Поняття виробничої санітарії, її значення. 
Фактори, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці

Робітникові часто доводиться працювати в несприятливих умовах при високій або надто низькій температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або отруйної пари летких розчинників, що з’являєтеся при випаровуванні лаків, емалевих фарб тощо. Усі ці фактори можуть призвести до професійних захворювань дихальних органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють деякі види захворювань. Щоб запобігти тимчасовим або хронічним професійним захворюванням, слід додержуватись правил гігієни праці на виробництві.

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також протяги спричинюють захворювання верхніх дихальних шляхів і легенів, а тривала робота при низькій температурі може призвести до обморожування. Тому для нормальних умов праці в закритих приміщеннях коливання температури повинно бути від 10 до 20 °C. При важкій фізичній праці допускається температура до 10 °C. Відносна вологість повітря за цих самих умов має бути не більш як 60%, а швидкість руху повітря — не більш як 0,3 м/с.

Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував рухів. Аби не допустити переохолодження організму, слід робити перерви для обігрівання. При температурі повітря нижче ніж —20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники повинні заходити у тепле приміщення з температурою 18 .20 °С.

У споруджуваних будинках не завжди можна забезпечити достатню вентиляцію для видалення пилу і пари отруйних речовин. Тому, крім влаштування природної вентиляції (працювати слід при відкритих вікнах), під час роботи треба користуватись різними захисними пристроями і спецодягом, призначеним тільки для роботи.

Більшість опоряджувальних машин і механізмів під час роботи не створюють таких шумів, які б негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров’я робітника шум і безпосередня вібрація інструмента, що перебуває в його руках. Частота коливань інструмента (більше ніж 1500 хв-1) негативно впливає на нервову систему робітника, а при великій амплітуді коливання інструмента він може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують удари і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця на будівельному об'єкті повинні бути достатньо освітлені природним або штучним світлом. Для забезпечення природного світла необхідно слідкувати за тим, щоб приміщення, в якому виконують опоряджувальні роботи, було очищене від зайвих матеріалів і пристроїв, шибки вікон і зовнішніх дверей очищені від пилу і бруду. Якщо природного світла недостатньо, то обладнують штучне освітлення. Електричні лампи повинні освітлювати робоче місце рівномірно так, щоб не створювались різкі тіні від предметів і пучки променів не потрапляли на очі робітника, який працює.

Для захисту робітників від шкідливих виробничих факторів застосовують спеціальні індивідуальні захисні пристрої. Для захисту тіла людини, наприклад, використовують спеціальні одяг (комбінезон або штани і куртку) і взуття, придбані за рахунок будівельної організації. Для захисту органів зору застосовують спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, ОЗ-Н тощо) з гумовою або шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. Узимку внутрішню поверхню скла окулярів обробляють спеціальними сумішами, щоб воно не запотівало.

Для захисту органів дихання застосовують респіратори і протигази. Широко використовують респіратори ШБ-1, ПРБ-1, ПРБ-1К, РМП-62, Ф-46 тощо (рис. 1), які очищають повітря від пилу і бризок фарби. Респіратор РУ-60М обладнаний патроном із активованим вугіллям, тому він здатен очищати повітря від пилу і парів летких розчинників. Якщо в повітрі е високі концентрації отруйних парів і пилу, то слід застосовувати фільтрувальні протигази типу БКФ, ПШ-1 або ПШ-2.