Розвиток у дітей старшого дошкільного віку структури зв'язного висловлювання

Щоб підвести старших дошкільників до усвідомлення мовленнєвого поняття «текст», сформувати правильне уявлення про нього пропонували такий зміст роботи з дітьми:

• 1. Вводити до дитячої лексики слово текст, знайомити з істотними ознаками цього поняття.
• 2. Вчити дітей визначати тему прослуханого тексту.
• 3. Вчити придумувати заголовок до нього.
• 4. Вчити виокремлювати структурні частини тексту.
• 5. Вчити визначати види текстів.

Накреслили п’ять етапів роботи щодо реалізації зазначених завдань.

На першому етапі вводили до словника дошкільників слово «текст» і починали із запитання до всіх: «Ви чули, звичайно, слово текст. А що воно, на вашу думку, означає?» .

Прослухавши відповіді дітей, експериментатор зачитував дві групи речень. Наприклад:

• 1. Білочка — це тварина. Вона живе в лісі. Білочка любить горішки, грибочки. Вона рудого кольору, хвостик в неї пухнастий, на вушках китички.
• 2. Білочка — це тварина. Ганнуся допомагає мамі по господарстві. На небі зійшов місяць.

Прочитавши, запитував: «Про кого розповідається у першій групі речень? Про кого ми дізнаємося з другої групи речень? З якої групи речень ми дізнаємося більше про білочку? Які зовнішні ознаки цієї тварини? Що вона любить?

Після уточнення відповідей експериментатор продовжував пояснювати, що таке текст.

У тексті всі його речення немовби одне ціле — їх єднає спільний зміст. Тобто вони розповідають не про різне, а про одне й те саме. Можна сказати, що всі речення в тексті ніби перегукуються між собою: те про, що розповідається в першому реченні, продовжує друге, далі третє, четверте й інші. А продовжується розповідь так: кожне наступне речення доносить щось нового до того, що ми дізналися з попереднього. Отже, всі речення, разом узяті, допомагають нам зрозуміти, про що хотів розповісти нам автор. Ось це і є текст.

Щоб закріпити розуміння дітьми цього поняття, на наступних заняттях з розвитку мовлення і у повсякденному житті використовували дидактичні ігри: «Впізнай де текст», «Де текст, а де ні». Дошкільникам пропонували прослухати текст народних казок нескладної структури: «Котик та півник», «Котигорошко», «Телесик» .

Другий етап формування у старших дошкільників уявлення про текст — підведення їх до визначення теми прослуханого тексту та придумування заголовка до нього. Діти мають засвоїти, що кожний текст має свою тему — тобто те основне, про що розповідають усі його речення. Навіть у різних текстів може бути одна тема. Скажімо, бувають розповіді про тварин; птахів; про професії дорослих; про добро і зло. Подаємо коротенькі зразки текстів, які об'єднує спільна тема — тварини.

Білочка

Із верхівки білочка

Скочила на гілочку…

Гілочка прогнулася —

Білочка хитнулася,

З гілки обірвалися!

Впала? Де сховалася?

Ой, не вірте білочці -

Он вона на гілці.

Білочка запасається на зиму

Настала для білочки найклопіткіша пора: треба свою хатку до зими готувати, утеплювати. Від ранку до вечора білка клопочеться: суху траву, мох збирає, всі щілини в гнізді затуляє. І їжу треба запасти на зиму.

Знайде білка на кущі горішок, зірве й заховає десь у шпарці дерева. А то ще в дуплі цілу комірку влаштує - горіхів, жолудів туди назбирає. Білка й гриби на зиму припасає: стрибне на землю схопить його зубами й тягне на дерево. Чимало треба білці грибів, жолудів та горіхів запасти восени. Зате взимку вона не голодуватиме.

Дітям пропонували такі завдання:

• · Послухайте уважно два тексти.
• · Про кого розповідається в першому тексті?
• · Про кого йде мова у другому тексті?
• · Що в обох текстах спільного?
• · Чим вони відрізняються?
• · Чи мають спільну тему обидва тексти? Чому?

Тему тексту часто розкриває його заголовок. Уже за заголовком можна дізнатися, про що йдеться в тексті, оповіданні, тобто на яку вони тему.

На третьому етапі роботи над текстом підводили дітей до визначення його частин: початок, середина, кінець.

Експериментатор пояснював дошкільникам:

— Коли ви розповідаєте чи описуєте щось комусь, то на початку ніби готуєте свого співрозмовника до того, про що саме далі піде мова. Це — початок тексту. Далі, в середній частині, розповідаєте головне, про що й хотіли сказати. А закінчуєте свою розповідь так, щоб усі зрозуміли: ви сказали те, що хотіли. Так роблять і автори художніх творів. Зачитували коротенький текст, діти разом з експериментатором зазначали його складові частини.

Дивна ялинка

Якось гуляла Ганнуся з татком у лісі.

• — Татку, татку, яка дивна ялинка! Без жодної голочки!
• — Та то ж не ялинка, а осика, — усміхнувся тато.
• — Ні ялинка! Бачиш, скільки під нею шишок лежить.

Аж тут з верхівки дерева білочка кинула вилущену шишку. Зрозуміла Ганнуся, чого це під осикою ялинових шишок багато.

Дітям пропонували такі завдання.

• — Послухайте уважно текст
• — Назвіть які головні частини треба виділити в ньому?
• — Визначте де початок тексту, середина, кінець?
• — Чи можна порушувати порядок частин тексту?
• — Чи буде в такому разі зрозумілий текст?

На четвертому етапі з’ясували послідовність речень у тексті. Мета роботи: познайомити дітей з ланцюговим зв’язком речень у тексті, коли кожне наступне речення співвідноситься з попереднім. Саме такий вид зв’язку речень доступний дітям дошкільного віку для самостійного складання ними різних текстів. Це — розповіді з власного чи колективного досвіду; описи предметів; явищ;придумування казок;цікавих оповідок. Зв’язок речень у таких текстах забезпечується завдяки використанню лексичних поворотів; слів, близьких за значенням.

Верблюд

Ходив верблюд по степу. Тягав він на горбах тяжкі в’язки. Страшенно стомився, навіть схуд, нарешті привели його додому на відпочинок. Ось він лежить у хліві, підібгавши під себе ноги.

Перше речення — верблюд

Друге речення — він

Третє речення — його

Четверте речення — він

Таким чином, діти засвоїли, що в кожному тексті речення розташовані в певному порядку. Зміна цього порядку порушує логічний зв’язок речень і структуру тексту. Набуте вміння будувати ланцюжок речень поглибило уявлення старших дошкільників про мовленнєве поняття «текст» .

На п’ятому етапі, вчили дітей розрізняти й складати різні види текстів:

• · тексти-описи;
• · тексти-розповіді;
• · тексти-міркування;

Подаємо приклади зазначених видів текстів:

• 1. Я зробив годівницю для птахів. Ось яка вона вийшла. Дном у неї є картонна коробка. В усіх кутках коробки я зробив отвори, приєднав мотузочки і зв’язав їх разом у горі. Годівниця вийшла велика. Тут вистачить місця, щоб покласти їжу для різних птахів.
• 2. Я зробив годівницю. А сталося це так. Сиджу якось у дома, розглядаю картинки в книжках і журналах. На одній картинці бачу — діти майструють годівницю для птахів. Вирішив і я зробити свою годівницю. знайшов стару коробку з картону, обрізав краї. Узяв мотузку, перерізав її навпіл і прив’язав її до країв дна. Надвечір годівниця була готова.
• 3. Я зробив годівницю. Чому саме годівницю? Я часто спостерігаю за птахами: взимку їм холодно, не вистачає їжі. На одній картинці я пробачив, як діти майструють годівницю. Ось чому вирішив сам зробити годівницю.

Хоча подібні завдання на впізнання різних видів текстів досить складні, однак вони розширюють уявлення про зміст мовленнєвого поняття.

Таким чином, проведена робота дозволила сформувати у дітей поняття «текст», вміння розрізняти його. Дошкільники навчилися послідовно, логічно будувати зв’язне висловлювання, засвоювали їх структуру (початок, середина, кінець).