Сучасні методи оцінювання знань

Реформування вищої освіти в сучасності передбачає постійний контроль та оцінювання викладачами знань студентів з метою накопичення ними балів за змістовним і підсумковим модулями. Аналіз наукових праць із питань контролю знань показав, що традиційні методи контролю характеризуються інформаційною однозначністю, відсутністю об'єктивних вимірювальних показників, якісною однобічністю і суб'єктивністю одержаного результату контролю [1; 3; 4]. Тому виникає необхідність у використанні нових видів контролю та модифікації вже відомих.

Метою статті є представлення методичних проблем у викладанні вищої математики в непрофільних вищих навчальних закладах та можливих способів їх подолання, розкриття особливостей різних видів контролю у навчанні студентів.

Наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993р. № 161 передбачено два види контролю знань студентів: поточний і підсумковий, перший із яких проводиться на семінарських, лабораторних, практичних заняттях, після закінчення виробничої та переддипломної практики з метою перевірки рівня якості навчання, зокрема і самостійної роботи. Підсумковий контроль здійснюється на певному кваліфікаційному рівні навчання або окремих його закінчених етапах і включає семестровий іспит та державну атестацію з охопленням усього переліку питань теоретичної і практичної підготовки студентів [5].

Одним з ефективними видів контролю є виконання студентами не лише загальних домашніх робіт, а й індивідуальних завдань. На кожному практичному занятті розглядається нова тема; нові знання закріплюються колективним розв’язанням вправ. Вважаємо, що для підвищення рівня засвоєння варто використовувати індивідуальну домашню роботу. Такі завдання мають бути аналогічними, але відрізнятися числами, які залежать, скажімо, від номера студента за списком або від останніх цифр номера залікової книжки. Розв’язання індивідуальних завдань необхідно виконувати в окремих зошитах. Викладач звертає увагу на помилки і дає можливість студенту виконати ще раз це завдання, але з урахуванням недоліків. Вважаємо, що такий вид діяльності варто оцінювати як «зараховано» чи «не зараховано» .

Досить розповсюдженими є письмові роботи як один зі способів перевірки вмінь студентів застосувати свої знання на практиці. Поточні письмові роботи мають навчальний характер, їх використання сприяє формуванню у студентів навичок самостійної роботи. Підсумкові, тобто залікові письмові, роботи проводяться для перевірки і оцінювання знань студентів. І поточні, і залікові письмові роботи повинні бути оцінені та класифіковані викладачем. Виявивши прогалини у знаннях, він має можливість планувати додаткові заняття та індивідуальну роботу зі студентами. викладання математика навчальний знання Письмові роботи як одна із форм обліку і контролю знань тих, хто навчається, відрізняється варіативністю видів і форм [2]. Розглянемо деякі з них:

• 1. Самостійна робота протягом 15−20 хвилин. Такі роботи проводять найчастіше на початку вивчення нової теми з тим, щоб виявити рівень засвоєння нового матеріалу; цей вид перевірки, по-перше, допомагає викладачеві проконтролювати процес сприйняття нового матеріалу, по-друге, для тих, хто засвоїв певну тему, слугує оптимальним засобом її закріплення.
• 2. Одним із видів письмових робіт є самостійне розв’язування задачі за зразком. Такі завдання навчають складати певний алгоритм розв’язання певного виду завдань і сформувати вміння їх розв’язання. Ця робота займає не більше 10 хвилин, але дозволяє викладачеві перевірити, як сприйнято новий матеріал не тільки окремими студентами, але й групою в цілому.
• 3. Зміст наступного виду письмової роботи полягає в тому, що першу половину заняття викладач присвячує глибокому аналізу і детальному розбору певної задачі. Студенти записують умову, складають план її розв’язку, пригадують теореми, які потрібно використати для розв’язування задачі. Після цього студентам необхідно за 20−25 хвилин самостійно виконати всю розрахункову роботу, дати пояснення, тобто завершити розв’язок задачі. Такий вид діяльності є ефективним для роботи з об'ємними завданнями, наприклад, для розв’язання системи лінійних і диференціальних рівнянь, дослідження функцій тощо.
• 4. Однією із форм контролю знань є математичні диктанти для перевірки засвоєння основних понять і формул. Вони займають незначну кількість часу (і виконання, і перевірка); при цьому об'єктивно розкривають рівень теоретичних знань студентів.
• 5. Актуальним залишається тестування як метод контролю. Тести — один з ефективних інструментів здійснення контролю знань. Такий вид контролю має низку переваг:
  • — охоплює контролем великий обсяг матеріалу;
  • — зменшує порівняно з традиційним опитуванням затрати часу на 50%;
  • — уможливлює впровадження модульного навчання та системи рейтингового контролю;
  • — підвищує об'єктивність оцінювання знань;
  • — є стимулювальним чинником, оскільки студенти вивчають саме те, що оцінюється;
  • — контролює не тільки велику кількість теоретичних питань, але й практичні навички.
• 6. Нарешті, одним з різновидів письмових робіт є заліково-модульні роботи, які проводяться наприкінці вивчення великої теми. Тривалість таких робіт 1−2 академічних години; їх проводять за роздавальним матеріалом; варіанти завдань складаються диференційовано.

Окрім письмових робіт варто впроваджувати усне опитування, що слугує виявленню рівня обізнаності студента з навчальним матеріалом, установленню рівня розвитку його вміння висловлювати свою думку. Крім звичайного опитування основних тез лекційного матеріалу і перевірки основних формул необхідно приділити увагу невеликим за обсягом доповідям, теми яких викладач пропонує студентам на попередньому занятті. Це передбачає додаткову самостійну роботу студента з навчальним матеріалом. Такий вид діяльності сприяє розвитку вміння формувати власну думку та презентувати її слухачам.

Ефективно проводити навчальні семінари, на яких чітко розподіляється навчальна діяльність студентів за рівнями навчання на основі роботи у групах; при цьому потрібно обов’язково розглянути завдання поглибленого рівня, над яким працювала окрема група, що надає науковості розгляду теми.

Велику увагу в роботі зі студентами необхідно приділити консультативним годинам, що сприяє збагаченню їхніх знань.

Потяг до математики і здібності проявляються в дітей у досить ранньому віці, але ці здібності потрібно систематично і вміло розвивати. Тому варто залучати студентів, здібних до математики, до відвідування наукової студії. Робота наукової студії може бути організована за двома напрямами. По-перше, студенти розширюють свої знання, тобто вивчають питання, які не включені в обов’язкову програму, вчаться логічно мислити, розв’язуючи задачі підвищеного та поглибленого рівнів. По-друге, студенти самостійно здійснюють математичні дослідження, тобто застосовують здобуті знання в нестандартних ситуаціях.

Зазвичай, постійна нестача часу, низький рівень базової підготовки студентів і невідповідність програмових та наявних на вивчення годин стоять на заваді такому творчому процесу. Але лише за умови плідної співпраці студента і викладача можливо отримати позитивний результат — не лише оцінку здобутим знанням, а й ґрунтовні знання, вміння та навички [5].

Висновки. Щоб досягнути запланованих результатів навчання, необхідно постійно здійснювати контроль за його якістю і вести облік знань студентів у процесі вивчення вищої математики. У роботі зі студентами потрібно застосовувати різні види роботи та контролю успішності, що передбачає постійну співпрацю викладача і студентів.

Список використаних джерел

• 1. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: навчальний посібник [для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти] / Я. Я. Болюбаш. — К.: ВВП «Колос», 1997. — 64 с.
• 2. Кобзар О. Б. Дидактична роль нових інформаційних технологій у навчальному процесі вищої медичної школи / О. Б. Кобзар // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / ред. кол.: В. О. Зайчук, О. Я. Савченко, М. Ф. Дмитриченко та ін. — К.: НМЩ ВО, 2002. — Вип. 32. — С. 86−96.
• 3. Дворецька Л. П. Про впровадження тестових технологій у практику вимірювання навчальних досягнень учнів з математики / Л. П. Дворецька // Актуальні проблеми теорії і методики навчання математики: тези Всеукраїнської науково-практичної конференції. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 50−51.
• 4. Кобзар О. Б. Дидактична роль нових інформаційних технологій у навчальному процесі вищої медичної школи / О. Б. Кобзар // Нові технології навчання: наук.-метод. зб. / ред. кол.: В. О. Зайчук, О. Я. Савченко, М. Ф. Дмитриченко та ін. — К.: НМЩ ВО, 2002. — Вип. 32. — С. 86−96.
• 5. Швидкий О. Тестовий контроль у навчальному процесі / О. Швидкий // Освіта. Технікуми, коледжі. — 2002. — № 1. — С.19−21.

Анотація

У статті розкрито методичні проблеми викладання вищої математики в непрофільних вищих навчальних закладах і можливі способи їх подолання. Розглянуто різні види контролю навчальних досягнень студентів.

Ключові слова: контроль, письмова робота, самостійна робота, усне опитування.

В статье раскрыты методические проблемы преподавания высшей математики в непрофильных высших учебных заведениях и возможные способы их преодоления. Рассмотрены разные виды контроля учебных достижений студентов.

Ключевые слова: контроль, письменная работа, самостоятельная работа, устный опрос.

The article highlights the methodological problems in Higher Mathematics teaching in not Specialized Higher Education and ways to overcome them. Much attention is paid to using of the different types of perquisition and a variety of students work.

Key words: control, written work, independent work, oral questioning.