Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет дослідження, хронологічні межі, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні, історіографічні та джерелознавчі засади дослідження» — відзначено головні особливості теоретико-методологічних засад біоісторіографічних досліджень, проаналізовано рівень наукової розробки теми та джерельну базу.

Загалом історіографію досліджуваної проблеми можна поділити на чотири групи: роботи, що вийшли з-під пера радянських науковців; праці, написані в середовищі української діаспори та еміграції в роки існування СРСР; дослідження, які побачили світ після проголошення незалежності України; доробок зарубіжних істориків.

Аналізуючи радянську історіографію з проблеми, що досліджується, слід зазначити, що більшість праць цього періоду мали тенденційний характер і ідеологічне забарвлення. Серед них можна відзначити роботи В. Бєляєва та М. Рудницького, К. Дмитрука, В. Чередниченка, В. Масловського Бєляєв В., Рудницький М. Під чужими прапорами. — К., 1956; Чередниченко В. Анатомія зради. -К., 1978; Дмитрук К. Безбатченки. — К., 1980; Масловський В. З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни. -М., 1999та ін. Однак, незважаючи на велику кількість такої літератури, питання діяльності Петра Федуна в національно-визвольному русі на її сторінках практично не висвітлено, хоча її авторам була відома його участь у підпіллі. Прикладом цього є монографія Ю. Римаренка «Буржуазний націоналізм та його „теорія“ нації», в якій було піддано критиці погляди П. Федуна Римаренко Ю. Буржуазний націоналізм та його «теорія» нації. — К., 1974. .

Значно інформативнішими є праці, що з’явилися в середовищі української діаспори та еміграції. Серед діаспорних авторів привертають увагу праці П. Мірчука Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. — Мюнхен; Лондон, 1968. — Т. І. (1920 — 1939). — 1968.; його ж. Революційний змаг за УССД: У 2 т. — Нью-Йорк; Торонто; Лондон, 1985. — Т.1.; його ж. Роман Шухевич /Ген. Тарас Чупринка/, командир армії безсмертних. — Нью-Йорк; Торонто, Лондон, 1970.; його ж. Українська Повстанська Армія, 1942 — 1952. — Мюнхен, 1953. і Л. Шанковського Шанковський Л. Українська Повстанська Армія // Історія українського війська (1917 — 1995). — Львів: Світ, 1996.; його ж. УПА та її підпільна література. — Філадельфія, 1952. Останньому належить одна з перших спроб бібліографії підпільної літератури. Суспільно-політичні погляди Петра Федуна знайшли відображення у роботах М. Дмитріва Дмитрів М. Слідами думок П. Полтави. З приводу появи збірника його підпільних писань // Український самостійник. — 1960. — № 4. — С. 3−10., В. Маркуся Маркусь В. П. Полтава-речник воюючої України // Фенікс. — 1953. — Ч. 5. — С. 16−26.; його ж. Українські політичні партії на еміграції в (1945;1955) // Сучасність. — 1984. — Ч. 10. — С. 64−79., П. Потічного Потічний П. Політична думка українського підпілля 1943;1951 рр. // Зустрічі. — 1991. — № 2. — С. 80−88. Однак, їм характерна певна спрощеність тлумачень низки ідейно-політичних кроків ОУН і УПА, а також перебільшення значення публіцистики П. Федуна.

У цілому потрібно відзначити, що приналежність до того чи іншого політичного угруповання, особисті симпатії чи антипатії накладали значний відбиток на праці більшості представників української діаспори, применшуючи тим самим їх наукову цінність.

У незалежній Україні постать Петра Федуна висвітлювалася, головним чином, у контексті історії українського національно-визвольного руху 40−50-х років ХХ ст. У роботах переважно рецензійного, мемуарного і художньо-публіцистичного характеру він показаний як активний учасник підпілля. Його ім'я стало відоме широкій громадськості з довідково-інформаційних публікацій М. ЗеленчукаЗеленчук М. Хто був Петро Полтава? // Літопис нескореної України. — Львів, 1993. — С. 409−411., Д. Зробка Зробок Д. Головний ідеолог української національно-визвольної боротьби // Голос Відродження. — 2004. — № 10. — 6 лютого. — С.2.; його ж. Головний ідеолог української національно-визвольної боротьби // Голос Відродження. — 2004. — № 11. — 10 лютого. — С.2.та інших.

Одними з перших до особи П. Федуна звернулися І. Гулик Гулик І. П. Полтава і його концепція української державності // Державність. — 1992. — № 3. — С. 42−44., М. Нагірняк Нагірняк М. Петро Полтава — теоретик українського національно-визвольного руху 40−50-х років ХХ ст.// Наукові зошити історичного ф-ту ЛНУ ім. І.Франка. — Львів, 2001. — Вип. 9. — С. 275−284. та О. Панченко Панченко О. Петро Федун-Полтава (1919;1951рр.) // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави. — Т.1. Історичні дисципліни та українознавство. — Миколаїв; Одеса, 2002. — С. 107−123., праці яких побудовані переважно на його публіцистичних творах і характеризують суспільно-політичні погляди, проте поза їхньою увагою залишилася діяльність П. Федуна на різних постах в структурі визвольного руху.

Досліджувана проблема частково висвітлена у синтетичних працях з історії ОУН і УПА. У роботах Ю. Киричука Киричук Ю. Історія УПА. — Тернопіль, 1991.; його ж. Нариси з історії українського національно-визвольного руху 40−50 років ХХ століття. — Львів, 2000.; його ж. Український національний рух 40−50-х років ХХ ст. Ідеологія та практика. — Львів, 2003.^, А. Кентія Кентій А. Нарис боротьби ОУН-УПА в Україні в 1946;1956 рр. — К., 1999.; його ж.Українська Повстанська Армія 1942;1943 рр. — К., 1999.; його ж. Українська Повстанська Армія 1944;1945 рр. — К., А. Русначенка Русначенко А. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940;50-х роках. — К., 2002.; його ж. Розумом і серцем: Українська суспільно політична думка 1940;80-х років. — К., 1999. та інших авторів діяльність П. Федуна розглядається фрагментарно, у загальному контексті боротьби.

Окрім того, історії ОУН і УПА присвячена колективна монографія «Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія» Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичний нарис / Відп. ред. С.Кульчицький. — К., 2005., що стала підсумковою публікацією напрацювань робочої групи дослідників, створеної при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА. Водночас, хоча вона і ґрунтується на величезному фактичному матеріалі, про особу Петра Федуна містить відомості лише загального характеру.

Окремі аспекти даної теми розглядалися у дослідженнях, присвячених публіцистичній та видавничій діяльності ОУН і УПА. Це, зокрема, роботи Г. Бухала Бухало Г. Видання УПА (1941;50-ті рр.) // Українська періодика: історія і сучасність: Тези першої конференції по періодиці. — Львів, 1993. — С. 83−86., В. В’ятровича В’ятрович В. Позиція ОУН щодо конфлікту між Заходом та радянським блоком // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. К. Кондратюк, В. Футала, Л. Зашкільняк та ін. — Спецвипуск. — Дрогобич, 2002. — С. 201−210.; його ж. Рейди УПА теренами Чехословаччини. — Торонто; Львів, 2001.; його ж. Українська Повстанська Армія у світлі західної преси (1946;1947 роки) // Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Ін-т Українознавства ім.І.Крип'якевича НАНУ. — Львів, 2000. — № 7. — С. 471- 487., О. Дмитерка Дмитерко О. Організація усної пропаганди ОУН і УПА (1944 — 1950;і рр.) // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей Волинського державного університету. — 2002. — Вип. 7. — С. 27−32., С. Костя Кость С. Українська підпільна преса 40 — початку 50-х рр. // Українська періодика: історія і сучасність: Тези ІІ всеук. наук. конф. — Львів; Житомир, 1994. — С. 66−69., В. Мороза Мороз В. Завершальний етап збройної боротьби ОУН і УПА на українських землях // Визвольний шлях. — 2004. — Кн. 8. — С. 78 — 94.; його ж. Історія створення і діяльності Української Головної Визвольної Ради // Визвольний шлях. — 2004. — Кн. 7. — С. 88 — 106.; його ж. Підпільна преса ОУН і УПА на території Львівської області // Зб. праць НДЦП. — Львів, Вип. № 9. — С. 217−222.; його ж. Структура референтури пропаганди на Дрогобиччині (1944;1950;і рр.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник / Ред. кол. К. Кондратюк, В. Футала, Л. Зашкільняк та ін. — Спецвипуск. — Дрогобич, 2002. — С. 188−201., Ю. Романишина Романишин Ю. Підпільні друкарні ОУН-УПА в період Другої світової війни // Друкарство. — 2002. — № 2. — С. 12 — 14.; його ж. Преса ОУН-УПА 40−50-х рр. ХХ ст.: джерелознавчий аспект // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. VIІ Всеукраїнської конференції., Львів, 17−18 травня 2002 р. — Львів, 2002. — С. 186−190.; його ж. Преса УПА за незалежність української держави (1940;1950 рр.) // Українська періодика: Історія і сучасність. Матеріали VI конференції. — Львів, 2001. — С. 159−165.; його ж. Роль друкованої пропаганди у системі ідеологічно-пропагандистської діяльності ОУН-УПА у першій половині ХХ ст. // Українська періодика: Історія і сучасність. Матеріали VIІІ конференції. — Львів, 2003. — С. 183−189. О. Стасюк Стасюк О. Видавнича діяльність ОУН на українських землях у 1944 — 1950;х роках // Вісн. Львів. ун-ту: Серія істор. — Львів, 2002. — Вип. 37/2. — С. 173−189.; Стасюк О. Видавнича політика ОУН періоду радянської окупації українських земель (1944;1950) // Записки ЛНБ ім. В.Стефаника. — Львів, 2003. — Вип. 11. — С. 329−356; Стасюк О. Еволюція ідейно-політичних поглядів керівництва ОУН // Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів. — Львів, 2004. — С. 56−70.; Стасюк О. Підпільні видання ОУН-УПА (40−50-ті рр.) // Українська періодика: Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції 21−22. ХІІ. 1994. — Львів; Житомир, 1994. — С. 70−74.; Стасюк О. Пресові видання ОУН, УПА, УГВР // Українська Повстанська Армія у боротьбі проти тоталітарних режимів. — Львів, 2004. — С. 329−357. та ін.

Проблема діяльності ОУН та УПА представлена і в зарубіжній історіографії. Окреме місце в ній займає доробок польських авторів. Зокрема, слід відзначити праці Б. Щесняка та В. Шота Szczesniak A., Szota W. Droga do nik№d: dziaіalnoњж organizacji ukraiсskich nacjonalistьw i jej likwidacja w Polsce. — Warszawa, 1973., Е. Пруса та Я. Герхарда Prus E. Atamania UPA. — Warszawa, 1988.; його ж.Heroji spod znaku tryzuba: Konowalec — Bandera — Szuchewycz. — Warszawa, 1985.; Gerhard J. Јuny w Bieszczadach. — Lublin, 1973., в яких простежується вкрай негативне ставлення до українського визвольного руху. Вагомими, але теж не позбавленими тенденційності оцінок при аналізі українського визвольного руху, його ідейно-політичних основ, є праці Р. Тожецького Torzecki R. Polacy i Ukraincy Sprawa ukraiсska w czasie II wojny њwiatowej na terenie II Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1993., Ч. Партача Partacz С. Proba porozumienia polsko-ukraiсskiego na terenie Kraju w latach II wojny њwiatowej // Polska — Ukraina: trudne pytania. Materialy VI miкdzynarodowego seminarium historycznego. — Warszawa, 2000. — S. 17−52., Р. Внука Motyka G., Wnuk R. Pany i rezuny. Wspowpraca AK-WiN i UPA, 1945;1947. — Warszawa, 1997. Одними із небагатьох об'єктивних є праці Збігнева Ковалевського Ковалевський З. Польська демократична громадськість мусить знати правду про Українську Повстанську Армію. // Україна. Наука і культура: Вип. 25. — К., 1991. — С. 77−82; його ж. Польське питання у післявоєнній стратегії Української Повстанської Армії // Волинь і Холмщина 1938;1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи? спогади / Голова ред. rолегії Я.Ісаєвич. — Львів, 2003. — С. 287−334. .

Окреме місце в польській історіографії з даної проблематики займає синтетична робота з історії українського національно-визвольного руху 1940;1950;х років Г. Мотики Motyka G. Ukraiсska partzyantka 1942;1960. Dziaіalnosж Organizacji Ukraiсskich Nacionalistьw i Ukraiсskiej Powstanczej Armii. — Warszawa, 2006.

Англомовна історіографія проблеми представлена, в першу чергу, працею Дж. Армстронга Armstrong J. Ukrainian Nationalism. — New York, 1963. «Український націоналізм», в якій основну увагу зосереджено на ідеології українського визвольного руху. Серед російських авторів можна відзначити монографію М. Семиряги Семиряга М. Коллаборационизм. Природа, типология и проявление в годы Второй мировой войны. — М., 2000., присвячену проблемі колабораціонізму, та узагальнюючі праці з історії ОУН і УПА С. Ткаченка Ткаченко С. Повстанческая армія: тактика борьбы. — Минск, 2000. і О. Гогуна Гогун А. Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы. — СПб, 2004.^.

Отже, аналіз доробку української та світової історіографії засвідчує відсутність комплексного наукового дослідження, присвяченого участі Петра Федуна в українському національно-визвольному русі 1940;1950;х років.