Процес засвоєння лексичного матеріалу

Процес засвоєння лексичного матеріалу

Процес засвоєння лексичного матеріалу.

У процесі засвоєння лексичного матеріалу (так само, як і граматичного) можна виділити: 1) етап ознайомлення студентів з новими ЛО — семантизація ЛО, 2) етап автоматизації дій студентів з новими ЛО, де розрізняють а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази/речення, б) автоматизацію на понадфразовому рівні - діалогічної або монологічної єдності. Далі здійснюються удосконалення дій студентів з ЛО і як результат — ситуативне вживання засвоєних ЛО при висловлювання своїх думок в усній формі (говоріння) та письмовій формі (письмово), а також контекстне розуміння ЛО при читанні та анулюванні. Тут ми маємо справу з мовленнєвими вміннями, які грунтуються на навичках, у тому числі й на лексичних, іншими словами, лексичні навички мають функціонувати в мовленнєвих уміннях.

Ознайомлення з новими лексичними одиницями.

Цей процес починається, як правило, з семантизації, тобто розкриття значення нових ЛО. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та безперекладні.

Перекладні способи розкриття значень іншомовних ЛО включають: однослівний переклад (нім.: der Garten — сад, lesen — читати), багатослівний переклад (нім.: laufen — бігти, йти), пофразовий переклад (цей спосіб застосовується в інтенсивних методах — див. розділ 6.7.), тлумачення значення і/або пояснення ЛО рідною мовою (нім.: breit — широка (вулиця, дорога), weit — широкий, вільний (одяг, взуття), нім.: das Kaufhaus — велика крамниця, де продають промислові та продовольчі товари).

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносять: наочна семантизація — демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо), мовна семантизація: а) за допомогою контексту, ілюстрованого речення/речень (нім.: Keine Rose ohne Dornen), зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами іноземної мови — за допомогою антонімів і зрідка синонімів (нім.: schnell-langsam, schlecht-schlimm), дефініція — опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів (нім.: der Belohnung fur den Finder), тлумачення значення ЛО іноземною мовою (нім.: Frau… (Name) — hofliche).

Названі способи семантизації мають свої переваги і свої недоліки. Ось чому усі спроби знайти оптимальний спосіб залишаються марними. Вибір способу семантизації залежить від цілого ряду факторів, насамперед від особливостей самого слова: його форми, значення, сполучуваності, збігу або розбіжності зі словами рідної мови. Так, слова, що виражають абстрактні поняття, недоцільно семантизувати за допомогою унаочнення або ілюстрованого речення, а слова, що виражають поняття, які відсутні в рідній сові студентів — за допомогою однослівного перекладу.

Обираючи спосіб семантизації, необхідно також брати до уваги належність слова до активного чи пасивного мінімуму, ступінь навчання (початковий, середній, старший), вікові особливості та мовну підготовку студентів. Так, семантизація нових ЛО активного мінімуму здійснюється викладачем, а незнайомі слова, що належать до пасивного мінімуму, можуть бути семантизовані студентами самостійно зо допомогою словника при читанні у аудиторії. На початковому ступені навчання переважать такі способи семантизації як наочність та однослівний переклад, а на старшому можна застосовувати дефініцію або тлумачення іноземною мовою тощо. оптимальність того чи іншого способу семантизації кожного конкретного слова в конкретних умовах визначається його економічністю і надійністю: чим менше зусиль і часу потрібно для розкриття значення нового іншомовного слова, чим точніше розуміння студентами його значення, тим краще обрано спосіб семантизації.

У багатьох випадках доцільно об'єднувати два чи більше способів, наприклад, вербальну наочність (контекст) та невербальну (малюнок, рухи, жест тощо). таку можливість дає викладачу розповідь з елементами бесіди, яка включає нові ЛО. Перед новою ЛО викладач трохи уповільнює темп мовлення і виділяє нове слово інтонацією. Потім в залежності від факторів, про які йшлося раніше, семантизує нове слово тим чи іншим способом і продовжує свою розповідь, час від часу залучаючи студентів до бесіди в межах їх мовних можливостей.

Наведемо приклади розповіді викладача з метою семантизації нових ЛО. У прикладах вони підкреслені, в дужках вказується можливий спосіб семантизації.

Німецька мова.

Bernds Schildkrote (наочність).

Bernds Schildkrote heibt Pom. Bernd hat sie zum Geburtstag bekommen. Eines Tages nimmt er Pom mit (переклад), in die Schule, um sie seinen Freunden zu zeigen. Bernd druckt kleine Locher (наочність) in den Deckel (наочність) eines Schuhkartons (наочність) und setzt die Schildkrote hinein.

In der Schule stellt Bernd den Karton unter seinen Tisch. Plotzlich ruft einer von Bernds Freunden: «Pom sitzt nicht mehr im Schuhkarton! Er ist verschwunden!» (переклад). Alle Kinder suchen nach der Schildkrote. Bernd findet sie. Sie sitzt auf dem Bucherschark. «Ich glaube, dab Pom auch etwas lernen will», lacht Bernd.

L: Wollen wir prufen, ob ihr den Text verstanden habt.

Setzt das passende Wort ein:

Bernd hat eine …

Bernds Schildkrote heibt …

Pom.

Er nimmt die … mit in die Schulle.

Schuhkarton.

Bernd setzt die Schildkrote in den … hinein.

Schildkrote.

Автоматизація дій студентів з новими.

лексичними одиницями активного словника.

У процесі автоматизації дій студентів з новими ЛО слід передбачати заходи для зняття і подолання труднощів засвоєння різних ЛО. З цією метою ЛО можуть групуватися за ступенем і характером труднощів, що дозволяє підходити до їх засвоєння диференційовано, на основі їх методичної типології. Сумарна трудність засвоєння ЛО об" єднує різні труднощі: 1) форми слова — звукової, графічної, структурної (наприклад, труднощі виникають при засвоєнні омофонів, у тому числі й граматичних, омографів — у випадку значних графемно-фонемних розбіжностей, багатоскладових і похідних слів, 2) значення ЛО (наприклад, виникають труднощі при неспівпаданні обсягів значень слів в іноземній і рідній мовах, при засвоєнні багатозначних слів, фразеологічних сполучень, у випадку так званої «фальшивої» синонімії і т.п., 3) вживання — сполучуваності слова з іншими словами, особливостей його функціонування в мовленні (наприклад, великі труднощі виникають при засвоєнні словосполучень, які не мають точної структурно-семантичної відповідності еквівалентам у рідній мові).

При визначенні ступеня трудності ЛО для засвоєння слід брати до уваги і сферу її функціонування. Так, труднощі активного словника, що обслуговує продуктивні види МД — говоріння і письмо, часто не співпадають з труднощами пасивного словника, необхідного для розуміння на слух та при читанні. Наприклад, важкими для активного засвоєння є слова, подібні за звучанням і за значенням, з різним обсягом значень і розбіжностями у сполучуваності у двох мовах, в той час як для пасивного засвоєння важкими вважаються односкладові та багатозначні слова, подібні за звучанням, за написанням, слова, подібні за формою, але різні за значенням у двох мовах — іноземній і рідній.

Таким чином при автоматизації дій студентів з новими словами слід передбачати заходи для зняття і подолання труднощів засвоєння різних ЛО.

Практична мета навчання іноземної мови — спілкування в усній і письмовій формах, з одного боку, та важливість цілеспрямованого подолання лексичних труднощів, з іншого, викликають необхідність поєднання роботи над засвоєнням слів у зразках мовлення у відповідності до ситуації спілкування з роботою над ізольованими словами. (Питома вага роботи над ізольованим словом збільшується на середньому і особливо на старшому ступені, де формується переважно пасивний лексичний мінімум у процесі самостійного читання.).

Основним типом вправ тут є рецептивно-репродуктивні та продуктивні умовно-комунікативні вправи, в яких студент сприймає зразок мовлення (ЗМ) і виконує з ним певні дії (в усній або письмовій формі) згідно створеної викладачем ситуації мовлення, виконуючи такі види вправ:

імітація ЗМ,.

лаконічні відповіді на альтернативні запитання вчителя,.

підстановка у ЗМ,.

завершення ЗМ,.

розширення ЗМ,.

відповіді на інші типи запитань,.

самостійне вживання ЛО у фразі/реченні,.

об" єднання ЗМ у понадфразовій єдності - діалогічну та монологічну.

Слід прокоментувати деякі види вправ. Так, якщо викладач починає із загальних запитань, на які очікує короткі відповіді, він перевіряє розуміння студентами ЛО, почати репродукцію нової ЛО доцільно або з імітації ЗМ, або з лаконічних відповідей на альтернативні запитання, де матеріал для відповіді студента «закладений» у запитанні викладача. Більш прийнятними є також лаконічні, а не повні відповіді на спеціальні запитання. Вправи на завершення ЗМ не слід змішувати із вправами на заповнення пропусків (відповідними ЛО).

Підстановчі елементи у вправах можуть бути вербальними і підказувати усно викладачем або подаватися списком, з якого студент може вибрати потрібну ЛО, та невербальними (малюнки тощо).

Наведемо приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій студентів з ЛО активного мінімуму.

Німецька мова.

L: Finde richtige Antwort zu jeder Frage:

a) Was hat Bernd? Eine Schildkrote.

Eine Katze.

Einen Hund.

b) Wie heibt sie? Sie heibt Pom.

Sie heibt Kitti.

Sie heibt Susi.

c) Wo ist sie? In der Schultashche? Ja.

Nein, in einem Schuhkarton.

Nein, in einem Korb.

L: Ihr wibt, dab Bernd etwas in die Schule mitgenommen hat. Fragt danach einander (студенти складають мікродіалог).

— Was hat Bernd? Weibt du?

— Ja, eine Schildkrote.

— Wie heibt sie?

— Sie heibt Pom.

— Wo ist sie? In der Schultashche?

— Nein, in einem Schuhkarton.

Поряд з умовно-комунікативними у процесі засвоєння ЛО застосовуються також і некомунікативні вправи:

а) на засвоєння форми і значення ЛО,.

повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за викладачем/диктором з виділенням наголосу, важкого звука, звукосполучення,.

згадування і називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо,.

групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо,.

розташування слів в алфавітному порядку,.

згадування і називання усіх видових понять при називанні певного родового поняття (наприклад, меблі - стіл, стілець, шафа тощо),.

вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) даній темі,.

заповнення пропусків у реченнях відповідними словами,.

називання слова за його дефініцією або зображенням,.

вибір синоніма (антоніма), еквівалента рідною мовою до даного слова/словосполучення з кількох даних,.

б) на засвоєння сполучуваності слів:

складання словосполучень з окремих слів,.

розширення речення за рахунок означень до виділених іменників, додатків до дієслів-присудків тощо,.

називання іменників, які можуть вживатися з даним дієсловом, прикметників — з даним іменником тощо,.

вилучення слова (з ряду слів), яке не поєднується з ключовим словом,.

знаходження еквівалентів у рідній мові до даних сталих словосполучень іноземної мови.

Автоматизація дій студентів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словників.

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи, тому що студент зустрічається насамперед з формою ЛО, а її значення він має зрозуміти, виконавши певні дії та операції, а саме:

заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування,.

співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові,.

вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень,.

визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником,.

визначення значення фразеологічного виразу за словником,.

вибір з тексту слів на основі їх семантичної/тематичної спільності,.

вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті,.

знаходження в тексті незнайомих слів, що передають додаткову інформацію,.

знаходження в тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку, характеристику тощо,.

знаходження в тексті інтернаціональних слів,.

підбір до даних інтернаціональних слів відповідних еквівалентів рідної мови,.

визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами (нім.: Lands-mann (Land — земля, Mann — чоловік) — земляк, співвітчизник),.

визначення значення похідних слів, утворених від відомих коренів за допомогою відомих афіксів (нім.: listig — хитрий),.

визначення значення незнайомих слів, утворених за конверсією,.

визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом,.

здогадка про значення незнайомого слова, словосполучення за контекстом (нім.: Ich bin nicht aberglaubisch, aber als ich an diesem Freitagmorgen aufstand, war das linke Bein zuerst drauben. Das machte mich doch ein wenig nachdenklich, umsomehr als mein Kalender auch njch den Dreizehnten anzeigte…).

Завершуючи розмову про засвоєння лексичного матеріалу з метою формулювання лексичних навичок іншомовного мовлення, вкажемо на особливості застосування різних лексично спрямованих вправ на різних ступенях навчання.

На початковому ступені переважають усні безперекладні умовно-комунікативні вправи, що виконуються в аудиторії під керівництвом викладача з широким застосуванням хорових форм роботи, лексичних ігор, зображального і предметного унаочнення. Певна частина вправ має виконуватись письмово як у аудиторії, так і вдома.

На середньому ступені зростає роль письмових вправ, особливо тих, що виконуються вдома самостійно. Поряд з умовно-комунікативними вправами використовуються некомунікативні у зв" язку з ускладенням лексичного матеріалу, що потребує використання аналітичних операцій для подолання труднощів, пов" язаних з формою, значенням та вживанням ЛО.

На старшому ступені поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенційний словниковий запас студентів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи студентів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками.