Вступ. 
Управління кар’єрою дослідника в умовах автономії університету

Постановка проблеми. Трансформаційні чинники перебудови вищої освіти і науки в Україні, потреби у висококваліфікованих і компетентних працівниках на ринку праці, породили суспільну потребу управління процесом становлення дослідників. Це потребує створення оптимальних умов праці, вдосконалення матеріального оснащення робочих місць, налагодження співпраці з провідними дослідницькими центрами світу для реалізації потенціалу кожної особистості, для розкриття глибин наукового пошуку й кар'єрного зростання дослідника. До останнього часу пріоритет у дослідженнях віддавався державним формам управління якістю освіти, тому більш демократичний підхід, заснований на університетській автономії і здатний забезпечити більший ефект, потребує досліджень і аналізу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Управління кар'єрою дослідника є недостатньо досліджуваною проблемою у вітчизняній педагогічній науці. Окремі її аспекти розглянуті у вітчизняних та закордонних працях [1; 4; 6; 8; 12−13].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Зважаючи, що в документах Європейської комісії [11−13] цьому питанню приділено особливу увагу (визначено основні дефініції, статус дослідника, зазначено права та обов’язки, державна (приватна, університетська) підтримка впродовж дослідницької діяльності, участь у проектах тощо) потребує дослідження проблема розвитку кар'єри дослідника в Україні, зокрема відразу після отримання наукового ступеня.

Метою статті, на основі зарубіжного досвіду і першого досвіду провідних університетів України, є розроблення та запровадження підсистеми управління кар'єрою дослідника в умовах реалізації у ВНЗ України університетської автономії.