Облікове відображення зменшення ризиків втрат від падежу птиці в аграрних підприємствах

Облікове відображення зменшення ризиків втрат від падежу птиці в аграрних підприємствах

У статті розглянуто можливість зменшення ризиків втрат від падежу птиці шляхом здійснення страхування поголів'я птиці на птахівничих підприємствах. Таке страхування забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою птиці. Враховуючи всі вимоги чинного законодавства України запропоновано облікове відображення розрахунків за страхуванням птиці.

Птахівництво як галузь сільського господарства є важливим для забезпечення населення високоякісними продуктами харчування, водночас воно є найбільш ризикованою. Діяльність птахівничих підприємств постійно перебуває в зоні ризику, що спричиняють різні хвороби (епізоотія птиці), стихійне лихо та інші негативні причини. Запобігти цьому неможливо, але зменшити ризик або частково нейтралізувати їх допомагає страхування птиці. Воно стимулює власників птиці дотримуватись усіх ветеринарно-зоотехнічних правил, оскільки при настанні страхового випадку спеціалісти страхової організації встановлюють причини загибелі (об'єктивні хвороби, стихійне лихо, суб'єктивні - неналежні умови утримання, вина самого власника тощо). Втрати від падежу птиці займають значну частку (до 7%) у структурі собівартості продукції галузі. Тому, питання щодо страхування птиці та відображення операцій, пов’язаних з ним, в обліку на сьогодні є досить актуальним.

Дослідження питань зі страхування птиці та відображення цього процесу в обліку здійснювали такі вчені, як: Коцупатрий М. М., І.В. Горіславська, Т.А. Б.Р. Ахіджанов, М.Я. Дем’яненко та інші. Проте їх дослідження носили загальноекономічний характер і не враховували особливості галузі птахівництва. Тому, виникає необхідність більш детального і обґрунтованого дослідження проблематики даного питання, як на теоретичному рівні, так і з точки зору бухгалтерського обліку, враховуючи галузеві особливості птахівництва.

До основних нормативно-правовивих актів, відповідно до яких здійснюється страхування сільськогосподарських тварин, відносятьі: Закон України «Про страхування» [2], Закон України «Про племінну справу у тваринництві» [3], Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» [4]. Аналіз цих законів дає можливість стверджувати, що страхові правовідносини в сільському господарстві мають форму або обов’язкових, або добровільних та виникають на підставі укладених договорів між страхувальником і страховиками. Саме договір відіграє провідну правову форму страхових відносин між сільськогосподарськими підприємствами і страховиками [5, с. 136]. Відповідні норми регулювання страхування містить також постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків» [6].

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [2].

Страхування птиці розглядають у двох аспектах: по-перше, як створення матеріальних умов для відшкодування збитків власників птиці від їх загибелі чи вимушеного забою; а по-друге, як зменшення (компенсації) втрат загиблої птиці від стихійного лиха, пожеж та інших несприятливих подій.

Таким чином страхування птиці суттєво зменшує ризики значних втрат аграрних підприємств від падежу і загибелі птиці.

Страхування птиці, як й тварин, супроводжує принципова відмінність, що відрізняє його від інших видів майнового страхування, в яких найбільш розповсюдженою є компенсація втрат, зумовлених частковим чи повним пошкодженням основних або оборотних засобів. Відшкодування збитків у тваринництві пов’язане лише з наявністю падежу чи загибеллі об'єктів страхування, якими виступає поголів'я кожного виду сільськогосподарських тварин. Важливою особливістю їх страхування є обґрунтоване обмеження обсягу страхової відповідальності, тому що він встановлюється не в повну оцінку (вартість) об'єкта. Певна частина вартості об'єкта страхування залишається на відповідальності страхувальника, що повинно стимулювати його зацікавленість у збереженні поголів'я птиці.

Страхування тварин охоплює добровільні види майнового страхування на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою в сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах чи домашніх господарських тварин [1].

Слід зазначити, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків» (далі - Порядок) встановлює, що обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків (далі - обов’язкове страхування) проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників. До таких тварин дана постанова відносить: племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року; зоопаркові тварини віком від 1 року; циркові тварини віком від 1 року [6].

Таким чином в Україні існує дві групи сільськогосподарського страхування (рис.1) .

Птиця до обов’язкового переліку страхування тварин не входить, а також не підлягає страхуванню з державною підтримкою. Проте існує певна низка причин, яка змушує сільгоспвиробників укладати страховий договір.

Рис. 1. Класифікація сільськогоподарського страхування

Види страхових ризиків, на випадок яких здійснюється обов’язкове страхування тварин, встановлює і Перелік (Перелік тварин, які підлягають обов’язковому страхуванню на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків) .

Він передбачає наступні ризики: загибель, знищення, вимушений забій тварин внаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень. Обов’язковому страхуванню не підлягають тварини, що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження; хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування; у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз [6].

Епізоотія — широке вибухоподібне розповсюдження інфекційної хвороби тварин, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності на цю хворобу на відповідній території.

Пташиний грип (Avian influenza, bird flu) — тип вірусної інфекції грипу, що уражає птахів (особливо сприйнятливі кури та індички), а також деякі видиссавців. Її викликає один із штамів вірусу грипу типу А.

Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що діє з великою руйнівною силою, завдає значної шкоди району, в якому відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, знищує матеріальні цінності.

Враховуючи вище наведені причини загибелі тварин та необхідність їх страхування деякі автори виділяють три групи тварин які можливо застрахувати, в саме:

• 1. Продуктивна худоба (складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму) .
• 2. Молодняк тварин (потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійного лиха, пожеж та дії електричного струму) .
• 3. Племінні й високоцінні тварини

Остання група включає більш широкий спектр страхових послуг, що включає: падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, загибель під час експлуатації, внаслідок стихійного лиха та пожеж. Для об'єктів з інших груп властиве страхування за обмеженими страховими випадками.

Страхуванню не підлягають тварини хворі, виснажені, а також ті, що перебувають у місцевості, в якій оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі) .

Страхування птиці можливе лише для здорової птиці та з відповідними віковими обмеженнями:

• — птиця яйценосних порід — віком від 5 місяців
• — птиця бройлерних порід — віком від 1 місяця

Страховим ризиком є ризик втрати (загибелі) тварин в результаті впливу таких подій: страхування птиця розрахунок облік.

• — заразні хвороби тварин (включені до переліку, затвердженого уповноваженим органом, у редакції, чинній на дату укладення договору страхування, масові отруєння) ;
• — стихійне лихо (удар блискавки, землетрус, пилова буря, ураганний вітер, сильна хуртовина, буран, повінь, обвал, лавина, сель, зсув) ;
• — порушення електро-, тепло-, водопостачання в результаті стихійного лиха, якщо умови утримання тварин передбачають обов’язкове використання електро-, теплота водопостачання;
• — пожежа.

Першочерговим етапом при здійсненні страхування є підписання страхового договору.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договір страхування має приватноправову природу, хоча на різних етапах здійснення страхових правовідносин спостерігаються елементи публічного права, оскільки страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та має ліцензію на її здійснення [7, c. 95−96].

Всі страхові договори укладаються відповідно до правил страхування, які розробляються окремо кожною страховою компанією, але кожен договір повинен містити наступну інформацію: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування — вид сільськогосподарських тварин; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін [4].

Стаття 640, 983 Цивільного кодексу України стверджує, що договір страхування набуває юридичної сили лише після вчинення страхувальником певної дії, а саме внесення страхового платежу. Це означає, що факт досягнення згоди за всіма важливими умовами договору страхування і його підписання не має юридичної сили і не породжує жодних прав та обов’язків для сторін до моменту сплати платежу.

Загибеллю тварин за умовами страхування вважається не лише їх падіж, але й вимушений забій або знищення в зв’язку з настанням подій, від яких здійснюється страхування. Якщо ж вони мали місце, то відшкодування виплачується на основі офіційного заключення ветеринарних спеціалістів в межах здійснення лікувально-санітарних заходів щодо боротьби з епізоотією.

Страховий збиток при страхуванні сільськогосподарських тварин визначається:

• — при їх загибелі - за балансовою (інвентарною, вказаною в договорі страхування) вартістю на день загибелі;
• — у разі вимушеного забою — із суми збитку вираховується вартість м’яса, придатного для використання, вартість шкурки, відходів, що використовуються.

Коли страховий випадок настав, то потрібно здійснити наступні дії:

• 1. Негайно повідомити страховика про настання страхового випадку.
• 2. Письмово повідомити страховика шляхом подання заяви із зазначенням обставин події й характеру збитків, не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати настання цієї події. Страховик може бути повідомлений телефонним зв’язком, письмово, факсимільним зв’язком або електронною поштою.
• 3. Протягом 10 (десяти) робочих днів після одержання всіх необхідних документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, страховик складає страховий акт із визначенням розміру збитків;
• 4. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі страхового акта протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня його складення.

Також, потрібно підготувати документи необхідні для виплати, зокрема:

• — заява про страхову виплату;
• — Акт перевірки причин загибелі (знищення), вимушеного забою, захворювання застрахованих тварин, який складається Страховиком у присутності страхувальника (його належним чином уповноваженого представника) ;
• — документи компетентних органів, що стосуються обставин страхового випадку, зокрема:
• — висновки, акти або довідки служби державної ветеринарної медицини щодо причин загибелі, вимушеного забою, захворювання: протокол розтину трупа тварин; витяг із звіту про інфекційні захворювання встановленого зразка; довідка про захворювання тощо;
• — постанова про порушення кримінальної справи у випадку настання страхового випадку внаслідок протиправних дій третіх осіб;
• — довідки гідрометеослужби, органів державної пожежної охорони або інших уповноважених установ, до компетенції яких відносяться реєстрація події, що призвели до настання страхового випадку;
• — бухгалтерські документи, що підтверджують вартість продукції, репродукції, кількість і вікову групу тварин та які необхідні для визначення розміру прямих збитків та виплати страхового відшкодування;
• — документи, що підтверджують здачу страхувальником тварин на вимушений забій та отриману за це суму компенсації;Довідка про середні ціни закупівлі м’яса або купівлі-продажу тварин виду, породи та віку, що відповідають виду, породі та віку застрахованих тварин, які склалися в регіоні перебування застрахованих тварин на день страхового випадку;

Процес страхування птиці також супроводжується певними ризиками, які можна розділити за такими групами:

• — страхування на випадок загибелі або падежу птиці від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус); нещасних випадків (дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження) ;
• — страхування на випадок вимушеного забою птиці, якщо вона травмована через нещасний випадок і це унеможливлює подальше її використання, або якщо вимушений забій (за розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов’язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання птиці;
• — страхування на випадок лікування птиці від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання птиці;
• — Страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

Господарські операції, які пов’язані зі страхуванням птиці, мають бути належним чином відображені у бухгалтерському обліку. Дослідження показали, що на практиці не існує єдиної організації і методики ведення обліку страхових платежів (внесків) та одержаного відшкодування. Враховуючи дані проблеми та зміни у чинному законодавстві рекомендуємо наступний порядок відображення обліку страхування птиці (табл.1) .

Таблиця 1. Кореспонденція рахунків з обліку розрахунків за страхуванням птиці

Слід зауважити, що вартість отриманої побічної продукції від загиблої застрахованої птиці (м'ясо для тварин та ін.) у разі настання страхового випадку, відносять до складу інших доходів від звичайної діяльності птахівничих підприємств.

Висновок.

Страхування птиці — вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам на випадок загибелі, падежу або вимушеного забою птиці.

Воно суттєво зменшує ризики значних витрат сільськогосподарських підприємств від падежу чи загибелі птиці. Нажаль, нині цей вид страхування не набув належного розвитку на вітчизняному страховому ринку.

Але прагнення власників птахівничих підприємств заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування. Запропоноване облікове відображення розрахунків за страхуванням птицівраховує всі вимоги чинного законодавства України, що дає можливість достовірно визначити фактичні втрати від падежу чи загибелі птиці та відобразити ці процеси у звітності птахівничих підприємств.

Список використаних літературних джерел

• 1. Аграрне право України: підруч. / В. М. Єрмоленко, О. В. Гафурова, М. В. Гребенюк [та ін.]; за заг. ред. В. М. Єрмоленка. — К.: Юрінком Інтер, 2010. — 608 с.
• 2. Про страхування: Закон України вiд 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
• 3. Про племінну справу у тваринництві: Закон України вiд 15 грудня 1993 р. № 3691-XII // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua/
• 4. Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною: Закон України від 9 лютого 2012 р. № 4391-VI // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua/
• 5. Горіславська І. В. Специфіка договору страхування у сільському господарстві / І. В. Горіславська // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 136−137.
• 6. Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків: постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 590 // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
• 7. Горіславська І.В. Правове регулювання страхових відносин сільськогосподарських підприємств: моногр. / І.В. Горіславська; за заг. ред. дра юрид. наук, проф. В. М. Єрмоленка. — К.: ЦП «КОМПРИНТ», 2012. — 209 с.