Формування конкурентних переваг товаровиробників-експортерів олійних культур

Постановка проблеми. В умовах ринкової економіки для суб'єктів ринку олійних культур важливим є питання довгострокового розвитку підприємства, яке можливе за умови бачення в перспективі отримання прибутків за рахунок ефективного ведення господарської діяльності, прийняття раціональних управлінських рішень. В тому числі і рішень щодо визначення шляхів реалізації сільськогосподарської продукції а також строків її реалізації на ринку. Визначення оптимальних шляхів реалізації олійних культур допомагає суб'єктам ринку оптимально планувати структуру виробництва, терміни реалізації продукції, приймати раціональні торгівельні, логістичні та фінансові рішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі України, експорту олійних культур та продуктів їх переробки, є одними з ключових моментів досліджень таких відомих науковців-економістів: П. Гайдуцького, В. Точиліна, О. Митченка, П. Саблука, О. Шпичака та інших. В галузевому аспекті проблемам визначення переваг та недоліків експорту вітчизняних олійних культур займалися О. Шпичак, Т. Куць, О. Боднар та інші.

Метою даного дослідження є вивчення та порівняння різноманітних програм сталої партнерської співпраці, які пропонують українським сільськогосподарським підприємствам-товаровиробникам олійних культур компанії-постачальники засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу та міндобрив. Також досліджені переваги, які отримує товаровиробник за рахунок участі в цих програмах та безпосереднього експорту своєї продукції.

Виклад основних результатів дослідження. Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники олійних культур за певних умов, які складаються на внутрішньому та світовому ринку цієї продукції, мають можливість отримувати додаткову маржу за рахунок виконання зовнішньоекономічних контрактів. Така ситуація можлива, коли на світовому ринку попит на продукцію і еквівалент ціни вищі, ніж на внутрішньому ринку, а також за рахунок усування проміжних ланок в ланцюгу експорту у вигляді торгових компаній-посередників та компаній-експортерів. Таким чином товаровиробник, здійснюючі експорт своєї продукції безпосередньо і виконуючи роботу цих посередників, має можливість реалізувати її дорожче на розмір маржі, яку закладали ці компанії. партнерський постачальник насіннєвий міндобриво агровиробник Окрім вигоди у вигляді більшої ціни реалізації продукції, товаровиробник може отримати і інші нематеріальні винагороди. Наприклад, банківські установи розглядають можливість надання таким суб'єктам господарювання кредитів в іноземній валюті, відсоткові ставки за якими набагато менші, ніж за кредитами в гривні. Звичайно, таким видом кредитування оптимально користуватися за умови стабільності національної валюти, коли відсоток девальвації гривні не перевищує відсоткову ставку за кредитом в гривні. Банківські установи більш лояльно ставляться до стабільних сільськогосподарських підприємств-товаровиробників, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність, виконують свої зобов’язання за зовнішньоекономічними контрактами, користуються репутацією надійних партнерів на міжнародному ринку. Господарство, яке зарекомендувало себе, як надійний експортер в співпраці з іноземними покупцями олійних культур, має можливість заключати ф’ючерсні і форвардні контракти на поставку продукції власного виробництва, таким чином фіксувати ціну продукції та страхувати себе від цінових ризиків. Крім того, існує практика попереднього фінансування, коли товаровиробник може отримувати попередню оплату за товар, який ще тільки буде вирощений, і таким чином вирішувати питання фінансування власного сільгоспвиробництва.

Товаровиробники, які безпосередньо реалізують олійні культури власного виробництва на експорт можуть скористатися програмами заохочення, які пропонують постачальники насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, міндобрив тощо.

Протягом останніх років зростає кількість імпортованих засобів захисту рослин, міндобрив та насіннєвого матеріалу, що сприяє збільшенню врожайності зернових та олійних культур в Україні. Вітчизняні аграрії зацікавлені в придбанні цих високоякісних складових збільшення продуктивності вирощування продукції рослинництва. Програми партнерської співпраці, які пропонують постачальники ЗЗР, насіння та міндобрив, дозволяють з одного боку зробити придбання цих товарів більш доступним для аграріїв, а з іншого — пропонують більш вигідні варіанти реалізації продукції рослинництва.

Перший вид програм, які ми розглянемо в цьому дослідженні направлені на те, щоб спрямувати кошти від продажу олійних культур товаровиробником на оплату насіннєвого матеріалу. Перевагами, які отримує товаровиробник-покупець насіннєвого матеріалу є можливість отримати знижки за ранню оплату та за раннє відвантаження насіннєвого матеріалу, можливість отримання додаткової бартерної знижки (до 5%) вартості насіннєвого матеріалу, який продається за цією програмою.

Схема роботи за цією програмою:

• 1.1 Продаж олійних культур сільгоспвиробником за зовнішньоекономічним контрактом. Поставка олійних культур здійснюється на умовах DAP — порт Чорного моря (Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв), Incoterms 2010, залізничним та/або автомобільним транспортом. Покупцем за контрактом може виступати першокласна міжнародна компанія-трейдер, яка погоджена з компанією-продавцем насіннєвого матеріалу. Ці компанії-трейдери мають представництва в Україні, тому співпрацювати з ними зручно з точки зору ділової комунікації, обміну документами та повідомленнями, погодження відвантаження товару та приймання в порту, контролю за переміщенням товару та коштів. Крім того, таких компаній в конкурентному середовищі на українському ринку зернових та олійних культур є багато, тому при виборі трейдера у товаровиробника є можливість для переговорів з декількома трейдерами з метою отримання найбільшої ринкової ціни на товар, що продається за зовнішньоекономічним контрактом, покращення умов продажу, погодження оптимальних для постачальника термінів поставки товару, термінів та порядку оплати, гнучкість компанії-трейдера щодо вимог до якості товару тощо.
• 1.2 Оплата за товар, яка надходить від трейдера на розрахунковий рахунок товаровиробника згідно зовнішньоекономічного контракту поставки олійних культур та наданих документів, що підтверджують відвантаження товару. Зазвичай 95% вартості товару, що відвантажено в порт залізничним транспортом, трейдер сплачує протягом 2-х банківських днів після надання документів. Решту — після приймання товару за кількістю та якістю в порту. При відвантаженні автомобільним транспортом — 100% вартості товару трейдер сплачує після приймання товару в порту.
• 1.3 Попередня оплата від товаровиробника за насіння компанії-продавцю насіннєвого матеріалу, надання документів, що підтверджують реалізацію с/г продукції згідно п. 1.1.
• 1.4 Відвантаження насіння компанією-продавцем на склад товаровиробника та нарахування бартерної знижки.

Другий вид програм — програма довгострокового кредитування (від 6 місяців) з підписанням форвардного договору з гарантією мінімальної ціни. Основна ідея програми: надати товаровиробникові можливість отримати насіннєвий матеріал з відтермінуванням платежу. Якщо товаровиробник має потребу і бажання придбати насіннєвий матеріал згідно комерційним умовам, але не має достатньо коштів, компанія-продавець насіннєвого матеріалу готова почати відвантаження насіння з відтермінуванням платежу, якщо с/г виробник укладає форвардний контракт з міжнародною компанією-трейдером на поставку олійних культур у жовтні-листопаді наступного маркетингового року, тобто на поставку олійних культур майбутнього врожаю. Сільгоспвиробник отримує ринкову ціну на олійні культури при підписанні зовнішньоекономічного контракту, компанія-трейдер під цей контракт купує опціон (put) на CBOT (Чикагська товарна біржа), вартість якого компанія-продавець насіння компенсує в повному обсязі (5−8% від ціни товару). Якщо ціна на товар зростає, товаровиробник має право зафіксувати ціну товару за контрактом протягом всього терміну дії контракту, але не пізніше ніж за 10 днів до початку відвантаження товару в порт.

Схема реалізації цієї програми виглядає наступним чином.

• 2.1 Товаровиробник та компанія-продавець насіння підписують договір на поставку насіннєвого матеріалу.
• 2.2 Товаровиробник здійснює часткову попередню оплату за насіння компанії-продавцю (до 30% від його вартості).
• 2.3 Товаровиробник складає форвардний контракт з компанією-трейдером на поставку олійних культур. Сума контракту має дорівнювати 70% вартості насіннєвого матеріалу, який постачається за договором з продавцем насіння.
• 2.4 Компанія-трейдер здійснює попередню оплату за товар майбутнього врожаю, який буде поставлятися в жовтні-листопаді наступного маркетингового року, за спотовою ціною, що складається на день оплати на CBOT. Ціна розраховується згідно методики, представленої у вигляді таблиці, яка є невід'ємним додатком до зовнішньоекономічного контракту.
• 2.5 Компанія-продавець відвантажує насіннєвий матеріал товаровиробнику.
• 2.6 За 10 днів до початку відвантаження товару згідно зовнішньоекономічного контракту в порт можливі декілька варіантів по опціону:
  • а) ціна товару нижче, ніж ринкова ціна на олійні культури при підписанні зовнішньоекономічного контракту. В цьому випадку товаровиробник залишається у виграші - за контрактом залишається ціна товару, яка була зафіксована під час його складання.
  • б) ціна товару залишилася на тому ж рівні. В цьому випадку товаровиробник не має втрат за зовнішньоекономічним контрактом.
  • в) ціна товару вище, ніж мінімальна рентабельна ціна при підписанні зовнішньоекономічного контракту. Товаровиробник має право відмовитися від попередньо зафіксованої ціни на товар і зафіксувати поточну ціну.
• 2.7 Після фіксації ціни товару за зовнішньоекономічним контрактом, товаровиробник здійснює відвантаження товару в терміни та на умовах контракту, як описано в п. 1.1.
• 2.8 Після цього товаровиробник здійснює доплату 70% вартості насіннєвого матеріалу компанії-продавцю.

Основна ідея третього виду програм — надати можливість товаровиробнику продати свою продукцію зараз з гарантією виплати різниці в ціні, якщо вона зросте, і зробити попередню оплату за насіння. Якщо товаровиробник має товарні запаси олійних культур, але не бажає їх реалізовувати у зв’язку з очікуваннями зростання ціни, компанія-трейдер купує опціон (call) на CBOT, компанія-продавець насіння компенсує компанії-трейдеру вартість опціону повністю або частково з метою зробити ціну продажу олійних культур привабливою для товаровиробника. Якщо ціна товару (олійні культури) зростає, товаровиробник отримує різницю між ціною, яка зафіксована в зовнішньоекономічному контракті, та поточною ціною.

Послідовність дій виконання цієї програми:

• 3.1 Товаровиробник і компанія-продавець заключають договір поставки насіннєвого матеріалу. Товаровиробник подає заявку на участь в програмі.
• 3.2 Товаровиробник складає зовнішньоекономічний контракт на поставку товару з компанією-трейдером (п. 1.1).
• 3.3 Компанія-трейдер купує опціон (call) на CBOT.
• 3.4 Товаровиробник здійснює поставку товару та отримує оплату за товар від трейдера (п. 1.2) за фіксованою попередньою ціною.
• 3.5 Товаровиробник здійснює оплату на рахунок компанії-продавця за насіннєвий матеріал. Компанія-продавець здійснює відвантаження насіннєвого матеріалу за ціною з урахуванням знижки за ранню оплату і бартерної знижки (до 5%).
• 3.6 Можливі варіанти по опціону:
  • а) ціна товару нижче — товаровиробник у виграші від того, що продав товар за більш вигідною ціною
  • б) ціна на тому ж рівні - товаровиробник без втрат, але має економію на витратах на зберігання товару
  • в) ціна вище — товаровиробник отримує вигоду у вигляді різниці між попередньою та поточною ціною

Четвертий вид програм — програми короткострокового кредитування (до 6 місяців) під заставу олійних культур з оформленням подвійних складських свідоцтв. Основна ідеє цих програм — надати товаровиробнику можливість отримати насіннєвий матеріал з відтермінуванням платежу до 6 місяців. Якщо товаровиробник має товарні запаси, але не бажає їх реалізовувати у зв’язку з низькою ціною на ринку, компанія-постачальних насіннєвого матеріалу готова почати відвантаження насіння з відтермінуванням платежу під заставу товару (олійних культур) на узгодженому елеваторі з оформленням подвійних складських свідоцтв. Погоджена загальна вартість (ПВ) насіннєвого матеріалу, що відвантажується розраховується за формулою:

ПВ = кількість, т * ринкова ціна товару грн./т — 30%,.

де «кількість» — це кількість товарного насіння олійних культур, яка оформлюється в якості застави, а «ринкова ціна товару» — це ринкова ціна цих олійних культур на день складання угоди на умовах EXW — погоджений елеватор.

Перевагами товаровиробника за цією програмою є можливість отримання насіннєвого матеріалу з відтермінуванням оплати грошовими коштами, можливість отримання знижки на насіннєвий матеріал за раннє відвантаження, можливість реалізації своїх товарних запасів у максимально вигідний період.

Висновки. На сьогоднішній день українські товаровиробники рослинної сільськогосподарської продукції, зокрема олійних культур, мають можливість за рахунок безпосереднього експорту своєї продукції брати участь в різноманітних програмах партнерської співпраці та отримувати додаткові переваги при реалізації своєї продукції, а також мають можливість користуватися додатковими фінансовими інструментами, долучається до світового ринку олійних культур, в тому числі до світового біржового ринку, мають можливість страхувати свої торгівельні ризики, отримувати пільгові умови при роботі з міжнародними компаніями, отримувати додаткові цінові та нецінові переваги. Конкурентне середовище компаній-трейдерів, які купують товарне насіння олійних культур за зовнішньоекономічними контрактами безпосередньо у товаровиробників є достатньо насиченим, що дозволяє товаровиробникам користуватися можливістю вибору контрагента за зовнішньоекономічними контрактами та отримувати найбільш вигідні для себе умови. В той самий час конкурентне середовище компаній-продавців насіннєвого матеріалу, які пропонують програми лояльності, недостатньо насичене і має потенціал до розвитку, що надасть українським аграріям додаткові можливості.

Література

• 1. Ринки реального сектора економіки України в інституціональному середовищі СОТ: кон’юнктура та інтеграція / [Точилін В.О., Осташко Т. О., Лапко О. О. та ін.]; за ред. В.О. Точиліна.- К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2012. 550 с.
• 2. Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б.Й., Шубравська О. В., Молдаван Л. В. та ін.]; за ред. Б. Й. Пасхавера; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. — К., 2009. — 432 с.
• 3. Шпичак О. М. Вигоди та проблеми експорту зерна з України / О. М. Шпичак, О. В. Боднар // Економіка АПК. — 2013. — № 10. — С. 5−15
• 4. Антонюк П. О. Оцінка стану ринку олійних культур і продукції їх переробки / П. О. Антонюк, В. М. Лисюк, О. П. Антонюк // Аграрний вісник Причономор’я. — 2008. — Вип. № 37 — С. 13−16
• 5. Дишлюк С. М. Світові тенденції виробництва олійних культур / С. М. Дишлюк // Економіка АПК. — 2008. — № 1. — С. 145−150.
• 6. Шпичак О. О. Оподаткування експорту-імпорту продукції рослинництва та продуктів її переробки. — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. — 258 с.