Рух Палестинського звільнення під проводом Арафата

Залишившись у Каїрі, Арафат продовжував бойові заняття з Мусульманськими Братами. Користуючись підтримкою фундаменталістів, він отримував все більший авторитет у студентській організації. Активність палестинців не подобалася єгипетському президентові Насеру. Закінчивши університет, Арафата виїхав працювати в більш сприятливий Кувейт. Там в 1956 р. він став на чолі створеної ним терористичної організації Ель-Фатх («Відкриваючі ворота слави»). Ціль звільнення Палестини шляхом збройної боротьби.

Перші акції Фатха були спрямовані проти водних об'єктів Ізраїлю (який має лише одне стабільне джерело прісної води озеро Кінерет). Першим успіхом стало мінування кінеретського акведука бомба, що розірвалася, убила сімох ізраїльтян. До 1966 р. атаки перемкнулися на кібуци (єврейські сільськогосподарські поселення). В 1967 р. Сирія, Йорданія і Єгипет знову напали на Ізраїль (Шестиденна війна). У результаті перемоги в цій війні Ізраїль захопив Голанські висоти, Західний берег, Газу й Сінай. На цих територіях на той час перебувало біля мільйона арабів. Арафат намагався влаштуватися з близько 500 прихильниками на Західному березі, але був змушений зникнути в Йорданії, звідки продовжував терористичні вилазки.

Більшість терактів, організованих Арафатом, були спрямовані проти мирного населення цієї тактики він дотримувався протягом всієї своєї діяльності.

18 березня 1968 р. біля Ейлата на міні, встановленої Фатхом, підірвався автобус із дітьми. Дві дитини убиті, 27 поранені. У відповідь ізраїльтяни атакували базу Фатха на території Йорданії. За підтримкою армії Йорданії атака була відбита. Подія була представлена як більша перемога, і фотографії героя Арафата прикрасили газети світу. Фатх придбав авторитет у нього вливалися нові сили. Терор проти мирного населення посилювався в Єрусалимі вибухали начинені вибухівкою автомобілі, забираючи десятки життів і породжуючи настільки необхідний Арафату шум у пресі.

До кінця шістдесятих Фатх став самим потужним палестинським угрупованням. ОЗП на той час уже існувала (утворена в 1964 р.). Її метою також проголошене знищення Держави Ізраїль. В 1968 р. Арафат очолив ОЗП, не залишаючи й Фатх, що влився в ОЗП. Під його керівництвом ОЗП провела близько 2000 атак проти ізраїльтян. До початку 1970;х ОЗП стала господарювати на території Йорданії, перетворивши її в плацдарм для терактів. На територію хашимітського королівства регулярно прибували пасажирські літаки європейських авіакомпаній (найбільш драматичний епізод закінчився вибухом викраденого літака й загибеллю пасажирів). Королеві Хусейну це, природно, не подобалося, але ОЗП було готове скинути короля, опираючись на підтримку сусідніх арабських країн, готових прибрати Йорданію до рук за допомогою Арафата. В «чорному вересні» 1970 р. Хусейн роздавив загони бойовиків Арафата танковим ударом і вигнав ОЗП з території Йорданії у боях було знищено 5000 бойовиків. На згадку про цю подію знову організована терористична група, що ввійшла до складу Фатха назвала себе «Чорний Вересень» .

Через два роки ім'я це стало відомо усьому світу. В 1972 р. на Олімпійських іграх у Мюнхені група «Чорний Вересень» розстріляла 11 ізраїльських спортсменів, захоплених як заручників.

Вигнана з Йорданії ОЗП влаштувалася в Південному Лівані. 11 квітня 1974 р. під час атаки на місто Киріят Шмона на півночі Ізраїлю від рук терористів загинули 18 ізраїльтян з них 8 дітей. У травні того ж року в північному містечку Маалот терористи ОЗП захопили школу, у якій перебували біля ста дітей. 16 дітей були вбиті, ще 68 одержали поранення.

Не буде зайвим помітити, що за два роки до цього Арафат вперше з’явився перед Генеральною асамблеєю ООН як представник палестинського народу.