Еколого-біологічні особливості рослин, використаних для озеленення території дитячого садка

Клен гостролистий (Acer platanoidesL.). Це тіньовитривала, досить морозостійка рослина; цвіте у квітні — травні (рис. 3.1). Поширений майже по всій Україні. Має розкидисту крону, бурувато-сіру кору, що розтріскується, і коричневі молоді пагони. Більшість кленів можуть виносити сухість грунту, але краще ростуть при поливі.

Його використання найбільш актуальне при потребі створення затишку в тій чи іншій ділянці або візуального відокремлення території закладу від загального ландшафту [59].

Рис. 3.1. Клен гостролистий (Acer platanoidesL.).

Береза бородавчаста (Betula pendulaL.). Це також гіллясте дерево; його кора біла, внизу темно-сіра, з тріщинами; листки гладенькі, черешкові, двічі гострозубчасті (розпускаються рано навесні, восени стає жовтим). Цвіте в квітні-травні. Росте у тайзі, значно поширена в лісовій та лісостеповій смугах України, утворюючи великі масиви в листяних і мішаних лісах. Полюбляє вологі луки, низовинні місця, береги річок, стариць, струмків. Однак, добре росте в будь-яких умовах, нормально переносить забруднене повітря (тому, використовується при озелененні промислових територій). Важливою особливістю є світлолюбивість дерева; через це воно важко приживається на затінених територіях.

Тривалість життя берези — 100−120 років. Цікаво, що в давнину у слов’ян рік позинався не зимою, а весною, і зустрічався він березою, а не ялинкою. Саме дерево було символом світла та радості. Крім того, місяць, в який розпускалась береза називався «березозол». На півдні та в центрі Київської Русі це був перший місяць весни, а на півночі — другий. Відлуння цієї традиції спостерігаємо в українській назві місяця — «березень» [25].

Туя західна, або життєве дерево (Thja occidentlisL.) — вічнозелене хвойне дерево з родини кипарисових, роду туя. Це густогіллясте дерево родом з Північної Америки, заввишки до 12 (20) м або кущ із пірамідальною кроною. Гілочки короткі, пласкі, із зеленою лускатою хвоєю, яка взимку стає буро-зеленою (рис. 3.2).

Росте відносно повільно. Зимостійка. Тіньовитривала, до ґрунту не вимоглива, краще розвивається на родючих, суглинкових, супіскових і вологих піскових ґрунтах, газовитривала; незважаючи на поверхневу кореневу систему, вона не боїться вітрів. Добре витримує формуючу стрижку зі створенням будь-яких топіарних форм.

Вимоги до вологості: середні (вологолюбна, але переносить сухість). Це дерево тіневитривале, але віддає перевагу світлу. Мінімальна прийнятна для нього температура — 36? C; глибина залягання коренів: не менше 76 см.

Рис. 3.2.Туя західна (Thja occidentlisL.)

Завдяки великій кількості високодекоративних штучно виведених форм, зимостійкості, довговічності і стійкості до міських умов, туя західна дуже поширена в декоративному садівництві по всіх континентах у багатьох кліматичних зонах [63].

Ліщина деревовидна (Corylus colurna L.). Це тіньовитривалий мезофіт, мезотерм, еумезотроф, кальцефіл, ассектатор, що володіє високими декоративними достоїнствами. Хоча ліщина тіньовитривала, але при сильному затіненні мало плодоносить, листя втрачає забарвлення. Краще садити її на сонячному і захищеному від вітру місці. Бажані багаті, родючі, дреновані, слабопідзолисті, нейтральні грунти, помірно вологі суглинки і супіски. Не любить близьких грунтових вод, кислого, піщаного, заболоченого, кам’янистого грунту. Завдяки рясному опаду листя, багатого солями кальцію, підвищує грунтову родючість. Найбільш переважні для посадки східні, північно-східні, північні частини (що було застосовано під час проектування) — взимку і навесні тут менші коливання добових температур, що знижує небезпеку підмерзання і опіків. Ліщини зимостійкі, але в зими з тривалими сильними морозами підмерзають [29].

Спірея японська (Spirea japonika L.) — листяний чагарник родини Розоцвіті (рис. 3.3). Він є низькорослим, з широкою, напівшаровидною кроною.

Рис. 3.3. Спірея японська (Spirea japonika L.).

Ця рослина характеризується, як яскравим лимонно-зеленим листям, так і чарівним рожевим цвітінням. Найкращим і єдиним місцем сприятливого росту спіреї є сонячна ділянка. Висота дорослого чагарника досягає 0,3−0,4 м, а ширина 0,6−1,2 м. Листя декоративне і дуже привабливе. Їм характерний лимонно-жовтий або лимонно-зелений колір. Цвітіння доволі рясне. Воно представлене численними суцвіттями пурпурно-рожевого кольору. Вони розпускаються в період з червня по липень на пагонах поточного року. Фахівці виділяють середню тривалість цвітіння в 45 днів. До грунту рослина зовсім не вимоглива. Це може бути як добре дренований, так і злегка родючий грунт. Також, даний чагарних є абсолютно зимостійким [18].

Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.) — чагарник з великим опадаючим листям (рис. 3.4). Гортензія цвіте довго і рясно, витривала і невибаглива до догляду, морозостійка. Гортензії в кімнатних умовах вирощують навесні, коли вони цвітуть червоним, блакитним, білим або рожевим кольором. А влітку і восени їх можна висаджувати в сад. Під прямими променями сонця вирощувати рослину не варто, тому оптимальним варіантом розташування є східна і західна частини території. При цьому, гортензія деревовидна є достатньо тіневитривалою (висаджування на півдні не знищить рослину, а лише знизить її ріст).

Рис. 3.4. Гортензія деревовидна (Hydrangea arborescens L.).

Грунт може бути свіжий або вологий, кислий або слабколужний. У весняно-осінній період гортензію необхідно поливати рясно, відразу після висихання верхнього шару грунту. Гортензію необхідно обприскувати протягом всього року, для забезпечення високої вологості повітря [12].

Керія японська (Kerria japonikaL.) — декоративний чагарник з тонкими схиленими гілками, витонченим листям і яскравими жовтими квітками. Квіти керії, махрові або прості, нагадують мініатюрні трояндочки. Цвітіння керії триває з весни до середини літа. За форму квітки, що нагадує троянду, і за раннє цвітіння в Європі керію називають японською трояндою або пасхальною трояндою. Керія — листопадний чагарник, сильно розростається як у висоту, так і в ширину. Декоративні не тільки квіти, а й листя керії: почергово розташовані, зубчасті, подовжено-овальні та загострені на кінцях, до 10 см в довжину, з помітними прожилками, жовтіючі восени. Листя керії трохи нагадує листя малини, іншого чагарника з того ж сімейства. Навесні керія зацвітає однією з найперших декоративних чагарників. Квіти керії — поодиноко-розташовані, насичено жовтого кольору, до 6 см в діаметрі. Зовнішній вигляд і тонкий запах квіток керії трохи нагадує кульбабу. Керію відносно просто вирощувати. Як і багато лісових рослин, керія віддає перевагу вологому і водопроникному ґрунту, багатому на гумус, і відмінно відчуває себе в півтіні. Керію можна висаджувати на повне сонце, при цьому необхідно забезпечувати вологість ґрунту і мати на увазі, що квітки керії на сонці швидко вицвітають і бліднуть. Керія може рости і в повній тіні, але цвітіння чагарника буде не настільки пишним. Зимостійкість керії вельми висока; вона також фактично не уражується шкідниками та хворобами [26].

Ялівець козацький (Juniperus sabina L.) — хвойний чагарник роду Ялівець (JuniperusL.). Дводомний сланкий чагарник висотою 1−1,5 м (рис. 3.5). Швидко розростається в ширину і утворює щільні зарості.

Рис. 3.5. Ялівець козацький (Juniperussabina«BlueDanube»).

Хвоя двох типів: у молодих рослин ігловідна, прямостояча, загострена, 4−6 мм завдовжки, зверху — синювато-зелена, м’яка, з чітко виділеною серединною жилкою; у дорослих рослин хвоя лускоподібна. Широко застосовується для декорування кам’янистих гірок, укосів, в одиночних і групових посадках на газонах і узліссях. До ґрунтів ялівець козацький невимогливий, добре росте як на кам’янистих, так і на піщаних сухих ґрунтах, виносить деяке засолення. Посухостійкий, але не переносить застійного зволоження. Морозостійкий вид, виносить короткочасні заморозки до -30°С [7, 63].

Півонія трав’яниста (Paeonia L.) — прекрасні багаторічні квіти, що будуть тішити око пишним цвітінням в травні та напочатку червня. Рослини добре ростуть як на сонячному місці, так і в напівтіні. При посадці у сильній тіні трав’янисті півонії практично не будуть цвісти. В догляді не вибагливі. Старі корчі (10−15 років) можуть перестати цвісти, тому їх пересаджують. Трав’янисті півонії розвивають велику вегетативну масу, тому потребують великої кількості води. Поливати півонії слід рясно, щоб волога пройшла вглиб грунту і досягла коренів. Поверхневий полив не принесе рослинам користі.

Айстра китайська (Callistephus chinensis L.) — однорічна рослина; кущ прямостоячий висотою до 60 см. Квіти повні, яскравого рожевого забарвлення. Висаджують на відкритих сонячних ділянках. Висівають у відкритий грунт з ранньої весни до початку травня. Переносить незначні заморозки. Можна вирощувати через розсаду. За сухої погоди айстри поливають, але треба пам’ятати, що вони погано реагують на надлишок вологи. Цвітуть айстри з липня по жовтень. Не рекомендується вирощувати з року в рік на одному місті.

Чорнобривці відхилені (Tagetes patula L.) — (їх іноді називають французькими; заввишки вони 20−40 см). Суцвіття може бути і махровим, й немахровим, але від цього не менш гарним, діаметром 4−7 см, жовтим, помаранчевим, а також червоно-коричневим, двоколірним. Чорнобривці теплолюбні, світлолюбні й дуже посухостійкі; вони мало вимогливі до грунту. Багатьом квітникарям відомо, що чорнобривці — дуже невибагливі до умов вирощування рослини. Особливо це твердження справедливо для чорнобривців відхилених, які чудово ростуть навіть уздовж жвавих автомобільних трас. Ці рослини можна вирощувати в горщиках, неглибоких мисках і ящиках на балконах або в саду, окремо або разом з іншими однорічними рослинами. Практично всі рослини надають перевагу відкритій місцевості, хоча, якщо їх посадити в затінену ділянку, вони все одно будуть радувати своїм незабутнім цвітінням. Грунти для посадки й вирощування чорнобривців слід підбирати родючі, нейтральні та суглинні. Істотною перевагою цих чудових квітів є підвищений опір до різних шкідників і хвороб. Фітонциди, що містяться в листі чорнобривців, відмінно відлякують шкідливих комах [14].

Інші види однорічників також характеризуються невибагливістю та посуховтійкістю.