Аудит розрахунків з оплати праці

Організація аудиторської перевірки операцій з обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві.

Так як, аудиторська діяльність в Україні набуває все більшого розвитку, то підприємства замовляють не тільки послуги з проведення обов’язкового аудиту, а й перевірки окремих видів діяльності, типів операцій, стану розрахунків.

Аудит розрахунків з оплати праці поєднує в собі елементи фінансового аудиту та аудиту на відповідність, що пов’язано з прямим впливом трудового й податкового законодавства на формування фінансової інформації про зобов’язання з оплати праці.

Для розробки ефективного аудиторського підходу до перевірки на етапі планування потрібно розробити і документально оформити загальний план та програму аудиту, а також оцінити аудиторський ризик, попередньо зібравши мінімально необхідну інформацію для розуміння й оцінки систем обліку та контролю. При здійсненні аудиту розрахунків з оплати праці особливу увагу слід приділяти оцінці ризику контролю та його складових. Це пов’язано з високою ймовірністю допущення помилок системою бухгалтерського обліку через недостатнє розуміння законодавчих актів, які регулюють трудові відносини, оподаткування доходів працівників і фонд оплати праці (ФОП) та їх неоднозначне тлумачення, порушення документального оформлення операцій, опрацювання значних масивів інформації, що обумовлює арифметичні помилки, ведення одним обліковцем кількох ділянок обліку, що обмежує час на проведення самоконтролю.

Підготовчий етап процесу аудиту передбачає розгляд та оцінку діючої на підприємстві системи трудових відносин, вивчення й оцінку застосовуваних систем оплати праці та стимулювання, попереднє тестування систем контролю й обліку, розробку плану та програми, аналіз діяльності кадрової служби підприємства з метою отримання доказів відповідності й ефективності загальної організації оплати праці, обліку розрахунків з оплати праці.

Система внутрішнього контролю підприємства повинна забезпечувати документування й санкціонування керівництвом підприємства виплат премій і комісійних, затвердження платіжних відомостей. Спеціальні запобіжні заходи й процедури санкціонування повинні вживати відносно операцій з готівкою, виплат тимчасовим і позаштатним працівникам, а також працівникам, що працюють неповний робочий день. Необхідно, щоб система внутрішнього контролю забезпечувала аналіз виплачених сум по підрозділах підприємства, вибірково перевіряла їхнє відображення в бухгалтерському обліку, вчасно виявляла відхилення від діючих норм. Важливим напрямком роботи системи внутрішнього контролю організації є контроль наявності умов для ефективного й раціонального використання працівниками робочого часу. Повинен проводитися аналіз повноти використання трудових ресурсів по кількості відпрацьованого кожним працівником часу й по ступені його використання. Після перевірки надійності системи внутрішнього контролю аудитори приступають до проведення відповідних контрольних процедур. Послідовність виконання цих процедур і їхній обсяг залежать від змісту програми аудита, від оцінки системи внутрішнього контролю, від рівня істотності й величини аудиторського ризику, від можливості істотного перекручування інформації про витрати на оплату праці. Розглянуті напрямки оцінки системи внутрішнього контролю можуть використовуватися під час планування аудиту оплати праці та аудиту системи внутрішнього контролю на підприємстві.

Для прийняття рішення аудитором щодо методу перевірки та необхідної кількості аудиторських процедур необхідно провести тестування та дати оцінку системі внутрішнього контролю і стану бухгалтерського обліку.

Мета тестування внутрішнього контролю:

• — установити наявність внутрішніх нормативних документів, що регламентують трудові правовідносини між роботодавцем і працівниками;
• — установити, чи розподілено несумісні обов’язки;
• — перевірити, чи належним чином санкціонується та схвалюється нарахування заробітної плати, призначення допомоги за соціальним страхуванням;
• — установити, чи належним чином ведуться документи з кадрового діловодства, з обліку праці та її оплати (табл. 3.1).

Оцінка аудитором рівня суттєвості безпосередньо впливає на кількість аудиторських доказів, запланованих до отримання аудитором.

Таблиця 3.1. Аудиторська фірма ТОВ АФ «Профі Аудит» Об'єкт господарювання ТОВ «Зоотехнологія» Період перевірки 01.02.2015 — 14.02.2015 Термін перевірки 14 днів. Тест внутрішнього контролю розрахунків з оплати праці.

Критерії оцінки системи внутрішнього контролю і стану бухгалтерського обліку аудитор щодо конкретного ревізованого об'єкта визначає сам на свій ризик. Внутрішній контроль може бути оцінений за такими оцінками: низький; нижчий за середній; середній; вищий за середній; високий.

Чим нижча оцінка системи внутрішнього контролю і стану бухгалтерського обліку, тим вищий ступінь аудиторського ризику. Зниження аудиторського ризику забезпечується вибором оптимальної кількості аудиторських процедур.

В ході проведення аудиторської перевірки, в тому числі і перевірки з оплати праці, аудитор використовує план перевірки. План перевірки аудитор формує самостійно або він може мати рекомендований вигляд, сформований аудиторською компанією.

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань, які визначені у нормативі № 9 «Планування аудиту» .

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

• — головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;
• — найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;
• — розподілу обов’язків між керівництвом підприємства. Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:
• — методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;
• — можливого ефекту від змін в обліковій політиці;
• — питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Вивчення ризиків і суттєвості помилок:

• — оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто її спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не-виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;
• — визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;
• — імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;
• — визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера. Види, час і повнота процедур:
• — існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;
• — вплив інформаційних технологій на процес аудиту;
• — робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів. Координація, керівництво, супроводження і нагляд;
• — участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);
• — участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;
• — місцезнаходження підрозділів підприємства;
• — підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов’язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи. Інші питання;
• — можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом;

Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору потрібно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з’ясувати, чого чекає від нього клієнт, його вимоги. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнтів).

При проведенні аудиту з оплати праці ТОВ «Зоотехнологія» використовуємо план аудиторської перевірки з оплати праці. Таким планом визначаються основні етапи аудиту з зазначенням терміну проведення кожного з них, який необхідний для повного та точного здійснення всіх поставлених завдань.

Виходячи з наявного плану перевірки, в процесі аудиту розрахунків з оплати праці ТОВ «Зоотехнологія» виконуємо п’ять блоків завдань. Виходячи з наявного плану перевірки, в процесі аудиту розрахунків з оплати праці ТОВ «Зоотехнологія» виконуємо п’ять блоків завдань. Важливе дотримання терміну проведення, що визначається виходячи з обсягів роботи. Використання плану аудиту дає змогу організувати, систематизувати та полегшити роботу перевіряючого.

Таблиця 3.2. План аудиторської перевірки розрахунків з оплати праці.

Розробка програми проведення аудиту включає ті ж самі етапи, що й розробка загального плану. Програма є розвитком загального плану аудиту і складає детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної його реалізації. У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур мають співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану. До аудиторської програми включається також перелік аудиту за його напрямками, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту чи аудиторську процедуру. З метою раціоналізації розробки та оптимізації програм проведення аудиту крупні аудиторські фірми дуже часто використовують сітьові графіки.

Основними завданнями застосування сітьових методів управління аудиторською діяльністю є планування, передбачення та виявлення можливих перешкод у виконанні програми аудиту ще до того, як вони виникнуть. Інформаційною моделлю, за допомогою якої планують і контролюють виконання процесу аудиту, є сітьова модель (графік), яка дає змогу алгоритмізувати процеси планування та управління аудиторською діяльністю, тобто встановити певну оптимальну послідовність виконання аудиторських процедур.

У програмі аудитор оцінює ступінь ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який можливий під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів, координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією.

В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються.

З метою правильного розподілу обов’язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова);

Закріплення обов’язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з’явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Програма аудиту — це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і термін їх виконання.

Програма перевірки відображує порядок аудиту з відповідними процедурами, які для цього необхідні. Програмою також передбачається час проведення аудиту кожного завдання.

В програмі зазначено термін проведення розрахунків з оплати праці, відповідно до даних по ТОВ «Зоотехнологія». Використання програми дає змогу систематизувати роботу аудитора та збільшує рівень контролю аудиту.

У програмі аудитор оцінює ступінь ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який можливий під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів, координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією. Планування та підготовка аудиту здійснюється таким чином, щоб гарантувати його високу якість, ефективність та своєчасність виконання всіх процедур.