Соціальний економічний і політичний розвиток Італії на I стадії формування господарського механізму античності

У соціально економічних відносинах Італія VI III вв. до н.е. представляла досить строкату картину. Самими розвиненими з її областей були Етрурія і Кампанія, де процвітали сільське господарство, ремесла і торгівля. Класичне рабство як початок всієї класичної стадії рабовласницької формації склалося в Римі на початку II в. до Класичне рабство в Древньому Римі пройшло дві основні стадії.

Південна Італія з багатими грецькими містами колоніями по рівню свого розвитку займала друге місце. Лацій з містом Римом, заселений скотарями і землеробами, дуже зручно розташований на перетині важливих сухопутних і річкових шляхів, в VI V вв. до н.е. відставав від своїх високорозвинений сусідів етруссків і грецьких колоній. Нарешті, в гірських областях Середньої Італії жили племена, що знаходилися на стадії розкладу первісних відносин.

Провідною галуззю господарства більшості населення Апеннінського півострова було землеробство. Родючі грунти в м’який клімат забезпечували високі урожаї в Етрурія, Кампанії, і Апулін. Щільні грунти обробляли за допомогою важких плугів з масивним залізним лемешем (в Етрурії і Аппулії), а рихлі грунти легкими плугами з невеликим лемешем. Нарівні з плугом широко застосовували мотики для розпушення грунту в ручну.

У найбільш розвинених областях Італії культивували пшеницю, ячмінь, просо, боби, нут; в менш гористих — полбу, ячмінь, боби, ріпу.

Сільськогосподарська Італія відставала в формуванні нового господарського типу від Великої Греції. Аж до III в. до н.е. в Італії, включаючи і етруські міські центри, пануючим типом господарства був селянський наділ, де трудився сам власник, суворий і благочестивий римлянин, і вся його численна сім'я.

До VIII в. до н.е. у всій Італії неподільно панував родовий лад з суспільною власністю на землю. Виникнення етруських і грецьких міст, де склалося ранньо класове суспільство і держава, привело до розкладання громадської і появі зачатків приватної власності на землю.

У VI V вв. до н.е. етруські містах створюються різні ремесла, активізуються торгові операції. Цьому сприяло в чималій мірі наявність корисних копалин, зокрема залізняку, міді, глини, будівельного каменя, корабельного лісу.

У VI IV вв. до н.е., незважаючи на впровадження у виробництво заліза, повсюдно використовувалася бронза. Оборонне озброєння шоломи, панцирі, наколінники і т.д. виготовлялося переважно з бронзи, в широкому вживанні були бронзові судини, дзеркала, і різноманітні прикраси.

Самим масовим з ремесел в Італії було керамічне: різноманітний посуд, тара, водопровідні труби, черепиця, будівельні і архітектурні деталі, сирцова цегла, похоронні урни, світильники.

Менше значення мало текстильне ремесло, зв’язки, що довго зберігали з домашнім господарством, однак в IV III вв. до н.е. шерстяні тканини вироблялися вже в особливих майстернях міста Тарента, а льняне полотно і парусне полотно в місті Тарквінії. Великим ремісничим центром в Лациї був Рим.

Соціальна структура Рима в VI IV вв. до н.е. відрізнялося великою складністю і строкатістю. У римському суспільстві існували три основних типи суспільних структур: родові установи, висхідні до первісності, новий по-громадському селянський сектор і ранньо рабовласницькі відносини. У процесі подальшого розвитку родові установи поступово відмирали, по-громадському селянський сектор зміцнювався, а ранньо рабовласницькі відносини мали тенденції до перетворення в класичне рабство.

Насправді у VI IV вв. до н.е. носіями цих структурних типів виступали класово станові групи патриціїв, клієнтів, плебеїв і рабів. Кожна з цих груп займала особливе місце у виробництві і в суспільстві, володіючи своїм набором прав і обов’язків.