Предмет, об «єкт, суб» єкт, завдання та принципи контролю

Контроль — це критично важлива і доладна функція управління. Одна з найважливіших особливостей контролю, яку потрібно враховувати насамперед, полягає в тому, що контроль повинен бути всеосяжним. Кожний керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов’язків, навіть якщо ніхто йому спеціально цього не доручав.

Контроль є найбільш фундаментальний елемент процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати повністю у відриві від контролю. Ця обставина стані більш зрозумілою після того, як ми познайомимося з трьома основними видами контролю: попереднім, поточним і заключним.

Будь-який контроль має багато ознак та характеристик: завдання, об'єкт і суб'єкт, типи та загальні види.

Основна мета контролю полягає у забезпеченні виконання управлінських рішень, успішному здійсненні завдань, попередженні можливих помилок.

У будь-якій діяльності мета контролю полягає у перевірці того, чи все відбувається згідно з ухваленим планом, діючими інструкціями та встановленими принципами.

Об'єкт контролю — це те, що (хто) контролюється. В менеджменті об'єктами контролю є світове господарство, господарство окремих країн і регіонів, окремі галузі та сектори економіки, об'єднання підприємств та окремі підприємства. Всередині підприємства об'єктами контролю є всі, без винятку, виробничі процеси. Контролюються технологічні процеси, якість продукції, що виготовляється, витрати сировини та матеріалів, інструменти, використання основних виробничих фондів, дані про продуктивність праці та заробітну плату, випуск і збут продукції, роботу обладнання, постачання сировини та матеріалів 16, с. 27.

Предмет контролю — це стан і поведінка об'єкта управління.

Суб'єктом контролю може бути група людей або організація, яка наділена відповідними повноваженнями. За характером стосунків суб'єкта та об'єкта контролю, тобто між тими хто контролює і кого контролюють, розрізняють контроль внутрішній і зовнішній. При внутрішньому — суб'єкт та об'єкт контролю функціонують в межах однієї системи, а при зовнішньому — суб'єкт відокремлений, діє автономно, незалежно від об'єкта.

Завдання контролю є загальними та конкретними. Конкретні завдання поширюються тільки на якусь певну сторону діяльності об'єкта, а загальні - всебічна діяльність об'єктів, що контролюються.

Основними завданнями контролю є:

• Ш визначення фактичного стану об'єкта чи його частини на даний момент часу;
• Ш прогнозування стану і поведінки об'єкта та його частини на визначений майбутній період часу;
• Ш зміна стану та поведінки об'єкта чи його частини таким чином, щоб при зміні зовнішніх умов в допустимих межах були забезпеченні необхідні і оптимальні значення характеристик чи його частини;
• Ш завчасне визначення місця та причин відхилень значень та характеристик об'єктів від заданих;
• Ш збирання, передавання, обробка інформації про стан об'єкта;
• Ш забезпечення стійкого стану об'єкта при досягненні критичних значень характеристик об'єкта [25, с.237].

Вимоги до контролю закладені у принципах його здійснення, таких як: постійність і оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу, об'єктивність, масовість, гласність, дієвість, плановість, економічність та науковість.

Принцип постійності і оперативності означає, що контроль, як правило, повинен здійснюватись постійно з певними інтервалами часу і обов’язково вчасно або з деякими випередженнями. Вимога поєднання перевірки зверху і контролю знизу полягає у широкому залученні до здійснення контрольних функцій рядових працівників та різних об'єднань громадян, поряд із здійсненням контролю службовими особами та організаціями, яким підпорядкована дана організація.

Принцип об'єктивності вимагає, щоб висновки контролерів були аргументованими, будувались на достовірних фактах.

Масовість і гласність передбачає всеосяжність контролю, поширення його на всі види діяльності, структурні підрозділи і усіх працівників незалежно від функцій, що виконуються.

І нарешті, контроль повинен здійснюватись на плановій основі, щоб уникнути як зайвого втручання і залучення великого числа спеціалістів, так і ситуації, коли безконтрольними залишаються певні види діяльності або працівників [13, с. 362, 14, с. 366].