Міжнародне співробітництво в організації географічних досліджень

В епоху глобалізації глобалізується і географія (через взаємопроникнення ідей, методів, застосування новітніх інформаційних технологій). Форми міжнародного співробітництва різноманітні: Міжнародна програма, Міжнародний рік, Міжнародний експеримент тощо. Найчастіше об'єктами міжнародних географічних досліджень стають Арктика, Антарктида, Світовий океан, процеси в атмосфері та літосфері.

Ще у ході проведення першого Міжнародного полярного року (1882 р.) узяли участь 12 країн. Було створено 13 науково-дослідних станцій в Арктиці і дві — поблизу Антарктики. Учені створили перші карти поширення полярних сяйв, здобули відомості про погоду та рух криги у Північному Льодовитому океані, явища у магнітному полі Землі. Дослідники з’ясували, що погода у помірних широтах північної півкулі (у тому числі в Україні) певною мірою залежить від руху повітря в Арктиці.

У 1932;1933 роках проведено другий Міжнародний полярний рік за участю 44 країн. Діяло понад 100 станцій у різних районах Землі. Радянські учені створили першу карту глибин Північного Льодовитого океану, встановили безпосередній зв’язок полярних сяйв із сонячною активністю. Американські вчені здобули перші відомості про товщину льодового покриву Антарктиди.

1 липня 1957 року почалося вивчення фізичних процесів у літосфері, атмосфері та гідросфері за програмою Міжнародного геофізичного року. Спостереження проводили 3 тис. наукових станцій. У дослідженні брали участь 70 суден. Спеціально організована служба безперервно спостерігала за сонячною активністю.

У 1970;х роках у результаті міжнародного експерименту досліджена мінливість океанічних течій, а також виявлені гігантські водяні вихори.

У 1978;1979 роках проводилася міжнародна програма дослідження глобальних атмосферних процесів. Дослідження велися з радянських та американських штучних супутників Землі. Були здобуті відомості про стан атмосфери, поверхні суходолу та океану на усій земній кулі, характер взаємодії атмосфери та океану. У результаті досліджень створено теоретичні основи довгострокових прогнозів погоди та змін клімату.

У наш час використовуються космічні знімки для вивчення природних процесів і несприятливих змін довкілля в різних місцях Землі.

В Антарктиді постійно проводяться дослідження ученими різних країн (США, Австралії, Великобританії, Росії та інших). Діє й українська станція «Академік Вернадський».

Координація географічних досліджень у світі здійснює Міжнародний географічний союз, який проводить свої з'їзди кожні чотири роки.

Організацією й координуванням сучасних вітчизняних географічних досліджень займається Інститут географії Національної Академії наук України (директор — академік Л.Г.Руденко), та Географічне товариство України (президент — професор П.Г.Шищенко).

Сучасні тенденції у вітчизняній географії.

В сучасну епоху глобалізації слід виділити такі основні напрямки розвитку географії:

• · Традиційний хорологічний (найбільш повно сформульований А. Геттнером, який полягає в описанні й інвентаризації регіонів).
• · Комплексно-географічний (основополож-ники — Б. Вареній, А. Гумбольдт, В. Докучаєв).
• · Антропоцентричний (гуманістичний), більше характерний для зарубіжної - французької, німецької географії, але в останні десятиліття отримав розвиток і в Україні. Сутність цього підходу полягає в тому, що в центрі дослідження стоїть не стільки об'єкт (природний, суспільний), скільки людина — з її потребами, поглядами, емоціями тощо.
• · Екологічний (геоекологія — наука про взаємодію суспільства й навколишнього середовища). Поєднання методів екологічних і географічних досліджень дозволяє глибше пізнавати довкілля.
• · економічний (методи соціально-економічної географії трансформуються у так звану регіональну економіку);
• · Конструктивно-географічний, пов’язаний з прогнозуванням стану довкілля і плануванням природокористуванням за для раціонального використання природних умов і ресурсів.

Узагалі спостерігається тенденція запозичення географічних підходів іншими науками, й запозичення методів, ідей, концепцій, теорій інших наук географією. Це закономірний процес у формування сучасної наукової картини світу. Одночасно відбувається зближення і переплетіння різних філософських підходів і методологій в географічних дослідженнях. Відбувається інформатизація географії (що знайшло відображення у створенні геоінформаційних систем (ГІС).

Отже географія — наука з високим світоглядним потенціалом.

Географічні знання мають і практичне значення. Вони використовуються для складання кадастрів природних ресурсів (узагальнених відомостей про них) та наукового обґрунтування їх раціонального використання; раціонального планування території (міст, сільських районів); меліорації земель тощо.

Знання фізико-географічних закономірностей, географічних карт знадобляться, ким би не стали учні в дорослому житті. Наприклад, топографічні карти необхідні у туристичному поході. Для водія необхідні знання карт автомобільних доріг, уміння орієнтуватися на місцевості у різних умовах. Менеджерам потрібно знати особливості природних умов і природних ресурсів території для розміщення підприємств із найбільшим прибутком для власника і якнайменшою шкодою для навколишнього середовища й здоров’я людей.