Позитивна та негативна віддача від масштабу. 
Економія від масштабу

Якщо при розширенні розмірів підприємства має місце спадна чи зростаюча віддача від масштабів, аналіз проводиться аналогічно до здійсненого нами раніше. Але форма кривої довгострокових витрат буде інакшою — дугоподібною.

Економія від масштабу (або зростаюча віддача від масштабу) присутня тоді, коли довгострокові середні витрати фірми при збільшенні випуску знижуються.

Збитки, зумовлені зростанням масштабів виробництва (або від'ємна віддача від масштабів, спадна віддача від масштабів) має місце, коли довгострокові середні витрати при збільшенні випуску зростають.

На рис. 4 зображена залежність між короткостроковими (SAC) та довгостроковими (LAC) середніми витратами для трьох можливих розмірів підприємства при умові змінної віддачі від масштабів.

Припустимо, що невеличке підприємство обробної промисловості, поступово розширюється завдяки успішній діяльності і збільшує потужності. Що буде відбуватися з середніми витратами? З рисунка 4 видно, що для маленького підприємства існує лише один оптимальний випуск Q₁, при якому короткострокові середні витрати будуть найнижчими.

При цьому рівень витрат є досить високим. Будівництво потужнішого заводу дозволить суттєво знизити рівень витрат на одиницю продукції. При цьому найдешевшою продукція буде при випуску Q₂. Здешевлення випуску одиниці товару — наслідок економії від масштабів.

Обсяги Q₁ і Q₂ є критичними відносно необхідності зміни потужностей. З рисунка 4 видно, що зростаюча віддача від масштабів спрацьовує до випуску Q₂. Після цього вона поступається спадній віддачі від масштабів. Тобто перехід від середнього до великого підприємства супроводжується підвищенням рівня витрат. Це видно з того, що крива SAC₃ розташована вище за криву SAC₂. Одночасно ми бачимо, що здійснення випусків, що більші за Q₂` доцільне на великому підприємстві. Адже на підприємстві третього розміру нарощування випуску буде супроводжуватися зниженням середніх витрат (найменшими вони будуть при обсягах випуску Q₃), а на середньому — це призведе до зростання собіваартості продукції.

Заштриховані ділянки кривих короткострокових середніх витрат для різних розмірів підприємства будуть формувати планову криву фірми при змінному ефекті масштабу. Узагальнюючою її формою є дугоподібна. Така крива формується з врахуванням можливості мати підприємство будь-яких розмірів, тобто при безлічі варіантів використання потужностей. Це проіллюстровано за допомогою рисунка 5. Графік середніх витрат фірми в тривалому періоді огинає лінії всіх середніх витрат для підприємства певних розмірів (SAC).

Лінія тривалих середніх витрат (LAC) лише дотикається до короткострокових кривих, але не перетинає їх. Вона показує найнижчий рівень можливих середніх витрат при будь-яких розмірах підприємства і є гладкою.

Зверніть увагу, що точки найменших середніх витрат при найменших чи найбільших розмірах підприємства не відносяться до планової кривої LAC.

На рис. 7 типова крива довгострокових середніх витрат зображена окремо. Ми бачимо, що її форма аналогічна до форми короткострокових середніх витрат, а саме — дугоподібна. Але попередній аналіз показав, що це лише зовнішня схожість. Якщо динаміка середніх витрат в короткому періоді визначається дією закону спадної віддачі, то в тривалому — ефектом масштабу. При цьому спадна віддача (ефективність) по кожному з ресурсів узгоджується із постійною (або навіть зростаючою) віддачею від масштабів.

Форма кривої тривалих граничних витрат є дугоподібною. Ця лінія характеризує зміну в обсязі сумарних витрат в тривалому періоді, що відбувається при збільшенні випуску продукції на одиницю.

Тобто тривалі граничні витрати (LMC) можуть бути визначені за формулою:

LMC=LTC/Q.

Якщо відома функція тривалих сумарний витрат в залежності від обсягу випуску, то для визначення функції тривалих граничних витрат потрібно знайти похідну першого рівня від функції сумарних витрат.

Між динамікою середніх та граничних тривалих витрат існує тісний взаємозв'язок, що відображається і на графіку кривих LAC та LMC.

Якщо додаткові витрати на випуск додаткової одиниці продукції в тривалому періоді нижчі, ніж середні витрати для попередніх випусків, то середні витрати будуть знижуватися, і навпаки. Тобто, поки LAC знижуються, крива LMC розташована нижче від кривої середніх тривалих витрат. Коли останні зростають, то крива LMC розташована вище за криву LAC. Обидві криві перетинаються в точці А, де тривалі середні витрати є найнижчими. Тобто тут LAC=LMC.