Флористичне та ценотичне різноманіття основних груп боліт України

В Україні виділяють декілька груп боліт:

• 1) високотравні обводнені болота;
• 2) евтрофні осокові та осоково-гіпнові болота;
• 3) мезотрофні болота;
• 4) оліготрофні болота.

Високотравні обводнені болота характерні насамперед для Лісостепу і Степу, вони дуже поширені в пониззях заплав степових річок (в плавнях). Як правило, вони не мають шару торфу. Основними домінантами цих боліт є очерет, рогози широколистий та вузьколистий, осоки берегова та гостровидна.

До флористичного ядра цих угруповань належать як види прибережно-водного різнотрав'я (сусак зонтичний, частуха подорожникова, гірчак земноводний), так і водні види численних невеликих внутрішніх водойм. Серед них є рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України (Червона книга України, 1996), такі як сальвінія плаваюча, плавун щитолистий. Вони дифузно трапляються в складі болотних угруповань, примножуючи їх видове, а інколи і ценотичне різноманіття.

Рідкісними рослинними угрупованнями цієї групи є формація лепешняку тростинового, поширена в степовій зоні Україні, та комишу приморського — в пониззях річок півдня степової зони. Специфічними для степової зони є угруповання куги тригранної та рогозу Лаксманна.

Загалом, слід відмітити, що з півночі на південь зменшується ландшафтна відокремленість, ізольованість болотних ценозів. У степовій зоні вони входять до своєрідного комплексу плавневого ландшафту в пониззях річок.

Друга група боліт — евтрофні осокові та осоково-гіпнові є однією з найбільш поширених в Україні. Вони поширені в основному в Поліссі та Лісостепу. Домінантами цих боліт звичайно виступають осоки омська, зближена, гостра, рідше, в основному на покриві гіпнових мохів — здута, пухирчаста. Рідкісними ценозами, занесеними до Зеленої книги України є центральноєвропейськ та середземноморсько-центральноєвропейські угруповання Малого Полісся та Волинського лесового плато — формації схенусово-гіпнова та очеретяно-схенусово-гіпнова, осоки Девелла, а також волотистоосоково-гіпнова та меч-трави, монтанно-океанічного виду.

Лівобережна частина Лісостепу дуже специфічна щодо біорізноманіття боліт. Характерною особливістю регіону є наявність сольових куполів, які зумовлюють засоленість грунтового покриву. Тому серед боліт чимало галофітних відмін із переважанням осок дворядної, світлої, куги Табернемонтана, бульбокомишу морського. Тут виявлена флористична група гідрофільних галофітних видів — це бульбокомиш морський, зозулинець болотний, тризубець морський, подорожник солончаковий тощо.

Із поступовим накопиченням шару торфу переважно в умовах клімату лісової зони збіднюється мінеральне живлення боліт, зростає кислотність торфу. На болотах формується шар сфагнових мохів. Болота вступають у мезотрофну, а далі — в оліготрофну стадію.

В Україні проходить південна границя поширення сфагнових боліт — мезотрофних та оліготрофних, вони займають менше 10% площі боліт України (Брадіс, Бачуріна, 1969). Тому сфагнові болота є у нас рідкісною групою боліт. Мезотрофні болота за своєю суттю є екотоном — перехідною групою між евтрофними болотами, які переважають на території України, та оліготрофними (верховими) болотами, які складають всього 1−2% її боліт. Мезотрофні болота ніколи не формуються в річкових заплавах в умовах заливання повеневими водами. Поширені вони в улоговинах, різних за площею та походженням, та на вододільних рівнинах.

Серед мезотрофних боліт Полісся значний розвиток мають лісові з сосною, березою та сфагновим покривом, а в Лісостепу, де їх значно менше, безлісні, осоково-сфагнові. Переважає на безлісних болотах Полісся та Лісостепу, як правило, осока пухнастоплода, (яка повсюдно має народну назву «кругляк» — лише в цієї осоки стебло округле), рідше — осока здута. На цих болотах чимало рідкісних видів — осоки багнова, тонкокореневищна, верби чорнична та лапландська, росички проміжна та англійська. Мезотрофні болота, особливо осоково-сфагнові, дуже мальовничі.

Найбільший науковий інтерес на Україні мають оліготрофні болота, особливо високої стадії розвитку — із сфагнами бурим та червоним, властиві регіонам тундри та тайги. На їх поверхні зростає не більше 10 видів квіткових рослин, але серед них — майже всі рідкісні, специфічні. Північні види та їх угруповання наявні тут в локалітетах на південь від межі суцільного поширення — це журавлина дрібноплода, хамедафна чашкова, осока малоквіткова — всі вони занесені до «Червоної книги України», рідкісними є андромеда багатолиста, росичка круглолиста, ринхоспора біла.

Домінантами цих боліт, як правило, виступають пухівка піхвова та декілька видів сфагнових мохів. В Україні відсутні властиві тайговій зоні грядово-мочажинні болота, проте, є невеликі ділянки горбасто-мочажинних боліт (ур. Сира Погоня масиву Кремінне на Рівненщині, болото Ширковець в Горганах). В Українських Карпатах, клімат яких у високогір'ях близький до тайгового, наявні рідкісні види оліготрофних боліт, відсутні на рівнині України. Це болота з гірськососново-сфагновою формацією в субальпійському поясі та пригнічено-смереково-сфагновою формацією в лісовому поясі Карпат.

До Зеленої книги занесений і ряд формацій оліготрофних боліт, що трапляються на рівнині України — фускум-сфагнова пригніченососнова, сосново-хамедафново-сфагнова, шейхцерієво-сфагнова, та, звичайно, унікальні для України рослинні комплекси горбасто-мочажинних боліт.

Нині 50−60% боліт України осушено. Оскільки Україна в цілому, як вказувалось, є малозаболоченим регіоном, до того ж багато боліт знищено або сильно трансформовано внаслідок меліорації, нині доцільно зберегти в природному стані всі вцілілі болота і збільшити кількість боліт, взятих під охорону.

До останнього часу на природно-заповідних територіях охоронялось близько 130 тис. га боліт — це 12−14% площі боліт України до осушення. Із організацією у 1999 р. Деснянсько-Старогутського національного природного парку на Сумщині та Рівненського заповідника на Рівненщині, а також у попередні роки ряду регіональних ландшафтних парків площа боліт, взятих під охорону, значно зросла.

Дуже важливою буде роль природних та квазіприродних боліт, де можливе відновлення природного рослинного покриву, у побудові екологічної мережі України. В рамках її побудови необхідною буде ренатуралізація частини осушених боліт. Важливим напрямком нині є виділення водно-болотних угідь України для охорони, серед яких буде чимало боліт, територій з водною рослинністю, заболочених лук та лісів. Тривалий час болота в Україні інтенсивно осушувались, настав час їх збереження та охорони.