Волинський соціально-економічний району

Реферат на тему:

Волинський соціально-економічний району

Район розташований на крайньому північному заході України, межує з двома зарубіжним країнами — Білоруссю і Польщею. Це один з найменших за територією і кількістю населення соціально-економічний район країни. Більша частина його території розташована на Поліській низовині, решта — на Волинській височині.

Площа району — 40,3 тис. км2. Населення — 2,1 млн. осіб. До складу району входить дві області - Волинська та Рівненська. Об'єднується в єдиний район територія в першу чергу як історико-географічна область України.

Район виділяється за виробництвом будівельних матеріалів, продукції легкої і харчової промисловості, сільського господарства. Загалом промисловість району розвинута слабо. Це найбільш заболочена територія в межах України.

Географічне положення

Волинський район в деяких схемах районування називають ще Північно-Західним через своє географічне положення. Окрім виходу до державного кордону (на заході - Республіка Польща, на півночі - Білорусь), район межує з Столичним соціально-економічним районом на сході та Карпатським і Подільським соціально-економічними районами на півдні.

Вихід до державного кордону є однією з найпозитивніших рис в географічному положенні району, яка до речі активно використовується (тут створено один з найсучасніших прикордонних переходів «Ковель» з усією необхідною інфраструктурою, кілька перспективних вільних економічних зон). Тут проходять важливі транспортні міжнародні магістралі Софія — Луцьк — Брест, Будапешт — Рівне — Москва, Одеса — Ковель — Варшава, Львів — Здолбунів — Барановичі, які перетинають територію району в широтному та меридіональному напрямках. На півдні району проходить нафтопровід «Дружба», а також газопроводи Долина — Брест з гілкою на Сарни.

Серед основних негативних рис географічного положення району слід назвати далеке розташування від основних вітчизняних паливних та металургійних баз, що суттєво гальмує розвиток території.

Історико-географічні передумови формування території району і його господарства Археологічні знахідки на території сучасного Волинського району свідчать про те, що земля ця була заселена ще з часів пізнього палеоліту. У VI — поч. VII ст. Волинь була заселена союзними племенами дулібів. На початку X ст. у Волині утворяться тісні зв’язки з Києвом. У цьому ж сторіччі Волинська земля входить до складу Владимирського князівства Київської Русі. Після розпаду Галицько-Волинського князівства ця територія ввійшла до складу Великого князівства Литовського (1340 р.).

У середині XVII в. Україна була охоплена визвольною війною під керівництвом Богдана Хмельницького. Саме в Рівненському замку в 1625 р. готувався політичний договір між Річчю Посполитою і українським козацтвом. Після війни 1793 р. східна частина Волині була приєднана до Росії, а через два роки й інша частина Волині - у складі Росії.

Відповідно до Ризького мирного договору (18 березня 1921 р.) Рівненщина та Волинь відійшла Польщі. Після приєднання Західної України до УРСР 4 грудня 1939 р. була створена Рівненська область з центром у Рівному та Волинська область з центром в Луцьку.

Населення і працересурсний потенціал

За чисельністю населення район відноситься до найменших в Україні - тут проживає 2223 тис. осіб (1.01.2002р.). За чисельністю населення області дуже близькі між собою.

Природний рух населення району відрізняється від його руху у східних районах України. У Волинському соціально-економічному районі коефіцієнт народжуваності в 2002р. складав 11,3 о/оо, а природний приріст — - 2,3о/оо. Це один з найнижчих темпів природного скорочення населення в Україні. Близьким до середнього по Україні є і коефіцієнт дитячої смертності, що складає 11,5. Dолинський район належить до західного регіону з підвищеною народжуваністю, особливо на Поліссі, де ще донедавна панувала тенденція до створення великих сімей. Тільки в останні роки в сільській місцевості смертність практично зрівнялась з народжуваністю.

Щільність населення в районі є набагато нижчою від пересічноукраїнського показника і складає 54,5 осіб/км2 — вищою вона є в Рівненській області - 59 осіб/км2.

Рівень урбанізації району змінювався впродовж ХХ ст. Якщо в 1939р. він складав 14,8%, то в 1959р. він зріс до 21,2%. Поштовхом до його зростання було промислове будівництво у найбільших містах району (рівне, Луцьк, Ковель, Здолбунів). Найбільшими міськими населеними пунктами району є Рівне (249,2 тис. осіб), Луцьк (209,1 тис. осіб), Ковель (66 тис. осіб), Нововолинськ (54 тис. осіб), а також Дубно, Кузнєцовск, Сарни, Здолбунів, які після другої світової війни стали промисловими та транспортним вузлами району. У 1999р. частка міського населення складала 49,7%, а в 2002р. — 48,6%.

Частка працездатного населення в районі складає 69,3%, що є менше від загальнодержавного показника. Це є ознакою слабкого промислового розвитку району. Більшість трудових ресурсів району зайнята у харчовій, деревообробній, легкій промисловості та машинобудуванні.

На 1.01.2003р. в районі було зареєстровано 68,7 тис. безробітних, що складає 9,6% від загального числа працездатного населення району. Характерно, що набагато вищим рівень офіційно зареєстрованого безробіття є в міській місцевості. Так, у Волинській області він складає 19,5% (найвищий показник серед адміністративних областей в Україні), у Рівненській — 10,9%. Все це свідчить про кризовий стан економіки краю.

Природні умови і природні ресурси

В орографічному відношенні на території Волинського соціально-економічного району виділяють північну заболочену частину, де знаходиться Полісся, а на півдні - Волинська височина, яка порізана балками і річковими долинами.

Поверхня області рівнинна з загальним похилом у північному напрямі. Максимальна висота 292 м у південно-східній частині, мінімальна — 139 м на межиріччі Стоходу і Прип’яті. Північна частина області лежить у межах Поліської низовини, що являє собою моренно-зандрову і терасну рівнину. В середній частині простягається Волинське пасмо, що складається з багатьох ізольованих горбів різної форми. В східній частині лежить денудаційна рівнина, утворена озерно-льодовиковими відкладами. Південна частина області зайнята Волинською височиною поверхня якої порізана балками і річковими долинами. Середні висоти її в межах області 240−270 м.

Клімат району помірно-континентальний з м’якою зимою і теплим літом. Пересічна температура січня від — 4,4° (ст. Світязь) до — 5,1°С (ст. Маневичи), липня + 18,8°С. Абсолютний мінімум температури — 39 °C, абсолютний максимум + 39 °C. Період з температурою +10°С становить 150−160 днів. Сума активних температур 2495−2580°. Опадів 550−640 мм на рік, найбільше їх випадає влітку, найменше — взимку. По території області кількість опадів зростає з північного — сходу на південний — захід. Північно-західна частина регіону належить до вологої, помірно теплої, південно-східна — до недостатньо вологої, теплої агрокліматичних зон. Діє 6 метеостанцій (Володимир-Волинський, Ковель, Луцьк, Любешів, Маневичі, Світязь) та Волинський обласний центр по гідрометеорології.

Серед зональних типів ґрунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті (511 тис. га, 35,8% площі області (та їхні відміни (дерново-слабовідзолисті, дерново-середньо і сильнопідзолисті), є також дернові і лучні ґрунти (250 тис. га, 18% площі району). На значних площах — перегнійно-карбонатні ґрунти, які відзначаються високою родючістю. В річкових заплавах — лучні і болотні ґрунти, торфовища. На півдні області - темно-сірі опідзолені ґрунти і чорноземи. Сірі лісові ґрунти найчастіше трапляються в комплексі з ясно-сірими лісовими (понад 90 тис. га). Чорноземи неглибокі і глибокі малогумусні займають понад 70 тис. га, майже повністю розорані.

Територія району добре забезпечена водними ресурсами. Її територію перетинає Головний Європейський вододіл, який розділяє басейни Чорного і Балтійського морів, зокрема Дніпра і Західного Бугу. Більшість річок Волині відносяться до басейну Прип’яті. Всього налічується 301 річка завдовжки понад 10 км кожна.

В області понад 500 озер різного походження (карстові, заплавні та ін.). Збудовано 41 водосховище (найбільші Хрінниківське, Млинівське, Боберське водосховище) та понад 300 ставків загальною площею водного дзеркала 14,2 тис. га. Найбільшу групу складають озера карстового походження.

Порівняно з іншими районами України, Волинь добре забезпечена лісовими ресурсами. Лісистість району складає 40−45%. Тут поширені хвойні і мішані ліси. Район лежить у межах Західно-Української геоботанічної провінції. Лісами вкрито 695,0 тис. га (34,4% пл. Області). Понад 40 тис. га займають торфовища, найбільше їх — у заплаві Прип’яті.

Тваринний світ області різноманітний. Всього налічується 301 вид, у тому числі риб — 34, земноводних — 12, плазунів — 8, птахів — 183, ссавців — 64 види. Водяться борсук, куниця лісова, тхір, горностай, ласка, лисиця, вовк, єнотовидний собака, заєць, білка, їжак, полівка підземна лісова, кріту річках і озерах — щука, плітка, головень, краснопірка, лин, густера, лящ, карась, сом, річковий вугор, линьок, окунь.

Найпоширеніші птахи — пастушка, журавель, кулик, мартин, гуси, сова та ін. На берегах річок — видра, норка, бобер, ондатра. В області акліматизовано оленя плямистого, козулю європейську, в озерах і річках — карликового сомика, ладозького рипуса. Реакліматизовано зубра і лося європейського, оленя звичайного, бобра.

Волинський район відносно бідний на запаси мінеральних ресурсів. З паливних ресурсів найважливіше значення мають запаси вугілля Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Є також поклади торфу. В Волинській області виявлено Локачинське родовище газу, запаси якого становлять близько 8 млрд. м3, що дозволить повністю забезпечити потреби району на 10−15 років, таким чином зменшивши поступлення сюди сировини із-за кордону. В районі є також значні поклади вапняків, крейди і крейдових мергелів (Здолбунів), лесів, суглинків, піскує лікувально-торфові грязі та джерела мінеральних вод. Основними мінерально-сировинними ресурсами район забезпечена недостатньо. Є значні поклади базальтів.

Рудні ресурси промислового значення на Волині не мають. На території Рівненської області виявлено низку родовищ самородної міді.

Серед запасів мінеральних ресурсів основне місце займають корисні копалини будівельних матеріалів. Тут переважають ресурси осадового походження (вапняки, крейда, мергелі, піски та ін.). на півночі Рівненської області виявлено запаси фосфоритів і розпочато дослідний видобуток цієї сировини.

Функціонально-компонентна структура

Волинський соціально-економічний район в міжрайонному поділі праці України виділяється паливною, машинобудівною, хімічною, лісовою деревообробною та фарфоро-фаянсовою галузями промисловості. Значне місце займає легка і промислова промисловість. Частка промислової продукції у загальному обсязі валової продукції складає 65%.

Паливно-енергетична база в районі сформована на основі видобутку вугілля в Нововолинськуторфу — Журавичі, Маневичи, Сойне у Волинській області, Моквин, Смига, Клесів, Чемерне у Рівненській області. Природний газ подається газопроводами Іванцевичі - Долина, Дашава — Рвне — Костопіль.

Енергоенергетика Волині представлена Рівненською АЕС. Енергія надходить ще з Добротвірської ДРЕС (Львівська область). Природній газ подається по газопроводу Івацевичі - Долина та Дашава — Рівне — Костопіль.

Машинобудування району має неметаломісткий характер. Розвиток галузі відзначається відсутністю власного металу, а також його далеке розміщення від Придніпров'я. Крім цього, на розвиток машинобудування Волині впливає близькість великого промислового вузла — Львова і потреби сільського господарства району. У машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів (Луцький завод електроапаратури), приладобудування (Рівненський приладобудівний завод). У структурі машинобудування важливе значення має сільськогосподарське машинобудування (виробництво машин для тваринництва і корівництва), верстатобудування. В районі розвивається автомобілебудування, яке представлене Луцьким заводом, що випускає легкові автомобілі «Волинянка». У Рівному діє завод, що виготовляє запасні частини для тракторів. Функціонують заводи з виробництва машин для тваринництва та кормовиробництва («Ковельсільмаш», «Розищефермаш»), автокормовози для тваринницьких ферм, транспортні причепи (Красилів). Працюють численні ремонтні підприємства, в тому числі Дубнівський ливарно-механічний завод. Район посідає помітне місце в країні щодо машинобудування та металообробки, тим більше він достатньо забезпечений робочою силою, енергетичними ресурсами, значним внутрішнім ринком (сільське господарство).

Хімічна промисловість доповнює промисловий комплекс району. Вона орієнтується переважно на споживача. Представлена Рівненським виробничим об'єднанням «Азот» (азотні та фосфорні туки, сірчана кислота, синтетичний аміак і ін.). Крім того працюють заводи побутової хімії (Рівне, Луцьк), Здолбунівський і Корецький пластмасові та Дубнівський гумотехнічних виробів. Тут виробляють мінеральні добрива, пластмаси, товари побутової хімії.

Однак найбільш важливими і найдавнішими є підприємства лісової та деревообробної промисловості, а також лісохімії. Сформувався Волинський лісопромисловий комплекс (Луцьк, Ковель, Володимир-Волинський). Камінь_Каширський у Волинській області, Костопільський домобудівний завод, Оршівський, Смизький та Клевонський деревообробні комбінати, меблеві фабрики у Рівному, Костополі, Дубно, Острозі, Радивилові, Сарнах. У багатьох лісгоспах виробляють скипидар, живицю, вітамінне борошно. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиці і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах. Їх продукція — це буддеталі, фанера, меблі, тара, деревостружкові плити, паркети тощо. Костопільський домобудівний комбінат — найбільше в країні підприємство з виробництва стандартних житлових будинків, будівельних матеріалів, яка орієнтується переважно на власну сировину і споживача. У галузевій структурі виділяється виробництво цементу і шиферу в м. Здолбунів, залізобетонних виробів і конструкцій, цехи в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдовий завод, що виготовляє м’яку покрівлю, гідроізоляційні матеріали. У районі є значна кількість цегельних заводів. Широко представлена обробка природнього каменю-базальту, граніту в Костопільському, Сарненському та Рокитнівському районах Рівненської області. Виділяється вапняково-силікатний завод в Новій Любомирці, завод базальтових і теплоізоляційних матеріалів у Костополі. Склоробні заводи збудовані в Костополі (Кришталеві вироби) і Рокитному.

Легка промисловість — одна з провідних галузей Волинського району, особливо льонокомбінат та фабрика нетканих матеріалів у Рівному, льонозаводи в Березному, Володимирці, Сарнах, Дубровиці, Зарічному та ін.) Поширена швейна, шкіряно-взуттєва промисловість, в тому числі виробництво штучної шкіри у Нововолинську, Ковелі,. Виробництво взуття щороку становить понад 2 млн. Пар. Волинський район виготовляє понад 156 тис. м2 різних тканин (близько 13% тканин України). Небагато нижча частка району щодо виробництва трикотажних виробів, всього 1,2% державного виробництва, в основному в Рівненській області.

Проте найважливішою галуззю є харчова промисловість, яка в структурі виробництва товарів народного споживання становить понад 57% продукції. Це такі галузі, як цукрова, м’ясна, плодоконсервна, маслосироробна і молочна.

Важливою для господарства району є промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та шиферу в Здолбунові, залізобетонних виробів та конструкцій, цегли в Луцьку, Рівному, Здолбунові, Сарнах, Нововолинську. В Луцьку діє картонно-рубероїдний завод, що виготовляє м’яку покрівлю, ізоляційні матеріали.є кілька великих підприємств з обробки базальту та граніту (Костопільський, Сарненський, Рокитнянський раони Рівненської області. Діють склоробні заводи в Костополі (кришталеві вироби) та Рокитному, а також завод базальтових та теплоізоляційних матеріалів у Костополі.

Сільське господарство. Через природні умови (заболоченість) в районі, як для України загалом, є досить низькою частка площ, зайнятих в сільськогосподарському виробництві - 66,3%. Відповідно, тут нижчою є частка рілля (64%) ніж В Україні в цілому, але вищою є частка пасовищ на сіножатей. У районі осушено до 700 тис. га перезволожених земель, особливо в північній частині. Діють осушувальні системи Цирська, Хмельницька, Стохідська, Стублівська, Іквівська.

Район вирізняється значним площами, зайнятими під технічні культури та картоплю — 240 тис. га в 2002р., що розосереджені по всій території Волинського соціально-економічного району (урожай в 2002р. складав 1918 тис. т, що становить понад 11% від його виробництва в країні). Посіви зернових культур зосереджено в південній частині району, які в структурі посівних площ займають все ж провідне місце (597 тис. га). В 2002р. їх валовий збір в районі складав 1149 тис. т, причому ця цифра тримається та приблизно однаковому рівні з 1996р. Поширені також посіви хмелю, а також овочівництво, садівництво та ягідництво.

На території району виділяються такі зони спеціалізації сільського господарства:

1) молочно-м'ясне скотарство, свинарство, льонарство з картоплярством;

2) м’ясо-молочне скотарство, свинарство, буряківництво;

3) овочево-молочне господарство приміського типу.

У тваринництві виділяється вирощування ВРХ (в 2002р. — 334,8 тис. голів) та свиней — 67,8 тис. голів. Щоправда, показники товарної рентабельності цієї продукції суттєво відстають від пересічноукраїнських: так, середній удій молока в районі складає 1746 кг, в той час як в Україні він перевищує 2000 кг.

Основу транспортного комплексу регіону складає залізничний транспорт — середня щільність колій складає 30 км / 1000 км². Головними залізничними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, сарни, Луцьк. Значною є щільність автомобільних шляхів — 273 км / 1000 км². Через територію району проходять газомагістраль Івановичі - Долина і ділянка нафтопроводу «Дружба» .

Функціонально-територіальна структура

Галузева структура промисловості і їх частка у виробництві має також значні відмінності.

У Волинському соціально-економічному районі у територіальному відношенні сформувалось три промислові вузли:

1. Рівненський.

2. Луцький.

3. Ковельський Найбільший з них — Рівненський. До складу входить Рівне, Дубно, Здолбунів. Провідними галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, будівельна індустрія.

У Рівному (245 тис. осіб) знаходяться такі великі підприємства, як ВО «Газотрон», «Азот», «Рівненський завод трактороагрегатів», заводи високовольтної апаратури, торгового обладнання. Харчова промисловість представлена м’ясокомбінатом, овочеплодопереробним і молочним заводами, кондитерською фабрикою. До підприємств легкої промисловості належить молококомбінат та швейна і нетканих матеріалів фабрики. В місті розвинута будіндустрія: комбінати домобудівний і великопанельного домобудування, ВО «Рівнезалізобетон» та деревообробна промисловість (виробниче об'єднання «Рівнедерев»).

Дубно (42 тис. осіб) знаходиться на півдні Рівненської області. Провідною галуззю міста є харчова промисловість: сироробний і м’ясний комбінати, цукровий та овочесушильноконсервнмй заводи, хмелефабрика. В Дубно працюють трикотажна, меблева, художньої галантереї фабрикиливарно-механічний, лісопросочувальний, гумотехнічних виробів заводи.

Великим залізничним вузлом, що знаходиться в північній частині Рівненської області є Сарни (31 тис. осіб). Машинобудування і металообробка представлена заводами ремонтно-механічним і мостових технологічних конструкцій. У місті є також комбінат «Будіндустрія», меблева фабрика, монопереробний завод, м’ясокомбінат, хлібний і продтоварів заводи.

У Здолбунові (28 тис. осіб) переважає будіндустрія: цементно-шиферний комбінат, ВО «Укрцемремонт», заводи залізобетонних конструкцій і виробів. Працюють заводи машинобудування і металообробки: ремонтно-механічний, нестандартного обладнання «Іскра». Є підприємства харчової промисловості. Здолбунів — великий залізничний вузол.

Ядром Луцького промислового вузла є Луцьк (217 тис. осіб). До вузла входять також Ківерці, Підгайці та інші менші населені пункти. Провідною галуззю тут є машинобудування і металообробка (заводи: автомобільний, підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудуванння і комунального обладнання, виробничо-наукове об'єднання «Електротермометрія» .

Підприємства хмічної промисловості представлені заводами «Спектр» виробів із пластмас. У місті є підприємства будівельної індустрії (ВО «Волиньзалізобетон», заводи великопанельного домобудування, картонно-рубероїдовий і селікатний), легкої промисловості (виробничо-торгове шовкове об'єднання та виробниче швейне об'єднання «Волинь», взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір). Багато підприємств харчової промисловості (консервний. «Харчопродукт», продтоварів, хліба, молокомаслозаводи). До деревообробної промисловості належать меблевий і тарно-бондарний комбінати.

Головним центром Ковельського промислововго вузла є Ковель (72 тис. осіб) — значний залізничний вузол Волинської області. Промисловий комплекс складається з підприємств різних галузей. У місті є підприємства, що обслуговують залізничний транспорт. Тут працюють заводи — сільськогосподарських машин, монообробний, крохмальний, комбікормовий, будівельних матеріалів. Є м’ясохлібокомбінати, швейна та культтоварів фабрики, ветсанзавод, деревообробний комбінат.

Одним з промислових центрів Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну є Нововолинськ (57 тис. осіб). Він розташований на південному заході Волинської області. У місті налічується 6 вугільних підприємств, а також заводи спеціалізованого технологічного устаткування та ремонтно-механічний, кілька підприємств харчової промисловості будівельних матеріалів, деревообробний комбінат і бавовнянопрядильна фабрика.

Проблеми та перспективи розвитку району

Волинський соціально-економічний реґіон займає особливе місце в геостратегічному контексті соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку України. Його географічне сусідство з двома європейськими державами, а в першу чергу з Польщею, яка прискорено інтегрується в ЄС, завжди буде виступати сприятливим фактором для входження України в різні економічні та політичні структури та об'єднання.

Створений у регіоні виробничий потенціал, його структура та ефективність є прямим наслідком реалізації економічної політики радянської влади в західних областях України. За часів СРСР ріст виробництва в регіоні супроводжувався регіональним вирівнюванням завдяки класичній промисловій дифузії. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей регіон був перетворений в індустріально-аграрний край з економічно невиправданою структурою окремих галузей промисловості, особливо машинобудування і легкої промисловості. Сільське господарство регіону характеризується низькою ефективністю виробництва рослинницької і тваринницької продукції в суспільному секторі. Проявляються чіткі тенденції до скорочення обсягів випуску сільськогосподарської продукції. Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва досить актуальна в контексті забезпечення продуктами харчування місцевого населення. Соціально-економічна структура регіону характеризується виробничою однобокістю, понад 2/3 працюючих зайняті у виробничій сфері, що свідчить про соціальне несприятливий характер його економіки. Існують суттєві територіальні диспропорції в розвитку регіональних продуктивних сил, які проявляються в гіпертрофованому розвитку лісостепової частини регіону (особливо — Луцького, Нововолинського і Рівненсько-Здолбунівського промислових вузлів) і соціально-економічною відсталістю його поліських районів. Машинобудування як одна із профілюючих галузей промислового комплексу переважно через складальний тип виробництва має слабкі внутрішьореґіональні кооперовані зв’язки, що робить її вразливою у кризові періоди, як це проявляється на сучасному етапі економічного розвитку нашої держави.

Регіональна політика в північно-західному прикордонні України повинна бути спрямована на правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності локальних прикордонних господарських утворень шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами управління і виконавчої влади, формування точок росту, реформування галузевої і територіальної структури господарських комплексів, облаштування державного кордону і кордонних переходів, створення прикордонної інфраструктури, налагодження системи зв’язків із суміжними прикордонними територіями сусідніх держав.

Література:

1. 1.Андрейцев Ю.І. Екологічна експертиза, право та практика. — К.: 1998, 230 с.

2. 2.Бахмачук Ю. А. Доповідь про забезпечення народогосподарського комплексу водою і стан водних ресурсів. — Львів: 2000, 58 с.

3. 3.Білявський Г. О. Основи загальної екології. — К.: 1999, 154 с.

4. 4.Водний кодекс України.

5. 5.Ворнов А. К. Навколишнє середовище та розвиток. — Харків: 1998, 243 с.

6. 6.Друзь В. Л. Методичні засади еколого-географічних досліджень річкових систем. — Рівне: 2000, 139 с.

7. 7.Махортов Ю. А. Эколого-экономические проблемы использования земельных угодий. — Луганск: 1999, 140 с.

8. 8.Музика О. Л. Проблеми використання водних ресурсів України. — К.: 2000, 352 с.

9. 9.Постанова Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

10. 10.Пропозиції Держводгоспу до проекту програми діяльності Кабінету Міністрів України.

11. 11.Семенченко П. М. Практика экономического регулирования и охраны окружающей среды /Приаз. гос. техн. ун-т. — Донецк: 1997, 143 с.

12. 12.Старченко В. Я. Проблеми і перспективи розвитку водних ресурсів К.: 1998, 108 с.