Патологія щитоподібної залози. 
Причини патологій

Порушення функцій щитоподібної залози можуть супроводжуватися як підвищенням (гіпертиреоз), так і зниженням (гіпотиреоз) її гормонотворчої функції.

Останнім часом у всьому світі спостерігається зростання ендокринних захворювань. Найчастішими є цукровий діабет і патології щитоподібної залози. Ендокринні захворювання можуть мати гострий або ж хронічний характер. У деяких випадках становлять загрозу для життя.

Причини захворювання щитоподібної залози різноманітні. До них належать й неправильне харчування, і вживання недоброякісної води, і несприятлива екологічна обстановка, у тому числі й радіаційна. Але все-таки головною причиною виникнення захворювання є йододефіцит.

Захворювань щитоподібної залози налічується не один десяток, однак найпоширенішими є зоби — нетоксичний (ендемічний і спорадичний) і токсичний (тиреотоксикоз або базедова хвороба), гіпотиреози й запальні процеси. А останнім часом почастішали ракові захворювання цього ендокринного органу.

Гіперфунція щитоподібної залози. Базедова хвороба

Гіперфункція щитоподібної залози є дуже поширеним захворюванням. Частіше виникає у жінок, чим у чоловіків, відносно 7:1. Захворювання характеризується надмірним виділенням гормонів щитоподібна залози (Т3 і Т4) і порушенням зворотного зв’язку між гіпоталамусом, гіпофізом і ЩЗ. Симптоми гіперфункції щитоподібної залози — це втрата маси тіла (незважаючи на підвищений іноді апетит), постійне відчуття жару, посилене серцебиття (тахікардія), спрага, надмірне потовиділення, іноді значна м’язова слабкість, тремтіння рук, підвищена нервова збудливість. Ці симптоми можуть бути спочатку незначними, проте іноді відразу ж проявляються гостро. Гіперфункція щитоподібної залози може виникнути після важких нервових потрясінь (особистих переживань), транспортної аварії, перенесеної інфекції, прийому деяких ліків (наприклад, під впливом неконтрольованого прийому йоду, при передозуванні гормонів щитоподібної залози, що приймаються з лікувальною метою).

Є також певна спадкова схильність до виникнення цих захворювань. Гіперфункція щитоподібної залози проявляється найчастіше у вигляді базедової хвороби, що переважно характеризується рівномірним збільшенням щитоподібної залози, а в деяких випадках витрішкуватістю. Витрішкуватість може бути іноді дуже сильною, і тоді йому можуть супроводити сльозотеча, набрякло століття, світлобоязнь, двоїння в очах (диплопія). Другою формою гіперфункції щитоподібної залози є вузлуватий зоб з нерівномірним вузлуватим розростанням щитоподібної залози без витрішкуватості.

Перша форма виникає іноді несподівано у молодих людей, а друга розвивається повільно, найчастіше у літніх, і їй можуть супроводити порушення з боку системи кровообігу.

Кожен вид гіперфункції щитоподібної залози вимагає лікування у лікаря. У відсутність терапії гіперфункція, навіть спочатку незначна, може перейти в дуже важкий хворобливий стан, що називається тиреотоксичним кризом.

Відомо три способи лікування:

• — Фармакологічне
• — Хірургічне
• — радіоізотопом радіоактивного йоду

Кожен з методів має свої переваги і недоліки, тому оцінку стану хворого і вибір методу лікування здійснює лікар-ендокринолог. Спочатку терапія може проводитися і лікарем загального профілю.