Розділ 3. Проектування компонентів системи

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Інформаційне забезпечення (ІЗ) — це сукупність форм документів нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів та розмірів існування інформації, яка використовується в інформаційній системі при функціонуванні.

У процесі створення інформаційного забезпечення потрібно керуватись наступними принципами:

• · цілісність — здатність даних задовольняти принцип повис узгодження;
• · вірогідність — достовірне і точне відображення реального стану об'єкта;
• · контроль;
• · захист від несанкціонованого доступу;
• · єдність і гнучкість;
• · стандартизація та уніфікація;
• · адаптивність;
• · мінімізація введення і виведення інформації.

При розробці інформаційного забезпечення системи підтримки прийняття рішень у здійсненні інвестиційної діяльності до нього висувається низка вимог:

• · ІЗ має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, що автоматизуються;
• · І3 має бути сумісним з інформаційним забезпеченням інших систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання одержаної і виданої інформаційною системою інформації;
• · форми документів, що створюються інформаційною системо повинні відповідати вимогам стандартів чи нормативно технічним документам замовника ІС;
• · форми подання вихідної інформації ІС повинні бути погоджені замовником системи;
• · необхідно передбачити обов’язкові заходи щодо контролю оновлення даних в інформаційних масивах ІС.

Для організації внутрішньо машинної бази було розроблено такі інформаційні масиви: Довідник оподаткування, Довідник статистики операцій, Податки, Ресурси, використання ресурсів.

Побудова системи класифікації та кодування Методи організації і пошуку економічної інформації в умовах автоматизованої обробки потребують попередньої класифікації та кодувань Класифікація — це поділ множини об'єктів на підмножини за подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами класифікаї. Класифікація є основою для кодування інформації І наступного пошуку її допомогою обчислювальної техніки.

Вибраний метод класифікації повинен задовольняти такі вимоги:

• · мати достатній обсяг і необхідну повноту, які гарантували охоплення всіх об'єктів класифікації у заданих межах;
• · не перетинати груп об'єктів, які виділяються;
• · мати достатню та економічно обгрунтовану глибину;
• · мати гнучкість і надмірність для можливого збільшення множини об'єктів, які класифікуються;
• · забезпечувати розв’язання усього комплексу задач;
• · забезпечувати сполучення з іншими класифікаціями однорідних об'єктів;
• · бути погодженим з алгоритмами і забезпечувати найбільшу ефективність обробки;
• · забезпечувати простоту й автоматизацію процесу ведення класифікатора;
• · лаконічність, чіткість і ясність класифікаційних ознак.

Залежно від того як розглядається дана множина об'єктів — послідовно чи одночасно за всіма ознаками основи поділу, використовую ієрархічний чи фасетний мегод класифікації.

Ієрархічний метод класифікації передбачає послідовний поділ множни об'єктів на підлеглі класифікаційні групування. Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножиии спочатку деякою ознакою на великі групування, потім кожну з них на ряд наступних угруповань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об'єкт класифікації.

Фасетний метод класифікації передбачає паралельний поділ множини об'єктів на незалежні класифікаційні угруповання. При цьому множина об'єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об'єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам значення ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. У класифікаторах фасет найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код.

Вибір тієї або іншої системи класифікації повинен визначатись:

• · необхідністю обліку міжкласифікаційних зв’язків;
• · вимогами простоти розробки та впровадження системи класифікаторів, які використовуються інформаційною системою, що проектується;
• · можливостями побудови ефективних систем кодування.

Метою кодування даних є надання інформації в більш компактній формі. Основу для кодування складають результати класифікації.

У процесі кодування об'єктів класифікації їх угрупованням і ознакам певними правилами присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди.

Кодування — це утворення й присвоєння коду класифікаційної угрупованню або об'єкту класифікації.

Державний стандарт визначає чотири методи кодування: порядкові серійно-порядковиі, послідовний і паралельний.

Порядковий метод кодування передбачає створення коду із натурального ряду і його привласнення, є найбільш простим, повним однозначним. На основі максимальної кількості об'єктів, які класифікують визначається кількість розрядів для ознаки і всього коду.

Серійно-порядковий метод кодування — це створення коду із натурального ряду і закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел об'єктами класифікації з однаковими ознаками і його привласненні використовується для двоознакових номенкулатур. При визначенні кількох розрядів для коду беруть до уваги максимальну кількість об'єктів з найбільшої серії чи діапазону і добавляють резервні позиції для кодування нових об'єктів, їх кількість визначають на основі обстеження проблемної сфери чи беруть 25% найбільшої кількості об'єктів.

Обидва коди повністю ідентифікують об'єкт, але не відображають ознакову інформацію про нього в коді і здебільшого використовуються і передавання інформації на відстані. Їх особливість — незалежність від методу, класифікації, які використовуються, і суті розв’язуваних задач, складність при автоматизованій обробці.

Послідовний метод кодування передбачає створення коду класифікаційного групування і (чи) об'єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, які одержані ієрархічним методом класифікації, та його привласнення.

Паралельний метод кодування — це створення коду класифікаційного угруповання і об'єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, одержаних фасетним методом класифікації, та його привласнення.

Як методи класифікації, так і методи кодування самостійно практично не застосовуються. Для того щоб скористатися перевагами різних методів, на практиці використовують різні комбінації методів класифікації та кодування.

До кодів висуваються наступні вимоги:

• · забезпечення вирішення всіх задач системи при мінімізації довжини коду;
• · єдність кодів на всіх рівнях;
• · структура коду повинна забезпечити групування інформації необхідних ракурсах;
• · коди можуть бути як внутрішньомашинні (використовують тільки обчислювальною системою), так і зовнішньомашинні (використовуються ще й користувачем).

Для інформаційної сумісності різних систем потрібно використовувати однакові класифікатори. Класифікатор — це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів класифікаційних угруповань і об'єктів класифікації.

Класифікатори можуть бути:

• · державні (затверджені Держстандартом для використання в різних міністерств і відомств);
• · галузеві (введені в установленому порядку для використання в даної галузі);
• · підприємств (введені в установленому порядку для використання в ІС підприємства).

Для інформаційної сумісності різних систем створено Єдину систему класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК), яка є частиною інформаційного забезпечення системи і становить сукупність взаємопов'язаних державних класифікаторів техніко-економічної інформації системи ведення і керівних нормативних документів за їх розробку і впровадження, ведення, вдосконалення й контролю за впровадженням. Класифікатор для даної системи приведено в таблиці 3.1.

При реалізації задачі прийняття рішення щодо податкової діяльності використовуються наступні коди, визначені в інформаційному забезпеченні системи:

• 1). Код речовини:
  • · метод класифікації - фасетний;
  • · метод кодування — порядковий;
  • · довжина коду — 3 символи;
  • · структура коду: ХХХ.
• 2). Код продукції:
  • · метод класифікації - фасетний;
  • · метод кодування — порядковий;
  • · довжина коду — 3 символи;
  • · структура коду: ХХ.

Таблиця 3.1. Класифікатор ІС для сиситеми.

Автоматизація проектування інфологічної моделі.

Таблиця 3.2. Перелік ключових інформаційних масивів використовуваних в програмі.

Основними носіями інформації для вирішення задачі є машинні носії (для збереження та обробки оперативної та нормативно-довідкової інформації) і паперові носії (для формування відповідної документації). Розподіл інформації між різними носіями повинен відповідати вимогам цілісності даних, зручності їх сприйняття, швидкого їх отримання, а також економії машинної пам’яті та захисту від несанкціонованого доступу.

Відповідальність за достовірність інформації, внесеної до БД, несуть адміністратор системи, інженер-технолог. Під час роботи системи здійснюється програмний контроль введення даних: перевіряються окремі поля на правильність їх введення за існуючою маскою, діапазон змін значень атрибутів, контролюється наявність кодів в нормативно-довідкових масивах та ін.

Організація збирання і передавання первинної інформації.

Інформацію можна розглядати з позиції її створення. При цьому допустимо виділяти різні стадії створення інформації та стадії споживання.

До складу найважливіших інформаційних процедур (сукупності операцій, пов’язаних із впливом на інформацію) належать: збір (сприйняття), передача, зберігання, обробка, споживання (використання) інформації. Крім того виділяють і інші процедури: реєстрація (надання), розмноження, кодування даних та ін. Часто вони розглядаються разом з основними процедурами, бо співпадають по часу реалізації, наприклад, збір даних супроводжується реєстрацією первинних документів.

Кожна процедура поділяється на групу операцій та окремі операції. В залежності від специфіки інформаційних процедур операції бувають:

• — виконавчі — основні;
• — підготовчі — виконуються з метою підготовки основних операцій;
• — контрольні — забезпечують перевірку правильності здійснення основних операцій.

По технології використання операції групуються на ручні, машино-ручні та автоматичні.

Збір інформації традиційно супроводжується одночасно і її реєстрацію, переважно в носіях документальних форм. До недавнього часу збір інформації здійснювався вручну, і відповідно була ручна та машино-ручна реєстрація первинних документів (одночасне формування машинного носія інформації). У випадку оснащення підприємства технічними засобами та автоматизації процесів обробки даних, тобто при роботі спеціалістів в умовах АРМ передбачена можливість машино-ручного (реєстрація може бути ручна, машино-ручна та автоматична) збору інформації. Це полягає в роботі з первинним друкованим вхідним документом, його ручним заповненням та переносом інформації з документу до масиву, або отримання екранної форми цього документа з автоматичним вводом інформації в документ та масив з одночасним виводом його на друк в заповненому вигляді. При роботі АРМ технологія в багатьох випадках залежить від побудови програмного забезпечення.

Варіант передачі інформації залежить від того, яким чином була зареєстрована інформація. Якщо інформація була зареєстрована в первинному документі, то передача здійснюється кур'єрським способом. Якщо при реєстрації формується і документ, і машинний носій, то на обробку передається машинний носій, а документи формуються в пачки і передаються до місця їх зберігання. Якщо технічні засоби, за допомогою яких реєструються документи, поєднані каналами зв’язку, то передача здійснюється автоматично. Можливий також варіант машино-ручної передачі. В цьому випадку інформація, зареєстрована в документі, набирається на клавіатурі і після перевірки передається по каналам зв’язку.

Реалізація операцій запису та передачі інформації по каналам зв’язку в ЕОМ має наступні переваги:

• 1. Спрощується процес формування інформації та її контролю.
• 2. Реалізується принцип однократної реєстрації інформації в первинному документі та на машинному носії.
• 3. Механізуються та автоматизуються операції по підготовці первинних даних.
• 4. Забезпечується висока вірогідність інформації, яка надходить до ЕОМ.
• 5. Підвищується ефективність використання ЕОМ.

Вибір СКБД Для практичної реалізації курсового проекту було обрано програмне забезпечення — MySQL.

Забезпечення дієздатності підприємства чи фірми та можливості їх вижити в сучасних умовах багато в чому залежить не тільки від наявних ресурсів та кадрів, а й від їх рівня забезпеченості сучасними технологічними засобами. Дуже важливою складовою сучасних інформаційних технологій є СУБД. Вибір СУБД — це складна задача, яка передує даталогічному проектуванню і при розв’язанні якої потрібно оцінити дуже багато факторів. Перш за все потрібно вміти спрогнозувати перспективи розвитку того підприємства чи фірми, для якого робиться цей вибір з точки зору розширення функцій і задачі, а також потрібно вивчити ринок програмних засобів.

СУБД MySQLпідтримує реляційну модель БД та працює в середовищі Windows. У MySQL усі відомості, що стосуються певної предметної області, подаються у вигляді сукупності пов’язаних між собою таблиць і на фізичному рівні зберігаються в багатьох файлах з У цих файла разом з таблицями зберігаються всі інструментальні засоби для роботи з ними (запити, звітита модулі). Отже, база даних у середовищі MySQL— це сукупність пов’язаних між собою таблиць, які належать до однієї теми чи предметної області, та інструментальних засобів для роботи з ними.

У СУБД є довідкова система, за допомогою якої можна отримати різну інформацію про поточну робочу ситуацію, що висвічується в панелі статусу. Однак якщо цієї інформації замало, то після натискання клавіші F1 на екрані автоматично відображується текст довідки, що відповідає поточній робочій ситуації. Довідки, що видаються в MySQL, згруповані за темами й предметними рубриками. Це дає змогу швидко знаходити ті теми й рубрики, які в даний момент цікавлять користувача.

MySQL підтримує імпорт даних з інших СУБД (MySQL, MicrosoftSQLServer, Sybaseта ін), програм електронних таблиць Ехсеl, Lotus, текстових файлів. Інформацію з бази даних у середовищі MySQL можна також експортувати в ці самі системи, тобто MySQL може виконувати конвертацію даних з одного формату в інший.

MySQL має в своєму арсеналі деякі засоби захисту інформації. У менюMySQL є спеціальні команди для відновлення БД. Якщо за допомогою цих команди не вдалося відновити втрачених даних, то необхідно скористатися останньою резервною копією даних. Відновити базу даних за допомогою спеціальних командMySQL без резервної копії вдається в тих випадках, коли дані були пошкоджені в результаті незапланованої зупинки MySQL (наприклад, в результаті «зависання» системи).

MySQLмістить інструмент шифрування даних, який доцільно використовувати при транспортуванні бази даних по мережі. Шифрування даних захищає їх від інших програм і дозволяє їх переглядати лише в середовищі MySQL. MySQL розпізнає зашифровані дані й автоматично виконує їх дешифрування. Отже, розглянута СУБД мас розвинений арсенал технологічних засобів, які дають змогу виконувати процедури проектування, створення та ведення баз даних засобами СУБД, не потребуючи при цьому написання додаткових програм, які б виконували ці функції.

Структури інформаційних масивів Опис масиву «Довідник ресурсів».

Назва масиву — Довідник ресурсів Позначення масиву — RESOURCES.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 4 записи.

Довжина запису — 30 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код ресурсу.

Ідентифікатор індексного масиву — RESOURCES 1.

Таблиця 3.3.

Опис масиву «Масив фактичного використання ресурсу «.

Назва масиву — Масив фактичного використання ресурсу Позначення масиву — USES_ RESOURCES.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 3 записи.

Довжина запису — 20 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код речовини.

Ідентифікатор індексного масиву — USES_ RESOURCES₁.

Таблиця 3.4.

Опис масиву «Звіт нарахування «.

Назва масиву — Звіт нарахування Позначення масиву — ZVIT.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 5 записів.

Довжина запису — 30 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код ресурсу, дата нарахування.

Ідентифікатор індексного масиву — ZVIT3.

Таблиця 3.5.

Опис масиву «Довідник виду продукції».

Назва масиву — Довідник виду продукції.

Позначення масиву — DOV_TOV.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 2 записи.

Довжина запису — 30 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код продукції.

Ідентифікатор індексного масиву — DOV_TOV 1.

Таблиця 3.6.

Опис масиву «Масив вироблення продукції».

Назва масиву — Масив вироблення продукції.

Позначення масивуVYROB_TOV.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 3 записи.

Довжина запису — 30 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код продукції.

Ідентифікатор індексного масиву — VYROB_TOV 1.

Таблиця 3.7.

Опис масиву «Масив наявності використання ресурсу».

Назва масиву — Масив наявності використання ресурсу Позначення масивуPROM.

Назва носія інформації - МД.

Обсяг масиву — 3 записи.

Довжина запису — 30 символів.

Метод організації - послідовний.

Ключі упорядкування — код продукції.

Ідентифікатор індексного масиву — PROM 1.

Таблиця 3.8.

Детальні вимоги Діаграми послідовності.

Рис. 3.1. Діаграми послідовності