Розділ 3. Проектні пропозиції щодо формування зелених насаджень на території дитячого садка

Особливості асортименту рослин для оформлення території дитячих установ

Озеленення ділянки — основа створення оздоровчих умов для дітей. Особливе значення відсоток озеленення має в умовах міста, де зелені насадження беруть участь у створенні необхідного мікроклімату, впливаючи безпосередньо на температуру повітря, його вологість, сонячну радіацію, а також послаблюють вплив шкідливих факторів міського середовища на дитячий організм.

Ф.М. Левон відмічає: зелені насадження повинні максимально відповідати своєму призначенню у плані виконання очікуваних від них середовищетвірних функцій [27].

А.Л. Соботович, досліджуючи трав’янисті рослини, теж зазначає, що підбір рослинності повинен враховувати наступне навантаження (в т.ч. рекреаційне) [35].

С.В. Совгіра вказує: при озелененні території навчальних закладів обов’язково враховують вміст отруйних речовин у рослинах. З метою запобігання харчових отруєнь заборонено використовувати рослини, що можуть його спричинити. На Середземномор'ї звідки походить Сercis siliguastrumL. його листя використовують у салати, а пуп’янки замість каперсів. Тому вчена рекомендує види роду Сеrсіs для озеленення територій навчально-виховних закладів [39].

В жодному разі не слід садити рослини, що мають колючки та отруйні плоди: софору японську (Sophora japonica L.), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum L.), терен (Prunus spinosa L.), гледичію (Gleditsia triacanthos), акацію (Acacia), ожину (Eubatus), обліпиху (Hippophae rhamnoides L.), шипшину (Rosa acicularisL.), глід (Crataegus). Заборонені також такі трав’янисті рослини, як белена чорна (Hyoscэamus nнger), ясенець (Dictamnus albusL.), дурман (Datъra), цикута (Cicъta virуsa), наперстянка (Digitбlis), осінник (Sternbergia colchiciflora W.), молочай (Euphуrbia), латук отруйний (Lactuca virosa) та інші.

Такі дерева, як ширококронні види тополь (Pуpulus), біла верба (Salix alba L.), шовковиця (Morus) під час цвітіння чи плодами забруднюють навколишню місцевість, а також сильно затінюють ділянку і тим самим затримують зростання трав та квітів [5].

Тому, крім рослин із отруйними плодами, листям, також не варто використовувати для озеленення ділянки дошкільного дитячого закладу дерева і чагарники з колючками, квітами, котрі забруднюють територію навколо або приваблюють велику кількість комах.

Раціональне розміщення озеленених ділянок, смуг захисних насаджень, квітників, груп і поодиноких екземплярів дерев і чагарників при підборі відповідного асортименту сприяють створенню комфортного середовища. Зелені насадження дають змогу наглядно вивчати властивості різних рослин, допомагають вихованню естетичного почуття, любові до природи. Тому важливим є саме розмаїття асортименту рослин.

Квіткове оформлення повинне концентруватися біля входу на ділянку перед головним фасадом будівлі, в місцях чекання батьками дітей. Квітники з однорічних рослин зазвичай розбивають вздовж доріжок для того, щоб діти мали змогу поливати та спостерігати за ними.

Багаторічні рослини розміщуються далі від доріжок на газонах у вигляді вільних груп. Квітники можуть займати 1 — 1,5 відсотків всієї площі ділянки.

Вважаємо, на квітниках необхідно висаджувати такий асортимент квітів, щоб вони квітували з ранньої весни і до пізньої осені, були невибагливі у вирощуванні та догляді. На наш погляд, таким критеріям найбільше відповідають квіти, вказані в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Асортимент квіткових рослин для озеленення.

Цільове призначення зелених насаджень на цій території визначається функціями майданчиків і споруджень, які розташовуються на ній, а також характером використання ділянки в педагогічних цілях. За допомогою насаджень на ділянці дитячого садка-яслів створюються найбільш сприятливі мікрокліматичні й санітарно-гігієнічні умови. Крім огороджуючих функцій зелені насадження використовуються як наочний матеріал для ознайомлення дітей з рослинним світом.

Плануючи озеленення ділянки, потрібно продумати добір деревних рослин, насамперед, найпоширеніших у даній місцевості. Вони повинні бути різноманітні за висотою, формою крони, строком цвітіння. Групи дерев і чагарників можна розміщувати на газонах, місцях перетинання доріжок, біля майданчиків, басейнів та в інших місцях, які потребують затінення. Бажано мати алеї, обсаджені деревами.

З асортименту дерев, які бажано висаджувати на території ДНЗ, слід виділити наступні: клен (гостролистий (Acer platanoidesL.), прирічний (Acer ginnala), татарський (Acer tataricumL.)), липа дрібнолиста (Tiliaparvifolia), береза (пухната (Betula pubescens) й бородавчаста (Betula pendula)), тополя запашна (Р. suaveolens Fish.), модрина європейська (Larix decidua Mill), ялина звичайна (Рісеа abies), горобина (Sorbus), дуб (Quercus), ясен (Fraxinus).

З чагарників слід використовувати бузок звичайний (Syringa vulgaris) і угорський (Syringa Josikaea), садовий жасмин (Philadelphus L.) або чубушник, різні види спіреї (Spiraea), лох сріблястий (Elaeagnusargentea Pursh), акацію жовту (Caragana arborescens Lam.), бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosusScop.), калину звичайну (Viburnum opulus). Найціннішими декоративними видами чагарників вважаються гортензія (Hydrangea), калина звичайна (Viburnum opulus). В затінених місцях рекомендується висаджувати стійкі до затінення породи чагарників: бересклет бородавчастий (Euonymus verrucosusScop.), іргу (Amelбnchier), сніжноягідник (Symphoricarpus L.).

При формуванні зелених насаджень для ділянки ДНЗ враховують наступні особливості: масштабність, декоративність і корисні властивості. Масштабність проявляється у використанні дерев другої і третьої величини. Дерева першої величини — дуб решітчастий (Quercus), гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.), липа дрібнолиста (Tiliaparvifolia), береза бородавчаста (Betula pendula), використовуються в обмеженій кількості. На великих територіях можливе також додаткове введення хвойних дерев (таких як ялина (Picea Dietrich)) і декоративних видів кленів (Acer L.).

Враховуючи масштаб дитячого сприйняття, доцільно використовувати невисокі, близько розташовані рослини. Тому варто зважити на позицію Л. Янушкявічюс та О. М. Курдюк і використати карликові декоративні форми ялини звичайної, більше відомої як «відьмина мітла» [62].