Огляд нормативно-правового забезпечення обліку формування та розподілу прибутку в Україні

Облік формування та розподілу прибутку на українських підприємствах має досить таки широку нормативну базу. До основних нормативно-правових документів, що регламентують формування та розподіл прибутку відносяться:

• 1) Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV з останніми змінами 30.04.2009 р.
• 2) Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV з останніми змінами 30.04.2009 р.
• 3) Закон України «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 № 1576-XII зі змінами вiд 05.11.2008 р.
• 4) Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 р. № 334/94-ВР остання редакцiя вiд 17.03.2009 р.
• 5) Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР остання редакцiя вiд 17.03.2009.
• 6) Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 835-VI остання редакцiя вiд 04.06.2009 р.
• 7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, з останніми змінами 5.03.2008 р.
• 8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, з останніми змінами 23.05.2003 р.
• 9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, з останніми змінами від 11.12.2006 р.
• 10) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 38, з останніми змінами від 11.12.2006 р.
• 11) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибутк» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 р. № 353, з останніми змінами 11.12.2006 р.
• 12) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
• 13) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.
• 14) Статут підприємства та установчий договір.

Притримуючись порядку сили чинності нормативних документів, почнемо їх аналіз з Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ). Даний нормативний документ, в основному, регулює розподіл прибутку різних видів товариств. Так, стаття 123 ЦКУ регламетує розподіл прибутку та збитків повного товариства, і відповідно до неї прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено засновницьким договором або домовленістю учасників. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається. Пункт четрвертий статті 165 говорить, що прибуток виробничого кооперативу розподіляється між йогочленами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу. Стаття 1139 ЦКУ регламентує розподіл прибутку простого підприємства та визначає, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною [1].

Більше нормативної інформації по формуванню та розподілу прибутку містить Господарський кодекс України (далі - ГКУ). Пункт 2 стаття 3 ГКУ, що регулює господарську діяльність та господарські відносини визначає прибуток основною метою підприємництва.

Пункт 5 статті 87 ГКУ визначає порядок формування прибутку товариста і говорить, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Трохи інше трактування прибутку знаходиться в статті 142 ГКУ. Дана стаття визначає, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб'єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об'єкта оподаткування.

Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього ГКУ, де вказано, що державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; нші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Держава може впливати на вибір суб'єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції відповідно до закону.

Пункт 6 статті 191 ГКУ встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону [2].

Безоплатне вилучення прибутку (доходу) передбачає собою стаття 240 ГКУ, де вказано, що прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Відповідно до статті 253 прибуток (доход), незаконно одержаний суб'єктами підприємницької діяльності в результаті порушення статей 29, 30 і 32 ГКУ, стягується за рішенням суду до Державного бюджету України.

Стаття 14 Закону України «Про господарські товариства» регламентує створення резервного фонду У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Стаття 15 цього ж закону встановлює, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти до кредитних банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

В статті 37 вказується, що порядок, строки та напрямки розподілу прибутку регламентуються статутом підприємства. Статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Стаття 41, що регламентує правовий статус загальних зборів товариства як вищого органу акціонерного товариства визначає, що до їх компетенції належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків [3].

Первинний розподіл отриманого підприємством прибутку — між підприємством та державою — чітко регламентується Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». В першу чергу стаття 3 даного закону визначає прибуток об'єктом оподаткування який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього закону.

Порядок визначення об'єкту оподаткування також регламентується цим законом.

Статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. У підпунктах вищезгаданої статті визначено, які види доходів включаються до валових, а які ні.

Стаття 5 дає визначення валових витрат виробництва та обігу як суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У підпунктах вищезгаданої статті визначено, які види витрат включаються до валових, а які ні.

Стаття 8 під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Крім цього даний закон регулює оподаткування особливих видів операцій, оподаткування при мінусових значеннях, склади валових доходів та валових витрат залежно від обраної системи оподаткування та багато іншого [4].

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» визначаються розміри відрахувань у різноманітні фонди державними комерційними підприємствами. У статтях 59 та 60 цього закону знавстановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків.

Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Установити, що комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання сплачують до загального фонду місцевих бюджетів частину чистого прибутку (доходу) відповідно до порядків і нормативів, які встановлюються відповідними радами.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності. У 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств.

Державними підприємствами та господарськими товариствами енергетичної галузі, 100 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, чистий прибуток, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу) або дивіденди, зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на виконання інвестиційних проектів, рішення по яких приймаються Кабінетом Міністрів України.

Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток.

Установлено, що господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у власності господарських товариств, частка держави в яких складає не менше 50 відсотків (крім дочірніх компаній та підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», а також закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»), сплачують до 1 червня 2009 року безпосередньо до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних фондах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. Закрите акціонерне товариство «Укргаз-Енерго» сплачує до 1 червня 2009 року дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки, безпосередньо Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» у розмірі частки (акцій, паїв) Компанії у його статутному фонді.

Господарські товариства, у статутному фонді яких є корпоративні права держави (крім Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»), сплачують до 1 червня 2009 року до Державного бюджету України дивіденди, нараховані за результатами фінансово-господарської діяльності за 2008 рік пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

На суму несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному фонді якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходиться у статутному фонді господарського товариства, частка держави якого складає не менше 50 відсотків (у тому числі закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»), дивідендів на державну частку Фондом державного майна України нараховується пеня, яка сплачується до Державного бюджету України з розрахунку 200 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

У разі неприйняття господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, пастка держави яких складає не менше 50 відсотків (крім закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго»), рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 1 червня 2009 року, такі господарські товариства сплачують частину чистого прибутку до державного бюджету у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, до 1 червня 2009 року.

У разі неприйняття закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго» рішення про нарахування дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки до 1 червня 2009 року, це акціонерне товариство забезпечує перерахування Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» частини чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2006, 2007 та 2008 роки у розмірі частки (акцій, паїв) Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у його статутному фонді до 1 червня 2009 року.

На суму несвоєчасно внесених господарськими товариствами, у статутному фонді яких є корпоративні права держави, та господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах господарських товариств, частка держави яких складає не менше 50 відсотків (у тому числі закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго»), коштів нараховується пеня у порядку, визначеному частиною дев’ятою статті 59 цього Закону, яка сплачується до Державного бюджету України [6].

В першу чергу П© БО 3 надає визначення прибутку, яке звучить як прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

Крім того в П© БО 3 викладено стадії формування прибутку підприємства на основі Форми № 2 «Звіт про фінансові результати». Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли відповідні положення (стандарти) передбачають винятки з цього правила) [8].

П© БО 5 «Звіт про власний капітал» міститься інформація про розподіл прибутку за звітний період, а саме: дивіденди, відрахування до резервного фонду та поповнення статутного капіталу [9].

П© БО 15 «Дохід» изначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Зокрема статті 5 — 11 регламентують визнання та класифікацію доходів. Так, згідно статті 10 Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

• а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
• б) інші операційні доходи;
• в) фінансові доходи;
• г) інші доходи;
• д) надзвичайні доходи.

Оцінка доходів регламентується статтями 21 — 24 П© БО 15: дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів. Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом [10].

П© БО 16 «Витрати» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності та критерії визнання витрат. Основні положення вказаного П© БО детально будуть розглянуті в наступному розділу [11].

П© БО 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності [12].

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій узагальнюють інформацію про бухгалтерські рахунки, що використовуються для узагальнення інформації про формування та розподіл прибутку та використання цих рахунків у кореспонденції з іншими.

Виходячи з вище проаналізованих нормативно-правових документів, ми прийшли до висновку, що основним документом, що регламентує розподіл дивідендів на підприємстві є його статут, в якому повинен міститись розділ, де таке зазначено. Для прикладу використаємо статті 5.5 — 5.7 Статуту ВАТ «Свемон-Волинь».

«…Товариство розподіляє чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розрахунків з бюджетом, кредиторами, сплати відсотків за кредит та виплат по зобов’язаннях Товариства у відповідності з Установчим договором від 13.12.1995 року. Не менше, як 50% прибутку (відповідно до частки АТ «Свемон» у статутному фонді Товариства) направляється материнській компанії на розвиток виробництва, поновлення обігових коштів, на виплату дивідендів та інші цілі. 50% прибутку (або менше — пропорційно частці внеску фізичних осіб) направляється на розвиток виробництва, на поповнення обігових коштів, на виплату дивідендів, в резервний фонд та на інші цілі Товариства.

Для забезпечення виробничого ризику та виконання своїх зобов’язань, покриття непередбачених витрат та втрат, погашенні заборгованості Товариства у випадку його ліквідації, Товариство формує резервний (страховий) фонд у розмірі 25% від Статутного капіталу. Формування резервного фонду здійснюється шляхом щорічних відрахувань до нього в розмірі 5% чистого прибутку щорічно.

Використання коштів резервного фонду проводиться за Рішенням правління з відновленням його розміру в наступних періодах…" (додаток Е).

Підсумовуючи всю проаналізовану нормативно-правову базу, що регулює питання обліку та аналізу формування та розподілу прибутку, необхідно усвідомити, що на даний момент в Україні діє досить розмите і нечітке законодавство з даного питання, яке потребує хоча б стабілізації та доопрацювання певних напрямків.