Повітряно-крапельні інфекції. 
Чинники формування епідемічного процесу

Серед бактеріальних збудників інфекцій дихальних шляхів — стрептококи, стафілококи, корінобактерії, збудники коклюшу, мікобактерії, і навіть віруси: риновіруси (понад десять), аденовіруси (понад 34), параміксовіруси, коронавіруси і вируси гриппа, патогенні гриби, якою завжди переконливо приписується етиологічна роль виникненні поразок дихальних шляхів. Найпростіші представлені одним — двома збудниками (пневмоцистная пневмонія). З членистоногих може бути кліщів, викликають іноді пневмонії при паразитуванні у легенях. По приблизному підрахунку, інфекції дихальних шляхів становлять близько 350 нозологічних одиниць.

Лише деякі є зоонозами — орнітоз, пситтакоз і пояснюються деякі рідкісні захворювання, а інші - антропонози. Повітряно-крапельні інфекції - єдиний тип інфекційних захворювань, який притаманний людини й не притаманний тваринам, бо саме існування цих інфекцій пов’язані з промовою. Повітряно-крапельна передача заразного початку можлива й у тварин, оскільки вони видають різні звуки, а при захворюванні дихальних шляхів вони буває кашель і чхання, за яких повітря викидаються дрібні краплі аерозолю, які можуть містити патогенні мікроби. Тому повітряно-крапельні інфекції не є вже є рідкісними, випадковими епізодами, є постійними каналами, якими може здійснюватися хіба що гарантована передача збудника з зараженого організму в здоровий, а запальним процесам слизових оболонок дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем, вони тільки посилюють цю «гарантію».

Отже повітряно-крапельні інфекції (інфекції дихальних шляхів) — хвороби розмовляючих живих істот (людини) і навіть наявні зоонози, які належать до цьомутину, є корупційними тільки до людини: так, орнітоз для птахів — неповітряно-крапельна інфекція, оскільки зараження відбувається після годування і контакту птахів в гніздах. Найпоширеніша повітряно-крапельна інфекція людини — грип; у птахів протікає, як типова кишкова інфекція з розмноженням вірусу в епітелії кишечнику, розвитком сепсису і виділенням вірусу через клоаку.

З погляду механізму передачі інфекції, різницю між захворюваннями дуже великі. У тому числі можна назвати хвороби, збудники яких стійки у зовнішньому середовищі, тож можлива як повітряно-крапельна, а й повітряно-пильова інфекція (туберкульоз, віспа, скарлатина), і навіть передача через предмети (посуд, іграшки). Не слід, проте, переоцінювати додаткові можливість поширення збудника: повітряно-краплинний механізм у випадках залишається основним. Вірус паротиту поширюється більшою мірою через слиз носоглотки, а ще через слину, і це накладає певний відбиток з його епідеміології; зараження найчастіше в умовах тісного контакту через ослюненні іграшки, посуд тощо. При коклюші, збудник, який перебуває в бронхах, зараження частіше настає не під час розмови, а у час нападів кашлю, коли збудник вступає у достатку в утворюваній своїй аерозолі. При дифтерії і скарлатині, крім повітряно — крапельного механізму передачі, може бути також еліментарний і раневой.