Облік транспортно-заготівельних витрат

До транспортно-заготівельних витрат (ТЗР), пов’язаних з придбанням матеріалів, відносяться (п. 70 Методичних вказівок по МПЗ):

• — Витрати на транспортування і завантаження матеріалів в транспортні засоби;
• — Витрати на зберігання матеріалів;
• — Витрати на утримання заготівельно-складського апарату;
• — Винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які придбані матеріали;
• — Витрати на тару;
• — Митні збори та інші платежі, пов’язані з імпортом матеріалів;
• — Нестачі і втрати від псування матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку;
• — Інші витрати, пов’язані з придбанням матеріалів.

У бухгалтерському обліку транспортно-заготівельні витрати можна враховувати одним з трьох способів:

• — Включати до фактичної собівартості матеріалів (тобто ураховувати ці витрати на тому ж субрахунку рахунку 10, що й самі матеріали);
• — Відображати на окремому субрахунку рахунку 10 (наприклад, на субрахунку 10−10 «Транспортно-заготівельні витрати»),
• — Враховувати на рахунку 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей».

Спосіб, який організація обрала для обліку транспортно-заготівельних витрат, вона повинна відобразити у своїй обліковій політиці для цілей бухгалтерського обліку.

Перший спосіб доцільно використовувати в організаціях з невеликою номенклатурою матеріалів, а також у випадках суттєвої значущості окремих видів і груп матеріалів. При цьому способі транспортно-заготівельні витрати списуються на рахунки з обліку витрат разом із вартістю матеріалів, переданих у виробництво.

Другий спосіб. Якщо для обліку ТЗР обраний окремий субрахунок рахунку 10, то для їх списання провадиться окремий розрахунок. ТЗР звітного місяця списуються або за відсотком, який склався на початок звітного періоду, або по нормативному відсотку, закладеного в планових калькуляціях з відповідними коректуваннями.

Третій спосіб обліку ТЗР застосовують організації, які враховують запаси за обліковими цінами. У цьому випадку ТЗР входять до складу відхилень у фактичній собівартості матеріалів від їх облікової ціни і списуються в повній сумі після закінчення звітного періоду на рахунок 16.

Пункт 88 Методичних вказівок дозволяє списати на рахунок 20 «Основне виробництво» або рахунок 23 «Допоміжні виробництва» всю суму ТЗР, які не включені у вартість матеріалів. Щоправда, лише за тієї умови, що питома вага ТЗР у вартості матеріалів не перевищує 10 процентів.

У податковому обліку транспортно-заготівельні витрати можна враховувати двома способами. Або відносити їх на інші витрати, або включати в покупну вартість. Другий варіант пропонує пункт 2 статті 254 Податкового кодексу РФ. Право ж вибору між двома варіантами обліку надає бухгалтеру пункт 4 статті 252 Податкового кодексу РФ. Нагадаємо, він говорить, що платник податків самостійно вирішує, як врахувати витрачені кошти, якщо їх з рівними підставами можна віднести до декількох видів витрат.

Згідно з П© БО 9 «Запаси» до складу первісної вартості то — варів, придбаних за гроші, включають суму транспортно-заготі - вельних витрат, безпосередньо пов' язаних з придбанням таких товарів.

• 1. До транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) відносять: витрати, пов’язані з придбанням товарів:
• 2. оплата за навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування товарів усіма видами транспорту, страхування ризиків транспортування і т. ін.

Необхідно враховувати, що до складу транспортних витрат відно — сять не лише вартість транспортних послуг сторонніх органі - зацій, а й витрати торгового підприємства на доставку придба — них товарів власним або орендованим транспортом (вартість пального та інших матеріалів, оплата відрядження водіям, орен — дна плата за автомобіль, оплата праці експедитора і водія тощо).

Облік ТЗВ можна вести одним з двох методів:

методом прямого розподілу з включенням суми ТЗВ без — посередньо до фактичної собівартості придбаних товарів;

методом обліку ТЗВ загальною сумою на окремому субра — хунку з наступним розподілом їх між залишком товарів на кінець місяця та реалізованими за звітний місяць товарами.

Метод прямого розподілу ТЗВ полягає в тому, що суму цих витрат розподіляють між конкретними одиницями придбаних товарів. Базою розподілу ТЗВ у цьому випадку може бути кількість одиниць, маса або вартість придбаного товару. Цей метод роз — поділу ТЗВ є досить точним, але його застосування можливе лише за умови, що витрати на заготівлю можна ідентифікувати з кон — кретними одиницями (видами) товару та їх сума стає відома підприємству одночасно з купівельною вартістю товару. Тому цей метод більш поширений при торгівлі великогабаритними, дорогоцінними, ексклюзивними екземплярами товарів. В обліку ці операції відображають такими записами (табл. 5.7).

При передачі такого товару в роздрібну торгівлю (у магазин і т. ін.) його оцінюють за фактичною собівартістю.

У тих випадках, коли технічно неможливо або недоцільно відносити ТЗВ прямо до собівартості конкретних товарів, їх на — копичують протягом місяця на окремому субрахунку у складі синтетичного рахунку 28 «Товари» (субрахунок 289 «Транспортно-заготівельні витрати»), а потім розподіляють за середнім відсот-ком до вартості реалізованих за місяць товарів та залишку товарів на кінець місяця (на складі та у магазині). Це буває у тихвипадках, коли одночасно придбавають великий асортимент товарів і визначити частку ТЗВ, що припадає на кожен вид товару, практично неможливо або ж коли сума ТЗВ може бути правильно визначена лише в кінці місяця. Такий метод розподілу ТЗВ у роздрібній торгівлі використовують значно частіше, ніж метод прямого розподілу.

Відображення в обліку транспортно-заготівельних витрат, віднесених безпосередньо на собівартість придбаних товарів.

Суть методу розподілу ТЗВ за середнім відсотком полягає у визначенні середнього відсотка ТЗВ у відношенні до загальної продажної вартості товару. Визначений таким чином середній відсоток ТЗВ виконує роль коефіцієнта їх розподілу. Помножив — ши цей коефіцієнт на вартість реалізованого товару, визначають суму ТЗВ, що припадає на реалізований товар і підлягає списан — ню та віднесенню на собівартість останнього. Решта ТЗВ відно — ситься до залишку нереалізованих товарів на кінець місяця.

Середній відсоток ТЗВ визначають за формулою:

%ТЗВс = (ТЗВпоч + ТЗВнад): (Тпоч + Тнад),.

де ТЗВпоч — сума ТЗВ на початок місяця;

ТЗВнад — сума ТЗВ за звітний місяць;

Тпоч — вартість товарів на початок місяця;

Тнад — вартість товарів, що надійшли (прибутковані) за звітний місяць.

У даному розрахунку вартість товару доцільно брати за ціною придбання, тобто без суми ПДВ і ТЗВ. Суму ТЗВ, що припадає на реалізовані товари, визначають за формулою:

ТЗВ виб = Твиб * %ТЗВс, де Твиб — вартість реалізованих за звітний місяць товарів за ціною придбання.

Таку методику розподілу ТЗВ доцільно застосовувати підприємствам, у яких частина товарів зберігається на складі, а частина — безпосередньо у магазині і які використовують різні методи оцінки товарів: на складі - за купівельною вартістю, а у магазині - за ціною продажу.

Розглянемо такий приклад:

а) залишки на початок місяця на рахунках обліку товарів.

«Товари на складі» — 150 000 грн (за купівельною варті - стю);

«Товари у торгівлі» — 250 000 грн (за продажною вартістю);

• 285 «Торгова націнка» — 80 000 грн;
• 289 «Транспортно-заготівельні витрати» — 20 000 грн;
• б) господарські операції за звітний період (табл. 5.8).
• в) сума транспортно-заготівельних витрат, що припадає на залишок товарів на складі та у магазині
• (20 000 + 2000): (150 000 + 250 000 — 80 000 + 25 000) * (150 000 +

Відображення в обліку господарських операцій з розподілу транспортно-заготівельних витрат за середнім відсотком.

+ 250 000 — 80 000 + 25 000 — 61 511) = 18 078 грн, або 20 000 + 2000 — 3922 = 18 078 грн;

г) за наведеними даними залишки на рахунках на кінець місяця становитимуть:

на субрах. 281 — 155 000 грн;

на субрах. 285 — 59 511 грн;

на субрах. 282 — 188 000 грн;

на субрах. 289 — 18 078 грн.

З наведеного прикладу видно, що в сумі торговельної на — цінки повинна бути врахована і частка на покриття транспорт — но-заготівельних витрат.

Ті ж підприємства роздрібної торгівлі, що реалізують това — ри, які швидко псуються і які не можна тривалий час зберігати на складі, облік придбаних товарів ведуть лише за цінами прода — жу. Таким підприємствам П© БО 9 «Запаси» рекомендує роз — поділяти ТЗВ за середнім відсотком, розрахованим не до купі - вельної, а до продажної вартості товарів. Але і в цьому випадку, на нашу думку, сума торгової націнки повинна включати певну частку на покриття ТЗВ (хоча П© БО 9 передбачає дещо іншу методику обліку і розподілу ТЗВ).