Клінічні етапи виготовлення часткових знімних протезів

Після обстеження хворого та вибору конструкції проводимо зняття відбитків (робочого та допоміжного). Ретельно підбираємо відбитковий матеріал та розмір відбиткових ложок, враховуючи стан зубів та слизової оболонки.

Отримавши відбитки проводимо дезінфекцію їх і передаємо в лабораторію.

У лабораторії відливаємо гіпсові моделі і зіставляємо їх у центральній оклюзії при можливості, якщо це неможливо, то використовуємо воскові шаблони з прикусними валиками.

Другий клінічний етап проводиться для визначення центральної оклюзії за допомогою воскових прикусних валиків, складність і важкість визначення центральної оклюзії і висоти прикусу залежить від дефектів зубних рядів.

Групи дефектів зубних рядів за А.І. Бетельманом

Перша група дефектів при збережених антагоністах, коли моделі зіставляємо у центральній оклюзії без застосування шаблонів з восковими валиками при включених дефектах, що утворилися від втрати двох бічних або чотирьох фронтальних зубів.

Друга група характеризується наявністю антагоністів (фіксована висота прикусу), але зіставити моделі неможливо без валиків або ж використовуємо прикусні валики з відбиткової маси.

Третя група характеризується відсутністю антагоністів.

У даному випадку центральну оклюзію визначаємо за допомогою воскових валиків.

Четверта група — беззубі щелепи. В даному випадку вимагається повноцінне відновлення центрального співвідношення щелеп.

Клінічний етап визначення центральної оклюзії.

Передчасно обробивши воскові валики спиртом, уводимо їх в ротову порожнину і просимо хворого зімкнути зуби. Положення центральної оклюзії оцінюємо за характером змикання зубів, індивідуальними для кожного прикусу, при використанні спеціальних проб та тренувань. Зафіксувати валики в центральній оклюзії можна за допомогою смужки воску, яку приклеюємо до валика і розігріваємо шпателем або ж розігріваючи воскові валики шпатилем, коли вони є антагоністами. Оклюзійна площина валиків повинна збігатися з оклюзійною площиною зубних рядів тої чи іншої щелепи. Потім зафіксовані валики передаємо в лабораторію для фіксації моделей в артикуметорі та постановки штучних зубів. Колір, форму, фасон та величину штучних зубів визначаємо індивідуально, враховуючи вік, стать, професію пацієнта та стан зубощелепної системи.

Наступним клінічним етапом є примірка і перевірка конструкції протеза з поставленими штучними зубами. Під час цього перевіряємо постановку зубів, правильність проведення усіх попередніх клінічних та лабораторних етапів. Звертаємо увагу на стійкість протеза, межі базису, колір зубів, їх розмір, кламера. Після примірки проводиться завершальне моделювання базису протеза та безпосереднє виготовлення у лабораторних умовах.

Останнім клінічним етапом є здача пластинчастого протеза. Проводимо можливу корекцію, розповідаємо хворому як протезом користуватися, даємо пораду щодо догляду за ним та гігієнічного догляду за ротовою порожниною при користуванні знімними протезами.