Пряме оподаткування. 
Облік та аудит готової продукції, її реалізації в ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит плюс". Оподаткування підприємства

Перш ніж охарактеризувати сутність прямих податків, необхідно зазначити чим саме являються податки.

Зрозуміло, що податки є однією з найважливіших фінансових категорій.

Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило появу платежів і внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування.

Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Про багатство народів» (1770р.) За його словами «податок — це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».

Отже, податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (в розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов’язковості, безповоротності та індивідуальної безоплатності.

Податки встановлюються виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротній. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

на відміну від інших обов’язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов’язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов’язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави — управління, оборони, соціальної та економічної. Отже, податок — це плата суспільства це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

За економічним змістом податки являють собою фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Загально прийнято, що ці відносини, на відміну від фінансів, мають односторонній характер — від платників до держави. Повернення переплат податків, звісно, не розглядається як зворотній рух, оскільки воно пов’язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків із бюджетом — якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

Однак, на мою думку, жодні відносини не є односторонніми. Адже забезпечення законодавчими органами влади ефективним правовим полем національну систему оподаткування, надання розгалуженої системи пільг, підтримка та сприяння розвиткові вітчизняних підприємств, що приводить до зростання національного багатства і добробуту нації - ці відносини носять двосторонній характер: як від держави платникам податку так і навпаки (наприклад, дотримання фінансової і податкової дисципліни тощо).

Суть цих відносин закладена в регулюючій функції податків. Вона, як і фіскальна функція характеризує їх суспільне призначення і проявляється у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо їх використовувати з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства.

Існує розбіжність думок щодо кількості податків. Одні фахівці пропонують введення єдиного податку, інші за численність їх.

Введення єдиного податку, на якій би основі він не ґрунтувався, не відповідає системному підходу до конструювання податкового механізму і входить у суперечність із світовою практикою оподаткування.

У країнах далекого зарубіжжя, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою, спокійно ставляться до кількості податків, яких, як правило стає все більше. Там вважають, що «чим простіша податков…

Підводячи підсумки щодо суті та призначення податків, хотілося б звернути увагу на проблематику трактування категорії «податок» та його еволюцію.

Отже, у світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до трактування цієї категорії.

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов’язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядається у двох аспектах — цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованої ще Е. Саксом, послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов’язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за Пігу. Коригувальні податки за Пігу є досить ефективними і відносно простим методом централізації валового внутрішнього продукту в руках держави. Побудова оподаткування базується на тому, що будь-який податок, окрім чисто фіскальної функції, має ще й зовнішні для фіску соціально-економічні ефекти. Тим самим держава в процесі оподаткування може регулювати економічні й соціальні процеси, спрямовувати їх у потрібне русло, незважаючи на погляди і побажання податкоплатників.