Передумови розвитку підземної урбаністики

Інтенсивна автомобілізація великих міст, ускладнення технології міського життя, відсутність вільної від забудови території у місті особливо відчувається у міському центрі приводить до необхідності розташування нижче поверхні землі деяких споруд та обслуговуючих облаштувань.

Один із засновників підземної урбаністики французький архітектор Едуард Утуджян ще у 30-их роках минулого століття у заснованому журналі «підземний світ» пропагував розташування підземних автостоянок, паркінгів та інших об'єктів.

Створена ним група по вивченню та координації підземного містобудування об'єднала архітекторів, інженерів будівельників, геологів, гідротехніків, хіміків, біологів, юристів та інших необхідних фахівців із різних країн світу. Цій групі належить ряд оригінальних проектів. На міжнародних виставках у Парижі у 1937 р. вищі нагороди одержали проекти будівництва першої лінії Московського метрополітену та транспортного тунелю у Альпах. У тому ж році був скликаний І міжнародний конгрес по підземному містобудуванню у ньому прийняли участь спеціалісти із 28 країн. Після цього були проведені аналогічні конгреси у Роттердамі (1948 р.), Брюсселі (1949 р.), Нью-Йорку (1964 р.). Конгрес у Варшаві у 1965 році у якому прийняли участь і наші вчені був проведений під гаслом «нема урбаністики без підземної урбаністики».

У наш час безперечним фактом є те, що крупні та великі міста уже не можуть рости в ширину та висоту, вони повинні рости і у глибину.

Основні містобудівні та соціально-економічні фактори необхідності освоєння підземного простору у містах можна звести до наступних:

• — найбільш раціональне використання міських територій з багаторівневою організацією окремих вузлів;
• — вдосконалення організації руху транспорту і пішоходів із скороченням затрат на пересування та підвищення рівня безпеки та циркуляції транспортних потоків;
• — забезпечення умов збереження історичних та архітектурних пам’яток та окремих ансамблів що складають історичну спадщину;
• — раціональне розташування великих площ для зберігання та технічного обслуговування громадського, індивідуального та спеціального транспорту;
• — вдосконалення систем культурно-побутового та комунального обслуговування населення в умовах максимально компактного розташування окремих елементів поблизу центрів обслуговування.

Для визначення перспектив та умов будівництва підземних споруд у кожному великому місті виникає необхідність у проведенні широкого комплексу інженерно-геологічних досліджень з вмілою систематизацією та використанням раніш накопичених знань, розробкою нових методик складання гідрогеологічної карти міста та визначення зон найбільш сприятливих для підземного будівництва.

Номенклатура об'єктів, які доцільно розташовувати у підземному просторі визначена рекомендаціями провідних містобудівних наукових закладів містобудування. При розробці цих рекомендацій враховувались санітарно-гігієнічні та психофізичні умови при різній тривалості перебування людей у підземних умовах. По цій ознаці всі споруди можна розділити на три групи:

• — довготривалого;
• — середньо тривалого;
• — короткотривалого перебування людей.

До І-ої групи слід віднести організації культурно-побутового обслуговування (ресторани, театри, музеї, читальні зали) з часом перебування у них 3−4 року;

До ІІ-ої групи слід віднести кафе, кінотеатри, бібліотеки, магазини з часом перебування у них 1−1.5 року;

Споруди транспортного призначення (станції метрополітену, пішохідні тунелі т.п.) відносяться до ІІІ-ої групи для яких характерне короткочасне перебування у них — на протязі декількох хвилин. Існує велика кількість допоміжних приміщень — технічних, складських, підсобних — експлуатація яких може здійснюватись без участі людини.