Тенденції розвитку підприємництва в Україні та Одеській області

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

У статті розглянуті питання розвитку підприємництва, виходячи з потреб суспільства та сучасної соціально-економічної ситуації в Україні. Проаналізовано діяльність підприємств малого і середнього бізнесу в Одеській області й проведено їх кількісне порівняння з іншими регіонами країни. Визначені основні напрямки перспективного розвитку підприємництва, орієнтованого на євроінтеграцію.

Постановка проблеми. Розвиток підприємництва, як самостійного елементу ринкової економіки, суттєво впливає на структурні зрушення на рівні як окремих регіонів, так і країни в цілому; сприяє економному використанню всіх видів ресурсів; створює відповідне середовище для розвитку конкуренції у підприємницької діяльності; забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці. Малий та середній формують можливості не тільки для розв’язання економічних і соціальних проблем, а й задовольняє потребу внутрішнього і зовнішнього ринків. бізнес економіка фінансовий Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання становлення і розвитку підприємництва розглядались багатьма науковцями. Так, И. Шумпетер розглядав відмінні риси підприємницької діяльності від звичайного господарювання; А. Хоскінг підкреслював вагомість індивідуальних рис підприємця та вагомості його відповідальності. В Україні окреслені проблеми розглядались на протязі багатьох років. Значні напрацювання в цьому напрямку зроблені вітчизняними фахівцями: В. Базилюк виявлені фінансові важелі розвитку малого бізнесу; Є. Вортиним, Я.А. Жаліло, які розглядали розвиток підприємництва на регіональному рівні; В.М. Геєць обґрунтовано підійшов до прогнозів розвитку підприємницької діяльності; Л. Г. Безчасний ставив за основу вирішення питань інвестиційної привабливості та ін. Але сучасні зміни в економіці країни вимагають нових спроб вирішити означену проблеми та довести її до логічного, поступового впровадження.

Мета статті: розглянути тенденції та перспективи розвитку підприємництва, виходячи з потреб суспільства і сучасної соціальноекономічної ситуації в Україні та Одеській області.

Основний матеріла дослідження. Проблема визначення місця і ролі малого бізнесу на будь-якому етапі розвитку суспільства є актуальною і її слід розглядати у контексті взаємозв'язку економічного, соціального і політичного змісту, а також взаємовпливу на відповідні елементи суспільної структури в конкретних умовах.

Аналізуючи статистичні дані доцільно зазначити, що в країні спостерігається тенденція зменшення всіх суб'єктів господарювання з 2010 по 2012 рр., в тому числі середніх і малих. Так, кількість малих підприємств зменшилась за цей період на 13 193, мікропідприємств — на 13 984, а середніх — на 794 одиниці. Відповідно зменшилась кількість зайнятих та найнятих працівників на цих підприємствах. Хоча обсяг реалізованої продукції і збільшився: у середніх підприємств — на 373 065,9 млн. грн., малих — на 104 386,3, мікропідприємств — на 30 748,1 млн. грн. До того ж фізичні особи-ідприємці малого та мікропідприємництва в Україні також збільшили обсяг реалізованої продукції, відповідно на 32 703,1 і 35 393,8 млн. грн. [1]. Це свідчить з одного боку про позитивні тенденції - підвищення якості праці, збільшення механізованого обладнання, а з іншого — говорить про можливість наявності «тіньових» робітників. Це потребує прискіпливого дослідження, активізації роботи контролюючих органів та вдосконалення політики сприяння розвитку підприємницької діяльності.

Динаміка кількості підприємств великого, середнього та малого підприємництва в період з 2010 по 2013 рр. у відсотковому значенні представлена на рисунку 1. Вона свідчить про вагому долю малих підприємств — в середньому більше 90%, в тому числі, мікропідприємств — більше 70%.

Цікава тенденція простежується в регіональному аспекті наявності підприємств середнього та малого бізнесу. Так, за загальною кількістю підприємств у 2013 році регіони розмістились таким чином: м. Київ (86 845), Донецька (28 731), Дніпропетровська (28 194), Харківська (26 086) і Одеська (26 016) області. В інших областях та АР Крим загальна кількість підприємств складає менше 20 тисяч одиниць.

Наявність середніх підприємств в регіонах обумовила їх наступне виділення: м. Київ (3712), Донецька (1587), Дніпропетровська (1476), Харківська (1171), Київська (1003) області. В інших регіонах в 2013 р. кількість середніх підприємств становить менше 1000 одиниць, в тому числі в Одеській області - 955 одиниць. За кількістю малих підприємств регіони розміщені таким чином: на першому місті Київ (82 973), далі йдуть Донецька (27 041), Дніпропетровська (26 651), Одеська (25 039) та Харківська (24 883) області. Виділені усередині малих мікропідприємства дозволили групувати регіони у наступному порядку: м. Київ (71 056), Дніпропетровська (26 651), Донецька (23 051), Одеська (21 832) й Харківська (21 330) області. В інших регіонах у 2013 році їх зараховано менше 20 тисяч одиниць [1].

Обсяги реалізованої продукції різними за розмірами підприємствами у 2010;2013 роках свідчать о тенденціях змін в цілому по країні, а саме збільшенні показника в середньому на 30%. Наведені статистичні дані вказують про найбільші показники обсягів в 2013 р.: у м. Київ (1 352 137,8 млн. грн.), Донецькій (575 712,4), Дніпропетровській (444 549,7) та Київській (231 394,7) областях. В інших регіонах цей показник складає набагато менші значенні, в тому числі й в Одеській області він становить 136 354,6 млн. грн. При чому в країні середніми підприємствами було реалізовано продукції на суму 1 662 170,9 млн. грн., а малими — 670 272,0 млн. грн. В Одеській області ці показники становили у 2013 р. відповідно 62 778,3 та 38 590,9 млн. грн. [2].

Обсяги реалізованої продукції (товарів, послуг) різних підприємств за видами економічної діяльності у 2010;2013 рр. окреслюють основні напрямки розвитку. Так, найвагоміша доля середніх підприємств при реалізації продукції в промисловості та тимчасовому розміщуванні й організації харчування, малих підприємств — в оптовій та роздрібній торгівлі; ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів, а також в сфері транспорту, складського господарства, поштової та кур'єрської діяльності.

Кількість підприємств в Україні за розмірами та видами економічної діяльності за 2011;2012 рр. (у відсотках до загальної кількості підприємств відповідного виду економічної діяльності) подані на рисунках 2−3. Наведені діаграми свідчать про сфери діяльності, в яких майже повністю переважає середнє та мале підприємництво. Це сфера послуг та інші види: освіта, надання різноманітних послуг, фінансова діяльність, сільське господарство, мисливство і лісове господарство.

Порівняльна характеристика кількості найманих працівників на різних підприємствах свідчить про зменшення показника майже по всім пункам. Виключення складають для середніх і малих підприємств: промисловість та охорона здоров’я, а тільки для малих — сільське господарство, освіта, фінансова та страхова діяльність. Аналіз статистичних даних довів, що виявлена закономірність між наявністю підприємств та кількістю найманих працівників. Розвиток підприємництва в сфері послуг обумовлює наявність робочих місць, стабілізує ситуацію в соціальній сфері та надає можливість наситити ринок якісними послугами зумовленими наявністю здорової конкуренції.

Середньомісячна заробітна плата найманих працівників та фонд оплати праці на малих підприємствах за регіонами у 2011 р. подана на рисунку 4.

Проведені аналітичні дослідження дозволили здійснити групування регіонів України за певними ознаками. Так, за обсягами реалізованої продукції малими підприємствами у розрахунку на душу населення та динаміки їх кількості на 10 000 осіб наявного населення за період з 2009 по 2011 рр., були виділені наступні групи:

I група (регіони-лідери) — понад 10 000 грн. (м. Київ, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Запорізька, Одеська та Миколаївська області, м. Севастополь);

II група (провідні регіони) — від 7500 до 10 000 грн. (Донецька, Полтавська, Львівська, Кіровоградська, Черкаська та Херсонська області);

III група (периферійні регіони) — від 5000 до 7500 грн. (Житомирська, Вінницька, Хмельницька, Луганська, АР Крим, Волинська, Чернігівська, Сумська області);

IV група (регіони-аутсайдери) — до 5000 грн. (Рівненська, Закарпатська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька області).

В результаті проведеного дослідження встановлено, що кількість малих підприємств на 10 000 осіб наявного населення як в окремих регіонах, так і в цілому в державі постійно зростала до 2009 року. У 2011 році в середньому по Україні цей показник склав 70 одиниць, тоді як у 2007 р. — 84. Для порівняння, щільність підприємницького середовища у Великобританії складає 460, у Німеччині - 370, в Італії - 680, у США — 472 одиниці.

Показник кількості малих підприємств в Одеській області теж мав тенденцію зростання до 2009 року (табл. 1). Його значення є доволі високими в Україні - 81−107 одиниць (за період з 2006 по 2011 рр.).

Групування областей спрямоване на активізацію діяльності місцевих органів влади щодо розвитку підприємництва у найбільш складних регіонах.

За обсягами реалізованої продукції підприємництво відіграє значну роль у розвитку економіки як окремого регіону, так і держави в цілому. Так у 2011 році суб'єктами малого підприємництва було виконано робіт, надано послуг та вироблено продукції на 523 638,2 млн. грн., в 2013 році на 38 590 894,7 млн. грн., що складає майже 50% від загального обсягу валового регіонального продукту.

Стає очевидним, в умовах формування нової української економіки, переважно регіональний (чи міський) характер підприємництва. І це дуже важливо враховувати при організації державного регулювання у формі «підтримки малого бізнесу», до якого, на жаль, вже склались певні стереотипи. Заміна цих стереотипів на більш ефективні повинна базуватись на чіткому уявленні фактичної ролі підприємництва в регіональній економіці. Але, як вже зазначалось вище, загальні для усього українського підприємництва проблеми по-різному проявляються в регіонах України, де існують неоднакові економічні, політичні та організаційні передумови діяльності суб'єктів даного сектору економіки. Тому на прикладі Одещини можна дослідити ті позитивні й негативні тенденції, що відбуваються у процесі розвитку малого бізнесу в Україні на регіональному рівні, за наступними підрозділами: основна характеристика загального стану підприємництва, зайнятість та оплата праці, обсяг реалізованої продукції, робіт та послуг, операційні витрати з реалізованої продукції, фінансовий результат, валові капітальні інвестиції, інноваційна та інформаційна діяльність.

Загальний стан розвитку малих підприємств в Одеській області у 2012 р. характеризувався такими показниками: кількість малих підприємств в розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення — 99 одиниць, середня кількість зайнятих працівників — 120 547 осіб, обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) — 38 767,3 млн. грн.

Підприємницьке середовище Одеської області представлене великими, середніми та малими підприємствами, при цьому переважають за кількісною ознакою малі підприємства, їх частка до загальної кількості підприємств становила у 2012 році 95,8%. Питома вага середніх підприємств склала 4,1%, великих — тільки 0,1%. Слід зазначити, що на протязі останніх трьох років частка малих підприємств у загальній кількості підприємств залишається стабільною і коливається від 95,4% до 95,8% [3].

Для розвитку діяльності середніх та малих підприємств, що є найуразливішими економічними суб'єктами ринкової економіки, край необхідна стабільна економіко-політична ситуація в країні. Як відомо, будь-які кон’юнктурні коливання можуть бути небезпечними для їх фінансово-економічної діяльності.

Аналіз розвитку підприємництва в Одеській області доводить, що з метою поліпшення стану та розвитку малого бізнесу необхідно:

• 1. Удосконалити структуру освітніх програм з питань підприємницької діяльності. Це допоможе залучити широкі версти населення до здобуття знань, необхідних для започаткування та ведення власної справи, знизити рівень безробіття в регіоні, підвищити ефективність діяльності суб'єктів підприємництва.
• 2. Поширити практику проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, форумів, міжнародних зустрічей, визначення Дня підприємця із залученням суб'єктів малого підприємництва. Це допоможе сформувати позитивну суспільну думку про підприємництво, підвищити рівень поінформованості громадськості про проблеми підприємництва, сприяти розвитку економічного співробітництва суб'єктів господарювання.
• 3. Створити умови для ефективного розвитку мережі регіональних і місцевих фондів підтримки підприємництва для запровадження прогресивного механізму кредитно-гарантійної та фінансової підтримки.
• 4. Розробити механізм створення у регіонах бізнес-центрів, бізнесінкубаторів (у тому числі молодіжних), ресурсних, консультаційних центрів, тощо. Це допоможе створити умови для розвитку підприємництва, зменшити рівень безробіття шляхом залучення незахищених верств населення до підприємницької діяльності.
• 5. Запровадити проведення виставок і ярмарок продукції, що виробляється суб'єктами малого підприємництва з метою стимулювання випуску конкурентоспроможної продукції вітчизняних підприємств.
• 6. Удосконалити функціонування «гарячої лінії» для підприємців у місцевих органах влади. Це допоможе співробітництву між суб'єктами підприємництва та органами виконавчої влади.
• 7. Сприяти розвитку міжнародного співробітництва у сфері підприємництва. Це дозволить удосконалити систему державної підтримки підприємництва на основі використання зарубіжного досвіду, створити позитивний імідж представників українського підприємництва, встановити ділові контакти між суб'єктами господарювання.

Таким чином, проведене дослідження свідчить про можливі перспективи розвитку підприємництва в Україні та Одеській області. Означені рекомендації перспективного напрямку підприємництва в сфері послуг дозволять створити сприятливі умови для його розвитку.

Література

• 1. Офіційний сайт Державної служби статистики України
• 2. Розвиток підприємництва: дані головного управління статистики в Одеській області
• 3. Офіційний сайт Г оловного управління статистики в Одеській області