Вступ. 
Системи лекційної роботи старшокласників

Актуальність дослідження. В останні роки система загальної середньої освіти живе в епоху змін, нових педагогічних технологій, впровадження інформаційних технологій як в процес управління, так і в процес навчання. Третій ступінь навчання має на увазі найбільше, наскільки це можливо в школі, наближення до вузівської методикою викладання. Учням цьому ступені навчання не в дивину використання можливостей Інтернету при підготовці рефератів, використання комп’ютера у процесі вивчення різних предметів, уміння користуватися довідковою літературою. Серед усіх цих нових технологій свою нішу на третьому ступені навчання займає така форма навчання, як лекція. Лекція в 21-му столітті вже не та, що була років 10−15 тому. До використання можливостей діа-і графопроекторів додалися на озброєння лектора можливості аудіо та відеотехніки, можливості інформаційних, комп’ютерних технологій використання, наприклад, такий програми, як «Microsoft Power Point», що істотно розширює можливості викладу матеріалу на лекції, її обсяг, наочність і доказовість, дозволяє підвищити інтерес учнів до теми лекції. використовувалося нових технологій, що визначає успіх все ж таки залишається особистість ораторським мистецтвом, аудиторією під час лекції, його вмінням побудувати лекцію так, що б вона знайшла відгук на всіх рівнях сприйняття, а сам процес підготовки та читання лекції можна класифікувати на певні складові, спроба чого і зроблена далі.

Наукові основи удосконалення розповіді на уроках української літератури визначені в дослідженнях дидактів — Ушинського К., Сухомлинського В., Данилова М., Лернера І., Огороднікова І., та інших.

Роль лекції (розповіді) в старшій школі на уроках української літератури Опорними розглядаються в працях А. Алексюка, Г. Ващенка, М. Данилова, І. Лернера, О. Савченка, М. Скаткіна, І. Харламова та ін.

Дослідження дидактів (І. Лернера, Ю. Бабанського, М. Скаткіна,), психологів (Г. Костюка, І. Синиці, С. Рубінштейна, Б. Ананьєва), методистів (Є. Пасічника, Б. Степанишина, Н. Волошиної,) та досвід вчителів-словесників свідчать, що удосконалення методу лекції визначає якість та високу результативність уроку.

У методиці викладання літератури окремі аспекти досліджуваної проблеми розглядали Х. Алчевська, Ф. Буслаєв, Є.Пасічник, Б. Степанишин, М. Кудряшов, В. Неділько, В. Гладишев, О. Мазуркевич, М. Рибникова, О. Ісаєва та інші. У сучасній методичній науці значну увагу розвитку методу лекції навчання приділяють О. Бандура, Н. Волошина, А. Градовський, С. Жила, Л. Мірошниченко, А. Ситченко, Г. Токмань.

Об'єктом дослідження є проблема удосконалення розповіді взаємозв'язку з навчальним процесом на уроках української літератури в 10−11 класах загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є дослідження лекції як один з методів навчання на третьому ступені загальної середньої освіти, методика її підготовки і читання.

Розв’язання визначених завдань зумовили використання комплексу методів:

теоретичні - аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури для визначення поняття лекція, метод теоретичного моделювання навчання для покращення проведення лекції (розповіді) на уроці української літератури;

емпіричні - удосконалення методу розповіді на уроці української літератури в 10, 11 класах.

Метою дослідження є обґрунтування і розробка системи лекційної роботи старшокласників на уроках української літератури та розробленні практичних моделей її реалізації.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

• — уточнення поняття лекції (розповіді) у зв’язку з вивченням української літератури;
• — розроблення методичних моделей системи навчальних завдань для лекційної роботи старшокласників на уроках української літератури.

Особистий внесок автора: узагальнено досвід науковців.

лекція розповідь література навчальний.