Безопасность і життєдіяльність

Безопасность і жизнедеятельность

В.В.Сапронов, директора Інституту безпеки життєдіяльності (сфера освіти) фонду НИМБ.

«Вироблення світорозуміння, який допомагає людям виживати в критичних ситуаціях, і твердження їх у свідомості нашого народу представляється у сучасних умовах найважливішим завданням цивілізації ХХІ сторіччя» (Н.Н.Моисеев).

Вводная часть

Миропонимание людини, яке складається у результаті виховання у ній, традиційного освіти і впливу сучасних засобів масової інформації, не відповідає умов життя, у яких занурюється суспільство, у нової, постіндустріальної епосі. Подані у цій публікації теоретичні узагальнення призначені структурувати знання студентів — від майбутніх фахівців та керівників, необхідних формування ноосферного світорозуміння і свідомого участі у запобігання надзвичайних ситуацій і катастроф. Матеріал становитиме з голів курсу «Сучасний комплекс нижченаведених проблем безпеки» дисципліни «Безпека життєдіяльності» для вузів. Курс розроблено й апробований практично у процесі діяльності Інституту безпеки життєдіяльності Фонду НИМБ.

1. Поняття і определения

Базовые поняття теорії безопасности

Решение завдань сучасного комплексу проблем безпеки то, можливо отримано з урахуванням загальної теорії безпеки. Хоча у завершённом вигляді (у будь-якій фундаментальної монографії) ця теорія не оформлена, її основні підходи і методи сформовані, і широко йдуть на прогнозів розвитку небезпечних ситуацій, якісних і кількісних оцінок заходів і систем безпеки. Їх розробка здійснювалася у процесі забезпечення ефективності та безпеки складних технічних систем, забезпечення і військової безпеки країни, рішення проблем управління економічними, соціальними і екологічними системами, в тому числі у глобальному масштабе.

Необходимое попереднє зауваження.

Применяемые під час обговорення реальні проблеми поняття та визначенням мають суворо визначений значення у межах теорій, спрощують складну дійсність, створюють абстрактні схеми, моделі цієї дійсності на вирішення певного класу практичних завдань. Однією з цих схем є теорія безпеки. При переході від теоретичних міркувань до практичним завданням завжди треба пам’ятати й уміти враховувати умовність і приближённость застосовуваних понять.

Теория безпеки — це система уявлень, і ідей, призначена вивчення повного спектра небезпек в людини з його взаємодії із навколишньою середовищем і виявлення вичерпної системи заходів безопасности.

Объекты дослідження, у теорії безпеки — чоловік і навколишня його среда.

Понятие чоловік у загальної теорії безпеки узагальнена — під нею розуміється і будь-яка індивід й суспільство у всій його ієрархічної структурі. Так само обобщённым є поняття довкілля — усе це її складові: природна, соціальна, техногенная.

Предмет дослідження, у теорії безпеки — небезпеку людини з його взаємодії з довкіллям і можливі заходи безопасности.

Объекты небезпеки (частіше їх називають об'єктами безпеки) і суб'єкти безпеки (здійснюють заходи для безпеки) — особистість й суспільство як багаторівнева структура.

Важнейшим теоретично безпеки служить поняття небезпека.

Опасность — явище, здатне зашкодити (збитки) життєво важливих інтересам человека.

К числу життєво важливих інтересів людини (особи й суспільства), як випливає з самого визначення, насамперед, належить, звісно, саме життя. Далі кожна людина назве свої «життєво важливі» інтереси у різних комбінаціях й у різному порядку. Проте, експерти ООН виходячи з статистичних і теоретичних даних віднесли до основним інтересам, життєво важливим кожному за человека:

· життя, здоровье;

· благосостояние;

· доступом до информации.

Наряду з визначенням небезпека використовується поняття загроза. Вважається, что:

Угроза — це небезпека на стадії переходу із можливості у действительность.

Отсутствие небезпеки, точніше «стан, у якому не загрожує небезпека комусь чи чогось» в словниках визначено поняттям безпеку. Проте досвід показує, що забезпечити повну відсутність небезпеки неможливо. У зв’язку з цим часто застосовують визначення, указывающее на безпеку як у надёжную защищённость від небезпек та внутрішніх загроз. Таке визначення підкреслює прийнятність (і неминучість) небезпек та внутрішніх загроз певного рівня, у своїй хіба що саме собою передбачає необхідність захисту об'єкта. Але за умови прийнятності вже вихідних небезпек захист може і знадобитися. Тому найбільш прийнятною виглядає наступна формулировка:

Безопасность — цей стан відсутності різноманітних небезпек і різноманітних загроз, здатних завдати неприйнятний шкода (збитки) життєво важливих інтересам людини.

Безопасность — корінна потреба человека Источниками активності людини є її потребности.

Иногда розглядається три основних типи потреб: матеріальні, соціальні й духовні. Проте загальноприйнятої вважається більш детальна класифікація потреб (А.Маслоу, 1954), представлена на схемою (див. рис.).

Потребности на схемою розміщені в ієрархічному порядку. Вчені підкреслюють, що потреби високого рівня виникають після задоволення потреб нижчих. Можна сміливо сказати, що потреба у соціальних зв’язках — у поєднанні - виникає після задоволення потреби у безпеки індивіда від очевидних загроз і викликана прагненням до підвищення рівня її безпеки. Тим самим прагненням викликана і потребу повазі. Вона служить основою того, щоб інтереси безпеки суспільства стали особистими інтересами, що в результаті підвищує і безпека індивіда. Нарешті, вищої потребою є духовний розвій особистості, знов-таки що дозволяє формувати у свідомості вищі - громадські - цінності. Виходить, що це потреби високого рівня виростають із потреби безпечно, яку тому називають корінний.

Понятие безпеки жизнедеятельности

Понятие безпеку пов’язані з широкий спектр різноманітних небезпек і різноманітних загроз для людини. Проте, як було зазначено показано в матеріалах першої теми курсу, нова епоха охарактеризовалась появою особливих, глобальних небезпек від життєдіяльності людини. Це викликало розробку спеціального наукового напряму, і освітній галузі «Безпека життєдіяльності». Стало необхідним до базовим поняттям теорії безпеки додати поняття життєдіяльність і безпека жизнедеятельности.

Жизнедеятельность, взагалі-то, властива кожному живому організму, але стосовно схемами теорії безпеки доцільно пам’ятати життєдіяльність лише людини. Тоді відповідні визначення можна сформулювати так:

Жизнедеятельность — це процес перетворення людиною речовини, енергії та інформації у собі і привабливий у навколишній среде.

Безопасность життєдіяльності - це така риса життєдіяльності, у якому вона створює небезпек і різноманітних загроз, здатних завдати неприйнятний шкода (збитки) життєво важливих інтересам людини.

Необходимо підкреслити особливо, хоча й очевидно, що правове поняття безпеку життєдіяльності відрізняється за змістом від понять безпеку та безпеку життя. Воно вимагає додаткового аналізу, який буде поданий ниже.

2. Безпека людину, як результат життєдіяльності

Способы забезпечення безопасности

Любое тварина реагує на загрозу його життя захисними діями. Дії людини, завдяки одній його розуму, від інстинктивних дій тварин передбаченням розвитку подій, оцінкою наслідків своїх дій, аналізом причин небезпек, вибором найефективнішого варіанта дій.

На наведеній принципової схемою, базової для теорії безпеки, зображені способи забезпечення безпеки, використовувані человеком.

Человек як розумно захищає у з уже сформованої ситуації (захист), як, передбачаючи небезпеки, намагається запобігти їм, але, встановивши причини небезпек, своєї життєдіяльністю перетворює довкілля із метою усунення цих причин (запобігання). Під навколишнім середовищем маю на увазі всі їх складові - природна, соціальна, техногенная.

Именно перетворювальна життєдіяльність дозволяє фахівця в царині повною мірою використовувати розум підвищення своєї ж безпеки.

Уровень безпеки

Безопасность людини, забезпечувана його життєдіяльністю, то, можливо виміряти рівнем безпеки. Інтегрально він характеризується тривалістю жизни.

Наиболее довге збереження життя, безперечно, є одним із основні цілі життєдіяльності, як і раніше, що філософи досі сперечаються про сенсі програми та цілях життя. Невипадково безпеку належить до корінним потребам людини, а збереження життя і здоров’я вчені називають перших вражень і головним життєвим інтересом особистості. Вихідна, закладена природою, тривалість життя індивідів кожного виду живих організмів (у разі виду Homo sapiens) вкорочується рахунок реалізації небезпек від довкілля. Саме тому реальна тривалість життя, безсумнівно, будучи залежною від природної видовий величини, але яка від неї, характеризує рівень безопасности.

Можно говорити про індивідуальному і загальному по співтовариству рівнях безпеки. Взагалі, говорячи про тривалість життя, треба мати у вигляді три різних показателя:

· біологічну тривалість життя, певну природою людині як виду;

· індивідуальну тривалість життя, що стосується конкретної особи (з її особенностями);

· середню тривалість життя жінок у даному сообществе.

Биологическая тривалість життя служить вихідним показником. Для природи (для біосфери), створила чоловіки й котра передбачила цю тривалість, важливо відтворення людського роду. Людина має сягнути дорослого гніву й зробити потомство, та був виростити своїх нащадків до дорослого стану. Після цього індивід природі непотрібен, оскільки відтворення роду здійснюватимуть вже його нащадки. Прийнявши за вік стану 25 років, отримуємо 25+25 =50. Коли розкид віку відтворення покласти запас 1,5−2,0 (як робиться під час проектування технічних об'єктів), то орієнтовно одержимо біологічну тривалість життя 75−100 років. «Додаткові» роки можна розглядати і як час, відведений природою для творчої життєдіяльності особистості для суспільства (відомо, що, займаються творчим працею, частіше живуть довго).

Значительная частина людей до біологічного краю не доживає. Їх індивідуальне тривалість життя вкорочується незабезпеченістю безпеки, яка залежить, передусім, від своїх власного поведінки у повсякденні й у створених небезпечних ситуаціях. Один постійно будує свої дії з урахуванням наслідків для своєї ж безпеки (як «мураха» у відомій байці Крилова), інший бездумно слід своїм сьогохвилинним бажанням і прагнення до удовольствиям, про безпеку не турбуючись («стрекоза»). Особистість, пренебрегающая принципами здорового життя, не вміє передбачити, уникати небезпек, а разі потреби раціонально діяти, неспроможна очікувати тривалу життя.

Однако безпеку особистості залежить тільки від її особистого поведінки, а й від кількості і сили загроз, формованих навколишнім середовищем (природної, соціальної, техногенної). А стан довкілля багато чому визначається результатами преосвітньої життєдіяльності суспільства. Рівень безпечності, досягнутий преосвітньої життєдіяльністю даного співтовариства для забезпечення захищеності своїх членів від різноманітного роду погроз, характеризується середньої тривалістю в співтоваристві. Цю величину отримують, усредняя реальні значення тривалість життя індивідів співтовариства. Рівень безпеки співтовариств з прогресом цивілізації поки що постійно росте. Пересічному жителю Давнього Єгипту, середня тривалість життя жінок у якому було 22 року, важко було вижити більш 40−45 років, попри максимально «безпечне» на той час поведінка (це належала до жерцям, що перебували особливих умовах і тому які мали можливість дожити до біологічного краю). Жила пізніше римлянин жив довше, оскільки мився в побудованої для того лазні («терми Каракали»), а воду пив з водогону («виготовленого рабами Риму»") — на відміну єгиптянина, що й купався і пив вже з й того Ніла. У найгармонійніше розвинених сьогодні країнах середня тривалість життя досягла 80 років (Скандинавія, Японія). Очевидно, це вже сам самий біологічний поріг, практично досяжний межа зростання тривалість життя (див. табл.).

Таким чином, рівень безпеки особистості, вимірюваний індивідуальної тривалістю, залежить тільки від її поведінки, а й від рівня безпеки суспільства. Поведінка конкретної особи дозволяє їй реалізувати (або реалізувати) досягнутий суспільством рівень безпеки. Зростання рівнів безпеки й особистості, й суспільства став результатом преосвітньої жизнедеятельности.

Если казати про людстві загалом, та найбільш вражаючим є прискорюваний до нашого часу зростання іншого (тісно що з першим) показника рівня безпеки суспільства — чисельності населення земної кулі. Як згадувалося, до появи перших технологій перетворення довкілля (сільського господарства), на Землі жило майже п’ять млн. людина. Т. е. 10 тисяч років як розв’язано населення всієї планети становила половину населення сьогоднішньої Москви. На початку нової доби (2 тисячі років тому вони) людей Землі стало вже 200−300 млн., що співрозмірно з населенням сьогоднішньої Західної Європи. З прогресом цивілізації, зі збільшенням реформованій середовища — техносфери — чисельність населення планети стала зростати все стрімкіше, становлячи сьогодні її вже більше шести млрд. людина. Укотре підкреслимо — цього зростання є пряма наслідок стрімкого зростання безпеки людини (як виду) внаслідок його преосвітньої життєдіяльності.

Безопасность спільноти і духовне здоровье

Объединение людей — освіту соціальних зв’язків — підвищує безпеці кожного учасника такого поєднання. І постає загальний інтерес учасників безпечно освіченого співтовариства. Через війну накопичення історичних форм спільного життя і життєдіяльності співтовариство було спочатку неписаними звичаями, традиціями, мораллю, та був ще й формальними правилами поведінки, законів і т.п.

Задача одночасного забезпечення безпеки і середовища Луцька та кожного учасника несе у собі зерно протиріччя. У багатьох критичних випадків забезпечити безпеку те й інше неможливо. Тоді виникає трагічна ситуація — потрібно жертвувати або одним, чи іншим. Її дозвіл визначається духовним здоров’ям даного співтовариства.

Если учасники співтовариства в критичних ситуаціях можуть поставити безпеку більшості (безпеку співтовариства) вище особистій безпеці, то співтовариство стійко, долговременно, життєздатне. Можна вважати, що таке співтовариство й його учасники духовно здорові. Духовне здоров’я полягає в потреби людини у повазі, але у тому випадку, якщо співтовариство створило ефективного механізму перетворення громадських інтересів, у перші особисті інтереси. Цим механізмом є мораль і закони, щоб забезпечити пошана і привілеї особистостям, жертвующим особистою безпекою заради безпеки співтовариства, і - важливо — їх нащадкам.

В іншому разі, коли співтовариство немає (чи позбавляється) панування основі моралі й відповідних законів, коли особиста безпеку учасники співтовариства стає завжди важливіше безпеки співтовариства, він буде існувати до першої критичну ситуацію. Воно нежиттєздатно, як нежиттєздатним виявиться і його учасників, яких підкоривши інше, більш сплочённое співтовариство. Уся історія служить ілюстрацією цієї істини. У цьому скорені співтовариства (народи, раніше племена) найчастіше лише втрачали свою незалежність" і національні особливості, а й знищувалися физически.

3. Проблема безпеки жизнедеятельности

Угрозы від жизнедеятельности

Итак, можна сказати, кінцевою метою життєдіяльності є безпеку. Парадоксально, але життєдіяльність, своєю чергою, є джерелом небезпек.

Преобразованной життєдіяльністю середовищі властиві свої небезпеки. Небезпеки виникають також від власних дій при захисту: наприклад, втікаючи від злочинця і розрахувавши свої сили, може отримати травму, навіть інфаркт. До небезпек від власної життєдіяльності належить і небезпеки від нераціонального повсякденного поведінки — шкідливих звичок тощо. (див. рис. Небезпеки від життєдіяльності).

Особенности нової доби змушують звернути головну увагу на небезпеки від реформованій середовища. До нової доби, внаслідок стихійного використання методу спроб і помилок, виходило отже вони ставали менше початкових. Наприклад, штучне тепло в сучасному житло (проти небезпеки замерзання) після пожароопасных відкритих багать в печерах і чадних печей в хатах укладено в водяні батареї опалення. Небезпеки залишилися — прорив тепломагистралей, невчасний завезення палива на котельні - але вони настільки непереборні, як «дідусь Мороз».

Однако перетворення людиною довкілля ведеться все ускоряющимися темпами. Перетворення стають все масштабнішою, а часу на проби залишається менше. Буває, що саме проба створює важко оцінювану небезпека — пригадаємо перший підрив створення атомної бомби. Через війну, небезпеки від реформованій середовища, а фактично від життєдіяльності, у новій епосі стають як переважати, але глобальними (див. рис. Поява глобальних небезпек від життєдіяльності).

Достигнуты (Медоуз) і перевершені (Горшков) межі зростання масштабів життєдіяльності, перетворюючої довкілля. Виниклі глобальні екологічні проблеми загострюють й інші проблеми безпеки унаслідок їх тісній взаємозв'язку (вчені Римського клубу). Згадуючи, що розрахунки світової динаміки (Форрестер) пророкують неминуче зменшення чисельності населення Землі, але це інтегральним показником безпеки людину, як виду, доводиться констатувати, що життєдіяльність на нову епоху приводить до зменшення рівня безпеки. Саме ця проблему безпеки життєдіяльності робить головною проблемою XXI века.

Безопасность життєдіяльності і сценарії будущего

Установить чи розрахувати задовільно точного прогнозу розвитку людства неможливо. Це розвиток багато в чому залежати від характеру і результатів життєдіяльності людей. Тому можна говорити лише про можливі сценарії майбутнього, позначених дослідженнями вчених. Вони узагальнені і зображені на діаграмі варіантами зміни у часі чисельності населення земної кулі (див. рис.).

Процесс розвитку людства внаслідок зростання масштабів його преосвітньої життєдіяльності нині ввійшов у зону кризи (т.1), тобто. у таку стан, у якому неминучий різкий, крутий перелом під час цього процесу. Далі можливі п’ять принципово різних сценаріїв майбутнього (варіантів ходу процесса).

Если людство не зуміє здійснити ідею В.І.Вернадського про «що спрямовується розвитку», тобто. коли після нашого часу (т.1) триватиме стихійне (ринкове) розвиток до краю зростання (т. 3), його чекає одне з катастроф:

— у варіанті 5-ом — техногенна катастрофа у результаті застосування потужного технічного потенціалу людства при міжнародних конфліктах в безкомпромісну боротьбу за дефіцитні ресурси, і декларація про кращі економічні умови (типу «ядерної зимы»);

— у варіанті 4-ом — повна «природна» загибель, наприклад, від невідомою залишалась і несподіваною епідемії (типу СПИДа);

— у варіанті 3-ом — «природне» і скоротечное скорочення до 0,5 — 1 млрд. також унаслідок несподіваною епідемії чи жорстокої боротьби за дефіцитні ресурси із зменшенням антропогенного навантаження на біосферу до меж, обмежених здатність до регенерації забруднень, що також можна вважати катастрофою для більшості населения.

К жалю, поки що українці у масовій свідомості, а й у всіх політиків зберігаються наївні уявлення, що все як-небудь утворюється, не зажадає корінний перебудови всіх сформованих структур цивілізації - економічних, політичних, культурних, релігійних. Ці уявлення підтримуються послідовниками Д. И. Менделеева, котрий у початку ХХ століття у тому, що земля зможе прогодувати до 8 мільярдів людина, якщо її поверхні вирощувати самі врожайні сільськогосподарські культури. Сучасні оптимісти, з так само обчислень, але з урахуванням результатів «зеленої революції» і підвищення врожайності сільськогосподарських культур, називають можливу чисельність народонаселення Землі після неминучою стабілізації в 10−12 мільярдів людина. У цьому не враховуються межі стійкості біосфери до «збурюванням» як антропогенного тиску (наприклад, через поширення штучних рослин та тварин, які беруть участі в біотичної регуляції) і її «господарська ёмкость», визначальна здатність регенерувати відходи людської життєдіяльності. На думку авторитетних вчених (В.Г.Горшков та інших.), біосфера здатна витримувати антропогенний тиск трохи більше 1 мільярди чоловік. Тиск навіть що сьогодні 6 мільярдів неминуче веде до екологічну катастрофу. Критичним, очевидно, буде таку обставину: настануть чи провісники биосферной катастрофи, досить переконливі політикам і більшості населення, на початок необоротних процесів деградації біосфери або ж вони сприйняті, коли часу й шансів на запобігання катастрофи не останется.

Чтобы уникнути катастрофи, людству необхідно заздалегідь, свідомо та відповідально перейти на режим сталого розвитку (т.2), б сприйняти як основи життєдіяльності нові принципи. Самій сприятливою перспективою є варіант 1-ый, пов’язані з виходом людства до т.зв. астроинженерной роботи і з «ноокосмическим» розвитком цивілізації. Він обіцяє необмежений зростання споживаних ресурсів, але вимагає часу і освоєння космічного простору. Кілька нижче представлений аналіз можливості такого розширення сфери життєдіяльності. Однак у межах найближчих, найважливіших для подолання кризи, десятиліть цей варіант представляється фантастическим.

Условия самого привабливого переходу на сталий розвиток в обмежених рамках планети (званий С. П. Капицей та інших. 2-ой варіант — без втрат надходжень у загальної чисельності народонаселення) викликають серйозні сумніви, і усе ж містить загрозу скочування на катастрофные варіанти 4 і 5.

Обеспечение безпеки життєдіяльності людства в обох привабливих варіантах 1 і 2 вимагає опертя науку й освіту, і навіть створення громадянського суспільства, готового подолати найсерйозніші труднощі. Оскільки реалізація цих варіантів вимагає часу й найрішучіших заходів на випередження (яких немає), найімовірнішим вважатимуться сценарій, проміжний між варіантами 2 і трьох. У цьому вся варіанті очікується «полукатастрофы», яка змусить людство змінити свою мету і цінності, взагалі світогляд людей.

Таким чином, можливі сценарії майбутнього діляться на дві группы:

1. Катастрофа внаслідок неприйняття термінових заходів (варіанти 3, 4 і 5).

2. Сталий розвиток за шляху, визначеному наукою, з кардинальним зміною принципів, і характеру життєдіяльності (варіанти 1−2, чи найімовірніший проміжний вариант).

Возможности розширення сфери жизнедеятельности

Одной з причин їхнього сучасного кризи є обмеження сфери життєдіяльності людства межами планети (перша причина, виявлена Вернадським, — досягнення технологіями геологічної потужності). Досягнуто межі зростання, задані сама природа заклала планети: невозобновимые ресурси, площу і кількість продуктивність возделываемых земель, здатність довкілля до регенерації вироблених людиною забруднень.

Ряд вчених, насамперед вітчизняних, розглядав можливості розширення сфери життєдіяльності людства межі Землі, в Космос. Відомо навіть такий традиційний напрямок у філософській думці - «російські космисты» (Н.Ф.Фёдоров, В. И. Вернадский, К. Э. Циолковский, А. Л. Чижевский і др.).

Смысл вчення Вернадського, наприклад, у тому, що й еволюція людини сприймається як етап розвитку біосфери, що у своє чергу є частиною космічного єдності. Вернадський стверджував, що цивілізація людства є органічною частиною Космосу, тому «неспроможна зійти нанівець і уничтожиться».

Циолковский бачив майбутнє людства лідера в освоєнні навколоземного космосу, потім сонячної системи, і потім і далекого космосу, «розселення з усього Чумацькому Шляхи. Його ідеї, й роботи ще початку ХХ століття дозволили знайти ракетно-космічне напрям розвитку техніки, що дозволить людині подолати «межі зростання» на планеті обмежених розмірів. Ціолковський котра першою роботі «Дослідження світових просторів реактивними приладами» (1903 р.) науково обгрунтував реактивний принцип руху, показавши, завдяки йому можливо спрямування просторі без середовища, тобто. у космосі. Всі інші принципи руху потребують в сторонньої опорі для відштовхування — землі (при ходьбі, на своєму шляху колёсного транспорту), воді (при греблі веслом, при тязі гвинта), повітрі (при взмахе крил, при тязі гвинта). Тільки реактивне рух вже не потребує сторонньої опорі - летить ракета відштовхується, можна сказати, від власних мас, що вона викидає з сопла реактивного двигуна. Отже, ракета можуть дозволити людям переміщатися в безповітряному, космічному, міжпланетному, межзвёздном просторі. Роботи Ціолковського вражають своїм провидінням всіх майбутніх етапів і особливості освоєння космосу, значна частина яких вже відбулася. І він перший сформулював ідею про те, потреби розвитку на результаті розширення зрештою поставлять людство перед вибором — вижити й заробити дійти розквіту, освоївши багатства сонячної енергії і завоювавши космічний простір, чи загинути. Він, що й людство відмовитися від освоєння космічного простору й позаземних ресурсів, то, на Землі його чекають «грандіозні потрясіння, падіння комет, великих болідів, зміни клімату і ще більше страшні події». І сказано на початку ХХ століття, набагато раніше усвідомлення глобальних загроз іншими учёными.

Тем щонайменше, як вже згадано вище, сьогодні є велика сумнів — чи встигне людство з освоєнням космічної сфери життєдіяльності доти, як вибухне катастрофа внаслідок деградації біосфери від життєдіяльності людини або його непередбачуваних експериментів із технологіями геологічної потужності (типу ядерних вибухів чи застосування бактеріологічної оружия).

Особенности проблем безпеки у новій эпохе

Появление глобальних загроз від життєдіяльності принципово змінило постановку проблем безопасности.

До наступу нової доби проблеми безпеки і їх рішення було такі, що можна умовно розділити на дві категорії. Середній рівень безпеки народу країни забезпечувався загальним рівнем розвитку, і навіть військовими судами та адміністративними засобами держави. Індивідуальний рівень безпеки залежав від власного поведінки у повсякденні. Для індивіда безпеку суспільства (уособленого державою; сьогодні цю безпеку називають національної) ставала важливіше особистій безпеці лише у короткочасні періоди надзвичайних ситуацій (як називають сьогодні) — в війнах за виживання. Щоправда, як згадувалося, ціна здібності членів товариства до самопожертви була висока, і відзначалося негайно: виживали лише співтовариства, індивіди яких виявляли це до самопожертвування в критичних умовах війн. Інакше співтовариство, а разом із і його членів, гинули.

В нову епоху планети все змінилося. Сучасна життєдіяльність людей у всіх своїх проявах — соціальному, політичному, технічному, економічному, військовому — не гарантує виживання людину, як біологічного виду. Комплекс проблем безпеки розширився, став більш взаємозалежним і придбала якісно новий характер через виникнення новий одяг і безперервної загрози існуванню людства від власної життєдіяльності. Фактично, загроза надзвичайної ситуації у глобальному масштабі стала. Тому надалі дії кожної особи і життєдіяльність співтовариств людей будь-яких рівнів повинні постійно задовольняти вимогам глобальної безпеки.

Главная риса нової доби у тому, що національна безпека особи й суспільства тепер може бути гарантована без постійно підтримуваної глобальної безопасности.

Такой ж постійно діючої - замість періодичних війн — стала між народами використання ресурсів для життєдіяльності. Адже, якщо за Вернадським вважати, що, взяте загалом, знайде способи подолати сучасний криза, то, очевидно, що неминучі обмеження на масштаби і форми життєдіяльності, на ресурси, і умови існування розподіляться нерівномірно як між окремими людьми, а й між народами. Крім проблем глобальної безпеки перед кожним народом та її державою стають свої проблеми — як вижити, як забезпечити у новій епосі своє достойне місце в світі?

Проблемы безпеки суспільства — і національні і глобальні - стосуються кожного людини. Проілюструємо це такими викладками. З теорії імовірності можна записати, що це загальна защищённость (ймовірність виживання в найближчими десятиліттями нової доби) конкретної особи Зобщ визначається твором.

Зобщ = Зинд x Знац x Зглоб, где Зинд — індивідуальна защищённость (ймовірність виживання), як наслідок «безпечного» поведінки личности, Знац — защищённость народу, нації у новій епосі,.

Зглоб — защищённость людства загалом, поставлена під сумнів виникненням глобальних угроз.

Предположим, що якась особистість зможе безпечним поведінкою і індивідуальними заходами забезпечити індивідуальну защищённость Зинд з імовірністю 1,00 (здоровий спосіб життя, екологічно чисте харчування, котедж за містом в екологічно чистої місцевості, солідна особиста охорона тощо.). За сьогоднішнього рівня національної безпеки Знац = 0,5 (по не найгіршим статистичним прогнозам до 2050 р. населення Росії становитиме ~80 млн. людина, тобто. близько половини сьогоднішньої чисельності; до речі, на думку колишньої прем'єр-міністра Великобританії М. Тетчер, за умов інтегрованої світової економіки для Росії - цілком багато і 15 млн. населення, що відповідає величині Знац = 0,1) і за глобальної захищеності від катастрофи Зглоб = 0,5 (звана багатьма вченими величина) загальна защищённость даної особистості Зобщ становитиме теорії вероятности Зобщ = Зинд x Знац x Зглоб = 1,00×0,5×0,5 = 0,25 !

Это означає, що ні врятує нашу особистість її індивідуальна защищённость ні від глобальної (типу ядерної війни), ні від національної (типу Чорнобиля) катастрофи, якщо їх запобігти. Захистилися, приміром, із російських бід індивідуально наших співвітчизників, переїхавши працювати США. Але опинилися у протараненных терористами домах-башнях 11 вересня 2001;го року, і… Позначилася невисока загальна защищённость. Саме тому кожна людина особисто зацікавлений як у глобальній, і у національної стратегії безпеки.

При рішенні проблем безпеки у новій епосі необхідно враховувати наслідки перетворення людиною довкілля — поява загроз від створених нею елементів «техносфери». Однак те, що прогрес цивілізації сформував сучасні напрями розвитку соціальної системи світу:

1. Постійне зростання демократизації суспільства до всіх щаблях з закріпленням правий і свобод особистості; у суспільстві головними інтересами є інтереси його большинства.

2. Стрімка інформатизація суспільства з небувалим збільшенням швидкості і масштабів обміну информацией.

3. Економічна інтеграція країн світу, яка веде до зростанню ролі транснаціональних корпорацій і до пріоритету продуктивності громадського праці історичної конкуренції народів та государств.

4. Взаємопроникнення культур внаслідок інформатизації, виникнення уніфікованої культури внаслідок економічної интеграции.

Результаты життєдіяльності зі зміни соціальних умов теж призвели до зміни складу загроз особи і суспільству, зміну форм природною конкуренції між співтовариствами. Постійна між народами та іноземними державами ведеться у новій епосі інформаційними, економічними, політичними, в останнім часом і терористичними засобами. Військове застосування збройних сил залишилася тільки як яким завершує, як і короткочасне засіб придушення особливо стійких соперников.

4. Системний аналіз проблем безопасности

Системный підхід

Изучение складних та життєво важливих проблем безпеки у новій епосі, має містити якісному аналізі, навіщо доцільно застосувати широко практикований у науці системний підхід. При системний підхід явища, які у основі проблем, розглядаються як процеси, які у певних системах, які з компонентів.

Понятие система обозначает:

— наявність певних взаємозв'язків між компонентами, сукупно складовими систему;

— наявність властивостей і процесів, властивих саме взаємопов'язаної сукупності даних компонентов.

Каждая система, незважаючи на можливу внутрішню складність, в свою чергу компонентом системи вищого рівня («матрёшка» систем нескінченна у обидва боки внаслідок нескінченності світобудови — по крайнього заходу, лише на рівні сучасних людських знань). Вивчення процесів та його закономірностей в відповідної системі з урахуванням взаємозв'язків і взаємозалежності основних, визначальних компонентів дозволяє провести задовільний обстеження аналізованої проблеми, об'єктивно оцінити її основні особливості, знайти оптимальне рішення. Успіх системного аналізу залежить від вибору системи саме від того рівня, який досить повно визначає умови для обгрунтованого рішення обследуемой проблеми. Правильно обраний для аналізу рівень системи дозволяє вилучити з розгляду складнощі систем вищих рівнів, замінивши їх «навколишнім середовищем». Це можливим тоді, коли динамічний поведінка обраної системи, процеси, у ній які відбуваються, не впливають (чи впливають незначно) на стан і процеси в системах більш високого рівня. Наявність систем вищого рівня враховується не змінюють своєї вдачі у часі реакціями довкілля на студійовані процеси в обраної системі (див. рис.).

При рішенні завдань безпеки той компонент системи, защищённость якого у аналізі, називають об'єктом безпеки. Активний компонент, який би з допомогою дій безпеку об'єкта (заходи для безпеки), називають суб'єктом безопасности.

Как згадувалося, різноманітна дійсність пізнається відбивається у нашій людській свідомості та в носіях інформації в повному обсязі. Тому дуже важливим є поняття модель.

Модель системи — схематичне відображення обраної області дійсності для аналізу, що зберігає її основні особливості і отбрасывающее ті, які для розв’язання проблеми несущественны.

Упрощённая схема-модель використовується з вивчення основних закономірностей процесів в системі. Відомі моделі двох типів: моделі фізичні (предметні) і моделі ідеальні (подумки). Найбільше застосування мають сьогодні моделі ідеальні, до яких відносяться вербальні (словесні), графічні і математичні модели.

Определяющее значення мають припущення (попереднє поділ особливостей системи на важливі соціальні й несуттєві), використовувані під час упорядкування моделі. Розробка допущень і впорядкування моделі грунтується або на наявному досвіді, або на інтуїції дослідника. У кожному разі, перед використанням результатів моделювання практично, відповідність допущень поставлених завдань перевіряється экспериментом.

Комплекс об'єктів безопасности

Для аналізу безпеки чоловіки й суспільства використовуються різні системи, які відповідають «взаимовложенным» об'єктах безпеки (гаразд усложнения):

— индивид;

— семья;

— группа;

— професійний коллектив;

— населення региона;

— народ, нация;

— человечество;

— біосфера (у людства як своїм компонентом у космічній среде).

На схемою (див. рис.) відбито об'єкти безпеки, відповідні аналізованих у цьому посібнику рівням систем: індивідуальному (сюди віднесений і груповий рівень, з того міркування, що з, як і індивід, не перетворює довкілля поза більших об'єднань), професійному, національному і глобальному.

Отметим, що системи вищого рівня, великі масштабами, ніж біосфера, серйозно розглядати ми що поспіль не можемо — через брак наших знань і те, що вплив людства на стан систем космічних масштабів поки практично немає. Вплив сфер Космосу на системи з об'єктами безпеки може враховуватися як оточуючої среды.

Системы для аналізу безопасности

До наступу нової доби проблеми безпеки розглядалися у межах соціальних і техногенних питань. Уся природа вважалася довкіллям, незалежної від діяльності громад та процесів в досліджуваних системах.

Сегодня не та частина природи, котру змінюють процесом життєдіяльності громад та визначає умови життя (але це біосфера і її екологічні ареали), у багатьох завданнях безпеки не можна вважати незалежної навколишнім середовищем, а мусить бути включено до анализируемую систему як компонент. Не означає, що з рішенні будь-яких завдань безпеки потрібно враховувати природні компоненти. Наприклад, вирішуючи завдання забезпечення безпеки фірми (професійного колективу) від від конкурентів і злочинців, можна про взаємодії із навколишньою природної середовищем не тривожитися, але потрібно враховувати, скажімо, поява взимку сніжних валів поблизу захисної огорожі фірми. У той самий час, вирішуючи завдання виробництва, не можна того питання екології - на кшталт скидів шкідливих відходів до сусіднього річку.

При розробці моделі аналізованої системи безпеки необхідно враховувати всі компоненти, изменяющиеся в досліджуваному процесі.

Системы на дослідження проблем безпеки характеризуються такими загальними особенностями:

· компонентів, змінюються в досліджуваному процесі голосування та які впливають нього, багато;

· об'єктами і суб'єктами безпеки є особистість і співтовариства різних уровней;

· довкілля з постійними погрозами представляють не изменяющиеся при досліджуваному процесі природні, техногенні, соціальні складові;

· заходами безпеки можуть бути дії суб'єктів у сформованих небезпечних і надзвичайні ситуації (захист), принципи і характеру повсякденної життєдіяльності суб'єктів (предотвращение).

Для аналізу безпеки об'єктів різного рівня доцільно використовувати різні системи, проте, що тільки важливо, за умов нової доби проблеми безпеки всіх рівнів нерозривно взаємопов'язані. На схемою (див. рис. Структура комплексу систем для аналізу безпеки) відбиті найбільш актуальні рівні проблем безпеки. Представлена багаторівнева структура систем з розглянутими «взаимовложенными» об'єктами безпеки. Ця структура є і базової структурою сучасного комплексу проблем безпеки.

Выбор конкретної аналізу однієї з рівнів структури та зв’язків його коїться з іншими рівнями залежить від розв’язуваної завдання. Обрана система дoлжнa призвести до рішенню поставленого завдання, не ускладнюючи його зайве, але й випускаючи з виду її сучасних особливостей, що виникають унаслідок взаємозв'язків між уровнями.

Примечательно, що й аналіз проблем верхніх рівнів структури можна проводити без обліку процесів в нижніх рівнях (доля одну людину впливає долю народу чи людства), то зворотна картина сьогодні неприпустима. При аналізі проблеми безпеки індивіда не можна ігнорувати проблеми національної та глобальної безпеки тощо.; система, обрана для аналізу, повинна у тому мірою містити взаємозв'язку з верхніми рівнями загальної структуры.

Задачи безпеки стають щодня перед кожним людиною, кожна людина, стаючи працівником, повинен знати і розраховувати можливі наслідки своїх дій, перетворюючих середу, чітко припускаючи всі в системах з співтовариствами всіх рівнів. Беручи творчу (чи руйнівну?) життєдіяльність, треба навчитися розглядати себе, немов суб'єкта безпеки. Знання кожної людини, замість необхідних у час задля забезпечення безпеки, мусять базуватися на чітких уявленнях про процеси, що відбуваються у непростих системах, які включають велика кількість природних, соціальних, техногенних компонентів, і усвідомленні своєї особисту відповідальність за результати жизнедеятельности.

Разные моделі першої системи (об'єкти безпеки — Індивід, Сім'я, Група) в неявному вигляді присутні щодо безпеки поведінки особи і групи в розділах загальноосвітнього шкільного курсу «Основи безпеки життєдіяльності» (ОБЖ).

Модели систем з центральним об'єктом безпеки Професійний колектив використовуються під час вирішення завдань безпеки професійної діяльності. Вони вивчаються у професійних навчальних закладах в розділах дисципліни курсах «Безпека життєдіяльності» (БЖД).

Проблемы безпеки об'єктів наступних рівнів окремими людьми і колективами безпосередньо хто не наважується, проте, під час вирішення всіх завдань нижчих рівнів (особистих, групових, професійних) їх слід знати і можу керуватися в своєму повсякденному життєдіяльності виробленими суспільством заходами безпеки. Важливо, щоб знанням труднощів і необхідних заходів безпеки суспільства на нову епоху керувався кожен громадянин у її суспільному життя, хоча б під час голосування під час виборів політиків — лідерів общества.

Модели систем з об'єктом безпеки Держава (Нація) у навколишній природної, соціальної і техногенної середовищі явно чи неявно використовуються державними відомствами й суспільними організаціями під час вирішення проблем національної безпеки. Поруч із державою таких моделях нині що неспроможні не бути присутнім на ролі об'єктів безпеки особистість й суспільство (включаючи світове співтовариство). Така модель розглядатиметься у наступному темі даного курса.

Модели систем з об'єктами безпеки Людство, Біосфера розробляються та застосовуються ученими й експлуатаційниками міжнародними організаціями під час аналізу глобальних труднощів і виробленні міжнародних заходів безпеки. Така система використовувалася Д. Форрестером під час аналізу світової динаміки (МД).

Напомним, що Форрестер розглядав процеси в обмеженою замкнутої системі без зв’язків з довкіллям. Попри очевидну обмеженість постановки завдання, їм отримано висновки, котрі залучили до проблеми безпеки розвитку цивілізації увагу всієї світової спільноти. Цей приклад демонструє важливість вибору оптимальної моделі системи для аналізу — мінімум складності за максимуму эффективности.

Намного складніше модель системи біосфера в дослідженнях Горшкова (хоча у явному вигляді автором вона представлена). У першому наближенні вона зображено на схемою (див. рис. Модель біосфери). На відміну від попереднього прикладу, з допомогою цієї моделі вивчаються як антропогенні процеси всередині системи, а й поведінка всієї системи що під природним зовнішнім впливом оточуючої її середовища (Космосу — передусім, Сонця). У складі цією системою все компоненти поверхні нашої планети: атмосфера, гідросфера, літосфера і живе речовина — биота (види флори, види фауни і окремо людина, перетворюючий інші компоненти системи у своїх інтересах). Аналіз функціонування та стійкості цією системою дозволив науково обгрунтувати погляди все комплекс екологічних проблем, вхідних визначальним ланкою в характеристику сутності нової доби розвитку человечества.

Комплекс суб'єктів безопасности

Проблемы безпеки характерні тим, як і об'єктом і суб'єктом безпеки, якщо говорити взагалі, людина. При конкретному ж аналізі виявляється: при тому, що у основі, і об'єктів і суб'єктів перебуває особистість людини, безпеку об'єктів різного рівня забезпечується, переважно, суб'єктами різноманітних, оскільки до різноманітних суб'єктів разные.

Решение завдань безпеки нижчих рівнів мають характеру конкретні дії індивіда і групи, викликаних необхідністю захисту у сформованій небезпечної ситуации.

Решение проблем національного і глобального рівнів включає у собі організовані захисні заходи у масштабах даного співтовариства (дозволяють індивідам реалізувати досягнутий цим співтовариством рівень безпеки) й відчуття міри запобігання небезпечних і надзвичайних ситуацій (підвищення досягнутого співтовариством рівня безпеки). Запобігання здійснюється з допомогою перетворення довкілля та «управління» життєдіяльністю суспільства, перетворюючої навколишнє середовище і свідомість індивідів. Особливої уваги нову епоху вимагає перетворення свідомості особи й суспільства у сфері власної безопасности.

На схемою (див. рис.) показано, як способи забезпечення безпеки — захист і запобігання — розподіляються по суб'єктам і рівень безпеки. «Матрёшка» об'єктів безпеки і лобіювання відповідних систем служить матрицею структури способів забезпечення безопасности.

5. Умови безпеки жизнедеятельности

Гармония Знання і Віри в світорозумінні

Судьба, майбутнє суспільства залежить тільки від організованих заходів для забезпечення безпеки, але у більшою мірою — від усвідомлення від світоглядів індивідів. Світогляду, містять систему цінностей і цілі осмисленою життєдіяльності особистості, в усіх різні. Для виживання суспільства світогляду різні люди повинні містити загальну складову. Ця складова, названа Н. Н. Моисеевым світорозумінням, повинна мати характер гармонійного поєднання Знань і Віри.

Знания — це свій відбиток у свідомості індивіда пізнаною їм та громадськістю частини оточуючої середовища. Під Вірою розуміється основа уявлень індивіда про незбагненної і безмежної навколишньому середовищі характер його ідеалів. Віра неминуче присутній у світогляді, навіть якщо її називають «науковим», заперечливим релігію. «Матеріалістичний» світогляд містить Віру до законів природи (Хто з встановив? Хто підтримує їх виконання?). Гуманність Віри виявляє міру духовному розвитку особи і общества.

В надувалася протягом багатьох століть у суспільстві існувало протиставлення Знань і Віри. Те догматичні церковнослужителі переслідували вчених, які відкривали нові горизонти Знання. Те догматичні матеріалісти оголошували релігію, Віру, опіумом для народу. Сучасні погляди суспільства визнають діалектичне єдність Знань і Віри, наполягаючи з їхньої гармонійне поєднання для формування загального світорозуміння в мировоззрениях людей. Тільки це може забезпечити те що суспільства зі шляху, що призводить до катастрофи, на шлях сталого розвитку. Загальне світорозуміння за умов досягнення цивілізацією меж зростання має спричинити у себе зміну цінностей, цілей і соціальної спрямованості життєдіяльності особи і суспільства — від максимального задоволення нескінченно зростаючих матеріальних потреб забезпечувати необхідної безпеки жизнедеятельности.

Механизм формування світогляду загалом таинствен, оскільки містить незбагненний (іноді говорять — ірраціональний) елемент Віри, але очевидно, у цьому механізмі беруть участь освіту й воспитание.

Культура безопасности

Образование і людей має будуватися на засадах культури безпеки.

Вообще-то, виховання у сфері безпеки здійснювалося завжди — від часу народження людини остаточно його життя — батьками та близькими, суспільством, і державою. Але відбувалось це розрізнено, а, головне, стихійно. Нова епоха вимагає формування культури безпеки з урахуванням застосування наукових підходів і системного включення питань безпеки в освіту молоді.

Говоря культуру безпеки, доцільно виходити із спільного розуміння культури як «особливої області, яка протиставляється природі, передається по традиції засобами мови та символів, практичного вивчення і прямого наслідування, а чи не біологічного наслідування». Культура представляється в єдності трьох її нерозривно пов’язаних аспектів: способів соціокультурної (розумної) діяльності, результатів цій діяльності й ступеня розвиненості особи й суспільства. Культура людини складної структурою, що з багатьох елементів, кожен із яких належить до певній сфері діяльності. Поняття безпеку стосується всіх сферам діяльності, її забезпечення становить специфічну область життєдіяльності людини у цілому.

Культура безпеки — це способи розумної життєдіяльності людини у області забезпечення безпеки, результати цієї життєдіяльності і рівень розвиненості особи й суспільства у цій области.

Общие результати життєдіяльності привели людство до глобальній кризі. Для благополучного виходу з кризи у сталий розвиток необхідно змінити ступінь розвиненості особи й суспільства у сфері забезпечення безпеки, для чого доповнити використовувані до нашого часу способи життєдіяльності в цій галузі (захист, перетворення довкілля) третім способом — перетворенням власного свідомості (див. рис. Нова культура безпеки). Світорозуміння, адекватне нову епоху ноосфери, має змінити систему цінностей і цілей життєдіяльності людей, переключити його з максимального задоволення постійно зростає і необмежено зростаючих матеріальних потреб на духовний розвій, на інформаційну сферу жизнедеятельности.

Становление нову культуру безпеки, що спирається для підвищення ступеня розвиненості особи й суспільства, можливим внаслідок перетворення свідомості всіх шарів суспільства. Освіта у своїй має бути випереджаюче характер, дозволяє суспільству (професійному колективу, нації, світового співтовариства) вийти з пріоритету захисту у сформованих ситуаціях до пріоритету запобігання цій ситуацій, до усунення причин загроз, забезпечувати безпеки своєї життєдіяльності.

Важнейшим компонентом освіти, його системоутворюючим стрижнем, мають стати загальноосвітня область «Основи безпеки життєдіяльності» (ОБЖ) — в школі, дисципліна «Безпека життєдіяльності» (БЖД) — у державних установах професійної освіти. Підготовка шарів суспільства у своїй повинна скидатися на малюнку:

Общеобразовательная область ОБЖ і дисципліна БЖД загалом становить комплексну освітню область «Безпека життєдіяльності». Усі розділи області тісно пов’язані не лише одне з одним, але й іншими освітніми компонентами межпредметными зв’язками, створюючи загальне полі підготовки молоді до життя жінок у нової епосі. Структура освітній галузі «Безпека життєдіяльності» включає у собі розділи (модули):

· «Безпечне» (раціональне) поведінка, індивідуальна захист у небезпечних і надзвичайні ситуації (ОС і ЧС);

· Захист населення державою (Міноборони, МНС, МВС, Мінздоров'я тощо.);

· Сучасний комплекс нижченаведених проблем безпеки (світоглядні модулі різних рівнів у школі та у професійних навчальних заведениях);

· Захист установ і у ЧС;

· Безпека професійної життєдіяльності в людини і середовища її проживання (запобігання ОС і ЧС).

Два останніх розділу різняться у професійних навчальних закладах різних спеціалізацій. Можна виділити чотири основні напрями цих спеціалізацій, принципово різних за між собою: технічне, гуманітарний, педагогічне і спеціальний (захисного, «силового» типу). На малюнку це проиллюстрировано:

Компромисс интересов При вивченні проблем безпеки не можна обминути питання конфліктів між інтересами особистості, суспільства та його шарів, держави й людства загалом. Кожен із цих суб'єктів має власну мета. Та наслідок, тобто. ступінь досягнення цієї мети, залежить тільки від власних дій суб'єкта, а й від дій інших суб'єктів. Прагнучи досягти своєї мети, суб'єкт повинен узгодити свої дії коїться з іншими, чимось поступитися, щоб дії цих інших не виявилися спрямованими проти його дії. Компроміс полягає у узгодженні своїх дій коїться з іншими, у необхідності чимось поступитися. Реальний перехід у нову епоху до стійкого розвитку можлива лише при компроміс між різними народами і цивілізаціями, державою та дрібним бізнесом, «зеленими» і «патріотами», «екологами» і «господарниками», «глобалистами» і «антиглобалістами», захисниками «прав людини» і його прибічниками несучою надію загальнолюдської Хартії Земли.

В загальному разі конфлікту рішення не може — немає стандартного способу узгодження незбіжних інтересів різних суб'єктів. Проте існує клас систем (суб'єктів), у яких пошук компромісу принципово можливо. Становище, коли є спільне мета, Н. Н. Моисеев назвав ситуацією «мандрівників лише у човні», які мають крім власних інтересів є ще одне загальний — доплисти до берега. Лодка одна, і успіх цього спільної справи залежить від зусиль. Отже, є передумови для компромісу (compromissum — латів., угоду між різними думками, досягнуте шляхом взаємних поступок). Звісно, потрібно ще визначити необхідні, влаштовують всіх умови, але це справа узгодження, а чи не принципиальный.

Компромисс між інтересами особи й суспільства у межах нації вироблено століттями і залежить від нормах національної моралі - основі існування співтовариства. Визнання усіма членами співтовариства загальних норм життєдіяльності, проходження цим нормам, яке вказує в певних (необов'язково екстремальних) ситуаціях віддавати перевагу інтереси суспільства особистим, є головною умовою життєздатності співтовариства. Під час створення держави компроміс інтересів оформляється як законів держави, які зобов’язаний виконувати й виконувати кожен громадянин цього государства.

В нову ситуацію планети дуже важливо перебування компромісу між інтересами країн, держав і людства загалом, оскільки багато країн сьогодні виконують науково обгрунтованих рекомендацій ООН по переходу на стійке розвиток. Причини разные:

— відсталі країни вважають несправедливим обмеження їх розвитку шляхом, вже пройденого країнами розвиненими, шляху, що забезпечує сучасний комфорт для населення й сучасні гарантії національної стратегії безпеки (як, наприклад, ядерних «сил сдерживания»),.

— розвинених країн, котрі фінансують діяльність ООН, бажають формувати її рекомендації за принципом «хто платить — той і замовляє музику», а «музика», по їхньої думки, має давати їм певні переваги. Так виникає поняття «подвійного стандарту» — що не можна малорозвинутим, можна їм, развитым.

По-видимому, до переходу до обов’язковості виконання прийнятих ООН рекомендацій по проблемам глобальної безпеки має минути що час, повинні статися насторожуючі події, які змінять загальне ставлення до цього питання (як зазначав ще 70-ых роках Форрестер). Сьогодні зрозуміло, проте, що тільки така обов’язковість, подкреплённая єдністю розуміння усіма жителями планети доленосності виконання прийнятих ООН рекомендацій, може у якійсь мірі гарантувати подальше сталий розвиток цивілізації. Так ж, як у разі компромісів між особистістю і співтовариством на етнічному рівні, основу компромісів між державами недостатньо мати формальні міжнародні угоди. Необхідність компромісу між інтересами особистості, суспільства, держави й країн світу вимагає, щоб усе населення планети виробило, визнав, і керувалося у своїй життєдіяльності єдиної духовної основою як пріоритету її загальнолюдських цінностей.

Вопросы для самоконтролю.

1. Які інтереси людини є життєво важными?

2. Яке серед потреб людини займає безопасность?

3. У чому полягає відмінність між поняттями «безпеку», «безпеку життя», «безпеку жизнедеятельности»?

4. Як людина своєї життєдіяльністю забезпечує безпеку?

5. Як змінювалися рівні безпеки індивіда й суспільства до справжнього времени?

6. Як духовне здоров’я співтовариства визначає її життєздатність?

7. Як виникають загрози від життєдіяльності?

8. Як безпеку індивіда пов’язані з безпекою суспільства?

9. Чи можливий найближчим часом здійснення ідей «російських космистов», що стосуються розширення сфери життєдіяльності человека?

10. Якими видаються можливі сценарії майбутнього для человечества?

11. У чому полягають особливості проблем безпеки у новій эпохе?

12. Як характер життєдіяльності людства впливатиме з його будущее?

13. У чому полягає системний підхід до аналізу проблем безопасности?

14. Що стосується яких об'єктах формуються системи для аналізу безопасности?

15. Як різняться системи для аналізу проблем безпеки (на примерах)?

16. Яка структура сучасного комплексу проблем безпеки, выявляемая системним аналізом?

17. Що має бути основою гармонії Знання і Віри в миропонимании?

18. Якою має стати культура безпеки у новій эпохе?

19. Чому може бути компроміс інтересів різноманітних шарів суспільства на нової епосі?

20. Як проблеми глобальної і національної стратегії безпеки стосуються в час кожної людини?