РОЗДІЛ 1. Дослідження та аналіз підходів до створення ІСПР предметної області

Дослідження предметної області

Фінансовий аналіз діяльності являє собою метод оцінки ретроспективного (минулого) і перспективного (майбутнього) фінансового стану господарюючого суб'єкта на основі вивчення залежності і динаміки показників фінансової інформації. Головним завданням фінансового аналізу є зниження неминучої невизначеності, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих у майбутнє.

Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

• — майновий стан підприємства;
• — ступінь підприємницького ризику, зокрема можливість погашення зобов’язань перед третіми особами;
• — достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;
• — потребу в додаткових джерелах фінансування;
• — здатність до нарощення капіталу;
• — раціональність залучення позикових коштів;
• — обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;
• -доцільність вибору інвестицій та ін. У широкому сенсі фінансовий аналіз може використовуватися:
• — як інструмент обґрунтування короткострокових і довгострокових економічних рішень, доцільності інвестицій;
• — засіб оцінки майстерності і якості управління;
• — спосіб прогнозування майбутніх результатів.

Сучасний фінансовий аналіз постійно змінюється під дією зростаючого впливу зовнішнього середовища на умови функціонування підприємств. Зокрема, змінюється його цільова спрямованість: контрольна функція відступає на другий план, і основний акцент робиться на перехід до обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень, визначення напрямків можливих вкладень капіталу й оцінці їх доцільності.

Методика та інструментарій сучасного фінансового аналізу удосконалюються за рахунок нових прийомів і способів, що дозволяють враховувати такі чинники, як тимчасова цінність коштів, невизначеність і ризик, вплив інфляції. Наприклад, для розв’язання проблеми забезпечення поточної і довгострокової платоспроможності потрібним став розвиток такою напрямку, як короткостроковий і довгостроковий аналіз руху коштів. Необхідність прогнозування результатів діяльності в майбутньому, з одного боку, і посилення фактора невизначеності - з іншого боку, обумовили введення в теорію і практику фінансового аналізу оцінку ризиків. Одночасно з потребою в обґрунтуванні доцільності інвестицій виникли передумови розвитку аналізу дисконтованих грошових потоків. Істотний рівень інфляції зробив необхідним розвиток відносно нового для нашої країни напрямку — інфляційного аналізу, що дозволяє оцінити вплив інфляції на грошові потоки, фінансові результати, активи і зобов’язання.

Під впливом трансформації економічних умов і змін у бухгалтерському обліку, пов’язаних з його реформуванням відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО), змінюються інформаційна база й зміст фінансового аналізу. Так, сучасний фінансовий аналіз ґрунтується на сукупному розгляді чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що визначають фінансовий стан підприємства. При цьому зовнішні чинники, такі як попит на продукцію, положення підприємства на ринку, стан ринку капіталу і його вплив на фінанси підприємства, що через об'єктивні причини у традиційному аналізі господарської діяльності не враховувалися, для аналітика стають предметом безпосереднього розгляду.

Послідовність проведення фінансового аналізу подано на рис. 1. На початковому етапі вивчення діяльності підприємства, як видно з рис. 1. дається оцінка фінансового стану, що склався, і виявляються основні тенденції його зміни. Такий аналіз одержав назву загальної оцінки фінансового стану, або експрес-аналіз.

Таким чином, фінансовий аналіз є одночасно завершальним етапом вивчення діяльності підприємства, на якому дається узагальнена оцінка обґрунтованості обраної фінансової стратегії, після чого процес аналізу відновлюється разом з процесом відтворення.

Існують умови, обов’язкові для успішного виконання завдань, що постають перед фінансовим аналізом. Оскільки фінансовий аналіз використовує значну частину інформації, що формується в системі бухгалтерського обліку, першою такою умовою є розуміння притаманних обліковій інформації обмежень, а також знання облікових правил, що застосовувалися при формуванні інформації. Дана вимога стає все більш важливою в умовах багатоваріантності, ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог МСФО. Без цього використання кількісних методів фінансового аналізу втрачає економічний смисл і набуває формального характеру.

Відзначимо, що невдачі з використанням фінансових коефіцієнтів для цілей прийняття економічних рішень пояснюються значною мірою саме тим, що аналітики-початківці залучають для аналізу непорівнянні з погляду методології бухгалтерського обліку дані і потім на їх основі роблять неадекватні висновки.

Друга умова, що випливає з першої, — володіння методами фінансового аналізу. При цьому якісні судження при вирішенні фінансових питань важливі не менше, ніж кількісні результати. До таких якісних суджень варто віднести, в першу чергу, загальну оцінку ситуації і проблем, що будуть визначати як використання тих або інших конкретних методів фінансового аналізу, так і інтерпретацію його результатів, ступінь необхідної точності яких також залежить від конкретної ситуації і цілей аналізу. Для якісних суджень необхідна оцінка надійності наявної інформації, а також ступеня невизначеності і ризику.

Третя умова — це наявність програми дій, пов’язаних з визначенням конкретних цілей виконання аналітичних робіт. Наприклад, підсумковий аналіз коефіцієнтів ліквідності за даними звітності, проведений з метою складання пояснювальної записки, буде відрізняться від поглибленого аналізу платоспроможності, що має за мету прогнозування майбутніх грошових потоків.

Четверта умова визначається розумінням обмежень, властивих застосовуваним аналітичним інструментам та їх впливу на достовірність результатів фінансового аналізу. Так, ключовим моментом для процесу прийняття рішень про доцільність нових інвестицій є визначення вартості капіталу.

Теорія і практика фінансового аналізу має у своєму розпорядженні різноманітний набір способів розрахунку даного критерію оцінки інвестицій, що відрізняються як за методичними підходами до визначення вартості окремих складових капіталу, так і за інформаційною базою. Професіоналізм аналітика полягає в тому, щоб, володіючи різними методами визначення вартості капіталу, розуміючи проблеми використання того або іншого методичного підходу, обґрунтувати вибір прийнятного способу з урахуванням цілей аналізу і наявної інформації.

Затратність процесу фінансового аналізу і вимога порівняння витрат і результатів визначають п’яту умову, що стосується мінімізації трудозатрат на виконання аналітичних робіт при досягненні задовільної точності результатів розрахунків.

Шостою обов’язковою умовою ефективного фінансового аналізу є зацікавленість керівництва підприємства у його результатах. Якість фінансового аналізу залежить від компетентності особи, що приймає управлінське рішення у сфері фінансової політики. Одним із завдань реформи підприємства є перехід до управління фінансами на підставі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства.

У сучасних умовах перед керівництвом підприємства постає завдання не тільки оволодіння саме методами фінансового аналізу (для виконання професійного аналізу необхідні відповідним чином підготовлені кадри), скільки використання результатів аналізу.

На рівні керівництва підприємства повинні бути насамперед визначені питання: про суб'єктів аналізу; відповідальність осіб, що формують інформацію, використовувану в аналізі" за її якість і своєчасне подання; підпорядкованість аналітичної групи (підрозділу) та її місце в організаційній системі управління; періодичність аналізу; вибір основних аналітичних показників для здійснення їх поточного моніторингу; зручні для роботи форми подання результатів аналізу; ступінь глибини і подробиці аналітичних записок.

За відсутності визначеності щодо даних принципових питань аналітична робота на підприємстві набуває формального характеру, а сам фінансовий аналіз втрачає відведену йому основну функцію забезпечення процесу управління достовірною інформацією.

Незважаючи на значну невизначеність у роботі підприємств, останнім часом посилюється значення прогнозного аналізу, що дозволяє складати обґрунтовані бізнес-плани.

Прагнучи вирішити конкретні питання й одержати кваліфіковану оцінку фінансового стану, керівники підприємств усе частіше вдаються до фінансового аналізу. При цьому вони, як правило, вже не задовольняються констатацією величини показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність платіжних коштів, нормальні співвідношення власного і позикового капіталу, швидкість обороту капіталу і причини її змін, тили фінансування тих або інших видів діяльності.

З метою формування організаційної структури підприємств та інших комерційних організацій зростає необхідність навчання керівників і спеціалістів підприємств прийомів фінансового аналізу, використання інформації обліку І звітності для цілей прийняття управлінських рішень, складання бізнес-планів.

У ринкових умовах господарювання змінюється роль фінансових служб, до функцій яких усе частіше входить складання звітності і фінансовий аналіз виключно з метою управління підприємством. Задовольнити нові запити адміністрації може тільки фінансовий менеджер, здатний розібратися в економіці підприємства, виявити її «хворі місця» на підставі фінансово-облікових даних, ясно і чітко визначити заходи впорядкувального втручання. Але для цього необхідно опанувати методами і прийомами фінансового аналізу.

Для цілей управління діяльністю і, зокрема, фінансовою, тільки облікової інформації недостатньо. Значення несуттєвих даних балансу або звіту про прибутки І збитки, хоча вони й становлять певний інтерес, дуже невелике, якщо розглядати їх окремо одне від одного. Так, цифри, що характеризують обсяг реалізації, чистий прибуток, стають наочнішими порівняно з розміром витраченого капіталу, а величина витрат, безумовно, важлива сама по собі, — у зіставленні з отриманим прибутком або обсягам продажів.

Отже, для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства необхідно проводити певні ціннісні співвідношення основних чинників — фінансових показників або коефіцієнтів. Розрахунок та інтерпретація їх значень — невід'ємна частина фінансового аналізу.

Існують певні методики побудови та інтерпретації таких ціннісних співвідношень. Так, за даними балансу можна одержати показники, що характеризують розподіл капіталу між різними видами активів, склад і структуру капіталу, співвідношення майна підприємства та його зобов’язань тощо, а за даними звіту про прибутки і збитки — показники, що характеризують співвідношення витрат і доходу. При поєднанні інформації цих звітних форм одержують нові, дуже важливі показники, що найбільш повно відображають фінансовий стан підприємства. Наприклад, по відношенню окремих статей активу і виручки можна судити про найважливіші характеристики швидкості їх обороту; зіставлення прибутку і вкладеного капіталу дозволяє оцінити ефективність вкладання коштів.

Використання при розрахунку фінансових показників даних внутрішнього обліку дає можливість підвищити «якість» оцінки і скласти об'єктивний висновок про фінансовий стан підприємства. При цьому розрахунком показників процедура фінансового аналізу не вичерпується. Це лише його початкова стадія.

Таким обов’язковим етапом є порівняння результатів із значеннями, отриманими в більш ранні періоди. Динаміка показників установлює їх більш-менш нормальні значення стосовно умов діяльності даного підприємства. Ці значення повинні бути добре відомі фінансовим менеджерам, до обов’язків яких входить управління фінансами.

Якщо ті або інші показники діяльності підприємства істотно відрізняються від їхніх нормальних значень, то виявляють причини цих відхилень. Зокрема, витрати на виробництво і реалізацію продукції мають бути у певному співвідношенні з обсягом продажів, щоб при швидкості обороту коштів, що склалася в даній галузі і на даному підприємстві, можна було забезпечити необхідну норму доходності на вкладений капітал.

Під контролем господарських керівників повинно бути і співвідношення матеріальних затрат і собівартості випущеної продукції. Знаючи це співвідношення, з очікуваного випуску готової продукції можна визначити ймовірну суму витрати матеріалів. Потім, зіставивши отриману величину з початковими запасами та їх очікуваним надходженням за період, розраховують контрольну цифру нового залишку матеріалів. При цьому будь-яке відхилення балансової величини від отриманої контрольної цифри має пояснюватися. Так, зменшення залишків у балансі відносно контрольної цифри може бути пов’язане, зокрема, з необґрунтованим списанням матеріальних цінностей на собівартість продукції.

Узагальнюючим показником діяльності будь-якого підприємства є співвідношення прибутку і вкладеного капіталу (у практиці фінансового аналізу даний показник одержав назву рентабельності вкладення капіталу, або рентабельності капіталу). Якщо рентабельність вкладення капіталу в аналізованому періоді виявилася нижче її нормального для даного підприємства значення, то в числі основних причин цього можуть бути недостатній прибуток при обсязі реалізації, що склався, уповільнення швидкості обороту коштів та ін., що, у свою чергу, викликає необхідність перегляду цінової політики тощо.

При тривалому обороті товарно-матеріальних цінностей потрібно оцінити доцільність політики формування запасів і відшукати можливість усунути їх надлишки. Це обумовлює необхідність виявлення тих видів матеріальних цінностей, що уповільнюють оборотність коштів, які поміщаються в запаси.

Таким чином, результати фінансового аналізу дозволяють виявити «вразливі» місця, що потребують особливої уваги. Часто достатньо визначити ці місця, щоб розробити заходи щодо ЇХ ліквідації.

Аналіз динаміки змін основних ціннісних співвідношень є основою фінансового планування. Зокрема, показники тривалості погашення дебіторської і кредиторської заборгованості використовують, з одного боку, для розрахунку сум очікуваних надходжень і майбутніх платежів, а з іншого боку — для визначення їх нових значень по закінченні прогнозного періоду.

Оцінка динаміки структури доходу і витрат дозволяє прогнозувати величину прибутку виходячи з очікуваного обсягу реалізації.

Усе вищенаведене свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом управління.