Євроюст

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Кафедра міжнародного права

Індивідуальне завдання з дисципліни «Інституційне право ЄС»

на тему: «Євроюст»

Виконала студентка III курсу групи БДМП3−2-12

Напряму: міжнародне право Подоляк Валерія Дмитрівна Київ 2015

План

• Вступ
• Рада Європейського Союзу
• Історія Євроюсту
• Нормативно-правовий механізм регламентації діяльності Євроюсту
• Організаційна структура Євроюсту
• Правова база Євроюсту
• Цілі Євроюсту (станом на 2015 рік)
• Склад Євроюсту
• Висновок
• Використані джерела

Вступ

Однією з основних цілей Європейського Союзу є забезпечення високого ступеня безпеки громадян, що досягається, серед іншого, завдяки співробітництву поліцій і судових органів у кримінально-правовій сфері. Основні засади такої співпраці регламентовані розділом V Договору про функціонування Європейського Союзу («Простір свободи, безпеки та правопорядку»), а важливе місце в її інституційно-правовому забезпеченні відведено підрозділу Європейського Союзу з судової співпраці - Євроюсту.

Эвроюст заснований Рішенням Ради Європейського Союзу від 28 лютого 2002 року про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів (2002/187/ЮВС).

євроюст поліція європейський союз

Рада Європейського Союзу

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Союзу та, зокрема його статтю 31, а також пункт © частини 2 статті 34, Беручи до увагу ініціативу Федеральної Республіки Німеччина, а також ініціативу Португальської Республіки, Французької Республіки, Королівства Швеція та Королівства Бельгія,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту,

Оскільки:

(1) Існує необхідність подальшого покращення співробітництва між державами-членами, зокрема в сфері боротьби проти тяжких злочинів, які часто вчиняються транснаціональними організаціями.

(2) Ефективне удосконалення судового співробітництва між державами-членами терміново вимагає ухвалення на рівні Союзу організаційних заходів, що мають на меті сприяти оптимальній координації дій з розслідування та кримінального переслідування з боку держав-членів, що стосуються територію більше ніж однієї держави-члена, з повним дотриманням основоположних прав та свобод.

(3) З метою посилення боротьби проти тяжких злочинів Європейська Рада, що відбулася в Тампере з 15 по 16 жовтня 1999 року, зокрема в пункті 46 її висновків, прийняла рішення про створення спеціального підрозділу (Євроюст), до складу якого входять прокурори, магістрати або офіцери поліції, що мають аналогічні повноваження.

(4) Євроюст засновується на підставі цього Рішення, як орган Союзу, що має правосуб'єктність та фінансується за рахунок загального бюджету Європейського Союзу, за винятком зарплат та утримання національним членам та їх помічникам, що виплачуються за рахунок держав-членів, в яких вони працюють.

(5) Цілі Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1073/1999 від 25 травня 1999 року про розслідування, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF) стосуються також і Євроюсту. Колегія Євроюсту повинна ухвалити необхідні імплементаційні заходи для досягнення зазначених цілей. Євроюст повинен повною мірою зважати на секретність своєї роботи в сфері розслідувань та кримінального переслідування. За таких обставин, необхідно відмовити OLAF у доступі до документів, матеріалів, звітів, записів та інформації, незалежно від того, на якому носії вони знаходяться, що утримуються або були створені в рамках зазначених видів діяльності, незалежно від того, чи вони тривають чи вже закриті, а також заборонити передачу OLAF таких документів, матеріалів, звітів, записів та інформації.

(6) Для того, щоб мати можливість досягнути своїх цілей у найбільш ефективний спосіб Євроюст повинен виконувати свої завдання або шляхом залучення одного або кількох національних членів, або діючи колегіально.

(7) Компетентні органи держав-членів повинні мати можливість обмінюватися інформацією з Євроюстом відповідно до порядку, що слугує та дотримується інтересу функціонування заходів з підтримки законності та правопорядку.

(8) Повноваження Євроюсту не повинні перешкоджати виконанню повноважень Співтовариства в сфері захисту фінансових інтересів Співтовариства, а також не повинні завдавати шкоди існуючим конвенціям та угодам та, зокрема Європейській Конвенції про правову допомогу у кримінальних справах (Рада Європи), підписаній у Страсбурзі 20 квітня 1959 року, а також конвенції про правову допомогу в кримінальних стравах між державами-членами та Європейським Союзом, ухвалену Радою 29 травня 2000 року та Протоколу до неї, ухваленому від 16 жовтня 2001 року.

(9) Для реалізації своїх завдань Євроюст здійснює обробку даних персонального характеру автоматизованими засобами або в структурованих ручних картотеках. Таким чином, належить вжити заходи, необхідних для гарантування такого рівня захисту даних, який відповідає щонайменше рівню захисту даних, отриманому в результаті застосування принципів Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Рада Європи), підписаної у Страсбурзі 28 січня 1981 року та внесених до неї подальших змін, зокрема Протоколу, відкритого для підписання 8 листопада 2001 року, після того, як зазначені зміни наберуть чинності в державах-членах.

(10) Для сприяння забезпеченню та контролю за обробкою Євроюстом персональних даних необхідно заснувати спільний наглядовий орган, до складу якого, враховуючи склад Євроюсту, повинні увійти судді або, якщо конституційна або національна система того вимагає, — особи, які обіймають аналогічну посаду, що їм надає достатній рівень незалежності. Повноваження цього спільного наглядовий органу не повинні перешкоджати виконанню повноважень національними судами та подачі оскаржень, що можуть бути поданими до зазначених судів.

(11) Для забезпечення гармонізованої координації між різними видами діяльності Союзу та Співтовариства, а також з дотриманням вимог положень статті 29 та частини 2 статті 36 Договору належить повною мірою залучати Комісію у роботу Євроюсту, що стосуються загальних питань, а також питань, що належать до її компетенції. У внутрішньому регламенті Євроюсту повинен бути визначений порядок, що дозволяє Комісії брати участь в роботі Євроюсту, в межах її компетенції.

(12) Належить передбачити положення, якими встановлюється та підтримується тісне співробітництво між Євроюстом та Європейським поліцейським бюро.

(13) Існують підстави для підтримки привілейованих відносин між Євроюстом та Європейською судовою мережею, створеною на підставі Спільної дії 98/428/ЮВС. З цією метою належить зокрема розмістити секретаріат мережі за місцезнаходженням секретаріату Євроюсту.

(14) З метою сприяння діяльності Євроюсту належить надати державам-членам можливість встановлювати або призначати одного або кількох національних кореспондентів.

(15) В міру того, наскільки це є необхідним для виконання його завдань, є також підстави для того, щоб Євроюст міг запроваджувати співробітництво з третіми країнами та, щоб з цією метою були укладені угоди з пріоритетом правом для країн кандидатів на вступ до Союзу, а також з іншим країнами, з якими були досягнуті домовленості.

(16) Виходячи з того, що ухвалення цього Рішення вимагає схвалення в державах-членах нових важливих законодавчих заходів належить передбачити певні перехідні положення.

(17) Пункт 57 висновків Європейської Ради, що відбулася в м. Лекен з 14 по 15 грудня 2001 року передбачає, що до моменту досягнення загальної згоди про місцезнаходження деяких агенцій — Євроюст може розпочати свою діяльність в Гаазі.

(18) Це Рішення поважає основоположні права та дотримується принципів, визнаних частиною 2 статті 6 Договору та відображених в Хартії основоположних прав Європейського Союзу [1],

ВИРІШИЛА ЗАСНУВАТИ ПІДРОЗДІЛ ПІД НАЗВОЮ «ЄВРОЮСТ» ЯК ОРГАН СОЮЗУ.

Історія Євроюсту

Передумови заснування Євроюсту. Поліцейське й судове співробітництво у кримінальних справах спирається насамперед на співпрацю національних поліцейських відомств, національних митних служб і національних судових органів (ст. 82 ДфЄС). Співпраця здійснюється головно завдяки раніше створеним Євросоюзом установам, зокрема таким, як Європол і Європейська судова мережа у кримінальних справах. Варто зазначити, що створення інституційної основи для співробітництва в рамках ЄС у сфері юстиції було непростим завданням, оскільки інтеграційні процеси в цій галузі багато в чому залежать від політичних рішень і тісно пов’язані з уявленнями про суверенітет держав, а також наявністю і функціонуванням власних унікальних правових систем.

Першою із зазначених установ стала Європейська судова мережа (ЄСМ), створена 1998 року для посилення співпраці у сфері правосуддя та правозастосування у кримінальних справах. «Національні контакти» було об'єднано в мережу, покликану забезпечувати двостороннє судове співробітництво. Створення ЄСМ мало велике значення, адже з’явилася система, в якій об'єднуються дані, знання й досвід «національних контактів» і встановлюється порядок збору та обміну даними.

Суть діяльності ЄСМ полягає в тому, що контактні особи неформально надсилають запити про сприяння розслідуванню або кримінальному переслідуванню (міжнародні запити про правову допомогу, судові доручення). Мережа надає нову інформацію про процесуальні вимоги, законодавство держав-учасниць. Зустрічі ЄСМ присвячені питанням політики ЄС щодо судової співпраці, вивченню міжнародної судової практики та розвитку практичного співробітництва.

1 липня 1999 року розпочав роботу Європол — Європейське поліцейське відомство, метою якого стало підвищення ефективності співробітництва компетентних органів у запобіганні, аналізі причин та протидії особливо небезпечним злочинам європейського масштабу.

14 грудня 2000 р., з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії був утворений «Про-Євроюст» — підготовчий орган, який складався з національних прокурорів, і мав на меті напрацювати схему діяльності Євроюсту в майбутньому. На той час штаб-квартира Про-Євроюсту знаходилась в офісі Ради Європи у Брюселі. Офіційну діяльність Про-Євроюст почав 1 березня 2001 у рамках головування Швеції у ЄС.

28 лютого 2002 року Європейське бюро судової співпраці було засновано Рішенням Ради Європейського Союзу про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів (2002/187/ЮВС).

29 квітня 2003, Євроюст переїхав до штаб-квартири в Гаазі. Незабаром після свого створення Євроюст зіткнувся з проблемою розширення ЄС: у травні 2004 року до Євроспільноти приєдналось десять нових членів, а в 2007 році - ще два, в результаті чого їх загальна кількість досягла 27. Після розширення, агенство брало активну участь у переговорах про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися судовою інформацією та персональними данними. Укладено угоди з Європолом, Норвегією, Ісландією, США, Хорватією, Швейцарією та Македонією. Крім того, Євроюст підтримує мережу контактних пунктів по усьому світу.

У липні 2008 року під головуванням Франції, Європейський рада затвердила нові рішення про зміцнення Євроюсту, які були ратифіковані в грудні 2008 року і опубліковані 4 червня 2009 року. Метою нового рішення є підвищення оперативних можливостей Євроюсту, активізація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, полегшення та зміцнення співпраці між національними органами та Євроюстом, а також зміцнення і налагодження відносини з партнерами та третіми державами.

Останій етап у розвитку Євроюсту — Лісабонський договір, а саме розділ 4, статті 85 і 86. Стаття 85 згадує Євроюст і визначає його місію:

Підтримка і здійснення координації між національними слідчими органами й органами прокуратури стосовно серйозного злочину, що стосується двох або більше держав — членів [.]

Стаття 86 говорить, що:

З метою боротьби із злочинами, що зачіпають фінансові інтереси Союзу, Ради, за допомогою правил, прийнятих згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може створюватись офіс Європейського прокурора на базі Євроюста.

Нормативно-правовий механізм регламентації діяльності Євроюсту

Наступним кроком мало стати створення наднаціонального органу, який об'єднав би професіоналів (суддів, прокурорів) від кожної держави. Адже, незважаючи на успіхи у співпраці у сфері правосуддя, постала потреба забезпечити подальший прогрес, зокрема у зв’язку з процесами розширення Європейського Союзу. Особливо це стосується питань боротьби проти тяжкої злочинності, що часто є результатом діяльності транснаціональних організацій.

Члени наднаціональної установи повинні мати автономність і водночас зберігати певні професійні повноваження на території своєї держави. Така схема дає змогу створити робочий орган, здатний виконувати завдання в умовах всіх і кожної окремо взятої правової системи держав ЄС.

У грудні 1998 року на саміті у Відні було представлено спеціальний План дій, що став початковим етапом реалізації тоді ще розпливчастої ідеї «європейського простору свободи, безпеки та правопорядку». У другій частині плану містяться конкретні рекомендації і заходи. Ці пропозиції розглянули на саміті ЄС в Тампере у жовтні 1999;го, який став важливим етапом не тільки в розвитку співробітництва у сфері внутрішніх справ та правосуддя, а й європейської інтеграції в цілому.

Рішеннями, закріпленими у прийнятих за результатами саміту «Висновках», які дістали назву «Віхи Тампере» (Tampere Milestones), серед іншого передбачено, що для активізації боротьби з організованою злочинністю необхідно створити спеціальний підрозділ — Євроюст (Eurojust) у складі прокурорів національних держав, суддів і офіцерів поліції. Він координував би діяльність прокуратур держав і розслідування у співпраці з Європолом злочинів європейського масштабу, зокрема пов’язаних із відмиванням грошей і торгівлею наркотиками.

14 грудня 2000 року з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії заснували підготовчий орган Про-Євроюст (Pro-Eurojust), попередник Євроюсту, який мав стати форумом прокурорів з усіх держав-членів, сприяючи випробуванню принципів, на яких мав функціонувати Євроюст. Про-Євроюст розпочав діяльність 1 березня 2001 року.

Після трагедії 11 вересня 2001 року у США акцент на боротьбі з тероризмом зміщується від регіональних/національних структур до широкого міжнародного контексту. Це стало каталізатором формалізації, прийняття рішення Ради 2002/187/ЮВС про створення Євроюсту для посилення боротьби з тяжкими злочинами. У першій половині 2002;го відбулися важливі події: 28 лютого опубліковано рішення Ради, у травні ухвалено бюджет Євроюсту, а в червні - правила процедури.

Згодом до рішення 2002 року було внесено зміни — Рішенням Ради 2003;659-JHA про зміни до Рішення 2002/187/ЮВС 2003 року та новим Рішенням про Євроюст 2009/426/ЮВС від 16.12.2008 року. А 15 липня 2009;го в інформаційних цілях опубліковано Консолідовану версію вказаних Рішень, що, як підкреслювалося, не вносить до них жодних змін.

У Договорі про функціонування ЄС (ст.85) передбачено: призначенням Євроюсту є підтримка та посилення координації і співробітництва національних органів, відповідальних за проведення розслідувань і кримінального переслідування за фактами тяжких злочинів, що зачіпають дві чи більше держав-членів або потребують проведення кримінального переслідування на загальних засадах — виходячи з операцій, які здійснюються органами держав-членів та Європолом, і на базі наданої ними інформації.

Відповідно до Консолідованої версії рішень про Євроюст від 15 липня 2009 року (ст.3) перед Євроюст ставляться такі цілі:

а) розвивати й покращувати координацію між компетентними органами держав-членів щодо дій з розслідування і кримінального переслідування, які вони проводять на своїй території, з урахуванням будь-якого запиту, що надійшов від компетентного органу однієї з них, а також будь-якої інформації, наданої компетентним органом на підставі розпоряджень, виданих відповідно до установчих договорів;

b) зміцнювати співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема, шляхом сприяння виконанню запитів у сфері судової співпраці, в тому числі щодо документів, котрі потребують взаємного визнання;

с) підтримувати іншими способами зусилля компетентних органів держав-членів для підвищення ефективності розслідувань та заходів із кримінального переслідування.

Тепер — про повноваження Євроюсту, спрямовані на досягнення цих цілей. По-перше, Євроюст може звертатися до компетентних органів відповідних держав-членів із запитами про: розслідування чи переслідування в судовому порядку конкретних дій; координацію між державами; визнання того, що одна країна перебуває в кращому становищі для кримінального переслідування, ніж інша; створення Спільної групи з розслідування; надання Євроюсту інформації, необхідної для виконання його завдань.

По-друге, Євроюст: забезпечує, щоб компетентні органи влади інформували один одного про розслідування і кримінальне переслідування, про які їх було поінформовано; сприяє компетентним органам у забезпеченні максимально ефективної координації розслідувань та судових переслідувань; надає допомогу для поліпшення співробітництва між компетентними національними органами влади; співпрацює і консультується з Європейською судовою мережею, а також використовує її базу даних і вдосконалює свою.

Також Євроюст може здійснювати координацію між компетентними органами і направляти запити про надання правової допомоги, якщо розслідування: (1) проводиться компетентним органом держави-члена, (2) стосується конкретної справи і (3) потребує його втручання для координації дій. Крім того, він може допомагати Європолу, зокрема, висновками, грунтованими на аналізі, проведеному Європолом, а також надавати матеріально-технічну підтримку, наприклад, у перекладі, тлумаченні та організації координаційних нарад.

Окрім Європолу, Євроюст активно співпрацює з такими організаціями як Європейська судова мережа (European judicial network, EJn), Європейське бюро з боротьби з шахрайством (European Anti-fraud Office, OLAF), Європейська агенція з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу (Frontex) та Європейський поліцейський коледж (European Police College, CEPOL).

Компетенція Євроюсту поширюється на два види правопорушень. По-перше, спочатку до них відносили ті види злочинних діянь та правопорушень, щодо яких компетенцією наділений Європол на підставі статті 2 Конвенції про Європол від 26 липня 1995 року. Після прийняття Рішення Ради про утворення Європейського поліцейського офісу 2009/371/ЮВС від 6 жовтня 2009 року до відповідних злочинів почали зараховувати такі: організована злочинність, тероризм та інші форми тяжких злочинів (незаконний обіг наркотиків, незаконна діяльність з відмивання грошей, злочини, пов’язані з ядерними і радіоактивними речовинами, нелегальне перевезення іммігрантів, торгівля людьми, злочини, пов’язані із транспортними засобами, вбивство, завдання тяжких тілесних ушкоджень, незаконна торгівля органами і тканинами людей, викрадення людей, незаконне позбавлення волі й захоплення заручників, расизм та ксенофобія, організовані крадіжки і грабіж тощо).

По-друге, компетенція Євроюсту поширюється на інші види злочинів, якщо вони вчинені разом з одним із названих вище, при цьому Євроюст може також допомагати у розслідуванні та кримінальному переслідуванні на прохання держав-членів. 2010 року майже 10% справ, розглянутих Євроюстом, потрапило саме до цієї категорії.

Організаційна структура Євроюсту

Основними органами Євроюсту є колегія та адміністрація. Функціонуванням та організацією агенції керує Колегія, що складається із 27 членів (по одному від кожної країни ЄС) — прокурорів, суддів або співробітників поліції, що мають аналогічні повноваження. Членам Колегії допомагають заступники та асистенти, а також національні експерти, які входять до адміністрації Євроюсту. Колегія відповідальна за діяльність організації, затверджує проект бюджету й передає затверджений варіант до Єврокомісії.

Роботі колегії сприяє адміністрація, яку очолює директор. Його основні обов’язки полягають у поточному управлінні Євроюстом, керівництві персоналом, наглядом за реалізацією щорічної програми роботи. Крім того, адміністративний директор розробляє проект бюджету, що надається потім до колегії. Обов’язки з виконання бюджету теж покладено на адміністративного директора. Адміністрація складається із секретаріату Колегії, відділу бюджету, фінансів і закупівель, відділу аналізу справ, відділу кадрів, відділу захисту інформації, відділу інформаційного управління, юридичної служби, служби зв’язків з громадськістю.

Важливу роль відіграє Спільний наглядовий орган (СНО), що є незалежним зовнішнім органом у сфері захисту даних, установленим статтею 23 Рішення про Євроюст. Цей орган складається із суддів та постійних членів, які виконують дуже важливе завдання — забезпечують, щоб обробку персональних даних виконували відповідно до нормативно-правових актів, котрі регламентують діяльність Євроюсту та інших актів ЄС.

СНО здійснює моніторинг діяльності Євроюсту, пов’язаної з обробкою персональних даних, і гарантує, що вона провадиться відповідно до Рішення про Євроюст. Для виконання своїх завдань СНО має повний доступ до всіх відповідних документів. Євроюст надає йому всю необхідну інформацію й допомагає цьому органові у виконанні завдань іншими способами. СНО є другою інстанцією для звернення офіцера Євроюсту із захисту даних у разі порушення, а Колегія не вирішила це питання протягом прийнятного періоду часу. Крім того, СНО розглядає звернення від осіб, щодо яких проводиться розслідування, і здійснює контроль.

За оцінкою Д. Алонсо Діас, офіцера із захисту інформації Євроюсту, нині на європейському рівні забезпечено всі необхідні можливості у сфері захисту даних. Хоча деякі дослідники виступають за застосування однієї системи норм, що використовуються до всіх сфер діяльності Європейського Союзу, такий підхід не може забезпечити ефективного захисту в колишній Третій «опорі» ЄС (співпраця у кримінальних справах). А от саме застосування індивідуальних правових рамок призведе до поліпшення захисту осіб і дотримання захисту даних.

Правова база Євроюсту

The Council Decision 2002/187/JHA of 28 February 2002 setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime established Eurojust as a «body of the Union» with legal personality.

The Eurojust Council Decision of February 2002 was subsequently amended in 2003 (Council Decision 2003/659/JHA of 18 June 2003, amending Decision 2002/187/JHA) and 2008 (Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the strengthening of Eurojust and amending Decision 2002/187/JHA).

The consolidated version of the Eurojust Council Decision — which consists of Council Decision 2002/187/JHA on setting up Eurojust, as amended by Council Decision 2003/659/JHA, and Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the strengthening of Eurojust — was prepared by the General Secretariat of the Council of the European Union for information purposes only and does not replace Council Decisions 2002/187/JHA, 2003/659/JHA and 2009/426/JHA.

The new Eurojust Council Decision — as amended in 2008 — strengthened Eurojust’s operational capabilities and enhanced its relationship with third parties. It entered into force on 4 June 2009.

Наступні додаткові документи створюють правову основу для Євроюсту.

Financial Regulation applicable to Eurojust:

College Decision 2014;1 adopting the Financial Regulation applicable to Eurojust (14 January 2014).

Eurojust Seat Decision:

Decision taken by common agreement between the representatives of the Member States, meeting at Head of State or Government level, of 13 December 2003 on the location of the seats of certain offices and agencies of the European Union.

Act of the Joint Supervisory Body (JSB) of Eurojust:

Revised Act of the Joint Supervisory Body, adopted unanimously at the plenary meeting of the Joint Supervisory Body of Eurojust of 23 June 2009.

Act of the Joint Supervisory Body of Eurojust of 2 March 2004.

Data Protection Rules:

Rules of procedure on the processing and protection of personal data at Eurojust as adopted unanimously by the College of Eurojust during the meeting of 21 October 2004 and approved by the Council on 24 February 2005.

Additional rules defining some specific aspects of the application of the rules on the processing and protection of personal data at Eurojust to non-case-related operations as adopted by the College of Eurojust on 27 June 2006.

Rules of Procedure:

Rules of procedure of Eurojust as adopted unanimously by the College of Eurojust at its meeting of 30 May 2002 and approved by the Council on 13 June 2002.

Access to Documents:

Decision to adopt rules regarding Public Access to Eurojust Documents as adopted by the College of Eurojust on 13 July 2004.

Decision concerning investigations conducted by OLAF:

Decision on the implementation of Regulation (EC) No 1073/1999 concerning investigations conducted by the European Anti-Fraud Office in accordance with Article 38 (4) of the Eurojust Decision (OLAF Decision) as adopted by the College of Eurojust on 13 July 2004.

Домовленості із партнерами:

EU partners:

Memorandum of Understanding between Eurojust and the European Union Agency for Fundamental Rights (FRA) (signature: 11 November 2014; entry into force: 1 December 2014)

Memorandum of Understanding between Eurojust and the European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction (EMCDDA) (signature: 15 July 2014; entry into force: 1 August 2014)

Memorandum of Understanding between Frontex and Eurojust (signature: 18 December 2013; entry into force: 1 January 2014)

Memorandum of Understanding between the European Commission and Eurojust (signature: 20 July 2012; entry into force: 20 July 2012)

Memorandum of Understanding between Eurojust and CEPOL (signature: 7 December 2009; entry into force: 1 January 2010)

Agreement between Eurojust and Europol (signature: 1 October 2009; entry into force: 1 January 2010)

Practical Agreement on arrangements of cooperation between Eurojust and OLAF (signature: 24 September 2008; entry into force: 25 September 2008)

Memorandum of Understanding between Eurojust and the European Judicial Training Network (signature: 7 February 2008; entry into force: 1 March 2008)

Third States:

Agreement on Cooperation between Eurojust and the Republic of Moldova (signature: 10 July 2014)

Agreement on Cooperation between Eurojust and the Principality of Liechtenstein (signature: 7 June 2013; entry into force: 19 November 2013)

Agreement between the Swiss Confederation and Eurojust (signature: 27 November 2008; entry into force: 22 July 2011)

Agreement between the former Yugoslav Republic of Macedonia (fYROM) and Eurojust (signature: 28 November 2008; entry into force: 23 June 2010)

Agreement between the Republic of Croatia and Eurojust (signature: 9 November 2007; entry into force: 5 June 2009)

Agreement between the United States of America and Eurojust (signature: 6 November 2006; entry into force: 21 December 2006)

Agreement between the Republic of Iceland and Eurojust (signature: 2 December 2005; entry into force: 14 March 2006)

Agreement between the Kingdom of Norway and Eurojust (signature: 28 April 2005; entry into force: 26 October 2005)

In addition to the conclusion of an agreement, the United States of America and the Kingdom of Norway each seconded a liaison prosecutor to Eurojust.

Organisations:

Memorandum of Understanding between Eurojust and the International Criminal Police Organisation (ICPO-INTERPOL) (signature: 15 July 2013; entry into force: 1 November 2013)

Memorandum of Understanding between Eurojust and the United Nations Office on Drugs and Crime (signature: 26 February 2010; entry into force: 26 February 2010)

Memorandum of Understanding between Eurojust and the Iberoamerican Network of International Legal Cooperation (Iber-RED) (signature: 4 May 2009; entry into force: 4 May 2009).

Цілі Євроюсту (станом на 2015 рік)

Нова правова основа Євроюсту набула чинності 4 червня 2009 р. щодо підвищення ефективності її діяльності. Council Decision 2009/426/JHA має такі основні цілі:

a. Поліпшення передачі інформації у системі Євроюсту;

b. Створення загального мінімального базису повноважень національних членів;

c. Створення аварійної ситуації на-Call координації;

d. Зміцнення зв’язків Євроюсту з національними органами влади та співпраця з Європейською судовою мережею;

e. Підвищення рівня відносини з партнерами, такими, як Європол, OLAF, Фронтекс, IntCen і третіми державами.

f. Своєчасне та ефективне здійснення переглянутого Євроюстом рішення як на практиці самим Євроюстом, так і в державах-членах має важливе значення в наданні допомоги, щоб забезпечити зону свободи, безпеки та правосуддя для громадян Європейського Союзу.

Загалом, відповідно до ст. 3 Рішення Ради ЄС про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів від 28.02.2002 р. (2002/187/ЮВС) цілями Євроюсту є:

1. В рамках розслідувань або кримінальних переслідувань, що стосуються двох або більше держав-членів, а також стосуються зазначених в статті 4 видів злочинної поведінки в сфері тяжких злочинів, зокрема у випадках організованої злочинності, цілі Євроюсту полягають у тому, щоб:

(a) стимулювати та покращувати координацію між компетентними органами держав-членів, що стосується розслідувань та кримінального переслідування в державах-членах з урахуванням будь-якого клопотання, що походить від компетентного органу будь-якої держави-члена та будь-якої інформації, наданої компетентним органом на підставі положень, ухвалених в рамках договорів;

(b) покращувати співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема шляхом сприяння виконанню запитів про надання правової допомоги, а також рішень в цій сфері, що мають відношення зокрема до документів, що вводять в дію принцип взаємного визнання;

© іншим чином надавати допомогу компетентним органам держав-членів для підвищення ефективності їх розслідувань та кримінального переслідування.

2. Відповідно до передбаченого в цьому Рішенні порядку та у відповідь на запит будь-якого компетентного органу будь-якої держави-члена, Євроюст може також надати свою допомогу в розслідуваннях та кримінальному переслідуванні, що стосується лише цієї держави-члена та будь-якої третьої країни, якщо із зазначеною країною було укладено угоду про запровадження співробітництва на підставі частини 2 статті 26 або, якщо в певному конкретному випадку є суттєва зацікавленість у наданні такої допомоги.

3. Відповідно до передбаченого в цьому Рішенні порядку та у відповідь на запит будь-якого компетентного органу будь-якої держави-члена або Комісії - Євроюст може також надати свою підтримку в розслідуваннях та кримінальному переслідуванні, що стосується лише цієї держави-члена та Співтовариства.

Склад Євроюсту

1. Кожна держава-член направляє до Євроюсту, відповідно до її судової системи, національного члена, який є прокурором, суддею або офіцером поліції, що має аналогічну компетенцію.

2. Держави-члени роблять усе можливе для постійного та ефективного надання допомоги для реалізації Євроюстом його цілей, передбачених у статті 3. Для досягнення цих цілей:

(a) національний член зобов’язаний мати своє регулярне місце роботи за місцезнаходженням Євроюсту;

(b) кожному національному члену в роботі допомагають заступник та інша особа в якості помічника. Заступник та помічник можуть мати своє регулярне місце роботи за місцезнаходженням Євроюсту. Додаткові заступники або помічники можуть допомагати в роботі національному члену, а також можуть в разі необхідності та за наявності згоди Колегії мати своє регулярне місце роботи за місцезнаходженням Євроюсту.

3. Національний член обіймає посаду, що надає йому передбачені в цьому Рішенні повноваження, які дозволяють йому виконувати свої завдання.

4. Національні члени, заступники та помічники підлягають, що стосується їх статусу, виконанню положень національного права їх держави-члена.

5. Заступник повинен відповідати встановленим в частині 1 критеріям та повинен мати можливість діяти від імені національного члена або заміщувати його. Помічник може також діяти від імені національного члена або заміщувати його, якщо він відповідає критеріям, передбаченим в частині 1.

6. Відповідно до статті 12 Євроюст включений до національної системи координації Євроюсту.

7. Відповідно до цього Рішення Євроюст має можливість направляти магістратів зі зв’язків до третіх країн.

8. Відповідно до цього Рішення Євроюст має секретаріат, що очолюється адміністративним директором [ст.2, 1].

Висновок

Можна констатувати, що Євроюст прийняв форму міжнародного правозастосовчого агентства, яке виконує не тільки оперативні функції, а й функції з вироблення відповідної політики. Важливість і перспективність його роботи очевидні. В умовах, коли в рамках ЄС діють велика кількість національних правових систем, особливої актуальності набуває завдання координації зусиль правоохоронних органів. Судді і прокурори, які представляють держави-члени в Євроюсті, добре знають свої національні правові системи та мають достатні повноваження в своїх країнах, для того щоб дієвим чином сприяти вирішенню проблем транскордонної злочинності.

Звичайно, щоб успішно домагатися поставлених цілей, Євроюст повинен бути відповідним чином оснащений. Зокрема, перед ним стоїть завдання створити добре захищену базу даних, що забезпечує безпеку особистих даних. Уповноважений із захисту даних і загальний контрольний орган покликані здійснювати контроль за обробкою інформації і дотриманням законності. Але в той же час зазначається, що вже на нинішньому етапі методи дії Євроюсту дозволяють добиватися бажаного ефекту координації та співпраці в будь-якій окремо взятій і у всіх правових системах держав — членів Європейського союзу, що робить Євроюст сильним і ефективним органом по боротьбі з транскордонною злочинністю і тероризмом.

Використані джерела

1. Рішення Ради ЄС про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів від 28.02.2002 р. (2002/187/ЮВС) із змінами від 29.09.2003 р. та від 04.06.2009 р.

2. Consolidated version of The Treaty on the functioning of the European Union // OJ. — 2008. — № 115. — Р.49.

3. Астапенко В., Лойша Д. Евроюст — общая правовая характеристика // Журнал международного права и международных отношений. — 2005. — № 4. — С.3−7.

4. Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the strengthening of Eurojust and amending Decision 2002/187/JHA setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime // OJ. — 2009. — № 138. — P.14−32.

5. Eurojust annual report 2010. — Eurojust, 2011. — 68 p.

6. Council Decision of 6 April 2009 establishing the European Police Office (Europol) // OJ. — 2009. — № 121. — P.37−66.

7. Bunyan T. The Europol Convention. — Statewatch, 1995. — 37 p.

8. Council Decision of 28 February 2002 setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime (2002/187/JHA) // OJ. — 2002. — № 063. — P.1−13.

9. Alonso Blas D. Ensuring effective data protection in the field of police and judicial activities: some considerations to achieve security, justice and freedom. — Springer, 2010. — 38 p.

10. EUROJUST. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.eurojust. europa. eu/about/legal-framework/Pages/eurojust-legal-framework. aspx (дата звернення 20.05.2015)