Кампанії 1915-1916 рр

ДАТИ:

1915 р. — вихід з Троїстого союзу Італії, натомість приєднання до нього Болгарії.

Лютий-грудень 1916 р. — Верденська битва Червень 1916 р. * Брусиловський прорив Липень-листопад 1916 р. — битва на р. Сомма.

ПЕРСОНАЛІЇ:

БРУСИЛОВ Олександр (1853 — 1926) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, в роки Першої світової війни — командуючий 8-ю Галицькою армією, з 1916 р. — командуючий Південно-Західним російським фронтом. У травні-червні 1917 р. — головнокомандуючий російською армією, з 1920 р. — у Червоній армії, у 1923 — 1924 рр. — інспектор кавалерії.

1. Перехід до позиційної війни дав змогу Німеччині перекинути свої сили на Східний фронт. У 1915 р. тут був проведений основний наступ, у той час, як на Західному фронті Німеччина перейшла до стратегічної оборони. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної.

Пруссії. До осені 1915 р. німецькі та австро-угорські війська захопили Західну Україну, Польщу, Литву, частину Латвії.

У травні 1915 р. Італія, яка прагнула приєднати західну частину Балканського півострова (території Австро-Угорщини, Туреччини та Албанії) вийшла з Троїстого союзу і оголосила війну колишнім союзникам, а у вересні 1915 р. до союзу вступила Болгарія і він перетворився на Четверний (Почвірний).

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва — поблизу міста Іпра (Бельгія).

У першій половині лютого німецьке військо отримало «бойовий хімічний засіб у вигляді хлорного газу» та «нового роду артилерійський снаряд, начинений отруюючими речовинами, котрі викликали сльозотечу». 22 квітня 1915 р. 4-та армія рейхсверу поблизу Іпру вперше у воєнній історії використала проти англо-французьких військ для прориву їхніх позицій газобалонну атаку. Газ дістав назву іприт (від місцевості першого використання).

Балони з газом було встановлено уздовж 6-кілометро-вої ділянки фронту. Вихід газу із них зайняв лише п’ять хвилин. Вглибину хмара мала від 600 до 800 м, заввишки була у людський зріст, згодом — вище. Хлором тоді було отруєно 15 тис. осіб, з яких 5 тис. (33%) померло. Солдати, згадував учасник цієї операції, побачили, «що велетенська хмара зелено-жовтого газу підіймається з-під землі й повільно рухається за вітром у напрямку до них, що газ стелеться по землі, заповнюючи кожну ямку, кожне заглиблення й затоплює траншеї та воронки. Спершу подив, потім жах й, нарешті, паніка охопила війська, коли перші хмари диму окутали всю місцевість і примусили людей, задихаючись, битися в агонії. Ті, хто міг рухатися, бігли, намагаючись, більшою частиною даремно, обігнати хмару хлору, котра невмолимо переслідувала їх».

Німці мали тактичний успіх, проте не мали напоготові резервів і не змогли з нього скористатися. Німеччина порушила конвенцію, яка забороняла застосування отруюючих речовин, й повела нову війну, причому німецьке командування використало у великому масштабі нову зброю в операції, котра мала обмежену мету. Після Іпру отруйні гази надалі використовували обидві сторони.

Газова війна все більше посилювалася. Запроваджувалися нові отруюючі речовини. Війська стали систематично обстрілюватися грантами й бомбами, що містили в собі задушливі й сльозоточиві гази.

2. Основні бойові дії 1916 р. відбулися на Західному фронті. В лютому німецькі війська намагалися штурмом взяти Верден — найважливішу ланку оборони Франції. У цій грандіозній битві, що тривала з лютого по грудень 1916 р., Німеччина втратила 600 тис. чоловік, Франція -300 тис. (так звана Верденська м’ясорубка). Однак реального успіху Німеччина не досягла. З липня по листопад 1916 р. французька армія намагалася прорвати оборону німців на р. Соммі і вийти до Брюсселю, що призвело до загальних втрат чисельністю 1,3 млн чоловік. Тут вперше англійською стороною застосована нова зброя — танки.

Більш успішними були дії військ Антанти на Східному фронті. В червні 1916 р. Росія розпочала ряд наступальних операцій в Галичині. Армія генерала Брусилова прорвала фронт і зайняла більшу частину Галичини і Буковини (так званий Брусиловський прорив). Втрати противника — 1,5 млн чоловік. Успіхи Росії сприяли вступу Румунії у серпні 1916 р. у війну на боці Антанти. Однак невдовзі вона була окупована австро-угорськими військами.

Проте стратегічна ініціатива переходила до Антанти, і вона відмовилася від німецької пропозиції розпочати переговори наприкінці 1916 р.