Практичне застосування гідролізу

РЕФЕРАТ

на тему:

" ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГІДРОЛІЗУ" .

Гідролізце здаємо дія речовин з водою коли складні частини речовини взаємодіють із складними частинами води і при цьому утворюється слабкий електроліт.

На відміну від гідратації під час гідролізу відбувається руйнування молекул води.

Гідролізи можуть зазнавати класи речовин як органічних так і не органічних речовин.

Гідроліз — розмноження речовин проходить з обов’язковою участю води і протікаючи по схемі:

АВ+Н-ОН $$->$$ АН+ВОН.

Просець ферментативного гідролізу грають важливу роль в травленні і тканинному обміну речовин всіх живих організмів. Високомолекулярні речовини, гідролізуючись до низькомолекулярних продуктів (амінокислоти, глюкози і ніші), всмоктуються з кишечник, переносяться в різні тканини, де підлягають подальшому перетворення.

Найбільш практичне значення мають: гідроліз солей, при якому солі оборотньо розпадаються на відповідну кислоту і основу: гідроліз органічних лаймерів (білків, полісахаридів і інших), звичайно ідучі в присутності біологічного каталізатора. Гідроліз жирів і других речовин, які являються по своїй природі ефірами, які звичайно проводяться в лужному середовищі і називаються обмиленим.

Гідроліз солей грає важливу роль в регуляції кислотного середовища і в підтриманні в організмі кислотно-лужної рівноваги. При гідролізі солей, іони, на які дисаціонуються на ці солі, частково зв’язують іони Н+ і ОНводи. Гідроліз іде тим насиченіше, чим більше утворюють найбільших молекул кислоти і основ, тобто чим слабше кислота і основа, які утворюють сіль. Якщо при цьому кислота і основа їх іонізації однаково сильніший, то зміщення співвідношення між іонами Н+ і ОН-в ту чи іншу сторону не відбувається і реакції середовища залишається нейтральною. Якщо ж сила кислоти і сила основи, які утворюють сіль суттєво розрізняються, то має місце змінювання концентрації водородних іонів в сторону більш сильного компонента (тобто при сильній кислоті і слабкій основі - в кислу сторону, а при сильній основі і слабкій кислоті - в лужну сторону).

Гідроліз біологічно важких речовин (білки, полісахариди, нуклеїнові кислоти, жири, фосфорні ефіри і ніші), може проходити тільки в присутності специфічних біологічних каталізаторів — ферментів, які об'єднуються під загальною назвою, або при нагріванні з кислотами і лугами, не специфічно каталізуючим гідролізам.

Реакція гідролізу широко використовується в промисловості і в лабораторній практиці для отримання амінокислот, простих цукрів, і ряду інших продуктів із природних високомолекулярних полімерів (білків, клітчатки).

Гідроліз в широкому розмінні - це реакція обмінного розкладу між різними речовинами і водою.

Гідроліз солей — один із важливих прикладів гідролізу речовин, який добре вивчений. Таке визначення охоплює і гідроліз органічних сполук — складних ефірів, жирів, вуглеводів, білків і гідроліз неорганічних речовин — солей, карбідів, галогенів, галогенідів, неметалів тощо.

У живих організмах відображається гідроліз полісахаридів, білків та ін8ших органічних сполук.

Наприклад солі аміаку знаходять широке застосування. Аміак використовуються як сировина для одержанні нітратної кислоти і її солей, а також солей амонію, які служать хорошими нітратними добривами. Такими добривам є сульфат амонію (NH4) SO4 і особливо нітрат амонію NH4 NО3, або аміачна селітра.

Карбонат амонію застосовується в кондитерській промисловості як розрихлював тіста.

Наприклад:

СН3СОООС2Н5+Н2О $$$$ СН3СОООН+ С2Н5ОН;

СаС2+2Н2О $$$$ Са (ОН)2+С2Н5.

Сl2+Н2) $$$$ НСl+НСl.

РІ3+3Н2О $$$$ Н3РО3+3НІ.

У великих кількостях проводять гідроліз деревини. Зростаюча високими темпами гідролізна промисловість виробляє з нехарчової сировини (деревини, бавовняного і соняшникового лушпиння, соломи, кукурудзяних качанів) багато цінних продуктів: етиловий спирт, білкові дріжджі, глюкозу, твердий діоксид вуглецю, фурфурол, скипидар, метиловий спирт, лігнін та багато іншого.

В наслідок гідролізу мінералів — алюмосилікатів — відбувається руйнування гірських порід. Гідроліз солей (наприклад, Na2CO3, Na2РO4) використовують для очистки води і зменшення її твердості.

На процесі гір дозу ґрунтуються важливі хімічні виробництва і гідроліз деревини, оцукрювання крохмалю, добування мила і багато інших.

Наприклад мила добувають при омиленні жирів лугами.

$${\text{CH}}_2-O-\text{CO}-C_{\text{17}}{H}_{\text{35}}$$ $${\text{CH}}_2\text{OH}$$.

$$\text{CH}-O-\text{CO}-C_{\text{17}}{H}_{\text{35}}+3\text{NaOH}->\text{CHOH}+3C_{\text{17}}{H}_{\text{35}}\text{COONa}$$.

$${\text{CH}}_2-O-\text{CO}-C_{\text{17}}{H}_{\text{35}}$$ $${\text{CH}}_3\text{OH}$$.

гліцерид стеаринової кислоти гліцерин Звідси реакція, зворотна етерифікація, дістана назва реакція омилення.

Вихідною сировиною для добування мила є олії (соняшникова, бавовняна), тваринні жири, а також гідроксид натрію, олії спочатку піддають гідрогенізації. Виробництво мила досягло дуже великих розмірів. Тому постало завдання добувати числа з нехарчової сирови7ни, яке успішно розв’язується. Звичайні мила складаються з суміші солей пальмітинової, стеаринової, алеїнової кислоти, при чому натрієві солі утворюються тверді мила, калієві солі - рідкі мила.

ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРА:

1. 1)Неорганічні хімія Г. М. Крючкова — Чернобельська.

2. 2)Загальна хімія М.Л. Глінка.

3. 3)Посібник з хімії Г. П. Хомченко.

4. 4)Загальна хімія В.В. Григор'єва. В.М. Cамійленко. А. М. Сич.