Інвестиції в інновації. 
Венчурні інвестиції

Інвестиції й інновації - дві нерозривно пов’язані сфери економічної діяльності, що найбільшою мірою були і залишаються уражені кризою. В сучасних умовах склалася така ситуація, що інновації, які раніше здійснювалися за рахунок централізованих джерел, звелися до незначних величин, тоді як інвестиції, що володіли внутрішньою структурою, втратили її і стали невпорядкованими і неорганізованими, перетворилися тільки в короткострокові цілі інвесторів. Вихід з такого становища один — подолати економічну кризу. А це неможливо без ефективної інноваційно-інвестиційної політики, відновлення основних засобів на принципово новій, конкурентоспроможний основі.

Необхідно зазначити, що на індустріальній стадії розвитку інвестиції виконують насамперед реінноваційну (відтворювальну) функцію; в результаті їх впровадження здійснюється здебільшого заміна зношених виробничих і невиробничих основних фондів, інколи — розширення виробничої бази. Але на постіндустріальній стадії розвитку інвестиції мають нести не лише матеріально-речове, а й інтелектуальне та інноваційне «навантаження», тобто, всі інвестиції мають бути інноваційно-орієнтованими.

Серед завдань, які пропонує для вирішення українському суспільству світовий ринок, системні рішення, які є необхідними для економічних проривів в інноваційній сфері, є найважливішими. Характерними рисами ринкової економіки є: динамічність економічного середовища, постійна зміна зовнішніх чинників, що визначають політику підприємства, зміна конкурентних цін на продукцію, коливання курсів валют, інфляційне знецінення засобів господарюючого суб'єкта, поява конкурентів, що надають продукцію ідентичну або таку, яка перевершує за якістю. Для підтримки конкурентоспроможності підприємства і його частини ринку збуту, підприємству постійно необхідно проводити реконструкцію виробничих потужностей, оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої потужності, освоєння нових видів господарської діяльності. Інтерес до дослідження сучасних інноваційних процесів в економіці країни, визначається значенням технологічного розвитку як чинника конкурентоспроможності підприємств зокрема, і України в цілому. Комплекс певних технічних, виробничих, організаційних, маркетингових, інформаційних операцій становить інноваційний процес, який і припускає їх розвиток, а конкуренція одночасно є потужною силою інноваційної діяльності. Інновацію тут слід розуміти в широкому значенні, враховуючи ідеологію рішень, освоєння ресурсу ідей в економічній, науковій та виробничих сферах, просування інноваційної ідеології у сфері прийняття державних рішень та організації практичної реалізації. Діяльність в окремих напрямах інноваційної ідеології, управління інноваційними проектами на суспільно-державному рівні сприятиме позитивним системним і структурним перетворенням у суспільстві.

Постійна реалізація інвестицій в інновації та інновацій в інвестиціях на всіх фазах життєвого циклу підприємства дає змогу досягти збільшення економічного ефекту, що, в масову характері свого застосування, істотно покращить загальну ситуацію в країні. Адже фактом є те, що на сьогодні основним завданням України є глибоке реформування економіки, мета якої не просто економічне зростання, а набуття нею соціальної природи як основи стабільного економічного росту. Труднощі становлення ринкових відносин пов’язані з процесами зниження рівня НТП в Україні, який повинен бути головним фактором підвищення інноваційної активності вітчизняних підприємств. Недостатньо використовуються в Україні непрямі заходи стимулювання впровадження інновацій. Величезною перешкодою на шляху розвитку інноваційної діяльності в Україні є безпосередньо законодавча база. Вагомим недоліком законодавства України є нескоординованість законодавчих актів між собою та їх невідповідність економічній ситуації в країні. Шляхом до створення конкурентоспроможної економіки є активне використання наявної науково — технологічної бази у промисловості, тобто тісний зв’язок між науковими досягненнями та впровадженням створених нових технологій у виробництві.

Добре відомо, що тільки державні або тільки приватні інвестиції не зможуть дати необхідний обсяг інвестицій в інноваційні сфери. Обладнання на підприємствах дуже застаріле як матеріально, так і морально, тому його конче потрібно замінити на новітнє, для того, щоб мати змогу конкурувати на внутрішньому й світовому ринку продукції. Тому інновації в Україні потрібні в усіх галузях економіки нашої країни. Але загалом приватні інвестори усе більш інвестують у ті галузі економіки, які відіграють значну роль в економіці України: сільське господарство, вугільна промисловість, металургійний та машинобудівний комплекс, та з погляду розвитку інноваційних моделей вони не належать до пріоритетних. Тому й потрібно розвивати інноваційний потенціал підприємств для залучення не тільки державних інвестицій, а й приватних інвесторів, які б могли цей інноваційний потенціал не тільки збільшити, а й розвинути. Тобто для підприємств у час ринкової економіки однією із головних задач постає вміння позиціонувати інноваційний потенціал підприємства перед можливими інвесторами для залучення інвестицій.

В останні роки урядом прийнято багато постанов та рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці. В цих умовах виникають економічні суперечності між інтересами держави та підприємствами, орієнтованими на інноваційний шлях розвитку, розв’язання яких потребує ґрунтовних досліджень.

Інноваційна діяльність виступає однією з форм інвестування, яке у даному разі здійснюється з метою впровадження досягнень науки і техніки у виробництво та соціальну сферу.

Під інноваціями розуміють вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підприємницької (виробничої) діяльності.

Інновації - джерело прогресу та зростання. Саме в інноваціях міститься потенціал розвитку. Адже, лише нововведення здатні підвищити ефективність певного процесу, вивести його на якісно новий рівень. Інвестуючи в інновації, людина іде на ризик. Оскільки можна досягнути значного результату, а можна і втрати усе. Інвестор повинен усвідомлювати цей ризик та виважено підходити до нього. Інвестиції в інновації - це вкладення капіталу у науково-дослідні розробки та дослідження, конструкторські розробки, експериментальні дослідження тощо. Тобто, це вкладення коштів в людину, її інтелектуальний потенціал. Як наслідок, даний вид інвестицій передбачає наявність взаємовигідної співпраці бізнесу (інвесторів) та розробників. Зі сторони інвесторів вимагається капіталовкладення, гарантія прав власності розробника на інноваційний продукт, матеріально-технічна база тощо. Зі сторони розробника — актуальна інноваційна ідея, прогнозований економічний ефект (прибуток), гарантія права інвестора на використання результатів застосування інновації.

Зважаючи на те, що в Україні часто вищенаведені умови не збігаються, розвиток ринку інновацій відбувається повільно. Великі надії в даному контексті покладаються на так званих «бізнес-ангелів» — приватних інвесторів, що здійснюють вкладення коштів в перспективні інноваційні ідеї (рис.1).

Рис. 1. Патентна активність в Україні

Сьогодні стало реальністю приватизація, формування інвестиційного й інноваційного ринків, що допомагає забезпечувати ресурсами вирішення усе більш нагальних проблем інвестиційно-інноваційної діяльності. Бюджети різних рівнів виділяють мінімум чи узагалі не виділяють коштів на технічне переозброєння виробничого потенціалу.

До пріоритетних галузей промисловості України з точки зору інвестування відносять:

• — ракетно-космічну галузь; літакобудування; суднобудування; інформатизацію;
• — біотехнологію; виробництво окремих видів озброєння і воєнної техніки.

Підприємства та організації перелічених галузей ще не втратили інноваційне лідерство, завдяки своїй наукоємності та високій технологічності. А тому інвестиції на інноваційній базі стають іще більш перспективними. За рахунок забезпечення технологічного оновлення виробництва підтримується та забезпечується конкурентоспроможність.

Тільки через формування інноваційно-інвестиційних механізмів можна досягти високого рівня соціально-економічного розвитку України, який повинен включати такі складові:

розробка інноваційної моделі розвитку економіки держави;

формування державної та регіональної інноваційно-інвестиційних програм та заходів щодо їх реалізації;

формування інституційних органів та ефективного механізму стимулювання інноваційної діяльності у державі, в регіонах та на підприємствах;

механізм ресурсного забезпечення відповідних програм та проектів (технологічне, кадрове, фінансове та ін.);

наявність кадрової бази, навчання, підготовка менеджерів та фахівців;

стабільна законодавчо-нормативна база щодо створення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в країні;

впровадження науково-технологічних досягнень та забезпечення конкурентно-здатної продукції;

розвиток пріоритетних галузей економіки та усіх регіонів країни.

В умовах сьогодення в країні важливим завданням є пошук нетрадиційних шляхів інвестування нових розробок. Одним із можливих напрямів вирішення цієї проблеми може бути розвиток венчурної індустрії. Світовий досвід свідчить, що країни, які послідовно забезпечують безперервний та якісний трансферт наукових знань у нові технології та вироби, отримують значні переваги в забезпеченні стійких темпів економічного розвитку. У свою чергу інноваційний розвиток передбачає залучення венчурного капіталу як необхідного атрибуту.

Успішні приклади венчурних інвестицій в українські інновації:

• 1. Blue Ventures (США) у 1999: інвестував у «Pay Pal», електронну систему платежів базовану на алгоритмах киянина Максима Леввина продано «eBay» за $ 1,5 млрд у 2002;
• 2. Німецький венчурний фонд у 2000: інвестував у Icon Genetics, біотехнологічну компанію базовану на українській технології розробленій під керівництвом українського академіка Юрія Глєба продано Bayer Group у 2006;
• 3. SigmaBleyzer (США) у 2000: інвестувала в українську пошукову систему «Meta» продано російським фондам та Digital Sky Technologies у 2007;
• 4. Техінвест (Україна) у 2004: інвестував у IT компанію United Software Corporation продано у 2005 американським інвесторам. Виручка від продажу частки компанії у 4 рази перевищила об'єм інвестицій

Велику роль в інноваційній діяльності грають етапи ризикового фінансування комерціалізації інновацій та знань. Розглянемо їх детальніше на рис.2:

інвестиційний інноваційний фінансування.

Рис. 2 Етапи ризикового фінансування комерціалізації інновацій та знань

Таким чином, спираючись на отримані результати, можна сказати, що запровадження інвестиційно-інноваційного процесу є необхідним і ефективним інструментом в підприємницькій діяльності, оскільки стимулює розвиток фірм, і в наслідок цього досягається бажаний економічний (або ж соціальний) ефект. Цей процес, як правило, охоплює дві складні категорії: інвестиції та інновації. Саме їх безпосередня взаємодія у підприємництві дає змогу активно розширювати виробництво, збільшувати прибуток, оновлювати основні засоби тощо.

Щодо реалізації інвестиційно-інноваційного процесу в Україні, то спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. Результат розвитку інноваційної діяльності в Україні недостатньо високий, і ступінь його впровадження на підприємствах незначний.

Отже, сучасна інвестиційно-інноваційна діяльність підприємств представлена лише на початковому етапі свого розвитку, потребує збільшення державної участі як фінансового, так і організаційного характеру. Напрями розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств мають бути максимально диверсифікованими як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів. З огляду на це важливим є визначення умов та обмежень, які впливають на вибір джерел фінансування інноваційної діяльності, що може бути предметом подальших досліджень:

• 1)реформувати національні науково-технологічні програми, які повинні включати пріоритети України довгострокового періоду;
• 2)доповнити та змінити систему кредитної політики відповідно вимогам часу, тобто забезпечити інституціональні інновації;
• 3)забезпечити максимальне використання накопиченого економічного потенціалу.

Список використаної літератури

• 1. Закон України «Про інноваційну діяльність»: за станом на 1 груд. 2013 // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 36, С. 266.
• 2. Закон України «Про інвестиційну діяльність»: за станом на 1 груд. 2013 // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47, С. 646.
• 3. Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. Посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с.
• 4. Захаркіна О. Д. Проблеми розвитку інновацій в Україні / Реалії та перспективи інноваційного розвитку України (економічні, фінансові та правові аспекти). Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців 26 березня 2010 року. Частина ІІ - С. 32−34.
• 5. Черваньов Д. М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України: Монографія. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. — 514 с.
• 6. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями; Авт. предисл. науч. ред. К. Ф. Пузыня. — М.: Экономика, 1989. 217 с.
• 7. Гаман М. В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід: монографія /. М. В. Гаман. — К.: Вікторія, 2004. — С. 104−131.
• 8. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры): пер. с англ. — М.: Прогресс, 1982. — 455 с.
• 9. Давідов M.B. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України/ М.В. Давідов // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 4(82) — С. 130−134.
• 10. Федулова Л. В. Развитие национальной инновационной системи Украины / Л. В. Федулова // Экономика Украины. — 2005. — № 4 — C. 35−47.
• 11. Фатенок-Ткачук А. О. Деякі аспекти обліку інноваційної діяльності [Електронний ресурс] / А. О. Фатенок — Ткачук, В. М. Пронь. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010₂₉_1/statti/12.html
• 12. Андрощук Г. О. Інноваційна діяльність в Україні: економічний механізм стимулювання / Г. О. Андрощук // Інтелектуальна власність. — 2000. — № 12. — С. 23−28.
• 13. Наукова та інноваційна діяльність в Україні [Електронний ресурс]: за даними Державної служби статистики України — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/ni/ind_rik/ind_u/2002.html
• 14. Корінько Н.Д. Інновації у діяльності суб'єктів господарювання / Н.Д. Корінько // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 5. — С. 149−154.
• 15. Маркс К. Капитал./ К. Маркс — М.: Издательство политическая литература, 1975. — Т. 2. — 752 с.
• 16. Куропятник. Р. С. Основные подходы к определению понятия «инновация». ВісникСевНТУ: зб. наук. пр. Серія: Економіка і фінанси.- № 116 [Електронний ресурс]. — Севастополь, 2011. Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vsntu/econom/2011₁₁₆/2011₁₁₆/116₁₇.pdf
• 17. Сподіна В. О. Проблеми ефективної реалізації інноваційної діяльності в Україні // Реформування фінансово-економічної системи: погляд у майбутнє. Частина 1 — Львів: ЛЕФ, — 2013 — С. 90−93.
• 18. Інвестування / [Гриньова В.М., Коюда В. О., Лепейко Т.І., Коюда О.П.]. / За ред. В.М. Гриньової. — X.: ХДЕУ, 2008. — 464 с.
• 19. Ванькович Л. Я., Ковальчук С.І. Іноземні інвестиції: визначення, сутність, класифікація. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment./2008₆₃₅/22.pdf