Організація управління технологічними процесами на ТЕС

Забезпечення надійного й ефективного функціонування всіх засобів контролю та управління й того обладнання, яке вони обслуговують, залежить від багатьох факторів, і одним із них є організація управління на ТЕС. Під організацією управління на ТЕС розуміється така структура зв’язків між об'єктами управління, оператором і засобами контролю та управління, яка забезпечує ведення технологічного процесу із заданими технологічними показниками.

В основі такої структури лежать, з однієї сторони, психологічні дані людини (оператора), а з другої, — технічні й економічні фактори, що характеризують об'єкт та систему управління. До перших відносяться: технічна кваліфікація і досвід оператора, його натренованість, швидкість реакції на отриману інформацію про стан об'єкту та хід процесу, стомлюваність. До других відносяться тип ТЕС (блочний або з поперечними зв’язками), складність обладнання й технологічних схем, рівень автоматизації об'єкту і т.д.

Для ТЕС блочного типу характерне управління всім обладнанням, що входить в блок, оператором з блочного щита управління (БЩУ).

Значний вплив на організацію управління має сам об'єкт: його конструктивна складність, технологічна схема, а також статичні й динамічні характеристики. Енергетичне обладнання — котли, турбіни, генератори, насоси і т.д. — може бути віднесене до числа найбільш складних агрегатів. Це відноситься в цілому і до енергетичного блоку, який являє собою комплекс зазначеного обладнання, пов’язаного єдиним технологічним процесом.

Самі блоки також можуть бути поділені за ступенем складності. Наприклад, блок з барабанним котлом, який працює на газі або мазуті, простіший блока з багатотопковим або багатокорпусним прямоточним котлом, в якому спалюється тверде паливо.

На організацію управління енергообладнанням великий вплив має рівень автоматизації ТЕС.

Виходячи із сучасних вимог, система управління автоматично готує персоналу вичерпні інформаційні дані, здатна здійснювати пошук оптимальних рішень при пусках і нормальній експлуатації блока, забезпечити захист обладнання від пошкоджень і попередження аварій. Цей рівень потребує широкого впровадження обчислювальних засобів.

Організація управління ТЕС тісно пов’язана з прийнятою системою управління енергообладнанням блоків, яка являє собою комплекс технічних засобів управління, збору, обробки і представлення інформації, пов’язаних з об'єктом і між собою таким чином, що з їх допомогою персонал може управляти обладнанням на всіх режимах його роботи.

На сучасних ТЕС система управління є автоматизованою і має, як правило, два рівня: перший — це автоматизована система управління технологічними процесами (АСУ ТП), яка забезпечує управління окремими агрегатами, групами агрегатів або енергетичним блоком. Другий рівень являє собою автоматизовану систему управління тепловою електростанцією в цілому (АСУ ТЕС), що дозволяє персоналу найбільш ефективно і оперативно управляти не тільки електростанцією, але й господарською діяльністю ТЕС.

Вона включає в себе такі підсистеми: інформаційну; сигналізації; дистанційного й автоматичного управління; автоматичного регулювання; технологічного захисту та блокування.

Інформаційна підсистема забезпечує безперервний збір, обробку і представлення інформації про роботу й стан обладнання і хід технологічного процесу, отримання інформації допоміжного характеру, необхідної для вивчення обстановки, а також для складання технічної звітності та розрахунку техніко-економічних показників роботи ТЕС.

Підсистема сигналізації містить в собі пристрої, які являють собою оперативну інформацію про порушення в режимі технологічного процесу або роботу агрегатів за допомогою світлового і звукового сигналів. Сигналізація має такі основні функції: привернути увагу персоналу до порушення режимів роботи об'єкту або до аварійної ситуації; забезпечити розуміння виникаючої причини і сприяти усуненню помилкових дій, прийняттю правильного рішення для дій у створених умовах.

На ТЕС застосовується сигналізація двох призначень: технологічна та аварійна.

Технологічна сигналізація служить для попередження персоналу про відхилення робочих параметрів від встановлених меж і порушення режиму технологічного процесу; сюди ж відноситься сигналізація спрацьовування захистів.

Аварійна сигналізація дає персоналу уявлення про положення механізмів (працює, не працює, аварійна зупинка, включення резерву і т.д.).

Підсистеми дистанційного і автоматичного управління виконують дискретний вплив на електрифіковані приводи механізмів і запірно-регулюючої арматури, розташовані в різних місцях енергетичного блока, дистанційно з поста управління або автоматично за заданими логічними програмами. На сучасних ТЕС дистанційне управління досягло високого ступеня централізації: близько 80% приводів засувок і 90% допоміжного обладнання управляються з блочних або групових щитів. Дистанційне управління може бути індивідуальним або груповим. Групове управління передбачає подачу команди або одночасно на ряд приводів (наприклад декілька засувок на паралельних пароводяних трактах котла), або на один привід групи функціонально зв’язаних механізмів з подальшим розвитком команди по визначеній програмі.

Подальшим розвитком групового управління є ієрархічні системи управління функціональними групами.

Підсистема автоматичного регулювання — одна із найважливіших частин системи управління, оскільки вона створює основу для автоматизації виробничих процесів і є вищим її ступенем. Автоматичне регулювання підвищує економічність установки, збільшує надійність її роботи, підвищує продуктивність праці персоналу. У схемах автоматичного регулювання енергетичних об'єктів можуть бути виділені чотири основні групи регуляторів.

Перша група включає в себе особливо відповідальні регулятори, які забезпечують надійність роботи агрегатів. Функції таких регуляторів не можуть бути замінені ручним впливом оператора, а вихід їх із ладу спричиняє, як правило, зупинку агрегату (наприклад регулятор швидкості турбіни).

До другої групи відносяться режимні регулятори, які забезпечують ведення процесу (наприклад регулятори горіння, температури пари). Відключення їх зазвичай не викликає зупинку агрегату, бо регулювання, хоча і менш економічне, може вестись вручну.

До третьої групи відносяться пускові регулятори, які забезпечують підтримку необхідних параметрів у процесі пуску агрегату. Ці регулятори не приймають участь в роботі при нормальних режимах.

Нарешті, четверту групу складають місцеві регулятори, які забезпечують регулювання допоміжних процесів, наприклад рівня води в деаераторах, підігрівачів і т.д.

Загальною задачею автоматичного регулювання є підтримка оптимальних умов протікання будь-якого технологічного процесу без втручання людини. На теплових електростанціях до таких умов відносяться відповідність між електричним навантаженням турбогенератора і продуктивністю парогенератора (в блочних установках), підтримка тиску і температури пари в заданих межах; економічне спалювання палива; відповідність продуктивності живильної установки навантаженню парогенераторів, також підтримка стабільних значень параметрів ряду допоміжних процесів.

Підсистема технологічних захистів і блокувань широко застосовується для збереження обладнання від пошкоджень і попередження аварій. На електротехнічному обладнанні (електродвигунах, генераторах, трансформаторах) застосовується захист від перевантаження, перенапруження, струмовий, грозовий та інші види захисту. Захисти тепломеханічного обладнання почали розвиватись в зв’язку з масовим вводом в експлуатацію крупних енергетичних блоків. Кількість захистів і складність їх побудови багато в чому залежать від конструктивних особливостей і надійності основного обладнання.

Для правильної експлуатації обладнання ТЕС велике значення має своєчасне і точне визначення першопричини спрацювання захистів. Для цього застосовуються світлова і звукова сигналізація і системи визначення першопричини спрацьовування захистів.

Структура організації управління на ТЕС блочного типу представлена на мал. 4.16. Вона включає:

• * центральний щит управління ТЕС (ЦЩУ), що є місцем перебування чергового інженера станції (ЧІС);
• * блочні щити управління (БЩУ) — місцеперебування операторів блоків (Оп), зв’язаних з черговим інженером станції;
• * місцеві щити управління (МЩУ) для загальностанційних пристроїв, паливоподачі й хімводоочистки, які мають постійний обслуговуючий персонал, та мазутонасосної, компресорної й електролізерної, що обслуговуються обхідниками (Об).

Центральний щит управління служить для управління елементами зв’язку з енергосистемою і з нього здійснюються:

• * контроль лінійних і шинних роз'єднувачів всіх розподільних пристроїв високих напруг і автотрансформаторів зв’язку між розподільними пристроями (РП) високих напруг та управління ними;
• * ручна синхронізація на шинних апаратах і вимикачах автотрансформаторів зв’язку між РП високих напруг;
• * управління резервними джерелами живлення власних потреб 6 кВ і електродвигунами резервних збудників і контроль над ними;
• * управління центральною береговою насосною станцією.

На ЦЩУ зосереджується невеликий об'єм інформації про роботу блоків, сигналізація про несправність обладнання комунальних пристроїв, які не мають постійного персоналу, сигналізація про стан всіх елементів, які управляються з ЦЩУ, а також сигналізація про положення комутаційних апаратів.

Для електростанцій великої потужності (2400 МВт і більше) такого об'єму інформації про роботу блоків, яка поступає на ЦЩУ, де знаходиться ЧІС, виявляється вже недостатньо. Потрібна більш значна інформація про роботу блоків, стан обладнання, а також знання ряду техніко-економічних показників, необхідних для виявлення ефективності роботи ТЕС. З цією метою на ЦЩУ повинен бути обладнаний загальний інформаційно-обчислювальний пункт для збору і обробки даних, необхідних для аналізу роботи ТЕС і передачі їх у вище енергооб'єднання. Інформація на такий пункт може надходити як від блочних інформаційно-обчислювальних пристроїв, так і безпосередньо від штатних вимірювальних комплексів блока.

БЩУ служить для дистанційного контролю і управління блоком. З цього щита ведуться управління установкою в нормальному режимі та в аварійних ситуаціях, пуск і планова зупинка блока або окремих його агрегатів.

З метою отримання оптимальних рішень частина засобів контролю та управління, які відносяться до окремих агрегатів, розташовується на місцевих щитах управління (МЩУ) — біля агрегатів. Такі щити управління встановлювали, наприклад, для пальників парогенератора, регенеративної системи і зв’язували з БЩУ сигналізацією. Місцеві щити управління загальностанційними установками служать для пуску і зупинки агрегатів, оперативного переключення запірної електрифікованої арматури, а також для контролю за роботою обладнання і сигналізації про порушення в його роботі.

В організації управління на ТЕС, що передбачає чітку взаємодію оперативного персоналу всіх рангів, широко використовуються сучасні засоби зв’язку й сигналізації. Для передачі команд ЧІС і операторів БЩУ оперативному персоналу служать такі види оперативного зв’язку: двосторонній зв’язок ЧІС з підпорядкованим оперативним персоналом; двосторонній зв’язок операторів БЩУ з підпорядкованим персоналом (обхідниками обладнання); загальностанційний й блочний командно-пошуковий зв’язок.

Оперативний двосторонній зв’язок може бути комбінований — телефонний і гучномовний. Ці види оперативного зв’язку можуть доповнюватись промисловими багатоканальними телевізійними установками. Черговий інженер станції, крім того, має можливість ведення циркулярного зв’язку і підключення магнітофону.