Василь Шуйський

Міністерство образования.

Російської Федерации.

Санкт-Петербурзький государственный.

инжененрно-экономический університет інститут туризму й готельного хозяйства.

Р Є Ф Є Р, А Т.

з дисципліни: історія Отечества.

«Василь Шуйский».

Выполнила студентка 1 курсу, групи 5022.

Смирнова Антонина.

Бояре-заговорщики на чолі з Василем Шуйським у ніч із 16 на 17 травня 1606 р. таємно випустили з московських в’язниць усіх кримінальників і роздали їм зброю. Удосвіта тривожно задзвонили московські дзвони. Народ обрушилася Красну площу, де в бойовому озброєнні вже чекали бояри. Вони послали натовп на розправу з поляками, расквартированными у місті. Шуйський з найближчими помічниками пішов у Кремль. У піднялася метушні стража окремо не змогла надати серйозного опору, і змовники проникли в царські покої. Самозванець намагався втекти, але його схоплений і зарубаний мечами. Коли з самозванцем розібралися, «народ» на Червоній площі викликнув царем Василя Шуйського. 1 червня 1606 р. Василь вінчався на царство, а 3 червня у 24-х Москву спішно перевезені з Углича і виставлені на загальне огляд в Архангельському соборі мощі царевича Дмитра. Він був канонізований як російський святої, щоб покласти край низці його «воскрешений».

Однак ці заходи внесли заспокоєння у суспільстві. Понад те, через 2 місяці Півдні прокотилася чутка, Дмитро зовсім не від загинув Москві. Хоча самого Дмитра хто б бачив, невдовзі вся Північна земля, Бєлгород, Єлець, Оскол проголосили Дмитра царем. Ратні люди, зібрані під Яльцем, відмовлялися підпорядковуватися Шуйскому. На південному заході навіть з’явився якийсь людина, заявивши, що він — воєвода Дмитра, посланий їм в організацію нового війська. Козака цього звали Іван Болотников.

Центром нового походу на Москву став Путивль. Саме звідти у червні 1606 р. загони Болотникова попрямували до Москві. Лави повсталих проти Шуйського ширилися, і повстання охоплювало дедалі більшу територію. За місяць повстання охопило майже всі міста Курско-Орловского краю. Воно починало набувати масштаби народної війни. У армії повстанців були козаки, селяни і дворянські отряды.

Зупинити просування повсталих до Москви вдалося порозмовляти з великими труднощами. Болотников відступив до Тулі і влаштувався там. Сам цар Василь Шуйський у главі величезної армії попрямував до Тулі, щоб покласти край повсталими. Взяти місто штурмом зірвалася. Тульський кремль, де облаштувалися повстанці, блокували. Щоб примусити повсталих у здачі, Шуйський велів перегородити греблею протекавшую у місті річку Упу, яка, розливши, його затопила. Нарешті, витративши все які були у місті запаси продовольства, обложені погодилися здатися. Коли урядові війська взяли місто, Болотников й керівники руху були схоплені. Самого «царського воєводу» заслали в Каргополь, осліпили і утопили.

Щойно ще відгриміти останні залпи цієї кампанії, як хтось, особистість якого досі залишається невстановленої, влітку 1607 р. в місті Стародубе оголосив себе новим Дмитром, вдруге спасшимся від рук найманих убивць. У історії ця людина одержала ім'я Лжедмитрія II. Навколо нього не було уповільнило зібратися нове різношерсте воїнство шукачів пригод. Тут було польсько-литовські загони, які прийшли у Росію ще з першим самозванцем, швидкі селяни і холопи, стрільці на чолі з отаманом Іваном Заруцким.

Навесні 1608 р. Північна земля знову присягнула новому самозванцю. Зміцнившись і відчувши силу, знову «воскреслий» Дмитро послав свою армію на Москву. Спішно зібрана опиратися новому самозванцю московська рать на чолі з братом царя Дмитром Івановичем Шуйським на голову розбита у бою під Болховом. На початку червня цього року Лжедмитрий II вже стояв під стінами столиці. Проте Москву він захопити не зміг і закріпився відносини із своїми загонами в підмосковному селі Тушине, чому і одержав її історія прізвисько «Тушинский вор».

Усі спроби Василя Шуйського розгромити Тушинский табір успіху мали. Навпаки, на кілька днів Тушино перетворилася на подобу другий столиці тієї держави. Тут було: свій цар — Лжедмитрий II, своя «Боярська дума», свій патріарх, своя армія. Переконавшись про неможливість подолати противника, московський цар звернувся по допомогу до шведського короля. Той охоче погодився представити для розпорядження Василя Шуйського 5-тысячный експедиційний корпус за поступку Швеції Росією міста Корела з уездом.

Шведи прибутку на Новгород навесні 1609 р. і із російських військ почали успішно звільняти землі, захоплені «тушинцами». Чисельність шведів втричі перевищувала передбачену за договором. Польський король — а Польща перебувала у стані війни з Швецією — вбачає у запрошенні шведів з Росією неприпустиме посилення свого ворога та сам з багатотисячною армією вторгся на російські пределы.

Польські війська ми змогли взяти Смоленськ і, осадивши його й залишивши далеко позаду, стрімко наближалися до Москви. 40-тисячне московське військо, очолюване все тим самим Дмитром Шуйським, братом царя, і посилене шведами, було вщент розбите у села Клушино між Вязьмою і Можайском.

Країною продовжували нишпорити і загони Лжедмитрія II. Усе це остаточно вирішило долю боярського царя Василя Шуйського. 17 липня 1610 р. він був усунутий, видано до польського короля як заручник і помер полоні. Країною стала правити Боярська дума, перебувала тоді з семи чоловік і тому отримавши у народі ємне назва «Семибоярщина», чи «Семибоярская дума».

Нові правителі Росії більше побоювалися обурення власного народу, ніж поразки від іноземного ворога. Тому вночі 21 вересня 1610 р. таємно впустили поляків до Кремля і погодилися вінчати російською престол польського королевича Владислава. Проте жадібний і недалекоглядний польський монарх Сигізмунд III відмовився підписати така угода, розсудивши, що його сина бути царем Росії — це забагато. Війна продолжалась…