 1974р.

Экономика социалистической промышленности. Под ред. П. И. Имина, — М.: Издательство политической литературы, 1966 г.

Методические укузания по анализу финансово-хозяйственной деятельности предприятий, — М.: «Финансы и статистика», 1983 г.

Методичні вказівки з виконання курсової роботи, Рівне 1997р., № 067−136.