Политики фритрейдерства і протекціонізму у зовнішній торговле

Зовнішньоторговельна політика — державна економічна політика, що надає впливом геть зовнішню торгівлю посредством.

податків, субсидій й немає прямих обмежень імпорту і экспорт.

Протекціонізм (Protectionism від латів. Protectio — заступництво, захист) — економічна політику держави протилежна политике.

" вільної торгівлі «і направленная:

— право на захист від іноземної конкуренції мають стратегічне значення галузей вітчизняної экономики;

— на тимчасову захист нещодавно створених галузей вітчизняної экономики;

— розширення зовнішнього рынка;

— як відповідна міра під час проведення політики протекционизма.

торговими партнерами.

Цей вид політики у цьому, держава обмежує торгівлю коїться з іншими государствами.

Здійснюється з допомогою низки мер:

1) Вводяться тарифи — податки на ввезені з-за кордону (імпортні) товари. Вони роблять продукцію дорожчий, ніж аналогічну вітчизняну, якої тому споживачі і віддадуть предпочтение.

2) Встановлюються обмеження на кількості імпортованих товарів певного найменування і виду — квоти. Подібно тарифами, квоти знижують іноземну конкуренцію на внутрішньому рынке.

3) Застосовуються експортні субсидії, тобто виплати, які дозволяють продавати своєї продукції там за нижчими, так званим демпінговим, ценам.

Вплив держави щодо зовнішньоекономічні відносини то, можливо через: вплив ціни (цінові знижки і надбавки за експорт нафти й імпорт), контроль обсягу потоку товарів (запровадження чи зняття обмежень експорту і імпорт), регулювання обмінного курсу і т.д.

Безпосереднє вплив на товарні потоки держава надає через митні тарифи, нетарифні обмеження й різні форми стимулювання экспорта.

Про зростанні протекціонізму у Міжнародній торговій політиці свідчить обмеження обсягів зовнішньої торговли.

Скорочення тарифів і квот, що призводить до зростання обсягів міжнародної торгівлі, відбиває тенденцію до лібералізації торгової політики, досягненню більшу відкритість національної экономики.

Кінцевим етапом такий лібералізації може бути вільної торгівлі, в основі якої становить конкуренція на внутрішніх та світові ринки, відсутність державного втручання, тобто. хоч би не пішли протекционизма.

Використання тарифних і нетарифних обмежень як бар'єрів в торгівлі аргументується необхідністю захищати національних виробників від іноземної конкуренції, зберігати робочі місця у вітчизняних виробництвах, що із імпортом, забезпечувати національну безопасность.

Непереконливість більшості аргументів на користь протекціонізму доведено як і теорії, і на практике.

Проте протекціонізм у тих чи інші форми є у торгової політиці більшості країн, відбиваючи наявність сил, що у проведення такої политики.

Митний протекціонізм (Customs protectionism від лат. Protectio — прикриття) — митна політика, що передбачає встановлення високого рівня митного оподаткування ввезених на внутрішній ринок кожної країни іноземних товаров.

Митний протекціонізм діє з метою захисту вітчизняних галузей промисловості від конкуренції з іншими производителями.

Огульний протекціонізм (Unfounded protectionism) — одноразова міра митно-тарифного регулирования.

Огульний протекціонізм проявляється у суцільному підвищенні ставок ввізних мит як не глянь митного тарифу, і навіть у стягування митних платежів до твердої, вільно конвертованій валюті по офіційно заниженному курсу чи золотом еквіваленті номінальною вартості національної валюты.

Основні причини обмеження міжнародної торговли.

Які аргументи можуть бути висунуті на підтримку використання обмежень зовнішньої торговли?

По-перше, захист галузей, пов’язані з національною обороною. Якщо цих галузях панують іноземні конкуренти, то ці галузі можуть приєднатися до складному становище у період войны.

По-друге, багато країн використовують протекціоністські бар'єри для у своїх ще досить розвинених галузей у момент їх інтенсивного роста.

Третьої причиною нерідко слугує захист більш розвинутих країн, як-от США, від конкуренції дешевшою іноземної робочої силы.

Деякі мають можливість продавати свої товари США по нижчим цінами, що їх робочі отримують нижчу зарплату по порівнянню з американцами.

Отже, американські робочі мають або погодитися більш низьку зарплатню, або втратити работу.

Отже, до обов’язків уряду США належать входить захист американських робочих у вигляді обмежень на товари, вироблені з допомогою більш «дешевої «іноземної робочої силы.

Але з іншого боку обмежувальні заходи, які роблять імпортні товари дорожчими і, отже, менш доступними, що вони можуть бути, знижують рівень життя багатьох людей.

Тому завжди у будь-якій країні є багато прибічників вільної торговли.

Фритредерство (від англ. Free trade — вільної торгівлі) — напрям у економічній теорії, політики і господарської практиці, яка проголошує свободу торгівлі, і невтручання держави у приватнопідприємницьку сферу життя общества.

Спочатку фритредерство виникла Великобританії на останньої третини XIX века.

Серед перших прибічників вільної торгівлі був відомий англійський економіст Давид Рікардо (1772−1823гг.).

Вільна торгівля (фритрейдерство) є політику, у якій тарифи та інші бар'єри по дорозі торгівлі між націями устраняются.

Аби довести своєї погляду Рікардо розробив концепцію відносних преимуществ.

Він дійшов висновку, що одне країна може імпортувати товари з іншої, якщо імпортер може дати його з меншими витратами, ніж експортер.

Необмежений обмін продукцією між державами корисний в тієї ж мері, як і вільної торгівлі між різними частинами однієї великої країни.

Вона вигідна країнам як і, як вигідна спеціалізація та обмін між різними районами.

З іншого боку, усувається можливість прояви різних заходів у відповідь, які, зазвичай, йдуть запровадження протекціоністських ограничений.

Ще важливим і те обставина, що спеціалізація різних країн випуску різних товарів хороших і обмін з-поміж них дають можливість усім країнам, великим і «малим, отримати більше різноманітних товарів та послуг, ніж, коли вони намагалися виготовляти всі самостійно.

Це спричинило створенню системи глобального масштабу всього земної кулі міжнародного поділу праці.

Починаючи з середини ХIХ століття, історія світової економіки характеризується боротьбу з протекціонізмом за свободу міжнародної торговли.

Список використаної литературы:

1. Авдокушин Е. Ф. Міжнародні економічних відносин: Уч. пособие.;

М.: ИВЦ «Маркетинг», 2002. — 196 с.

2. Ломакин В. К. Світова економіка: Підручник для вузів.- М.: Финансы,.

ЮНИТИ, 1999. — 727 с.

3. Фомічев В.І. Міжнародна торгівля: Підручник.- М.: ИНФРА-М, 1998 -.

496 с.

4. Кірєєв О.П. Міжнародна економіка: Учеб. посібник. М.: Міжнародні відносини, 1997 — 416 с.