Комбіновані високоосмолярні розчини

Розчин сорбітолу. Сорбітол, як і манітол, належить до шестиатомних спиртів. У комерційно доступних розчинах, окрім сорбітолу, містяться також інші осмотично активні речовини: катіони (натрій, калій, кальцій та магній) та аніони (лактат і хлор). Осмолярність розчину сорбілакт (1670 мосмоль/л) в основному визначається осмолярністю сорбітолу (1095 мосмоль/л) і меншою мірою осмолярністю інших іонів (близько 575 мосмоль/л) [10, 19]. У розчині реосорбілакт (осмолярність 900 мосмоль/л) осмолярність сорбітолу значно менша, ніж у сорбілакті (330 мосмоль/л), а осмолярність інших іонів така ж. Отже, ці розчини поєднують осмодіуретичні властивості сорбітолу (аналог манітолу) із властивостями гіперосмолярних кристалоїдів (властивості, подібні до таких гіпертонічних розчинів NaCl). У результаті при застосуванні розчинів сорбітолу в еквімолярних об'ємах згладжуються такі несприятливі ефекти, як післядіуретична гіповолемія та електролітні розлади (характерні для манітолу), а також гіпернатріємія та гіперхлоремія (характерні до гіпертонічних розчинів NaCl) [19]. Для розчинів сорбітолу існують обмеження швидкості введення розчину (0,5 г сорбітолу/кг/год) та максимальної добової дози (1,5 г сорбітолу/кг/добу) [10].

За останні роки в Україні накопичений великий досвід застосування розчинів сорбітолу для емпіричного лікування ВЧГ (за відсутності моніторингу ВЧТ) [19]. Разом із тим слід відзначити необхідність подальшого ретельного дослідження вказаних препаратів із використанням сучасних засобів моніторингу ВЧТ, ЦПТ, об'єму циркулюючої крові, серцевого викиду, загального периферичного опору судин, позасудинної рідини легень.